Рішення

від 19.03.2014 по справі 522/1940/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження № 22-ц/785/3178/14

Головуючий у першій інстанції Донцов Д.Ю.

Доповідач Сватаненко В. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2014 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Сватаненка В.І.

суддів - Артеменка І.А.,

- Черевка П.М.,

за участю секретаря - Добряк Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 5 грудня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області - «Про знесення частини будинку, зобов'язання вчинити дії та встановлення факту», -

ВСТАНОВИЛА:

24.01.2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, який у подальшому був уточнений, до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 про усунення перешкод у здійсненні права власності.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 18.11.2013 року даний позов ОСОБА_3 залишений без розгляду за заявою позивача.

06.03.2013 року ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 звернулись до суду із зазначеним зустрічним позовом, який у подальшому був уточнений, по якому просили зобов'язати відповідача ОСОБА_3 за рахунок власних коштів знести другий поверх будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язати відповідача за власний рахунок усунути та не чинити перешкоди у здійсненні ОСОБА_4, ОСОБА_5 права власності на будівельні матеріали та обладнання, що використані при будівництві незавершеного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 та на земельну ділянку площею 0,0976 га. за вказаною адресою, шляхом зобов'язання відповідача за власний рахунок знести огорожу, яка збудована з відхиленням в сторону земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 від межі між суміжними земельними ділянками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1; визнати факт виконання напису відповідачем на Генплані М1:500 фраз наступного змісту . «ОСОБА_11 АДРЕСА_3» та словосполучення «на відстані не менше 2 м (два метри) від забору до стіни будинку на протязі 17 м (сімнадцять метрів) і далі не менше 1,5 м (півтора метра) зі сторони мого участку» та визнати факт виконання напису відповідачем підпису перед словосполученням «ОСОБА_11 АДРЕСА_3»; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_4, ОСОБА_5 судові витрати.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, посилались на те, що відповідачем отримано дозвіл на виконання будівельних робіт № 505/02 від 23.07.2002 року з зазначенням про здійснення авторського нагляду ОСОБА_8 відповідно до проекту індивідуального одноповерхового житлового будинку за адресою АДРЕСА_2, але відповідачем в порушення вимог чинного законодавства та норм будівництва самовільно збудував двоповерховий будинок; до забору впритул прибудований навіс на своєї земельної ділянці та зроблено відстань між звісом крівлі будинку до забору на відстані лише 0,5 м, що приводить до попадання зливних вод з крівлі на їх земельну.

14.11.2012 року Інспекцією ДАБК в Одеській області була здійснена перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил будівлі, розташованої по провулку Мореплавний, 1 та був складений відповідний акт, якою було встановлено, що за даною адресою незаконно експлуатується двоповерховий будинок з підвалом та горищем, хоча згідно до дозволу № 505/02 від 23.07.2002 року ІДАБК Одеської міської ради та висновку УАМ від 27.05.2002 року за № 31 /02-11, погодження Управління інженерного захисту території міста № 710 від 23.05.2002 року передбачено будівництво одноповерхового будинку з мансардним та цокольним поверхом. Також встановлено, що відстань між звісом крівлі до забору становить 0,5 м. та до забору прибудований навіс.

Не зважаючи на наведені обставини, Інспекцією ДАБК в Одеській області 16.01.2013 року на ім'я ОСОБА_3 зареєстрована декларація за №ОД 142130160115 про готовність об'єкта до експлуатації за адресою АДРЕСА_1, дія якої зупинена ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04.02.2013 року. На даний час відповідач не має правовстановлюючого документа на будинок за вказаною адресою.

Позивач по зустрічній позовній заяві ОСОБА_4, який є й представником другого позивача, просив задовольнити їх зустрічні позовні вимоги в повному об'ємі, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Відповідач по зустрічній позовній заяві - ОСОБА_3 до суду не з'явився, судом повідомлявся належним чином.

