Рішення

від 18.03.2014 по справі 910/2116/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2116/14 18.03.14

За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехносоюз»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернопром-Уютне»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Трейд Юніон»

про стягнення 134 189,41 грн.,

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Вітко Ю.О. (представник за довіреністю від 28.01.2014р.);

від відповідача 1: не з'явились;

від відповідача 2: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротехносоюз» (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернопром-Уютне» (надалі також - відповідач-1) суми в розмірі 132 982,05 грн., з яких 119 560,32 грн. сума основного боргу, 4 355,03 грн. пені, 8 040,17 грн. 24% річних, 1 026,53 грн. інфляційних витрат та про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернопром-Уютне» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Трейд Юніон» (надалі також - відповідач-2) суми в розмірі 1 207,68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 зобов'язань за Договором поставки товару №59-П від 28.03.2013р. (надалі - Договір-1) перед позивачем. Оскільки відповідач-1 добровільно в повному обсязі не погасив наявну заборгованість, а також враховуючи те, що за його зобов'язаннями між позивачем та відповідачем-2 було укладено Договір поруки №ПР 04-2013 від 28.03.2013р. (надалі - Договір-2), позивач вирішив звернутись до суду з даним позовом.

Відповідач-1 та відповідач-2 відзивів на позовну заяву до суду не надали, участь уповноважених представників в судові засідання не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2014р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, присвоєно справі №910/2116/14, розгляд призначено на 04.03.2014р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2014р. у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання та витребуванням додаткових доказів по справі, розгляд справи відкладено до 18.03.2014р.

В судове засідання 18.03.2014р. представники відповідача-1 та відповідача-2 повторно не з'явились.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідачів не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 18.03.2014 року в справі №910/2116/14 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.03.2013р. між позивачем (постачальник - за Договором-1) та відповідачем-1 (покупець - за Договором-2) було укладено Договір поставки товару №59-П, відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов'язувався на умовах даного Договору одноразово передати (поставити) відповідачу-1 товар, а позивач зобов'язувався відповідно до умов Договору прийняти та оплатити цей товар.

Відповідно до п. 1.2. Договору-1 товаром, що поставляється за даним Договором є регулятор росту рослин «Гуміфілд ВР-18». Якість товару відповідає сертифікату якості фірми-виробника.

Згідно п. 1.3.1. Договору-1 регулятор росту рослин «Гуміфілд ВР-18» розфасований в каністри по 20 л. загальним обсягом 2 220 літрів.

В п. 2.1., 2.1.1. Договору-1 сторонами визначено, що на день підписання Договору вартість 2 220 літрів товару складає 150 960,00 грн. в т.ч. ПДВ 25 160,00 грн. Ціна на товар в асортименті: регулятор росту рослин «Гуміфілд ВР-18» розфасований в каністри по 20 л. - 68,00 грн. з ПДВ за один літр.

У відповідності до п. п. 3.1. - 3.4. Договору-1 сторони погодили, що строк відвантаження товару за умови передплати покупцем у встановлений строк товару в розмірі 20% від загальної вартості товару за Договором становить 1 920 літрів до 05.04.2013р., 300 літрів до 15.05.2013р. включно (п. 3.1. Договору). Передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті поставки (п. 3.2. Договору). Право власності на товар та всі ризики відносно товару переходять від постачальника до покупця з моменту передачі товару покупцю в місці поставки, вказаному в п. 3.2. Договору (п. 3.3. Договору). Факт передання (поставлення) товару постачальником покупцю підтверджується видатковою накладною, яка видається постачальником покупцю (п. 3.4. Договору).

Позивач керуючись умовами Договору-1 поставив відповідачу-1 товар на загальну суму 150 960,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином засвідченими, копіями видаткових накладних №196 від 05.04.2013р. (кількість товару 1 920 л. на суму 130 558,80 грн.) та №532 від 13.05.2013р. (кількість товару 300 л. на суму 20 401,20 грн.).

Факт отримання товару відповідачем-1 за Договором-1 підтверджується підписом уповноваженого згідно довіреностей №6 від 03.04.2013р. та №12 від 07.05.2013р. (копії довіреностей у справі) представника Спіріна В.П. та відтисками печаток відповідача-1 у зазначених видаткових накладних.

