Рішення

від 24.03.2014 по справі 924/263/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" березня 2014 р.Справа № 924/263/14

Господарський суд Хмельницької області у складі:

судді Заверуха С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМО" м. Тернопіль

до Дочірнього підприємства Хмельницької облспоживспілки "Хмельницька міжрайбаза облспоживспілки" м. Хмельницький

про стягнення 3300,88 грн., з них 3000,00 грн. - основний борг, 221,56 грн. - пеня, 28,20 грн. - втрати від інфляційних процесів та 51,12 грн. - 3% річних.

Представники сторін:

від позивача: Павловський А.А. довіреність від 10.02.2014р. (присутній в судовому засіданні 11.03.2014 р.)

від відповідача: Осадчук М.П. директор згідно постанови №35 від 23.10.2013р. (присутній в судовому засіданні 11.03.2014 р.)

Рішення приймається 24.03.2014р., оскільки в судовому засіданні 11.03.2014р. оголошувалась перерва.

Повне рішення складено 24.03.2014р.

Суть позову: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ОМО" звернулося з позовом до господарського суду з позовом стягнення 3300,88 грн., з них 3000,00 грн. - основний борг, 221,56 грн. - пеня, 28,20 грн. - втрати від інфляційних процесів та 51,12 грн. - 3% річних.

В обґрунтування позову зазначає, що 22.07.13р. між ТОВ фірма "ОМО" та Дочірнім підприємством Хмельницької облспоживспілки "Хмельницька міжрайбаза облспоживспілки" м. Хмельницький було укладено договір поставки товарів №ХМ-1-13, у відповідності до умов якого Дочірнє підприємство Хмельницької облспоживспілки "Хмельницька міжрайбаза облспоживспілки" м. Хмельницький за накладною №0000161 від 22.07.13р. отримало господарські товари на загальну суму 4815,60грн.

Відповідач отримавши від позивача товар у відповідності до п. 5.1 договору поставки №№ХМ-1-13 від22.07.13р. зобов'язувався оплатити його вартість не пізніше 40 календарних днів з дня поставки.

Однак відповідач в порушення умов договору та вимог чинного законодавства прострочив виконання грошового зобов'язання та повністю не розрахувався за отриманий ним товар.

05.11.13р. та 18.12.13р. відповідачу було направлено Претензії №83/13 та №93/13 із вимогою здійснення ним оплати за поставлений товар, однак не зважаючи на це відповідач повністю за отриманий товар не розрахувався, внаслідок чого виникла заборгованість по його оплаті в сумі 3000,00 грн., яка залишається не погашеною і на день звернення з даним позовом до суду.

Внаслідок таких неправомірних дій ДП Хмельницької облспоживспілки "Хмельницька міжрайбаза облспоживспілки" м. Хмельницький, щодо прострочення виконання грошового зобов'язання, ТОВ фірма "ОМО" змушене було звернутись за надання грошової допомоги до адвоката АО "Тернопільська обласна колегія адвокатів" ОСОБА_3 із яким було укладено договір від 30.01.14р., на умовах якого йому було перераховано кошти в сумі 1100,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача ДП Хмельницької облспоживспілки "Хмельницька міжрайбаза облспоживспілки" м. Хмельницький становить 3300,88 грн., з них 3000,00 грн. - основний борг, 221,56 грн. - пеня, 28,20 грн. - втрати від інфляційних процесів та 51,12 грн. - 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні 11.03.2014 р. підтримав позов у повному об'ємі.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.03.2014 р. подав заяву про визнання позову про стягнення 3000,00 грн. основного боргу, 221,56 грн. пені, 28,20 грн. втрат від інфляції та 51,12 грн. 3% річних в повному обсязі.

Суд, розглянувши матеріали справи, встановив таке:

Згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України відповідач зареєстрований як юридична особа за адресою: м. Хмельницький, вул. Кооперативна, буд. 5, код 01773135.

13.03.13р. між ТзОВ "ОМО" (надалі Постачальник) та ДП Хмельницької облспоживспілки "Хмельницька міжрайбаза облспоживспілки" м. Хмельницький (надалі Покупець) був укладений договір поставки №Хм-1-13, відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується передати (поставити), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити, на умовах передбачених даним договором, продовольчі та непродовольчі товари.

Згідно з п. 2.1. Договору кількість товару, який Постачальник постачає Покупцю, з розбивкою по асортименту та ґатунку, визначається згідно видаткових накладних та інших документів, що підтверджують факт відвантаження товару (товарно-транспортні накладні, накладні та інше).

Товари поставляються партіями, згідно з заявками Покупця. Заявка Покупця оформляється у вигляді листа, який має містити в собі назву Покупця, номер цього договору, номер замовлення, коди (артикули) Постачальника на товари, які замовляються, кількість, вид товару, його ціна, строк, місце поставки. заявка може бути передана Постачальнику поштою, факсимільним зв'язком, електронною поштою або телефоном (п. 3.3. Договору).

