Рішення

від 20.03.2014 по справі 450/4013/13-ц

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/4013/13-ц Провадження № 2/450/357/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2014 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Мусієвського В. Є.

при секретарях Стельмащук Н.О., Гук О.П.

з участю представників Яремко П.С., Кривяк Д.Р., ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Пустомити цивільну справу за позовом Державного територіально-галузевого об"єднання "Львівська залізниця" до Сороки-Львівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, ОСОБА_2 , третьої особи Відділу Держземагенства у Пустомитівському районі Львівської області про визнання незаконним і скасування рішення та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку,-

в с т а н о в и в :

Позивач ДТГО «Львівська залізниця» звернулася з цивільним позовом до Сороки-Львівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, ОСОБА_2 , протокольною ухвалою суду до участі у справі було залучено в якості третьої особи Відділ Держземагентства у Пустомитівському районі Львівської області, в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення 14 сесії 4 демократичного скликання Сороки-Львівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області №226 від 31.03.2005 року "Про передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки для обслуговування житлового будинку і господарських споруд площею 0,1569 га в АДРЕСА_1 ", та скасувати державну реєстрацію за №01:06:458:00878 права власності ОСОБА_2 на цю земельну ділянку.

Свої вимоги мотивує тим, що під час виконання робіт з інвентаризації землі та оформлення державних актів на право постійного користування земельними ділянками залізниці в адміністративних межах Сороки-Львівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області було виявлено, що частина земельної ділянки, якою користується залізниця була передана у власність ОСОБА_2 на підставі оскаржуваного рішення Сороки-Львівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області. Наголошує на тому, що той факт, що спірна земельна ділянка була зайнята об`єктами інфраструктури підтверджується «Планом границ полосы отвода линии ОСОБА_3 железной дороги в административных границах Брюховичского района Львовской области 1956 года», який відповідно до ст. 17 ЗУ «Про основи містобудування» є містобудівною документацією, яка є основою, зокрема для підготовки вихідних даних для розробки землевпорядної документації та вирішення питань щодо вилучення (викупу) передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб.

Наголошує, що із врахуванням норм ЗК УРСР від 25.02.1922 року, Загальних основ землекористування та землеустрою, затверджених Постановою ЦВК СРСР від 1928 року, усі землі, які знаходилися фактично у виключному віданні уповноважених органів (в тому числі Народного комісаріату СРСР шляхів сполучення), рахуються закріпленими за ними та, за відсутності їх згоди, можуть бути вилучені лише у спеціальному порядку. При цьому землі транспорту (зокрема землі залізниць) відносилися до земель спеціального призначення щодо яких був встановлений спеціальний порядок відводу, реєстрації землекористування та вилучення земельних ділянок, а вимоги щодо виготовлення та отримання державного акту не передбачалися, а землі транспорту використовувалися на підставі особливих положень про ці землі. Одночасно стверджує, що відповідачі до залізниці щодо вилучення із користування даної частини смуги відведення не зверталися.

Представник позивача ОСОБА_4 у судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеному, позовні вимоги підтримав з підстав, вказаних у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача Пасіки-Зубрицької сільської Пустомитівського району Львівської області Андросюк З.П. у судовому засіданні проти позовних вимог заперечила, просила у задоволенні позову відмовити. Подала письмові заперечення, в якому наголошує на тому, що позов є безпідставним та необгрунтованим, оскільки сільська рада діяла в межах повноважень, не порушуючи права залізниці, оскільки позивач не надав будь-яких правовстановлюючих документів, щодо права користування чи розпорядження цією земельною ділянкою, а нормами законодавства на які посилається позивач не врегульовано питання залізниці щодо захисту права на відповідні земельні ділянки (землі в смугах відведення для залізниць).

Окрім цього, наголошує на тому, що з поданого позивачем плану меж полоси відводу лінії Львів-Ківерці Львівської залізної дороги в адміністративних межах Брюховецького району Львівської області, 1956 року, котрий на її думку не є належним доказом у цій справі, неможливо чітко визначити ширину смуги відведення, а також як накладаються земельні ділянки. Вважає, що план у значній частині не відповідає фактичним обставинам, які склалися на даний час у зв`язку із розробкою та затвердженням генерального плану сіл Муроване та Сороки-Львівські Пустомитівського району Львівської області.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечила, вважає такі безпідставними та необгрунтованими, просить у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи Відділу Держземагенства у Пустомитівському районі Львівської області у судове засідання не з`явився, не повідомив суд про причини своєї неявки, хоча про час та місце судового засідання був належним чином повідомлений.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, розглянувши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням 14 сесії ІV демократичного скликання Сороки-Львівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 226 від 31.03.2005 року ОСОБА_2 було передано у власність земельну ділянку розміром 0,1569 га для обслуговування житлового будинку і господарських споруд в с. Мурованому Пустомитівського району Львівської області. На підставі вказаного рішення ОСОБА_2 виготовила державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серія ЯГ № 054839, що підтверджує її власність на земельну ділянку площею 0,1569 га, призначену для обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, кадастровий номер 4623686900:02:001:0060. Вказаний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01:06:458:00878 від 09.03.2006 року.

Гарантоване ст. 14 Конституції України право власності на землю може набуватися і реалізовуватися громадянами виключно відповідно до закону.

Згідно ст. 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Положеннями ст. 68 ЗК України, ст.11 ЗК «Про транспорт», ст. 6 ЗУ «Про залізничний транспорт» до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації, під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту. Такі землі призначені для виконання покладених на підприємства і організації залізничного транспорту, завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвиток об`єктів залізничного транспорту.

