Рішення

від 20.03.2014 по справі 910/3336/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3336/14 20.03.14

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Управління спеціальних машин»

до Публічного акціонерного товариства «Трест Київпідземшляхбуд-2»

про стягнення 10 243, 49 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Рачинський В.А.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Відкрите акціонерне товариство «Управління спеціальних машин» (далі -позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Трест Київпідземшляхбуд-2» (далі -відповідач) про стягнення заборгованості за надані послуги будівельною технікою у розмірі 10 243, 49 грн., з яких: 9 812, 40 грн. - основної заборгованості, 292, 00 грн. - 3 % річних, 139, 09 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг згідно актів приймання завершеного комплексу виконаних робіт за січень 2008 р. № ОУ-0001483 та № ОУ-0001486.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20.03.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, проте був повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, останній не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 20.03.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, відповідно до актів приймання завершеного комплексу виконаних робіт за січень 2008 р. № ОУ-0001483, № ОУ-0001486 надав послуги пневмокомпресорами марки «ПР 10» та «ПКС 5» на будівельному об'єкті відповідача (м. Київ, Дніпровська пристань) та навантажувачем марки «УН-053» на будівельному об'єкті відповідача «Софія Київська».

Надані послуги прийняті відповідачем без зауважень, щодо обсягів, строків та якості по актам приймання завершеного комплексу виконаних робіт за січень 2008 р. № ОУ-0001483, №ОУ-0001486, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копії в матеріалах справи).

27.02.2013 р. позивачем було направлено на адресу відповідача претензію №30 від 26.02.2013 р., в якій просив погасити суму основної заборгованості у розмірі 9 812, 40 грн., що виникла внаслідок несплати відповідачем наданих послуг будівельною технікою. Претензія отримана відповідачем 04.03.2013 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (копія в матеріалах справи).

Відповідач на вищезазначену претензію відповіді не надав.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг, в результаті чого, за останнім утворилась заборгованість у розмірі 9 812, 40 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 292, 00 грн. - 3 % річних, 139, 09 грн. - інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Статтею 174 Господарського кодексу передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 175 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно зі ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в силу вимог ст. 181 Господарського кодексу України, між позивачем та відповідачем було укладено господарський договір у спрощений спосіб.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Отже, позивач, укладаючи із відповідачем господарський договір у спрощений спосіб, мав на меті надати певні послуги та отримати за них кошти, а відповідач - отримати послуги та їх оплатити.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором про надання послуг.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, надав послуги, які прийняті відповідачем без зауважень щодо кількості та якості по актам приймання завершеного комплексу виконаних робіт за січень 2008 р. № ОУ-0001483, №ОУ-0001486, однак відповідач оплати наданих позивачем послуг не провів, доказів зворотного суду не надав.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на день прийняття рішення у справі відповідач за виконані позивачем роботи не розрахувався.

Так, частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати наданих послуг та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору про надання послуг та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 9 812, 40 грн. - основної заборгованості.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 292, 00 грн. - 3 % річних, 139, 09 грн. - інфляційних втрат за період з 15.03.2013р. по 15.03.2014р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних збитків і встановив, що розрахунок 3 % річних відповідає вимогам законодавства, розрахунок проведений з моменту виникнення прострочення грошового зобов'язання та за відповідний період такого прострочення з 15.03.2013р. по 15.03.2014р, що ж до інфляційних збитків, то за розрахунком суду обґрунтованою сумою є 117, 78 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Управління спеціальних машин» задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Трест Київпідземшляхбуд-2» (02105, м. Київ, вул. Тампере, буд. 13-Б, ідентифікаційний код - 04012721), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства «Управління спеціальний машин» (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 6, ідентифікаційний код - 04012916) 9 812 (дев'ять тисяч вісімсот дванадцять) грн. 40 коп. - основного боргу, 117 (сто сімнадцять) 78 коп. - інфляційних втрат, 292 (двісті дев'яносто дві) грн. 00 коп. - 3% річних та 1 823 (одну тисячу вісімсот двадцять три) грн. 19 коп. - судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 21.03.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.