Представник третьої особи ІДАБК в Одеській області до суду не з*явився, повідомлявся належним чином.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 05.12.2013 року позов задоволений частково: зобов'язано ОСОБА_3 за рахунок власних коштів знести другий поверх будинку, розташованого за адресою : АДРЕСА_1; зобов'язано ОСОБА_3 за власний рахунок усунути та не чинити перешкоди у здійсненні ОСОБА_4, ОСОБА_5 права власності на будівельні матеріали та обладнання, що використані при будівництві незавершеного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2/3 та на земельну ділянку площею 0,0976 га. за адресою: АДРЕСА_2/3 шляхом зобов'язання ОСОБА_3 за власний рахунок знести огорожу, яка збудована з відхиленням в сторону земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2/3 від межі між суміжними земельними ділянками АДРЕСА_2/3 та АДРЕСА_1; визнаний факт виконання напису ОСОБА_3 на ОСОБА_9:500 фраз наступного змісту: «ОСОБА_11 АДРЕСА_3» та словосполучення «на відстані не менше 2 м (два метри) від забора до стіни будинку на протязі 17 м (сімнадцять метрів) і далі не менше 1,5 м (півтора метра) зі сторони мого участка» та визнаний факт виконання напису ОСОБА_3 підпису перед словосполученням «ОСОБА_11 АДРЕСА_3»; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4, ОСОБА_5 судові витрати у розмірі 3517,98 грн.; в іншій частині зустрічної позовної заяви відмовлено.

07.02.2014 року ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на вказане рішення суду, по якій просить рішення районного суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати або змінити рішення суду.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає частково.

Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення судового рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правових відносин та інші.

Оцінка зібраних по справі доказів має здійснюватися за правилами, передбаченими ст. 212 ЦПК України з врахуванням положень ст. ст. 57-66 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, суд, розглядаючи цивільну справу у порядку позовного провадження, повинен повно і всебічно з'ясувати фактичні обставини справи, однак не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог та тієї доказової бази, яка сформована за рахунок доказів, поданих до суду самими учасниками процесу.

Згідно до п.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом встановлені наступні фактичні обставини по справі.

ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 0,0976 га. за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю від 24.12.2001 року. Цільове призначення земельної ділянки - будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських будівель.

Також, за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу земельної ділянки від 28.07.2009 року ОСОБА_10 продала ОСОБА_4 та ОСОБА_5 земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 1, діл. № 39 площею 0,0504 га. з цільовим призначенням (використання) земельної ділянки - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Розпорядженням Приморської районної адміністрації ОМР № 819 від 19.08.2010 року ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 був наданий дозвіл на отримання містобудівних умов й обмежень з розміщення індивідуального житлового будинку на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2.

24.12.2001 року дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_11 отримала державний акт на право приватної власності на землю площею 0,0979 га. по АДРЕСА_1, яку у подальшому за нотаріально посвідченим договором дарування від 21.10.2010 року подарувала ОСОБА_3

Дозвіл на виконання будівельних робіт № 505/02 від 23.07.2002 року отриманий ОСОБА_11 з зазначенням про здійснення авторського нагляду.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що ОСОБА_3 самовільно збудував замість одноповерхового двоповерховий будинок, а до забору прибудований навіс зі сторони земельної ділянки по АДРЕСА_2 та зробив відстань між звисом крівлі до забору шириною лише 0,5 м., що приводить до попадання зливних вод з крівлі на суміжну земельну ділянку адресою: АДРЕСА_2.

В процесі судового розгляду по справі була призначена судова будівельно-технічна експертиза, складений висновок ОНДІСЕ № 1528 від 17.10.2013 року, в якому було, зокрема, зазначено, про те, що за даними топографо-геодезичних досліджень за адресою: АДРЕСА_2 - за схемою виносу в натуру меж земельної ділянки ОСОБА_6, встановлено, що впродовж існуючої розмежувальної горожі з боку ділянки ОСОБА_3 порушені межі ділянки за державним актом зі зміщенням розмежувальної огорожі в бік ділянки ОСОБА_6 за рахунок вказаного зміщення площа земельної ділянки ОСОБА_6 зменшена на 14,3 кв.м. Зміщення розмежувальної межі між земельними ділянками по АДРЕСА_2 по довжині межі 32 м. склала від 9 см. (в місті від куту житлового будинку ОСОБА_3) до 1 м. межі уздовж схилу).