Відповідно до п. 4.2. Договору вартість кожної окремої партії визначається у видаткових накладних, які видаються Постачальником Покупцю. Загальна вартість Товарів, що поставляються за цим Договором, остаточно визначається вартістю поставленого Товару, згідно видаткових, податкових та товарно-транспортних накладних (п. 4.3. Договору).

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що Покупець зобов'язаний здійснити оплату вартості партії Товару, який поставляється Постачальником протягом 40 (сорока) календарних днів з моменту отримання Товару.

Згідно з п. 5.2. Договору датою поставки вважається час приймання товару в торгове підприємство Покупця, що підтверджується підписом особи, що приймає товар, та штампом торгового підприємства.

Товар приймається Покупцем - за кількістю - згідно з накладною та пакувальним листом (п. 6.1. Договору).

У випадку порушення термінів поставки, оплати за поставлений товар, поставки передбачених цим договором, винна сторона сплачує іншій пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу (чи вартості недопоставленого товару) за кожен день такого протермінування (п. 8.2. Договору).

Відповідно до п. 11.1. Договору термін його дії - до 31 грудня 2013 року, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов'язань за цим Договором.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками.

Позивачем у відповідності до умов договору поставки на підставі видаткової накладної №РН-0000161 від 22.07.13р. на суму 4815,60 грн. поставлено товарно-матеріальні цінності, а відповідач прийняв цей товар без зауважень та застережень, про що свідчить його підпис та печатка на вказаній видатковій накладній. Загальна вартість поставки товару склала 4815,60 грн., зазначене також підтверджується податковою накладною №17 від 22.07.13р.

Однак відповідач свої зобов'язання за договором поставки №Хм-1-13 від 13.03.13р. року щодо своєчасної оплати вартості товару не виконав, лише частково оплатив його вартість в сумі 1815,60 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №5299 від 11.09.2013р. на суму 415,60 грн., №5343 від 03.10.2013р. на суму 300,00 грн., №5349 від 09.10.2013р. на суму 300,00 грн., №5381 від 24.10.2013р. на суму 300,00 грн., №34 від 03.01.2014р. на суму 500,00 грн., у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем складає 3000,00 грн.

04.11.2013р. позивач звернувся до відповідача з претензією №83/13, відповідно до якої вимагав терміново оплати заборгованість в сумі 3500,00 грн. Претензія надіслана відповідачу 05.11.2013р., що підтверджується фіскальним чеком №7021.

В подальшому, позивач знову надіслав відповідачу претензію №93/13 від 17.12.2013р. (фіскальний чек №0464), відповідно до якого вимагав оплатити заборгованість в сумі 3500,00 грн.

Однак вищезазначені претензії залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Враховуючи те, що відповідачем не оплачено суму боргу в добровільному порядку, позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 221,56 грн., 28,02 грн. інфляційних втрат, 51,12 грн. три процента річних та звернувся з даним позовом до суду за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне.

Підстава позову - це фактичні обставини на яких ґрунтується вимога позивача.

Зі змісту позовної заяви та доданих до позовної заяви матеріалів вбачається, що підставою для стягнення заборгованості позивач зазначає неналежне виконання відповідачем обов'язку по оплаті отриманого товару згідно договору поставки №Хм-1-13 від 13.03.13р.

У відповідності до ст.11 та ст.509 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Пунктом 3 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів поставки. Так, позивач здійснив поставку відповідачу товару, останній прийняв його та зобов'язався сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Судом встановлено, що покупець зобов'язаний здійснити оплату вартості товару протягом 40 календарних днів з моменту отримання товару (п. 5.1. договору).

Інших умов та форм розрахунків сторони не погоджували.

Факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 3000,00грн. підтверджується наявною в матеріалах справи доказами, а саме договором поставки №Хм-1-13 від 13.03.13р., видатковою накладною №РН-0000161 від 22.07.13р. на суму 4815,60 грн., податковою накладною від 22.07.13р. та платіжними дорученнями №5299 від 11.09.2013р. на суму 415,60 грн., №5343 від 03.10.2013р. на суму 300,00 грн., №5349 від 09.10.2013р. на суму 300,00 грн., №5381 від 24.10.2013р. на суму 300,00 грн., №34 від 03.01.2014р. на суму 500,00 грн., щодо часткової оплати вартості товару.

Відповідачем не подано доказів оплати заборгованості, що є предметом позову, а також не спростовано факту отримання товару.

За таких обставин, позовні вимоги в сумі 3000,00грн. заборгованості підлягають задоволенню як такі, що відповідають чинному законодавству та обґрунтовані матеріалами справи.

Крім того позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 221,56 грн. за порушення строків оплати товару, розраховану за період з 01.09.13р. по 20.02.14р. з врахуванням часткової оплати суми боргу та у відповідності до п. 8.2 договору.

