Рішення

від 25.03.2014 по справі 910/2902/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2902/14 25.03.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Селещинський елеватор»

До Аграрного фонду

Про стягнення 28 567,23 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Негребецька М.М. - по дов. № б/н від 24.03.2014

Від відповідача Деруга Н.О. - по дов. № 293 від 16.04.2013

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Селещинський елеватор» про стягнення з Аграрного фонду 28 567,23 грн. основного боргу, який виник внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору складського зберігання зерна № 312/11 від 15.08.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2014 порушено провадження у справі № 910/2902/14 та призначено її до розгляду на 13.03.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/2902/14 від 13.03.2014, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін та невиконанням сторонами вимог ухвали про порушення провадження у справі від 25.02.2014, розгляд справи був відкладений на 25.03.2014.

Відповідач у поданому 24.03.2014 до відділу діловодства суду відзиві проти позову заперечує, оскільки процедура переоформлення зерна від одного власника до іншого передбачена Інструкцією про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, що затверджена наказом Міністерства аграрної політики України № 661 від 13.10.2008 (далі - Інструкція). Підрозділом 2 глави 5 Інструкції передбачено, що переоформлення зерна від одного власника іншому проводиться в їх присутності або в присутності уповноважених ними осіб згідно з заявою власника про переоформлення. У заяві вказуються культура, клас, обсяг переоформлення, реквізити нового власника. При переоформленні зерна ВТЛ зернового складу надає бухгалтерії аналізну картку з відміткою «переоформлення». Якість зерна визначається на дату переоформлення і відповідає якості, що склалася в партії на момент переоформлення та зареєстрована в журналі форми № ЗХС-49 «переоформлення». Відповідно до п. 2.4. підрозділу 2 глави 5 Інструкції до заяви додаються складські документи і доручення, видається наказ керівника зернового складу (форма №16), складається акт приймання-передавання зерна, який підписується в тристоронньому порядку (перший власник зерна, новий власник зерна і керівник зернового складу). В документах, доданих до позовної заяви відсутній трьохсторонній акт згідно вимог Інструкції, який б засвідчував факт переоформлення зерна пшениці. Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Акт передавання - приймання до біржового контракту Аграрної біржі від 31.12.2011 № 561АБ є первинним документом, який містить відомості про господарську операцію, зокрема про купівлю Аграрним фондом у ТОВ «Хліб Інвестбуд» пшениці 3 класу урожаю 2011 року та підтверджує факт того, що власником даного зерна Аграрний фонд став лише 31.12.2011. Аграрний фонд став власником зерна пшениці 3 класу лише 31.12.2011, а тому вартість послуг має сплачуватись саме з цього дня. згідно з додатковим договором від 31.12.2011 сторони визначили, що сплата вартості порслуг здійснюється на підставі актів виконаних робіт, які на адресу Аграрного фонду не надходили.

Позивач в судовому засіданні 25.03.2014 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 25.03.2014 проти задоволення позовних вимог заперечував.

В судовому засіданні 25.03.2014, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

15.08.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селещинський елеватор» (зерновий склад) та Аграрним фондом (поклажодавець) було укладено договір складського зберігання зерна № 312/11 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору відповідач зобов'язується передати на зберігання зерновому складу зерно пшениці, жита, кукурудзи, ячменю (об'єктів державного цінового регулювання), якість яких відповідає діючим ДСТУ (далі - зерно), за заліковою вагою в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку відповідача і засвідчується відповідними складськими документами, а позивач зобов'язується прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його відповідачу або особі, зазначеній ним як одержувач у стані, передбаченому цим договором та законодавством.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг зберігання зерна пшениці, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 28 567,23 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 936 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно п. 3.1.1., п. 3.1.6. договору зерновий склад зобов'язаний прийняти від поклажодавця зерно фактичної якості, але не вище обмежувальних кондицій, забезпечити його належне зберігання у повному обсязі та здійснити відпуск поклажодавцеві всієї кількості зерна, що фактично зберігається на день відпуску. Зберігати зерно протягом строку, визначеного в договорі.

Відповідно до складської квитанції на зерно № 303 від 16.12.2011 серія АУ № 359197 зерновий склад (позивач) прийняв на зберігання від Аграрного фонду (відповідача) на підставі договору складського зберігання № 312/11 від 15.08.2011 зерно пшениці 3 класу вагою 3162800 кг, яке переоформлено з ТОВ «Хліб Інвестбуд».

Згідно з п. 24 ст. 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» складські документи на зерно це - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

Згідно з п. 1 Порядку випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 510 від 11.04.2003, підставою для видачі складських документів на зерно (далі - складські документи) є прийняття зерна зерновим складом на зберігання.

Наказом Міністерства аграрної політики України № 198 від 27.06.2003 затверджено Положення про обіг складських документів на зерно (далі - Положення).

