Постанова

від 24.03.2014 по справі 913/3217/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

24.03.2014р. справа №913/3217/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: Москальової І.В., Сгара Е.В.

Секретар: Прожерін О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: Лямзіна Т.В. по дов.;

від відповідача: не з'явився.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Гірської міської ради, м. Гірське Луганської області

на рішення господарського суду Луганської області від 28.01.2014р. (повний текст від 03.02.2014р.) у справі №913/3217/13 (суддя Зюбанова Н.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання», м. Луганськ

до Гірської міської ради, м. Гірське Луганської області

про врегулювання розбіжностей, які виникли при укладанні додаткової угоди до договору оренди землі

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання», м. Луганськ, звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача, Гірської міської ради, м. Гірське Луганської області, про врегулювання розбіжностей, що виникли при укладанні додаткової угоди №1 від 15.07.2013р. до договору оренди земельної ділянки від 11.02.2008р. №1-53-08, шляхом викладення п.5 додаткової угоди в наступній редакції орендаря - ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання»: « 5. Ця додаткова угода набирає чинності після підписання її сторонами».

Рішенням від 28.01.2014р. у справі №913/3217/13 господарський суд Луганської області заявлені позовні вимоги задовольнив з посиланням на те, що чинне законодавство України не передбачає державної реєстрації правочинів оренди землі (змін до них), оскільки такій державній реєстрації підлягають тільки речові права.

Не погодившись з винесеним рішенням відповідач, Гірська міська рада, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та припинити провадження у справі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що при винесенні рішення господарським судом Луганської області було безпідставно залишено поза увагою той факт, що рішення Гірської міської ради №29/10 від 23.03.2005р., яким сторони керувались при укладанні додаткової угоди №1 від 15.07.2013р. до договору оренди землі в частині зміни розміру орендної плати, втратило чинність з 01.01.2014р.

Тобто, за висновком скаржника, фактично сплачувана сума орендної плати за земельні ділянки, надані ТОВ «ЛЕО» в оренду у 2014р., не відповідатиме сумі орендної плати, визначеної у п.9 договору оренди землі в редакції додаткової угоди №1 від 15.07.2013р., внаслідок чого виконання вказаної додаткової угоди є неможливим при будь-якій редакції п.5.

Вищевикладене, на думку заявника, є підставою для скасування незаконного та необґрунтованого рішення місцевого господарського суду.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає викладені в ній доводи необґрунтованими, у зв'язку з чим просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

17.03.2014р. на адресу апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача, Гірської міської ради, про розгляд справи №913/3217/13 за відсутності свого представника. Клопотання судовою колегією задоволено.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 11.02.2008р. між Гірською міською радою (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» (орендарем) було укладено договір оренди землі №1-53-08 (зареєстрований 13.02.2008р. за №040841300009), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки несільськогосподарського призначення для обслуговування 7 повітряних ліній ПЛ-6кВ - 0,1673га, 2 повітряні лінії ПЛ-35кВ - 0,109га, 2 повітряні лінії ПЛ-110кВ - 0,0614га, електропідстанція ПС 110/35/6кВ - 0,8902га, 31 трансформаторна підстанція ТП-6/0,4кВ - 0,1759га та відомчого об'єкта «Первомайський район електричних мереж «Гірська дільниця» - 0,6959га.

Договір укладено на 59 років (п.8 договору).

Згідно п.32 договору, зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

В подальшому, у зв'язку зі зміною відсоткової ставки для розрахунку розміру орендної плати та на підставі рішення Гірської міської ради від 19.12.2012р. №24/3 «Про розгляд заяв громадян та підприємств про передачу земельних ділянок», ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» направило Гірській міській раді для розгляду та підпису проект додаткової угоди №1 до договору оренди земельної ділянки від 13.02.2008р. №040841300009. У відповідності до п.5 додаткової угоди в редакції орендаря, вона набирає чинності після підписання сторонами.

Листом №2-19/829 від 07.08.2013р. відповідач направив позивачу протокол розбіжностей до вказаної додаткової угоди, в якому, зокрема, наполягав на наступній редакції п.5 додаткової угоди: « 5. Ця додаткова угода набирає чинності після підписання сторонами та її державної реєстрації».

06.09.2013р. ТОВ «ЛЕО» звернулось до орендодавця із протоколом узгодження розбіжностей до додаткової угоди №1 до договору оренди землі, в якому наполягало на власній редакції п.5 додаткової угоди та зазначало, що на даний час державній реєстрації підлягають не договори оренди землі, а саме право оренди земельної ділянки. Додатковою угодою не вносяться зміни в право оренди, а лише врегульовується розмір орендної плати за земельну ділянку, тому така додаткова угода не підлягає реєстрації та внесенню в державний реєстр прав.

У відповідь листом №2-19/1059 від 11.10.2013р. Гірська міська рада повідомила орендаря про неможливість погодження запропонованої редакції п.5 додаткової угоди №1 до договору оренди земельної ділянки №1-53-08, що стало підставою для звернення ТОВ «ЛЕО» до господарського суду з відповідним позовом.

Як зазначалось вище, господарський суд заявлені позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія погоджується з таким висновком з наступних підстав.

Згідно ст. 126 Земельного кодексу України, оренда землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, ст.1 Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За приписами п.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності з ч. 2 ст. 181 Господарського кодексу України проект договору може бути запропонований будь-якою із сторін.

Так, на виконання вимог ст.181 ГК України позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання», у зв'язку зі зміною відсоткової ставки для розрахунку розміру орендної плати за землю направив на адресу відповідача, Гірської міської ради, проект додаткової угоди №1 до договору оренди земельної ділянки.

