Рішення

від 11.03.2014 по справі 917/2632/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2014 р. Справа №917/2632/13

за позовом Комунального підприємства "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради, пров.Г.Бреста, 35А,Кременчук, Полтавська область,39602

до Виробничо-комерційної фірми "Модуль плюс" ЛТД, вул.Правди, 17, кв.1, Полтава,Полтавська область,36000

про стягнення грошових коштів в сумі 148 130,07 грн. та розірвання договору № 12/2 від 02.02.2006 року

суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: Посьмашна Т.С., дов. №23/8620 від 08.11.13р.

від відповідача: відсутні

У судовому засіданні 11.03.2014 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення та повідомив дату складання повного тексту рішення згідно ст.85 ГПК України.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про розірвання договору №12/2 від 02.02.2006 року та стягнення 148 130,07 гривень боргу за договором № 12/2 від 02.02.2006р. з яких: заборгованість - 112243,92 грн., пеня - 17979,49 грн., 3% річних - 17906,66 грн.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив. Ухвала суду від 11.02.2014 року, яка направлялася відповідачу на адресу: вул. Правди, 17, кв.1, м. Полтава, 36000, повернулася до суду з поштовою відміткою "організація не існує".

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №457123 станом на 27.01.2014р. відповідач знаходиться за адресою: вул. Правди, буд. 17, кв. 1. м. Кременчук, 39600, тобто за адресою, зазначеною у позовній заяві, на яку і здійснювались направлення ухвал суду.

Відповідно до ч.3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою судом стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи наведене, суд вважає відповідача належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання.

Керуючись ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та надала суду для огляду оригінали платіжних доручень на суму, яка була перерахована відповідачу на підставі умов договору №12/2 від 02.02.2006 року.

Суд оглянув оригінали платіжних доручень.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

02.02.2006 року між Виробничо-комерційною фірмою «Модуль Плюс» ЛТД (постачальник, відповідач) та Комунальним підприємством «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради (покупець, позивач) було укладено договір № 12/2.

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію, в подальшому іменовану товар (лабораторне обладнан ня), найменування, ціна, кількість якої вказано в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

В розділі 3 договору сторони визначили ціну договору, яка становить 761 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 126 833,33 грн. Розрахунок за товар, який поставляється по даному договору, проводиться покупцем шляхом банківського переводу грошових коштів на рахунок постачальника згідно виставленим рахункам.

Пунктом 2.2. договору було визначено, що строк поставки товару (лабораторного обладнання) 21 (двадцять один) робочий день з моменту 100% оплати.

На виконання умов договору позивач перерахував відповідачу 696 082,07 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (арк. с.13-40, 55-189).

Як зазначає позивач, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором поставив позивачу товар тільки на суму 551 978,55 грн., перераховані позивачем грошові кошти за товар повернув частково в сумі 31 859,60 грн., в зв'язку з чим заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи складає 112 243,92 грн.

Таким чином, предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 112 243,92 грн.

Також позивач нарахував та просить стягнути з відповідача на підставі ст. 230 ГК України 17 979,49 грн. - пені та на підставі статті 625 ЦК України 17906,66 грн. 3% річних.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача 19.01.2011 року та 27.04.2011 року направлялися претензії з вимогою поставити товар або повернути перераховані грошові кошти. (арк. с. -15 - 16). Дані претензії залишилися без розгляду з боку відповідача.

Вимога про повернення передоплати за договором була направлена відповідача 12.11.2013 р. Дана вимога повернулася на адресу позивача з відміткою поштового відділення "Організація не існує" (арк. с.17-18).

Крім стягнення заборгованості позивач також просить суд розірвати договір №12/2 від 02.02.2006 року, в зв'язку з істотним порушення відповідачем умов договору, щодо поставки товару.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, за яким в силу ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 ЦК України.

Матеріалами справи підтверджується перерахування позивачем відповідачу 696082,07 грн. попередньої оплати ( копії платіжних доручень в мат.справи).

Відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань, поставив позивачу товар лише на суму 551 978,55 грн.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).

Частиною другою статті 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Решту товару відповідач не поставив позивачу, повернув останньому лише 31 859,60 грн. отриманої попередньої оплати.

Оскільки попередню оплату поставки позивачем здійснено, а товар в повному обсязі не поставлено, відповідно до частини другої статті 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.

На підставі матеріалів справи, поданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 112 243,92 грн. (696082,07 грн. попередньої оплати - 551978,55 грн. вартість поставленого товару - 31859,60 грн. повернуто коштів відповідачем = 112 243,92 грн. ) є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами та підлягають задоволенню.