Згідно з п.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 547 ЦК України Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, судом встановлено правомірність нарахування останньої, при цьому приймається, що позивачем правомірно враховано часткову оплату боргу та п. 5.1. договору, яким передбачено порядок оплати товару, зокрема, оплата за товар, здійснюється протягом 40 календарних днів.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 221,56 грн. підлягають задоволенню судом як правомірні та обґрунтовані.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 51,12грн., розрахованих за період з 01.09.13р. по 20.02.14р. з врахуванням часткової оплати суми боргу та інфляційні втрати в сумі 28,20 грн. за період з вересня 2013р. по січень 2014р. включно.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, є втратами пов'язаними з інфляційними процесами в державі за час прострочення виконання зобов'язання боржником, а три процента річних є за своєю правовою природою платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Таким чином, позивач правомірно нарахував відповідачу 3% річних в сумі 51,12 грн. та інфляційні втрати в розмірі 28,20 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи у відповідача станом на час вирішення справи існує заборгованість в сумі 3300,88 грн., з них 3000,00 грн. - основний борг, 221,56 грн. - пеня, 28,20 грн. - втрати від інфляційних процесів та 51,12 грн. - 3% річних, яка відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи, підтверджена належними доказами та підлягає задоволенню в повному обсязі.

При прийнятті рішення судом враховується, що відповідач визнав позов у повному об'ємі.

Крім того позивач просить суд покласти на відповідача витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в сумі 1100,00 грн. В підтвердження понесених витрат подав суду копії договору про надання правової допомоги від 30.01.14р., укладеного між ТОВ фірма "ОМО" та адвокатом ОСОБА_1, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1, видане на ім'я ОСОБА_1, платіжне доручення №1591 від 21.02.2014р. на суму 1100,00 грн.

Згідно з п.п. 1, 2 Договору про надання правової допомоги Замовник (ТОВ фірма "ОМО") доручає, а Виконавець (адвокат ОСОБА_1) приймає доручення про надання правової допомоги з підготовки та ведення господарської справи за позовом ТОВ фірма "ОМО" до ДП Хмельницької облспоживспілки "Хмельницька міжрайбаза облспоживспілки" м. Хмельницький щодо виконання ним (стягнення заборгованості) умов договору поставки №Хм-1-13 від13.03.13р., в обсязі та на умовах визначених даним договором.

Правова допомога надається замовнику шляхом: надання усних (вербальних) та письмових консультацій; складання необхідних замовнику проектів договорів, скарг, заяв, клопотань, претензій, позовних заяв та інших документів; представництво інтересів Замовника в господарському суді Хмельницької області та інших державних органах, а також у відносинах з іншими фізичними та юридичними особами всіх форм власності при вирішенні правових питань Замовника.

Відповідно до п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

В частині 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", яка кореспондується з ч.3 ст. 28 Правила адвокатської етики, затверджених Установчим З'їздом адвокатів України 17.11.2012 р. зазначено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат (п. 6.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, враховуючи суму позову та зважаючи на те, що адвокат ОСОБА_1 лише надав правову допомогу з підготовки та ведення господарської справи, був присутній в судових засіданнях, тривалість справи (ухвалою від 28.02.14р. провадження у справі було порушено; 11.03.14р. оголошено перерву на 24.03.2014р. та цього ж дня прийнято рішення у справі, тобто відбулося одне судове засідання), а також приймаючи до уваги неспіврозмірність вартості адвокатських послуг по відношенню до обсягу виконаних робіт і часу їх виконання, суд вважає за доцільне і розумне зменшити вартість адвокатських послуг до 500,00 грн.

У відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (судовий збір) покладаються на відповідача у зв'язку із задоволенням позову.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМО" м. Тернопіль до Дочірнього підприємства Хмельницької облспоживспілки "Хмельницька міжрайбаза облспоживспілки" м. Хмельницький про стягнення 3300,88 грн., з них 3000,00 грн. - основний борг, 221,56 грн. - пеня, 28,20 грн. - втрати від інфляційних процесів та 51,12 грн. - 3% річних задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства Хмельницької облспоживспілки "Хмельницька міжрайбаза облспоживспілки" (м. Хмельницький, вул. Кооперативна, 5, код 01773135) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ОМО" (Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. За Рудкою, 35, кв. в„–30 , код 20093794) 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 коп.) основного боргу, 221,56 грн. (двісті двадцять одну гривню 56 коп.) пені, 28,20 грн. (двадцять вісім гривень 20коп.) інфляційних втрат, 51,12 грн. (п'ятдесят одну гривню 12 коп.) три процента річних, 1827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.) судового збору, 500,00 грн. (п'ятсот гривень 00 коп.) витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

Видати наказ.

Повне рішення складено 24.03. 2014р.

Суддя С.В. Заверуха

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу, (46003, м. Тернопіль, вул. За Рудкою, 35, каб. №30), рекоменд.

3 - відповідачу, (29025, м. Хмельницький, вул. Кооперативна, 5), рекоменд.