Крім того, 14.11.2012 року Інспекцією ДАБК в Одеській області було проведено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил будівлі, розташованої по АДРЕСА_1 та було складено відповідний Акт. Перевіркою встановлено, що за адресою АДРЕСА_1 незаконно експлуатується двоповерховий будинок з підвалом та горищем, хоча згідно дозволу № 505/02 від 23.07.2002 року ІДАБК Одеської міської ради та висновку УАМ від 27.05.2002 року за 31/02-П, погодження Управління інженерного захисту території міста № 710 від 23.05.2002 року за цією адресою передбачено будівництво одноповерхового будинку з мансардним та цокольним поверхом. Також встановлено, що відстань між звісом кровлі до забору становить 0,5 м. та до забору прибудований навіс зі сторони земельної ділянки по АДРЕСА_1.

Таким чином, забудовником мало місце порушення ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в частині виконання будівельних робіт без права на їх виконання по будівництву двоповерхового будинку з полупідвалом та горищним приміщенням, порушення пункту 3.25 ДБН України 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень», згідно якому «для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок».

Аналогічні факти знайшли своє підтвердження також у листі УАМ Одеської міської ради № 01-10/1343/0 від 18.12.2012 року та у листі ІДАБК в Одеській області № 01/11-8809 від 10.12.2012 року.

Одночасно, постановою від 04.12.2012 року ІДАБК в Одеській області ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 96 КУаП у вигляді штрафу.

Про відсутність правовстановлюючих документів на вищевказану будівлю свідчить довідка МБТІ № 7306-11/533 від 02.07.2012 року.

Інспекцією ДАБК в Одеській області на ім'я ОСОБА_3 16.01.2013 року зареєстрована декларація за № ОД 142130160115 про готовність об'єкта до експлуатації за адресою АДРЕСА_2, дія якої зупинена ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04.02.2013 року.

Згідно п. 5 Постанови № 6 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» відповідно до вимог статті 376 ЦК право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК).

Відповідно до п. 17 Постанови № 6 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред'явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК, статтею 103 ЗК. Якщо позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно пред'явлено до власника (користувача) земельної ділянки, який заперечує проти визнання права власності на це майно за особою, що його збудувала, власник (користувач) має право відповідно до вимог статті 123 ЦПК пред'явити зустрічний позов про знесення нерухомого майна. Позов може бути пред'явлено до особи, яка здійснила будівництво, як про зобов'язання знесення забудови, так і про знесення забудови за рішенням суду самим власником (користувачем) земельної ділянки за рахунок особи, яка здійснила самочинне будівництво, з одночасним відшкодуванням підтверджених витрат на його знесення.

Згідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до ч. З ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Згідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

За загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво, не набуває права власності на нього. Разом із цим власник земельної ділянки у відповідності до ч.2 ст. 375 ЦК України набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди, інше нерухоме майно, тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може у відповідності до ч. 5 ст. 376 ЦК України визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній. якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про основи містобудування» будівництво об'єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад.

Закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 29 Закону України «Про планування і забудову територій» визначено, що дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів на підставі проектної документації, погодженої та затвердженої в порядку, визначеному законодавством. Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.

Відповідно до ч.2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна в експлуатацію, право власності виникає з моменту його прийнятгя до експлуатації, а якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Колегією суддів звертається увага, що під час розгляду справи районним судом була призначена судова почеркознавча експертиза, на яку були поставлені наступні питання: чи виконаний напис на Генплані М 1:500 наступного змісту: «ОСОБА_11 АДРЕСА_3» та словосполучення «на відстані не менше 2 м (два метри) від забора до стіни будинку на протязі 17 м (сімнадцять метрів) і далі не менше 1,5 м (півтора метра) зі сторони мого участка» ОСОБА_3 або іншою особою?; чи виконаний підпис перед словосполученням «ОСОБА_11 АДРЕСА_3» ОСОБА_3 або іншою особою?

