Рішення

від 24.03.2014 по справі 915/136/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2014 року Справа № 915/136/14

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Васильєвої Л.І. при секретарі судового засідання Цуриці І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго", вул. Громадянська, 40, м. Миколаїв, 54017

до відповідача Комунального підприємства «Новоодеській міський водоканал», вул. Маслозаводська, 7, м. Нова Одеса, 56602

про стягнення заборгованості договором № 41/83 від 23.06.2010 року про постачання електричної енергії в сумі 23438,30 грн., в тому числі: 22429,08 грн. - боргу за активну електроенергію; 1009,22 грн. - пені.

за участю представників сторін

від позивача: Колодяжна Ю.А. (довіреність №01/53-210 від 27.12.2013р.)

від відповідача: не з'явився

Публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до відповідача Комунального підприємства «Новоодеській міський водоканал» про стягнення заборгованості договором № 41/83 від 23.06.2010 року про постачання електричної енергії в сумі 23438,30 грн., в тому числі: 22429,08 грн. - боргу за активну електроенергію; 1009,22 грн. - пені.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 06.02.2014 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 25.02.2014 року.

Ухвалою від 25.02.2014 року, враховуючи необхідність належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, господарський суд Миколаївської області відклав розгляд справи на 24.03.2014року.

В судовому засіданні 24.03.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив наступне.

Між ПАТ "Миколаївобленерго" та Комунальним підприємством «Новоодеській міський водоканал» було укладено договір № 41/83 від 26.06.2010 року про постачання електричної енергії.

13.06.2013р. сторонами було укладено новий договір № 41/83 про постачання електричної енергії.

На підставі вищевказаного договору позивач відпустив відповідачу активної електричної енергії за період з серпня 2013 року по грудень 2013 року у кількості 136 319 кВт.г. на суму 113 715, 96 грн. Відповідачем було частково сплачено за вказаний період 91 286,88 грн. Таким чином, станом на 30.01.2014 року заборгованість відповідача за спожиту активну електроенергію становить 22 429,08 грн.

Позивачем також зазначено, що відповідно до п. 4.2.1 договору споживач несе відповідальність за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 10 "Порядок розрахунків", споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, 3% річних та індекс інфляції.

Враховуючи вищевикладене, із посиланням на приписи ст.ст. 526, 625 ЦК України та умови договору позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в загальному розмірі 23438,30 грн., з яких: 22429,08 грн. - борг за активну електроенергію; 1009,22 грн. - пеня.

Представник відповідача у судовому засідання не зявився, причин неявки не повідомив.

У відповідності зі ст.ст. 64, 77 Господарського процесуального кодексу України ухвали господарського суду від 06.02.2014р. та від 25.02.2013р. були направлена рекомендованою кореспонденцією на юридичну адресу відповідача (вул. Маслозаводська, 7, м. Нова Одеса, 56602) та отримана ним про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення (а.с. 101, 103).

Отже, відповідач вважається належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи.

Відповідач правом, передбаченим ст.59 Господарського процесуального кодексу України щодо надання відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову не скористався, вимоги суду щодо надання відзиву на позовну заяву та заперечень проти позову не виконав.

Згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Між ПАТ "Миколаївобленерго" та Комунальним підприємством «Новоодеській міський водоканал» було укладено договір № 41/83 від 26.06.2010 року про постачання електричної енергії.

13.06.2013р. сторонами було укладено новий договір № 41/83 про постачання електричної енергії.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до п. 6.1 ПКЕЕ розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 6.11 ПКЕЕ остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії, рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.

Відповідно до п.п. 1 п. 8.1 ПКЕЕ постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право на отримання від споживача своєчасної оплати за електричну енергію та інших платежів відповідно до умов договору та законодавства України;

Відповідно до п.п. 2 п. 10.2 ПКЕЕ споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

Розділом 1 договору 41/83 визначено, що постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, з дозволеною потужністю 358,1 кВт, а останній сплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору під час виконання цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватись чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією, затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до п.п. 2.2.1, 2.2.2 договору позивач зобов'язався виконувати умови цього договору, постачати відповідачу електроенергію як різновид товару в обсягах, визначених цим договором.

Згідно із п. 2.3.3 договору споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії, а також здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору та Додатків № 10 "Порядок розрахунків" та № 4 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

Відповідно д п. 1 додатку № 4 до договору сторони домовились, що відповідач знімає показання розрахункових засобів обліку щомісячно 25 числа і в цей день повідомляє про них постачальнику по встановленій додатком № 4 до договору формі.

В договорі про постачання електричної енергії № 41/83 від 26.09.2009 року (п. 9.1 договору) сторони погодили, що додатки до цього договору № 1, 1а, 2, 4, 5, 8, 10, 11, 13, а також повідомлення про встановлення договірних величин споживання електричної потужності, акт про пломбування, акт параметризації електролічильників (при наявності), погоджений графік погашення заборгованості (при наявності), акт екологічної, аварійної та технологічної броні (при наявності) є невід'ємними частинами цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 5 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що позивач на виконання умов договору, відпустив відповідачу активної електричної енергії за період з серпня 2013 року по грудень 2013 року у кількості 136 319 кВт.г. на суму 113 715, 96 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками та актами про прийняття-передавання товарної продукції (а.с. 39-62).

Відповідачем було частково сплачено за вказаний період 91 286,88 грн. Таким чином, станом на 30.01.2014 року заборгованість відповідача за спожиту активну електроенергію становить 22 429,08 грн.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача пені, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 4.2.1 договору за внесення платежів, передбачених п.п. 2.3.3-2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 10 "Порядок розрахунків", споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, 3 % річних та індекс інфляції.

Позивачем нараховано відповідачу 1009,22 грн. - пені за порушення термінів оплати вартості активної електроенергії, спожитої за період з серпня по грудень 2013 року.

Судом встановлено, що позивачем здійснено розрахунок пені в межах піврічного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Розрахунок пені здійснено позивачем арифметично правильно та з урахуванням положень норм чинного законодавства. Розгорнутий розрахунок пені наявний в матеріалах справи (арк. справи 14). Отже, нарахування пені є обґрунтованим та підставним.

Частина 1 ст. 15 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Відповідач не спростував вимоги позивача, не надав суду відповідні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов'язаннями.

В спірних правовідносинах відповідачами дійсно порушені норми та приписи діючого законодавства, в зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги, заявлені позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, матеріалами справи підтверджені, та підлягають задоволенню.

Судовий збір відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства «Новоодеській міський водоканал» (вул. Маслозаводська, 7, м. Нова Одеса, 56602, код ЄДРПОУ 36514389) на користь Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" (вул. Громадянська, 40, м. Миколаїв, 54017, код ЄДРПОУ 23399393, поточний рахунок 260003001362 в МОУ АТ «Ощадбанк», МФО 326461) 22429,08 грн. - боргу за активну електроенергію; 1009,22 грн. - пені, 1827,00 грн. судового збору.

Видати наказ.

Рішення у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Л.I. Васильєва

Повний текст складено і підписано 26.03.2014р.