Згідно п. п. 2.6. - 2.7. Договору-1 всі розрахунки за товар здійснюються лише в національній валюті України - гривні. Оплата товару покупцем здійснюється у безготівковому вигляді на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого постачальником рахунку на оплату.

У відповідності до п. 2.8. Договору-1 покупець зобов'язаний передплатити 20% вартості товару протягом п'яти банківських днів з моменту виставлення постачальником рахунку, а іншу оплату в розмірі 30% від вартості поставленого товару покупець зобов'язаний сплатити до 25.09.2013р., останні 50% від вартості поставленого товару покупець зобов'язаний сплатити до 25.10.2013р.

Позивачем було виставлено відповідачу-1 рахунок на оплату №216 від 28.03.2013р. на загальну суму 150 960,00 грн.

Відповідач-1 на підставі п. 2.8. Договору-1 02.04.2013р. здійснив передплату в розмірі 20% вартості товару на суму 30 192,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою.

Таким чином, станом на день розгляду справи, частина не оплаченої відповідачем-1 вартості здійсненої позивачем поставки складає 120 768,00 грн. (вартість поставленого товару в розмірі 150 960,00 грн. - передплата здійснена відповідачем-1 в розмірі 30 192,00 грн.).

28.03.2013р. між позивачем (кредитор - за Договором-2) та відповідачем-2 (поручитель - за Договором-2) було укладено Договір поруки №ПР 04-2013, за умовами якого боржником за Договором-2 є відповідач-1 (п.1.1. Договору-2), грошове зобов'язання боржника виникає з Договору-1, укладеного між позивачем та відповідачем-1 (п. 1.2. Договору-2), відповідач-2 поручався перед позивачем за часткове (в розмірі 1% від суми грошових обов'язків боржника) виконання боржником грошових обов'язків за Договором-1 та зобов'язувався відповідати перед позивачем за часткове виконання грошових зобов'язань в розмірі 1% від суми таких грошових зобов'язань боржника за Договором-1 (п. 1.3. Договору-2).

Відповідно до п. 2.1. Договору-2 відповідач-2 несе з відповідачем-1 солідарну відповідальність перед позивачем за належне виконання відповідачем-1 забезпеченого грошового зобов'язання, але в будь-якому випадку розмір відповідальності відповідача-2 не перевищує 1% від розміру грошових зобов'язань відповідача-1, що виникають з Договору-1.

Згідно п. 3.2. Договору-2 позивач має право у разі невиконання відповідачем-1 грошових зобов'язань за Договором-1 звернутися до відповідача-2 з вимогою про часткове, в розмірі 1% від суми грошових зобов'язань відповідача-1 за Договором-1. Виконання відповідачем-2 свого обов'язку за даним Договором повинно бути здійснено протягом десяти днів з моменту отримання вимоги позивача.

Вимогою №04/10 від 28.10.2013р. позивач вимагав від відповідача-2 оплатити суму боргу в розмірі в розмірі 1 207,68 грн. (120 768,00 грн. (сума боргу) * 1%). Вказана вимога була отримана директором відповідача-2, про що свідчить його підпис та відтиск печатки відповідача-2 на зазначеній вимозі.

Враховуючи те, що вимоги позивача відповідачами у строк, визначений Договором-1, та Договором-2 у добровільному порядку задоволені не були, він вирішив звернутись з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач-1 прийняв товар від позивача, однак в обумовлені строки не сплатив повністю їх вартості, відповідний борг має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель зобов'язується перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (стаття 554 Цивільного кодексу України).

До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання (стаття 556 Цивільного кодексу України).

Таким чином, зі змісту зазначених норм випливає, що Договір поруки не покладає на боржника якогось нового обов'язку, крім того, який він вже має перед кредитором по основному зобов'язанню, а лише створює ймовірність переходу прав та обов'язків останнього до поручителя у разі виконання ним зобов'язання, забезпеченого порукою.

Наслідком виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, може бути зміна кредитора, а не заміна боржника у зобов'язанні.