Згідно п. 1.1. Положення складськими документами на зерно є : складська квитанція, просте та подвійне складські свідоцтва.

Пункт 1.7. Положення визначає, що зерновий склад на бажання поклажодавця зобов'язаний видати йому один із складських документів на зерно. При оформленні партії зерна складська квитанція виписується в обов'язковому порядку як первинний документ, що засвідчує кількість та якість прийнятого складом зерна.

Відповідно до п.п. 1.19., 1.20. Положення після заповнення реквізитів складського документа на зерно, реєстрації його у Реєстрі складських документів на зерно з присвоєнням порядкового номера, один примірник оригіналу заповненого бланка складського документа передається поклажодавцеві або вповноваженій ним особі, а другий залишається на складі. Поклажодавець чи вповноважена ним особа на підтвердження отримання складського документа ставить власний підпис у Реєстрі складських документів на зерно, що ведеться зерновим складом.

Згідно п.п. 2.1. п. 2 розділу V Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України № 661 від 13.10.2008, переоформлення зерна від одного власника іншому проводиться в їх присутності або в присутності уповноважених ними осіб згідно з заявою власника про переоформлення. У заяві вказуються культура, клас, обсяг переоформлення, реквізити нового власника.

Матеріали справи свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд» листом № ПО 16/12-04 від 16.12.2011 зверталось до ТОВ «Селещинський елеватор» з проханням переоформити зерно пшениці 3 класу у власність Аграрного фонду.

При цьому, TOB «Хліб Інвестбуд» видано довіреність ПО 16/12-04 від 16.12.2011 на переоформлення зерна пшениці 3 класу у кількості 3162,800 тонн.

Пункт 1 статті 938 Цивільного кодексу України встановлює, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Відповідно до п. 8.1. договору сторонами строк дії договору встановлено до пред'явлення вимоги поклажодавцем.

31.12.2011 між сторонами укладено додатковий договір № 2 початок дії якого визначено з 01.01.2012.

Згідно з п. 3.3.2. договору, в редакції додаткового договору № 2, відповідач зобов'язаний розраховуватися за надання послуг з приймання, зберігання, відвантаження, а також витрати, що виникають в порядку визначеному підпунктом 3.1.4. цього договору.

Відповідно до п. 5.1. договору, в редакції додаткового договору № 2, розрахунки за надання послуг по зберіганню проводяться поклажодавцем в грошовій формі з урахуванням податку на додану вартість.

Пунктом 4.3. договору в редакції додаткової угоди визначено розмір відшкодування витрат за зберігання за 1 (одну) тонну за місяць в сумі 17,50 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 5.4. договору, в редакції додаткового договору № 2, поклажодавець сплачує вартість послуг із зберігання зерна з дати передачі зерна поклажодавця на зберігання зерновому складу згідно актів передавання-приймання до договору складського зберігання зерна на підставі актів виконаних робіт, за умови надходження на рахунок поклажедавця коштів з Державного бюджету на визначені цілі.

В матеріалах справи містяться акт наданих послуг та розрахунок розміру витрат на зберігання пшениці 3 класу у кількості 3 162,800 тонн у період з 16.12.2011 по 31.12.2011 в сумі 28 567,23 грн.

Вказаний вище акт перевірений виконуючим обов'язки директора Полтавського регіонального відділення Аграрного фонду Хоменко С.М., а отже свідчить про отримання останнім цього акту.

В довіреності № 31 від 12.07.2011, виданої Аграрним фондом виконуючому обов'язки директора Полтавського регіонального відділення Аграрного фонду Хоменко С.М. серед повноважень зазначено право останнього від імені Аграрного фонду одержувати необхідні документи.

В матеріалах справи наявний дозвіл Аграрного фонду № 41-09/154 від 13.12.2012 на відвантаження зерна, в якому зазначається, що на ТОВ «Селищинський елеватор» зберігається об'єкт державного цінового регулювання, який належить Аграрному фонду, а саме пшениця 3 класу 2011 року врожаю у кількості 3162,800 тонн згідно складської документа АУ 359197 від 16.12.2011.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо внесення плати за обумовлені договором послуги в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка за обґрунтованими розрахунками позивача складає 28 567,23 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 28 567,23 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідачем в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надано доказів в підтвердження того, що на рахунок Аграрного фонду з Державного бюджету не надходили кошти для сплати послуг зберігання (визначені цілі).

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Селещинський елеватор» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Аграрного фонду (м. Київ, вул. Б.Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 33642855) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Селещинський елеватор» (39430, Полтавська область, Машівський район, с. Селищина, вул. Леніна, 3, код ЄДРПОУ 32535033) 28 567 (двадцять вісім тисяч п'ятсот шістдесят сім) грн. 23 коп. основного боргу, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 26.03.2014.

СуддяВ.В. Сівакова