Рішення

від 20.03.2014 по справі 22-ц/796/4040/2014

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №22-ц/796/4040/2014 Головуючий у 1 інстанції - Яровенко Н.О.

м. Київ Доповідач - Іванченко М.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Іванченка М.М.

суддів: Рубан С.М., Кабанченко О.А.

при секретарі: Онищенко О.С.

за участю:

представник відповідача: Усенко І.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Садівницького товариства «Мічурінець», третя особа - ОСОБА_4 про визнання недійсним листа-згоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 січня 2014 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_3 звернулась до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до СТ «Мічурінець» про визнання недійсним листа-згоди СТ «Мічурінець» від 20 березня 2010 року № 2/3 Мотивуючи свої вимоги тим, що оскільки під час проведення звітно-виборних зборів СТ «Мічурінець» у серпні 2011 року вона дізналася про існування в Київській міській раді офіційного документу, яким товариство нібито дало згоду на відчуження для суспільних потреб земель, що належать товариству. З листа-згоди вбачається, що «загальними зборами СТ «Мічурінець» прийнято одноголосно рішення про надання згоди на відведення земельних ділянок для будівництва садових будиночків в урочищі Горбачиха та на припинення права користування землею задля суспільних потреб». Наведена у листі-згоді інформація, не відповідає дійсності, оскільки позивач, як учасник загальних зборів СТ «Мічурінець», на яких обговорювалося питання про вилучення земельних ділянок для суспільних потреб, не пам'ятає самого факту обговорення даного питання, зазначене підтверджується і протоколом загальних зборів від 13 серпня 2011 року, під час якого учасники зборів одностайно підтвердили, що на жодних зборах не надавали згоди на відчуження землі товариства. Тому просила суд визнати недійсним з моменту написання і таким, що ніколи не мав юридичної сили, лист-згоду на припинення права користування землею задля суспільних потреб; судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 15 січня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до СТ «Мічурінець», третя особа - ОСОБА_4 про визнання недійсним листа-згоди - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 січня 2014 року скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Посилається на, те що рішення суду необґрунтоване та незаконне та таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Та зазначає, що судом, всупереч ст. 174 ЦПК України, не взято до уваги визнання позову відповідачем. Крім того, апелянт вважає, що на підставі ст.207 ЦК України лист може бути формою письмового правочину.

Представник відповідача у судовому засіданні надав заяву про визнання позову та вважав апеляційну скаргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позивач та третя особа в судове засідання не з'явились хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки не повідомляли.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З статуту СТ «Мічурінець», прийнятого загальними зборами членів садівницького товариства «Мічурінець» 22 липня 2000 року (протокол № 1) та зареєстрованого Дніпровською райдержадміністрацією м. Києва 15 січня 2001 року (реєстраційний № 98), слідує, що вищим органом управління садівницького товариства є загальні збори членів товариства (збори уповноважених), рішення загальних зборів членів товариства (або зборів уповноважених) приймаються більшістю голосів та фіксуються у протоколах загальних зборів Товариства.

Як вбачається з матеріалів справи, головою правління СТ «Мічурінець» ОСОБА_4 від 20 березня 2010 року за № 2/3 направлено лист на ім'я голови Київської міської ради Черновецького Л.М. та копію листа - директору КП «Дирекція будівництва шляхо-транспортних споруд м. Києва» з повідомлення про те, за результатами розгляду листа КП «Дирекція будівництва шляхо-транспортних споруд м. Києва» загальними зборами СТ «Мічурінець» прийнято одноголосно рішення про надання згоди на відведення земельних ділянок для будівництва садових будиночків в урочищі Горбачиха та на припинення права користування землею задля суспільних потреб (а.с.41).

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що лист голови правління СТ «Мічурінець» ОСОБА_4 від 20 березня 2010 року за вих. № 2/3 за своїм змістом не є правочином. Проте колегія суддів не погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

Згідно зі ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори); одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами; односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила; односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами; дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною 1 ст.207 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що лист - згода голови правління СТ «Мічурінець» ОСОБА_4 від 20 березня 2010 року за вих. № 2/3 - є правочином, оскільки ст.207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Також, колегія суддів вважає, що оскаржуваний лист-згода не несе суто інформативних характер, оскільки відсутній протокол зборів СТ «Мічурінець», які свідчив б про надання згоди членів садівницького товариства на згоду відчуження земельних ділянок, тому його необхідно вважати таким, який надає таку згоду.

Так, зі змісту листа голови правління СТ «Мічурінець» ОСОБА_4 від 20 березня 2010 року за № 2/3 вбачається, що загальними зборами СТ «Мічурінець» прийняте одноголосне рішення про надання згоди на відведення земельних ділянок для будівництва садових будиночків урочищі Горбачиха, та на припинення права користування землею задля суспільних потреб. Колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи відсутній протокол загальних зборів СТ «Мічурінець» в якому йдеться про надання згоди на відведення земельних ділянок. Так, з наявного в матеріалах справи протоколу звітно-виборчих зборів СТ «Мічурінець» від 13 серпня 2011 року вбачається, що на жодних зборах садового товариства учасники зборів не давали згоду ні на повне, ні на часткове вилучення земель товариства. Крім того, в даному протоколі ОСОБА_4 зазначав, що ним лист від 20 березня 2010 року за № 2/3 вказаного змісту не підписувався.

Колегія суддів вважає, що оскільки оскаржуваний лист-згода спрямований на припинення цивільних прав та обов'язків членів СТ «Мічурінець» та відсутність їх згоди на відведення земельних ділянок позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню.

З огляду на вищевикладене, рішення суду першої інстанції не може вважатись законним і обґрунтованим та відповідно до положень ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про визнання недійсним листа голови правління СТ «Мічурінець» ОСОБА_4 від 20 березня 2010 року за № 2/3.

Відповідно до ст.88 ЦПК України колегія суддів вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати: 114 грн. 70 коп. судового збору.

Керуючись ст.ст.218, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 січня 2014 року - скасуватита ухвалити наступного змісту.

Позов ОСОБА_3 до Садівницького товариства «Мічурінець», третя особа - ОСОБА_4 про визнання недійсним листа-згоди - задовольнити.

Визнати недійсним лист-згоду Садівницького товариства «Мічурінець» від 20 березня 2010 року № 2/3.

Стягнути з Садівницького товариства «Мічурінець» (ідентифікаційний номер 25200154) на користь ОСОБА_3 114 грн. 70 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя:

Судді: