Рішення

від 20.03.2014 по справі 914/702/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2014 р. Справа № 914/702/14

За позовом: Комунального підприємства „Червоноградтеплокомуненерго», м.Червоноград Львівської області;

до відповідача: Закритого акціонерного товариства «Надія», м. Червоноград Львівської області

про: стягнення 219 714,31 грн.

Суддя Король М.Р.

Представники:

від позивача: Ролюк В.П. - в.о. директора, Сковронський Т.С. -представник (довіреність від 18.03.2014р.);

від відповідача: Музика С.М. - представник (довіреність від 19.03.2014 року).

В судовому засіданні 20.03.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позов подано Комунальним підприємством «Червоноградтеплокомуненерго» (м.Червоноград) до Закритого акціонерного товариства «Надія» (м. Червоноград) про cтягнення 219714,31 грн. з яких: основна заборгованість - 207222,91 грн., 3% річних - 2721,29 грн., пеня - 9037,34 грн. та 732,74 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 05.03.2014 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 20.03.2014 року.

В судове засідання 20.03.2014 року сторони явку повноважних представників забезпечили.

Представник позивача подав клопотання про відмову від позову в частині стягнення 9037,34 грн. пені. Позовні вимоги про стягнення 96 779,49 грн. боргу, 2721,29 грн. - 3% річних та 732,74 грн. інфляційних втрат представники позивача підтримали з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заборгованість визнав, подав докази оплати 110443,42 грн. боргу та акт звірки розрахунків станом на 19.03.2014 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

10.10.2002 року між позивачем (енергопостачальною організацією згідно договору) та відповідачем (споживачем згідно договору) було укладено договір № 575 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі по тексту -договір).

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. (п. 10.4 договору).

Відповідно до п. 1 договору, енергопостачальна організація зобов'язалася постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 3.2.2. договору, відповідач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені даним договором.

Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує позивачу вартість зазначеної в даному договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з врахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця (пп. 6.1-6.3 договору).

Згідно представленого розрахунку заборгованість відповідача перед позивачем за період лютий-квітень, жовтень-грудень 2013 року складає 207222,91 грн. На дану суму позивачем нараховано 9037,34 грн. пені, 2721,29 грн. 3% річних та 732,77 грн. втрат від інфляції.

В судове засідання відповідачем долучено докази оплати 110443,42 грн. боргу. Підтвердженням чого є платіжні доручення № 424 від 08.01.2014 року на суму 6000,00 грн.; № 433 від 29.01.2014 року на суму 11826,33 грн.; № 437 від 29.01.2014 року на суму 18000,00 грн. № 441 від 13.02.2014 року на суму 17614,87 грн.; № 445 від 21.02.2014 року на суму 10000,00 грн.; № 448 від 27.02.2014 року на суму 10000,00 грн.; № 451 від 27.02.2014 року на суму 10000,00 грн.; № 456 від 11.03.2014 року на суму 5000,00 грн.; № 457 від 18.03.2014 року на суму 15762,23 грн.

Відтак неоплаченими залишаються 96779,49 грн., про що сторони підписали акт звірки розрахунків станом на 19.03.2014 року, який долучено до матеріалів справи.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Частина 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зазначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно з ч. 7 наведеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Як встановлено судом, 10.10.2002 року сторони уклали договір № 575 про постачання теплової енергії в гарячій воді, що став підставою виникнення цивільних прав та обов'язків між позивачем і відповідачем. Також судом встановлено та підтверджено представниками сторін в судовому засіданні, що за період лютий-квітень; жовтень-грудень 2013 року відповідач не виконував належним чином своїх зобов'язань по оплаті наданих послуг чим заборгував позивачу 207222,91 грн.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У статті 610 Цивільного кодексу України зазначається, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України.

Як вбачається із п. 7.2.3 укладеного між сторонами договору за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач сплачує теплопостачальній організації пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до п. п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В судовому засіданні 20.03.2014 року відповідачем подано докази оплати 110443,42 грн. Відтак сума боргу станом на 19.03.2014 року складає 96779,49 грн., про що сторони склали акт звірки розрахунків, який долучили до матеріалів справи.

Однак, оскільки позивач звернувся до суду із позовом 03.03.2014 року, а сума боргу в розмірі 83441,20 грн. була перерахована відповідачем до моменту подання позову, то в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню. В частині стягнення 27002,22 грн. провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1.1 ст. 80 ГПК України.

Крім цього, позивачем через канцелярію господарського суду подано заяву про відмову від позову в частині стягнення 9037,34 грн. пені. Вказана заява прийнята судом, провадження у справі в частині стягнення 9037,34 грн. підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.

Із врахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення 96779,49 грн. основного боргу, 2721,29 грн. - 3% річних та 732,77 грн. втрат від інфляції підставними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам у відповідності до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, п.п. 1.1, 4 ст. 80, ст.ст 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Надія» (80100, Львівська область, м. Червоноград, вул. Львівська, 19, ідентифікаційний код 32188292) на користь Комунального підприємства «Червоноградтеплокомуненерго» (Львівська область, м. Червоноград, вул. Промислова, 1, ідентифікаційний код 23966248) 96779,49 грн. основного боргу, 2721,29 - грн. 3% річних, 732,77 грн. втрат від інфляції та 2963,85 грн. судового збору.

3. В частині стягнення 36039,56 грн. провадження у справі припинити.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 24.03.2014 р.

Суддя Король М.Р.