За змістом ч.4 ст.181 ГК України, за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятидений строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Як вбачаться з матеріалів справи, відповідач підписав вказану додаткову угоду з протоколом розбіжностей та повернув її позивачу.

Ч.5 ст. 181 ГК України передбачено, що сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

06.09.2013р. між сторонами було підписано протокол узгодження розбіжностей до протоколу розбіжностей до додаткової угоди №1 до договору оренди земельної ділянки від 11.02.2008р. №1-53-08 із зауваженням, що зокрема по пункту 5 сторони не дійшли згоди, та вказаний пункт переданий в порядку ст.ст. 181, 187 ГК України на розгляд господарського суду.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом неврегульованого між сторонами спору є момент набрання чинності додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі в частині визначення розміру орендної плати за землю. При цьому, в редакції орендаря дана угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами, а орендодавець наполягає на тому, що моментом набрання чинності спірної додаткової угоди є підписання сторонами та її державна реєстрація.

Апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що станом на момент укладення договору оренди землі №1-53-08 від 11.02.2008р. діяла редакція Закону України «Про оренду землі», у відповідності зі ст.ст. 18, 20 якого договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Водночас, станом на час виникнення між сторонами питання про укладання додаткової угоди №1 від 15.07.2013р. про внесення змін до вищевказаного договору, до Закону України «Про оренду землі» було внесено зміни, зокрема, виключено з його редакції зазначені статті. Таким чином, на час виникнення даного спору законодавством взагалі не передбачено державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, проте встановлено необхідність державної рестрації права оренди земельної ділянки відповідно до закону (ст.6 Закону України «Про оренду землі»).

Стосовно форми договору оренди землі чинна редакція Закону містить лише припис, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України (ст.14 Закону України «Про оренду землі»).

З огляду на загальні вимоги цивільного законодавства (ст.ст.210, 640, 654 ЦК України), правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

З огляду на викладене, оскільки під час дії договору оренди землі №1-53-08 від 11.02.2008р. відбулись зміни у земельному законодавстві України, відповідно яких станом на час виникнення спору з укладання додаткової угоди №1 від 15.07.2013р. до вказаного договору оренди землі законодавством не ставиться в залежність момент набрання чинності договором оренди землі від його державної реєстрації, апеляційний господарський суд погоджується з редакцією п.5 додаткової угоди №1 від 15.07.2013р., запропонованою позивачем: « 5. Ця додаткова угода набирає чинності після підписання її сторонами».

Посилання апелянта на приписи Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» судова колегія до уваги не приймає з огляду на наступне.

Так, статтями 4, 4-1 вказаного Закону у відповідній редакції визначено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право постійного користування та право оренди земельної ділянки.

При поновленні або внесенні змін до договорів суперфіцію, емфітевзису, сервітуту, оренди земельних ділянок державної чи комунальної власності, право держави чи територіальної громади на які не зареєстровано відповідно до цього Закону, державна реєстрація права власності здійснюється одночасно з державною реєстрацією права користування (сервітут), права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), права забудови земельної ділянки (суперфіцій), права оренди земельної ділянки.

З наведеного вбачається, що зазначений нормативний акт також не містить вимог відносно державної реєстрації саме договорів оренди землі (додаткових угод), оскільки обов'язковій державній реєстрації підлягає лише право оренди земельної ділянки. Згідно з матеріалами справи, право оренди земельних ділянок за спірним договором виникло у позивача та зареєстровано у встановленому на час укладання договору оренди порядку.

Що стосується посилання апелянта на той факт, що рішення Гірської міської ради №29/10 від 24.03.2005р., яким затверджена нормативна грошова оцінка землі від якої розраховується розмір орендної плати за спірною додатковою угодою, тому виконання вказаної додаткової угоди у будь-якій редакції п.5 є неможливим, апеляційний господарський суд вважає безпідставними, оскільки предметом спору у даній справі є саме редакція п.5 додаткової угоди №1 від 15.07.2013р. до договору оренди землі від 11.02.2008р. №1-53-08, а не розмір орендної плати за договором чи порядок її обрахунку.

Аналізуючи наведені норми законодавства та обставини справи колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Луганської області від 28.01.2014р. у справі №913/3217/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді матеріалів та обставин справи, відповідає нормам матеріального права, тому рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Разом з цим, апеляційний господарський суд зазначає, що оскільки предметом розгляду справи є редакція п.5 додаткової угоди №1 від 15.07.2013р. до договору оренди землі від 11.02.2008р. №1-53-08, а не внесення змін до вказаного договору, посилання суду першої інстанції на приписи ст.188 ГК України, ст.653 ЦК України в частині узгодження моменту набрання чинності змін до договору з моментом набрання чинності рішенням суду, є безпідставними та необґрунтованими, тому підлягають виключенню з мотивувальної частини вказаного рішення.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги згідно ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на скаржника.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.104, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Луганської області від 28.01.2014р. (повний текст від 03.02.2014р.) у справі №913/3217/13 залишити без змін.

Апеляційну скаргу Гірської міської ради, м. Гірське Луганської області, на рішення господарського суду Луганської області від 28.01.2014р. (повний текст від 03.02.2014р.) у справі №913/3217/13 - залишити без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко

Судді: І.В. Москальова

Е.В. Сгара

Надруковано примірників - 5

1-у справу

1-позивачу

1-відповідачу

1-господарському суду

1-ДАГС