Рішення

від 13.03.2014 по справі 115/252/14-ц

САКСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 115/252/14-ц

Провадження № 2/115/338/2014

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"13" березня 2014 р. м. Саки

Сакський міськрайонний суд АР Крим у складі головуючого - судді Власенка А.П. при секретарі Новогребелець К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Державного підприємства МВС України «Інформ - Ресурси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2014 року представник Державного підприємства МВС України «Інформ - Ресурси» (далі - ДП «Інформ - Ресурси») звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за зберігання належного йому транспортного засобу.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу - ВАЗ 21061, державний номер НОМЕР_1, який перебуває на зберіганні в ДП «Інформ - Ресурси» на спеціальному майданчику тимчасового затримання з 03 липня 2013 року. За період з 03 липня 2013 року до 15 жовтня 2013 року утворилася заборгованість в розмірі 4 560 грн., які позивач просить стягнути з власника зазначеного автомобіля. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 850 грн. і сплачений при зверненні до суду судовий збір.

В судове засіданні відповідач та представник позивача не з'явилися; про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином; про причини неявки не повідомили; представник позивача подала клопотання про розгляд справи за її відсутності та про відсутність заперечень проти заочного розгляду справи.

Відповідно до вимог статей 224, 225 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Згідно з положеннями частини 2 статті 197 цього Кодексу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Положеннями глави 66 ЦК України визначені основні правила зберігання. Згідно зі статтею 954 цього Кодексу положення цієї глави застосовуються до зберігання, яке здійснюється на підставі закону, якщо інше не встановлено законом.

Так, відповідно до частин 1, 3 статті 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Судом встановлено, що власником транспортного засобу ВАЗ 21061, державний номер НОМЕР_1, є ОСОБА_1 (а.с. 7). 3 липня 2013 року цей транспортний засіб під керуванням іншої особи - ОСОБА_2 був затриманий у зв'язку зі складенням протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 121, частиною 1 статті 130 КУпАП (а.с. 5) та переданий на зберігання до ДП «Інформ - Ресурси».

Положенням частини 4 статі 319 ЦК України визначено - власність зобов'язує.

Виходячи з того, що відповідачем не було надано жодних доказів того, що належний йому транспортний засіб перебував у користуванні іншої особи на законних підставах, то саме відповідач має нести відповідальність за зберігання його транспортного засобу у позивача.

За таких обставин позов ДП «Інформ - Ресурси» є обґрунтованим.

Водночас визначений позивачем розмір заборгованості за зберігання належного відповідачу транспортного засобу не відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Відповідно до частини 3 статті 10 та частини 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом беззаперечно встановлено, що належний відповідачу автомобіль був тимчасово затриманий та переданий на зберігання до ДП «Інформ - Ресурси» за відсутності ОСОБА_1 (а.с. 5). Про затримання транспортного засобу та його зберігання у позивача, а також про необхідність оплатити таке зберігання в сумі 4 260 грн. (станом на 30 вересня 2013 року) відповідача вперше було повідомлено лише 02 жовтня 2013 року (а.с. 7, 8). Отже, період зберігання, яке відповідач зобов'язаний оплатити, має обчислюватись саме з цієї дати - 02 жовтня 2013 року, оскільки суду не було надано жодних доказів вини ОСОБА_1 у тому, що він, знаючи місцезнаходження свого автомобіля, не забрав свій автомобіль до цієї дати та не оплатив вартість його зберігання.

Виходячи з того, що пунктом 2 розмірів плат за транспортування і зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках (стоянках), затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства фінансів України від 10 жовтня 2013 року № 967/1218/869, плата за зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику (стоянці) за першу - сьому добу складає 120 грн., а за кожну добу, починаючи з восьмої доби - 20 грн., то за період з 02 жовтня 2013 року (день повідомлення власника транспортного засобу про місце зберігання його транспортного засобу та необхідність оплатити таке зберігання) до 15 жовтня 2013 року (останній день періоду зберігання, вартість якого просить стягнути позивач, - межі позовних вимог) вартість зберігання склала 980 грн. (840 грн. за період з 02 жовтня 2013 року до 08 жовтня 2013 року - по 120 грн. за добу (120 Ч 7 = 840) і 140 грн. за період з 09 жовтня 2013 року до 15 жовтня 2013 року - по 20 грн. за добу (20 Ч 7 = 140); 840 + 140 = 980).

За таких обставин позов ДП «Інформ - Ресурси» підлягає частковому задоволенню - на суму 980 грн.

Відповідно до частини 1 статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Виходячи з того, що при зверненні до суду із позовом позивачем було сплачено 243,60 (фактично - 243,61 грн., проте належний розмір судового збору складає 243,60 грн., тому саме ця сума і підлягає розподілу між сторонами) грн. (а.с. 1, 2), а позов підлягає задоволенню на суму 980 грн. із 4 560 грн., то судовий збір з відповідача підлягає стягненню пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (980 = 21 % від 4 560) і становить 51,16 грн. (51,16 = 21 % від 243,60).

Водночас не підлягають стягненню з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 850 грн. (а.с. 10), оскільки статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Оскільки відомості про те, особа, яка надавала позивачу правову допомогу, брала участь у судовому засіданні, у вчиненні окремих процесуальних дій поза судовим засіданням чи ознайомлювалася з матеріалами справи в суді, відсутні, то відсутні і підстави для стягнення з відповідача відповідних витрат.

На підставі частин 1, 3 статті 946, статті 954 Цивільного кодексу України, статті 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», керуючись статтями 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212 - 215, 224 - 226 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Державного підприємства МВС України «Інформ - Ресурси» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного підприємства МВС України «Інформ - Ресурси» заборгованість за договором зберігання в сумі 980 грн. та 51,16 грн. судового збору, а усього - 1 031 (одна тисяча тридцять одна) грн. 16 коп.

В решті позову - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене іншими особами в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим шляхом подання через Сакський міськрайонний суд АР Крим апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Власенко А. П.