Однак, згідно повідомлення № 1527/02 від 02.08.2013 року ОНДІСЕ, виконання ували суду про призначення почеркознавчої експертизи неможливе на підставі ст. 53 ЦПК України та пп. 2.2 та 4.11 «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої наказом МЮ України від 08.10.1998 року № 53/5 (в редакції наказу МЮ України від 30.12.2004 р. №144/5 зі змінами, внесеними відповідно наказу МЮ України від 26.12.2012 р. №1950/5).

Таким чином, районний суд, керуючись положеннями ч. І ст. 146 ЦПК України, вважав за можливе визнання факту виконання напису на Генплану МІ :500 наступного змісту: «ОСОБА_11 АДРЕСА_3» та словосполучення «на відстані не менше 2 м (два метри) від забора до стіни будинку на протязі 17 м (сімнадцять метрів) і далі не менше 1,5 м (півтора метра) зі сторони мого участка» ОСОБА_3, оскільки останній оспорював складання цього напису та ухиляться від участі в проведенні експертизи і наданні експертам необхідних матеріалів, документів, зразків підписів, у зв'язку з чим, її неможливо провести.

Колегія судді з таким висновком районного суду не погоджується і зазначає, що, приймаючи до уваги положення ст. 146 ЦПК України, слід розуміти, що суд може дати оцінку даному факту як доказу без ухвалення рішення суду в цій частині.

Більш того, під час апеляційного розгляду справи, в судовому засіданні ОСОБА_3 особисто визнав факт здійснення ним відповідного напису на генплані.

Таким чином, в цій частині рішення районного суду підлягає зміні та відмові у задоволенні цих позовних вимог.

Одночасно, колегія суддів приймає до уваги, що предметом спору не є місце розташування будівлі позивача, а предметом спору є самовільне будівництво другого поверху будинку, яке було здійснено відповідачем, чим були порушенні вимоги ДБН.

Також, під час розгляду справи районним судом по справі була призначена судова будівельно-технічна експертиза на розгляд якої були поставлені наступні питання: яка будівля зведена на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1, м. Одеса та чи відповідає вона дозвільній та проектній документації, що видавалася на ім'я ОСОБА_11 на будівництво та чи введена будівля до експлуатації в установленому законом порядку?; чи забезпечена несуча здатність основи та фундаментів з урахуванням добудованого другого поверху побудованого житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, м. Одеса та чи відповідає добудова другого поверху вимогам ДБН 360-92**, додаток 9?; чи відповідає розрахункова сейсмостійкість побудованого житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, вимогам ДБН В 1.1.-12:2006 "Будівництво у сейсмічних районах України" з урахуванням даних про інженерно-геологічні вишукування (просідаючі грунти основи для земельної ділянки по АДРЕСА_1, м. Одеса)?; чи є порушенням вимог п. 3.25 ДБН 360-92** "Планування і забудова міських і сільських поселень" розташування побудованого житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, м. Одеса, на відстані менше 1 м та звісу крівлі будинку на відстані 0,5 м від межі зі сторони суміжної земельної ділянки по АДРЕСА_1/3, м. Одеса?; чи може бути введеним в експлуатацію побудований житловий будинок за адресою по АДРЕСА_1, м. Одеса з урахуванням несучої здатності основи та фундаментів та сейсмостійкості будинку або будинок підлягає розбиранню?

Згідно отриманого висновку за №1528 від 17.10.2013 року Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, були встановлені обставини, що підтверджують наявність порушення норм ДБН.

