Рішення

від 17.03.2014 по справі 910/332/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/332/14 17.03.14

За позовомПриватного підприємства «Контейнерний термінал Іллічівськ» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Технокейс» простягнення 5417,90 грн. Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача:Погорелов І.С., довіреність №1516-Д/ОБ-13 від 27.12.2013; від відповідача:не з'явилися.

Суть спору: Приватне підприємство «Контейнерний термінал Іллічівськ» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технокейс» про стягнення, згідно заяви про зменшення позовних вимог, яка прийнята судом, 5417,90 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до укладеного між сторонами договору поставки №1209/12 від 12.09.2012 позивач сплатив на користь відповідача 50% вартості товару, тоді як відповідач в порушення умов договору зобов'язання з поставки товару у визначений строк не виконав, у зв'язку з чим позивачем нараховані штрафні санкції за порушення строків поставки товару згідно п. п. 4.3, 4.4 договору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.01.14 порушено провадження у справі №910/332/14 та призначено справу до розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.03.2014 продовжено процесуальний строк розгляду спору до 28.03.2014 та відкладено розгляд справи на 17.03.2014.

В судовому засіданні 17.03.2014 представник позивача вимоги викладені в позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином, відзив на позов, заяв чи клопотань до суду не подав.

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для чергового відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 17.03.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

12.09.2012 між товариством з обмеженою відповідальністю «Технокейс» (постачальник) та приватним підприємством «Контейнерний термінал Іллічівськ» (покупець) укладено договір поставки №1209/12, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити, на умовах даного договору інструменти, обладнання (надалі - «продукція») в кількості, асортименті та у відповідності з технічними умовами, вказаними у заявках покупця та по цінах, вказаних у рахунках постачальника (п.1.1 договору).

Згідно п. 2.3 договору після погодження номенклатури, цін та строків поставки по кожній заявці покупця, останній здійснює авансовий платіж у розмірі 50% від загальної суми погодженої заявки на підставі відповідного рахунку постачальника. Кінцевий розрахунок у розмірі 50% від вартості погодженої заявки покупець здійснює на протязі 10 календарних днів після отримання продукції та оформлення відповідних документів.

Поставка продукції здійснюється по заявках покупця, направлених в письмовому вигляді постачальнику (п. 3.1 договору).

Строк поставки погоджується сторонами окремо по кожній заявці, можлива дострокова поставка продукції, а також поставка окремими партіями (п. 3.3 договору). Як вбачається з матеріалів справи, сторони узгодили строк поставки - 45 днів при 50 % передплаті.

Пунктом 3.6 договору визначено, що датою поставки продукції вважається день підписання видаткової накладної.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє 31.12.2012 (п. 8.2 договору).

Сторонами не оспорювалась правомірність зазначеного договору, а тому в силу встановленої ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, цей договір поставки є дійсним, а його положення беруться судом до уваги при розгляді спору.

На виконання умов даного договору, позивач направив відповідачу заявки на придбання продукції та на підставі рахунків відповідача №ТК1209/9 та №ТК1209/11 від 12.09.2012 сплатив 50% від вартості товару, що підтверджується платіжними дорученнями №2852 та № 2853 від 12.10.2012.

Позаяк, відповідач, в порушення узгодженого сторонами строку поставки (45 днів при 50% передплаті) прострочив виконання зобов'язання щодо поставки продукції. Так, з видаткових накладних №ТК0602/2 та №ТК0602/3 вбачається, що поставка продукції відбулась лише 06.02.2013, тоді як повинна була бути здійснена з огляду на встановлені строки та здійснену передплату - 26.11.2012.

У зв'язку з порушенням відповідачем строків поставки продукції, позивач у відповідності до умов договору нарахував відповідачу штрафні санкції (пеню і штраф) у розмірі 10917,90 грн. та направив на адресу відповідача претензії №186/ОБ-13 від 18.02.2013 та №710-Д/ОБ-13 від 05.06.2013 про їх сплату.

У відповідь на претензії позивача відповідач частково сплатив штрафні санкції у розмірі 5500,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками. Інша ж частина нарахованих санкції залишилась не оплаченою, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п.2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України). Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, пеня і штраф є різновидами неустойки, які не можна ототожнювати і одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012р. у справі №06/5026/1052/2011.

В пунктах 4.3 ,4.4 договору сторони передбачили, що за прострочку поставки продукції більше строків, визначених п. 3.3 договору, постачальник несе матеріальну відповідальність у розмірі 0,1 % від вартості не поставленої у строк продукції за кожен день прострочення (пеня), а у разі якщо просрочка виконання постачальником своїх зобов'язань по поставці продукції у строк, складатиме більше 14 календарних днів, постачальник сплачує покупцю додатково штраф у розмірі 5% від вартості не поставленої продукції.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що факт порушення відповідачем строків поставки продукції, в тому числі більше 14 календарних днів, підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій (пені та штрафу) в розмірі 5417,90 грн., розрахунок яких здійснений позивачем з дотриманням вимог чинного законодавства і відповідає фактичним обставинам справи.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення штрафні санкції.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технокейс" (03065, м. Київ, вул. Метробудівська, 7, кв. 44; ідентифікаційний код 36001339) на користь Приватного підприємства «Контейнерний термінал Іллічівськ» (68001, м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 10; ідентифікаційний код 33140204) 5417 (п'ять тисяч чотириста сімнадцять) грн. 90 коп. штрафних санкцій та 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.03.2014.

Суддя Т.В. Васильченко