Рішення

від 25.03.2014 по справі 918/248/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" березня 2014 р. Справа № 918/248/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінокса - Україна"

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

про стягнення в сумі 49 204,46 грн.

Суддя Андрійчук О.В.

В засіданні приймали участь:

від позивача : Русін С.С., паспорт НОМЕР_3 від 03.12.1996 року

від відповідача : не з'явився

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 81 1 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ:

У лютому 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лінокса - Україна" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення в сумі 49 204,46 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

21.06.2011 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № 3/06, за умовами якого продавець зобов'язався поставити покупцю металопродукцію (далі - товар), а покупець зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах цього договору.

На виконання умов вказаного договору позивачем поставлено відповідачу товар - лист 0,7 * 125 мм AISI 430 в кількості 4841 кг на загальну суму 154 912,00 грн., що стверджується видатковою накладною № 331 від 24.06.2011 року.

Відповідач провів часткові розрахунки за поставлений товар, про що свідчать банківські виписки та довідка ПУАТ "Фідобанк" від 07.03.2014 року № 19-3-1/696-ЦРД на загальну суму 107 912,00 грн., відтак сума боргу складає 47 000,00 грн.

Крім того, за неналежне виконання умов договору в частині проведення розрахунків позивачем нараховано 3% річних в розмірі 2 204,46 грн.

В матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 525, 526, 530, 625,692 ЦК України, ст.ст. 193, 265 ГК України тощо.

Ухвалою суду від 28.02.2014 року порушено провадження, справу призначено до судового розгляду на 11.03.2014 року.

Ухвалою суду від 11.03.2014 року розгляд справи відкладено на 18.03.2014 року.

Ухвалою суду від 18.03.2014 року розгляд справи відкладено на 25.03.2014 року.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п.п. 3.9.1., 3.9.2. Постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21.06.2011 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № 3/06, за умовами якого продавець зобов'язався поставити покупцю металопродукцію (далі - товар), а покупець зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах цього договору (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 6.1. договору даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2011 року.

Ціна, кількість, асортимент та строки поставки обумовлюються в специфікаціях до договору, які погоджуються та підписуються сторонами попередньо, додаються до договору і є його невід'ємною частиною (п.1.2. договору).

Специфікацією № 1, підписаною обома сторонами, погоджено ціну, кількість, асортимент товару - лист 0,7 * 125 мм AISI 430 в кількості 4841 кг на загальну суму 154 912,00 грн.

Відповідно п. 1.3 договору загальна ціна даного договору на момент укладення складає приблизно 150 000,00 грн. Остаточна загальна ціна договору визначається у підписаних сторонами специфікаціях.

За п. 4.1. договору поставка товару здійснюється продавцем на умовах поставки EXW (в редакції "Інкотермс" 2010 року). Конкретні умови поставки обумовлюються в специфікаціях.

Моментом поставки вважається дата, вказана в накладній. Перехід права власності на товар відбувається в момент приймання товару перевізником або покупцем (п.п. 4.4., 4.5. договору).

Пунктами 5.3.- 5.4. договору передбачено, що відвантаження товару здійснюється при наявності довіреності представника покупця на здійснення отримання товару. Разом з товаром постачальник надає покупцеві сертифікат якості на товар, рахунки на товар, накладну на відпуск товару, податкову накладну.

Судом з наявних матеріалів справи встановлено, що на виконання умов вказаного договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар, що стверджується видатковою накладною № 331 від 24.06.2011 року на загальну суму 154 912,00 грн. та довіреністю № 26 від 24.06.2011 року.

Відповідно до п.п. 3.1.- 3.4 договору покупець оплачує поставлений товар по цінам, вказаним в специфікації на кожну партію товару. Після погодження і підписання сторонами специфікацій, постачальник виставляє рахунок на загальну вартість партії товару, вказаного в специфікації. Протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунка покупець здійснює авансовий платіж в розмірі 100% вартості, вказаної в специфікації або рахунку, простим банківським переказом на поточний рахунок постачальника. За взаємною згодою сторін допускається інший порядок розрахунків за договором, який вказується в підписаних сторонами специфікаціях.

У специфікації № 1 сторонами погоджено умови оплати - відстрочка платежу до 01.06.2012 року за умови щомісячних платежів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свій обов'язок щодо оплати поставленого товару у встановлений строк у повному обсязі не виконав, сплатив лише 107 912,00 грн.

Факт часткових розрахунків за поставлений товар стверджується банківськими виписками та банківською довідкою ПУАТ "Фідобанк" від 07.03.2014 року № 19-3-1/696-ЦРД, долученою до матеріалів справи.

Відтак, сума основного боргу за договором становить 47 000,00 грн.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за поставлений товар в розмірі 47 000,00 грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленого товару позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 2 204,46 грн.

Щодо 3% річних, то за ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перерахунок 3% річних, встановив, що розмір останніх становить 2 205,96 грн. (при заявленому - 2 204,46 грн.). Відтак, 3% річних підлягають задоволенню у заявленому розмірі (розрахунок додається).

Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи, що позивач довів, а відповідач не спростував наявності заборгованості за поставлений товар, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 33018, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінокса-Україна" (проспект Відрадний,95-Д, м. Київ, 03061, код ЄДРПОУ 35965555) 47 000,00 грн. основного боргу, 2 204,46 грн. 3% річних, 1 827,00 грн. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України . Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України .

Повне рішення складено 25.03.2014 року.

Суддя Андрійчук О.В.