Так, експертами було встановлено, що на земельній ділянці по АДРЕСА_1 у м. Одеса в даний час розташований двоповерховий житловий будинок. У зв'язку з відсутністю доступу, відомості про основні конструктивних елементах житлового будинку наведені за даними висновку експертного дослідження ОНДІСЕ № 871 від 28.02.2013 року, а саме: фундаменти стрічкові монолітні бетонні; стіни надземної частини в кладці з червоної цегли; перекриття і сходи дерев'яні; покрівля скатна горищні по дерев'яних кроквяної системі. Наведено фактичні зовнішні розміри будівлі - 13x15,97 м. У всіх дозвільних матеріалах і в узгодженнях по "Проекту індивідуального одноповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1", зазначено про проектування одноповерхового будинку, але фактично зведений двох поверховий будинок. При порівнянні фактичних даних (в т.ч. технічний паспорт від 06.11.2012 р.) з поданням у матеріалах справи проектом житлового будинку по АДРЕСА_1 у м. Одеса, виявлено наступні невідповідності: фактично замість одноповерхового зведено двоповерховий житловий будинок, розташування і розміри віконних і дверних прорізів житлового будинку не відповідають плану поверху з проекту; розміщення будинку щодо межі суміжної ділянки за адресою пров. Мореплавний. 1/3 не відповідає проектований відстані 1,5 метра. На підставі вищевикладеного, експертами встановлено, що житловий будинок по АДРЕСА_1 не відповідає представленим дозвільним документам і зведений з відступом від проекту. У матеріалах справи знаходиться копія зареєстрованої в інспекції ДАБК в Одеській області від 16.01.2013 р. декларації № ОД 142130160115 про готовність житлового будинку до експлуатації, разом з тим, свідоцтво про право власності на експлуатований житловий будинок не надано. Конструктивна схема існуючого двохповерхового житлового будинку з несучими стінами з цегляної кладки не відповідає вимогам п. 3.1.3 ДБН В.1.1-12:2006, в частині відсутності внутрішньої поздовжньої стіни. Сходи житлового будинку не відповідають вимогам п.3.1.8 ДБН В.1.1-12:2006. Ширина простінків житлового будинку не відповідає вимогам таблиці 3.2 ДБН В. 1.1-12: 2006 для сейсмічності майданчика 7 балів. Дерев'яні перекриття житлового будинку не відповідають вимогам п.3.3.5 ДБН В.1.1-12:2006. На підставі вищевикладеного, двоповерховий житловий будинок по пров. Морехідному, 1 у м. Одеса, зведений без урахування мінімальної розрахункової сейсмічності майданчика - 7 балів і вимогам ДБН В 1. і - 12:2006 не відповідає.

Крім того, існуючий сусідній житловий будинок про АДРЕСА_2. З (АДРЕСА_1) за наявними конструктивними елементами має III (третю) ступінь вогнестійкості, відстань від будинку по провулку Мореплавний, 1, який має III (третю) ступінь вогнестійкості становить 7,0-7,2 метри. Відстань між будинками ІП (третього) ступеню вогнестійкості не відповідає таб. 3.1 ДБН №360-92**, яка встановлена не менше 12 метрів.

Розташування звису покрівлі на відстані 0,5 м. від кордону суміжної ділянки вимагає обов'язкових інженерно-технічних заходів для виключення стоку опадів на територію суміжної земельної ділянки.

На підставі викладеного з урахуванням перевірки по "Топографо-геодезичним вишукування", фактична відстань від кута житлового будинку до межі ділянки за адресою: АДРЕСА_2, по держакту становить 0,91 м.,що не відповідає вимогам п.3.25 ДБН 360-92 **, порушена межа ділянки ОСОБА_6, у зв'язку з збудованим парканом розмежовуючим ділянки АДРЕСА_1 та №1/3 з переміщенням паркану від межі в сторону ділянки АДРЕСА_2. №1/3 уздовж межі від 9 см до 1 метра, що призвела до зменшення площі ділянки ОСОБА_6, на 14,3 кв.м.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в цій частині рішення районного суду про задоволення позову є обґрунтованим.

Право на захист є складовою частиною самого суб'єктивного права поряд із правом на власні дії, а також правом вимагати певної поведінки від зобов'язаних осіб.

Цивільний інтерес підлягає захисту, якщо він не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованих висновків про наявність правових підстав для задоволення позову.

Апеляційна скарга містить доводи, які є підставами для зміни рішення суду.

Отже, неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, є підставою для зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч.1 п.3, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 5 грудня 2013 року - змінити.

Скасувати рішення в частині визнання факту виконання напису ОСОБА_3 та в цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_12 про визнання факту виконання напису - відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області В.І. Сватаненко

І.А.Артеменко

П.М. Черевко

19.03.2014 року м. Одеса