Згідно із положенням «Про землі, надані транспорту», затвердженого Постановою Центрального виконавчого комітету СРСР №58, Ради народних комісарів СРСР №50 від 07.02.1933 року, відповідно до п. 4 якого землями наданими транспорту відносилися землі, зайняті залізничними шляхами та іншими об`єктами залізничної інфраструктури. Вказане положення набрало чинності та діяло на вказаних землях з 1939 року, на підставі Закону СРСР «Про включення Західної України у склад СРСР із возз`єднанням її із УРСР» від 01.11.1939 року, до набрання чинності Постановою Ради Міністрів СРСР №24 від 08.01.1981 року «Про затвердження Положення про землі надані транспорту». Нормами ст. 1 положення, встановлено, що землями транспорту визнаються землі, надані підприємствам, установам і організаціям транспорту для здійснення покладених на них спеціальних задач. Розміри земельних ділянок, наданих для вказаних цілей визначаються відповідно до затверджених у встановленому порядку норм або проектно-технічної документації.

Рішенням Конституційного суду України від 22.09.2005 року №5-рп/2005 положення п. 6 постанови ВРУ РСР від 08.12.1990 року «Про земельну реформу» № 563-ХІІ в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами та організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою визнано таким, що не відповідає Конституції України.

Ті обставини, що спірна земельна ділянка зайнята об`єктами залізничної інфраструктури підтверджено «Планом границ полосы отвода линии ОСОБА_3 железной дороги в административных границах Брюховичского района Львовской области 1956 года», який відповідно до ст. 17 ЗУ «Про основи містобудування» є містобудівною документацією, яка є основою, зокрема для підготовки вихідних даних для розробки землевпорядної документації та вирішення питань щодо вилучення (викупу) передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб.

Нормами чинних на момент набуття права на земельні ділянки залізницею у 1956 році, нормативно-правових актів, а саме ЗК УРСР від 25.10.1922 року, Загальних основ землекористування та землеустрою, затверджених Постановою ЦВК СРСР від 1928 року, землі, які знаходитися фактично у виключному віданні уповноважених органів (у тому числі НК СРСР шляхів сполучення), рахуються закріпленими за ними та за відсутності їхньої згоди, можуть бути вилученими лише у спеціальному порядку. Разом з тим, вимоги щодо виготовлення та отримання державного акту не передбачалися, а землі транспорту вважалися землями спеціального призначення, які використовувалися на підставі особливих положень про ці землі, відповідно до п.п. 54, 55 «Общих начал землепользования и землеустройства» (Постанова ЦИК СССР 15.12.1928 року).

Згідно плану земельної ділянки смуги відведення ДТГО «Львівська залізниця» за напрямком Львів-Ківерці (5 км. + 913 м. права сторона) в межах Сороки-Львівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, складеного КТ НВФ «Нові технології» частина земельної ділянки ОСОБА_2 , площею перекриття 0,0314 га, знаходиться в межах смуги відведення.

Відповідно до ст. 149 ч. 2 ЗК України, вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій, сільських селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

В судовому засіданні встановлено, що вилучення ділянки у встановленому порядку у залізниці не проводилося. Із залізницею, як суміжним землекористувачем не було погоджено акт встановлення і узгодження меж землекористувачів в натурі та не було отримано погодження на вилучення земельної ділянки.

У відповідності із ст. 84 ч. 4 п.б ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать, зокрема землі під державними залізницями. Пунктом 5 постанови ВРУ № 562 від 18.12.1990 року «Про порядок введення в дію ЗК України» передбачено, що громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку права власності на землю чи землекористування.

Положеннями ст. 152 ч.3 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема шляхом визнання прав та визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Згідно ст. 155 ч.1 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання. Нормами ст. 16 ч.1 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а відповідно до ст. 16 ч.2 п. 10 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

За таких обставин, суд вважає, що рішення 14 сесії 4 демократичного скликання Сороки-Львівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області №226 від 31.03.2005 року "Про передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки для обслуговування житлового будинку і господарських споруд площею 0,1569 га в АДРЕСА_1 " є незаконним, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст.ст.125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права, а документом, що посвідчує таке право є державний акт.

Згідно положень п. 1.4. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 року, у редакції, чинній на момент видачі оспорюваних державних актів на право приватної власності на земельні ділянки, державний акт на право власності на земельну ділянку та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається на підставі рішення Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій

Таким чином, державний акт на право власності на земельну ділянку є документом, що видається на підставі, зокрема рішення відповідного органу місцевого самоврядування, тому вимога про скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку є похідною й залежить від доведеності законності рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого видано цей документ.

У відповідності із положеннями ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

Статтею 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у редакції закону від 01.01.2013 року, передбачено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Отже з врахуванням того, що матеріалами справи встановлено незаконність рішення Сороки-Львівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, на підставі, якого було видано оспорюваний державний акт на право приватної власності на земельні ділянки, суд вважає позовні вимоги в частині Скасувати державну реєстрацію за №01:06:458:00878 права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1569 га кадастровий номер 4623686900:02:001:0060 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. 14 Конституції України, ст. ст. 68, 116, 118, 125, 126, 152 ЗК України, ст.ст. 13, 15, 16, 328 ЦК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позовні вимоги Державного територіально-галузевого об"єднання "Львівська залізниця" - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення 14 сесії 4 демократичного скликання Сороки-Львівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області №226 від 31.03.2005 року "Про передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки для обслуговування житлового будинку і господарських споруд площею 0,1569 га в АДРЕСА_1 ".

Скасувати державну реєстрацію за №01:06:458:00878 права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1569 га кадастровий номер 4623686900:02:001:0060 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .

Стягнути з Сороки-Львівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області на користь Державного територіально-галузевого об"єднання "Львівська залізниця" сплачений судовий збір розміром 229,40 гривень.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області через Пустомитівський районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення або отримання копії.

СуддяВ. Є. Мусієвський