Ухвала

від 06.02.2014 по справі 5-529км14

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого ОСОБА_3, суддів ОСОБА_4, ОСОБА_5, за участю прокурора ОСОБА_6, захисника ОСОБА_1, звільненої особи ОСОБА_2, розглянула в судовому засіданні в м. Києві 6 лютого 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора м. Києва на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 14 грудня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 13 червня 2013 року щодо ОСОБА_2

Зазначеною постановою

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше не судимого,

звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 222 та ч. 2 ст. 366 КК України з передачею на поруки трудовому колективу ТОВ «Кронос Лімітед» відповідно до вимог ст.47 КК України, а кримінальна справа відносно нього закрита на підставі ст.10 КПК України в редакції 1960 року.

Органами досудового слідства, за обставин, викладених в обвинувальному висновку, ОСОБА_2 обвинувачувався в тому, що будучи одним із засновників та директором ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», код ЄДРПОУ 23705915, зареєстрованого за адресою: м. Київ, вул. В. Гетьмана 30, будучи службовою особою наділеною організаційно розпорядчими та адміністративно - господарськими обов'язками, протягом червня 2008 - травня 2009 року з метою отримання кредитів, надаючи до відкритого акціонерного товариства (ВАТ) (на даний час публічного акціонерного товариства (ПАТ) «Родовід Банк», код ЄДРПОУ 14349442), розташованого по вул. П.Сагайдачного, 17 в м. Києві завідомо неправдиву інформацію щодо фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» з ТОВ «Грейвсайд», код ЄДРПОУ 33359884, зареєстрованого в м. Алчевську Луганської області, по вул. Горького,37, здійснив шахрайство з фінансовими ресурсами поєднане з службовим підробленням, в результаті чого банку була завдана матеріальна шкода на загальну суму 242 797 689, 33 грн., що у 500 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, тобто є великим розміром.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13 червня 2013 року постанову районного суду щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

У касаційній скарзі заступник прокурора м. Києва порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_2 та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з істотним порушенням кримінально - процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону. Мотивує це тим, що за змістом ст. 47 КК України, особу може бути звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення нею злочину невеликої або середньої тяжкості, а не вчинення такою особою реальної сукупності злочинів указаної тяжкості. Крім того, вважає незаконною передачу ОСОБА_2 на поруки трудовому колективу ТОВ «Кронос Лімітед», оскільки він є заступником директора цього товариства в зв'язку з чим постанова суду не може бути виконана відповідно до вимог ст. 47 КК України.

У запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити постанову місцевого суду та ухвалу апеляційного суду без зміни, а касаційну скаргу прокурора, без задоволення, як безпідставну.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора ОСОБА_6 на підтримання касаційної скарги, думку ОСОБА_2 та в його інтересах захисника ОСОБА_1, які заперечували проти задоволення касаційної скарги прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі та доповненнях до неї, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 377 КПК України в редакції 1960 року в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено суть апеляції, короткий виклад пояснень осіб, які брали участь у засіданні, аналіз доказів, досліджених під час судового слідства, проведеного апеляційним судом, та докладні мотиви прийнятого рішення. При залишенні апеляції без задоволення в ухвалі мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.

Проте, як убачається з матеріалів справи, апеляційним судом при розгляді даної кримінальної справи щодо ОСОБА_2 та винесенні ухвали не було дотримано вимог вказаної норми кримінально-процесуального закону.

Так, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляцію, в якій порушував питання про її скасування з мотивів неправильного застосування кримінального закону. В апеляції стверджувалося, що суд першої інстанції виніс рішення з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону. На обґрунтування своїх вимог прокурор наводив відповідні доводи у своїй скарзі.

Відповідно до ст. 47 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, може бути звільнена від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки трудовому колективу підприємства, установи, організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

У зазначеному законі мова йде про вчинення особою злочину невеликої або середньої тяжкості, а не вчинення такою особою реальної сукупності злочинів вказаної тяжкості. Зазначені підстави звільнення ОСОБА_2 судом залишені поза увагою, на що обґрунтовано звернув увагу прокурор у своїй касаційній скарзі.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» № 7 від 4 червня 2010 року, оскільки однією з умов, передбачених ст. 47 КК України, є вчинення особою злочину вперше, тому особу, в діях якої вбачається повторність, реальна сукупність чи рецидив злочинів, не можна звільняти від кримінальної відповідальності на підставі цієї статті.

З постанови вбачається, що суд не визначив умов звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності, що свідчить про необґрунтованість такого рішення та не врахував, що якщо в діях особи вбачається повторність, реальна сукупність чи рецидив злочинів, то не можна звільняти її від кримінальної відповідальності на підставі статті 47 КК України.

Апеляційний суд, зазначаючи в резолютивній частині, що апеляція прокурора не підлягає задоволено, всупереч вимогам ст. 377 КПК України в редакції 1960 року, не навів в ухвалі підстав прийняття такого рішення, не дав вичерпної відповіді на доводи апеляції, в тому числі й щодо підстав звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності та не надав належної оцінки доводам викладеним у скарзі прокурора.

Зазначене ставить під сумнів правильність звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за сукупністю вчинених ним злочинів, то ухвала суду, відповідно ч. 1 ст. 398 КПК України в редакції 1960 року, як постановлена із порушенням кримінального закону підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого суду слід врахувати вказані обставини та прийняти законне і обґрунтоване рішення щодо ОСОБА_2 відповідно до вимог кримінального закону.

Керуючись статтями 392 КПК України в редакції 1960 року та розділом ХІ Перехідних положень КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу заступника прокурора м. Києва задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 13 червня 2013 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Судді:

ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5