Позивачем за порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором нараховано відповідачу 17 979,49 грн. пені за період з 05.12.2008 року по 05.06.2009 року.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

Оскільки сторони в договорі не погодили нарахування пені за неналежне виконання відповідачем (постачальником) своїх зобов'язань, то суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині.

Також позивач заявляє позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 17 906,66 грн. за період з 05.12.2008 року по 25.12.2013 року.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нараховано 3% річних у сумі 17906,66 грн. за період з 05.12.2008 року по 25.12.2013 року на підставі ст. 625 ЦК України.

Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Дана правова позиція також викладена в Постанові пленуму ВГСУ України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Як визначено умовами договору ( п.1.1, 2.2) відповідач взяв на себе зобов'язання поставити позивачу продукцію протягом 21 робочого дня з моменту 100 % оплати, тобто за умовами договору зобов'язання відповідача не є грошовим.

Частиною другою статті 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Правовідносини щодо визначення строку виконання зобов'язання, строк якого не визначений врегульовані статтею 530 ЦК України, де встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок в семиденний строк від дня пред'явлення вимоги. Отже, з саме з моменту пред'явлення вимоги про повернення суми попередньої оплати в порядку ст. 693 ЦК України та зі спливом строків, визначених ч.2 ст. 530 ЦК України, відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання з повернення суми попередньої оплати позивачу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач вперше з вимогою саме про повернення передоплати за договором звернувся до відповідача 12.11.2013 р. Дана вимога повернулася позивачу без вручення відповідачу з відміткою поштового відділення "організація не існує" (арк. с.17-18).

На підставі вище викладеного судом було здійснено перерахунок 3% річних використанням калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5". За результатами проведеного перерахунку, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення 378,25 грн. 3% річних. В частині стягнення 17 528,41 грн. 3% річних позовні вимоги задоволенню не підлягають за наведеним вище мотивуванням.

Крім стягнення заборгованості, позивач також просить суд розірвати договір №12/2 від 02.02.2006 року, в зв'язку з істотним порушення відповідачем умов договору, щодо поставки товару.

Суд відмовляє в задоволенні даної вимоги виходячи з наступного.

За умовами ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (п.1ст. 638 ЦК України).

Строк договору є однією із складових його змісту. Строком є термін дії певного договору. Протягом строку дії договору сторони мають права і повинні виконувати свої обов'язки, які обумовлені предметом того чи іншого договору (ст. 632 ЦК України). Строк дії договору визначається сторонами на їх власний розсуд, за винятком випадків, коли законом передбачено конкретний строк дії того чи іншого виду договорів.

Протягом строку дії договору діє і зобов'язання, взяте на себе сторонами відповідно до умов договору.

В п. 7.1. договору визначили, що даний договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і дійсний до 31.12.2008 р.

Закінчення строку, на який було укладено договір, є підставою для його припинення.

Отже, договір №12/2 від 02.02.2006 року припинив свою дію 31.12.2008 року, а тому відсутні правові підстави для його розірвання в судовому порядку.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Судові витрати відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст. 49 ГПК України.

При вирішення питання щодо розподілу судових витрат судом було встановлено, що позивачем за розгляд даної справи було надлишково сплачено судовий збір в розмірі 71,00 грн.

У разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню (пункт 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір»). Отже, позивачу підлягає поверненню 71,00 грн. зайво сплаченого судового збору.

На підставі матеріалів справи та керуючись 33,43,49,75,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Виробничо-комерційної фірми "Модуль плюс" ЛТД (вул. Правди, 17, кв.1, м. Полтава, Полтавська область,36000, код ЄДРПОУ 23545647) на користь Комунального підприємства "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради, (пров. Г.Бреста, 35А, м. Кременчук, Полтавська область,39602, код ЄДРПОУ 03361655) 112 243,92 гривень основного боргу, 378,25 гривень 3% річних, 2252,44 гривень судового збору.

3. Повернути з Державного бюджету України (код класифікації бюджету 22030001, банк: ГУ ДКСУ у Полтавській області, МФО 831019) Комунальному підприємству "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради, (пров. Г.Бреста, 35А, м. Кременчук, Полтавська область,39602, код ЄДРПОУ 03361655) на підставі 7 Закону України «Про судовий збір» 71,00 грн. надлишково сплаченого судового збору сплаченого платіжним дорученням № 2848 від 25.12.2013 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 917/2632/13.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

повне рішення складено 13.03.2014 року

Суддя Тимощенко О.М.