Враховуючи наведене, однією із сторін договору поруки не обов'язково має бути боржник і такий договір не потребує волевиявлення останнього.

Згідно зі ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача-1 на користь позивача суми основного боргу за поставлений товар в розмірі 119 560,32 грн. (сума основного боргу в розмірі 120 768,00 грн. - 1 207,68 грн. (1% від суми грошового зобов'язання за Договором-2) та вимоги щодо солідарного стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 суми основного боргу в розмірі 1 207,68 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача-1 суми пені в розмірі 4 355,03 грн., 8 040,17 грн. 24% річних та 1 026,53 грн. інфляційних витрат.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 2.10. Договору-1 за умови, коли покупець не оплатить на умовах передбачених Договором решти суми в розмірі 30% та 50% від вартості поставленого товару протягом строку вказаного в п. 2.8. Договору, він вважається таким, що прострочив оплату товару та несе відповідальність згідно чинного законодавства України та умов Договору.

Згідно п. 5.2. Договору за кожен день прострочення оплати товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості.

Також, в силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Перевіривши наведені в позовних матеріалах розрахунки пені, судом визнано їх обґрунтованими, а сума пені, заявлена позивачем до стягнення з відповідача-1 в розмірі 4 355,03 не перевищує суму пені за розрахунком суду, а тому відповідна позовна вимога підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011р. та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010р.).

Відповідно до п. 5.3. Договору у випадку порушення покупцем термінів оплати, обумовлених у Договорі, покупець сплачує продавцю 24% річних від простроченої суми за весь період до повного погашення заборгованості.

Перевіривши наведені в позовних матеріалах розрахунки 24% річних та витрат від інфляції, судом визнано їх обґрунтованими, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 на користь позивача 24% річних у розмірі 8 040,17 грн. та витрат від інфляції в розмірі 1 026,53 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідачі доказів на спростування позовних вимог до матеріалів справи не надали.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними в справі доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/2116/14 підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме з відповідача-1 до стягнення підлягає сума основного боргу в розмірі 119 560,32 грн., пеня в розмірі 4 355,03 грн., 24% річних в розмірі 8 040,17 грн. та витрат від інфляції в розмірі 1 026,53 грн., а сума основного боргу в розмірі 1 207,68 грн. підлягає до солідарного стягнення з відповідача-1 та відповідача-2.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів пропорційно розміру заявлених до них позовних вимог, які задоволені судом.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернопром-Уютне» (ідентифікаційний код 36111910, адреса: 96555, Автономна республіка Крим, Сакський район, с. Уютне, вул. Євпаторійська, 8) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехносоюз» (ідентифікаційний код 35840303, адреса: 03069, м. Київ, вул. Кіровоградська, 38/58) суму основного боргу в розмірі 119 560,32 грн. (сто дев'ятнадцять тисяч п'ятсот шістдесят гривень 32 коп.), пеню в розмірі 4 355,03 грн. (чотири тисячі триста п'ятдесят п'ять гривень 03 коп.), 24% річних в розмірі 8 040,17 грн. (вісім тисяч 40 гривень 17 коп.), витрат від інфляції в розмірі 1 026,53 грн. (одна тисяча двадцять шість гривень 53 коп.) та судовий збір в розмірі 2 659,64 грн. (дві тисячі шістсот п'ятдесят дев'ять гривень 64 коп.).

3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернопром-Уютне» (ідентифікаційний код 36111910, адреса: 96555, Автономна республіка Крим, Сакський район, с. Уютне, вул. Євпаторійська, 8) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Трейд Юніон» (ідентифікаційний код 37652846, адреса: 02090, м. Київ, вул. В. Сосюри, 6, оф. 301-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехносоюз» (ідентифікаційний код 35840303, адреса: 03069, м. Київ, вул. Кіровоградська, 38/58) суму основного боргу в розмірі 1 207,68 грн. (одна тисяча двісті сім гривень 68 коп.) та судовий збір в розмірі 24,15 грн. (двадцять чотири гривні 15 коп.)

4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.03.2014р.

Суддя С.М. Морозов