Постанова

від 21.03.2014 по справі 803/353/14

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2014 року м. ЛуцькСправа № 803/353/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого, судді Смокович В.І.,

при секретарі судового засідання Литвиненко І.П.,

за участю представника позивача Шишути Ю.В.,

представника відповідача Пивовара В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Парус-77» до Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Парус-77" (далі - ПП «Парус-77», позивач, підприємство) звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - відповідач, управління, ГУ Міндоходів у Волинській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 січня 2014 року №0000132204, №0000142204.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку стану дотримання ПП «Парус-77» вимог законодавства України з питань державної митної справи, про що було складено акт №2/22.4-18/0037821476 від 11 січня 2014 року на підставі якого було прийнято податкові повідомлення-рішення від 23 січня 2014 року №0000132204, №0000142204, якими збільшено позивачу суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 5 710,00 грн та мита на суму 2 595,00 грн.

В основу вказаних податкових повідомлень-рішень покладений висновок органу доходів і зборів про заниження підприємством податкових зобов'язань з ПДВ та мита при митному оформлені двох транспортних засобів згідно МД №205100000/2013/003904 від 13 березня 2013 року та МД №205100000/2013/005510 від 04 березня 2013 року. На підтвердження цих обставин відповідач в акті посилається на листи Департаменту митної справи Міністерства доходів і зборів України від 25 липня 2013 року №13074/7/99-99-24-03-10-7, від 07 серпня 2013 року №14130/7/99-99-24-03-10-17 щодо отриманої відповіді митних органів Литовської Республіки на запити про надання адміністративної допомоги у проведенні перевірки законності ввезення на митну територію України транспортних засобів. При порівнянні товаросупровідних документів на зазначені транспортні засоби, надісланих з Литви та документів, які були підставою для митного оформлення на Ягодинській митниці, встановлено значні розбіжності в частині митної вартості в сторону її заниження.

Підприємство з такими висновками контролюючого органу не погоджується та зазначає, що ПП «Парус-77» не має будь-якого відношення до оформлення товаросупровідних документів (фактурів-інвойсів) під час митного оформлення в Литві та Україні, оскільки ці документи надавалися його контрагентами, за яких, на думку позивача, він не має нести відповідальності. З цих підстав просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23 січня 2014 року №0000132204, №0000142204.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити. Додатково зазначив, що позивач не має будь-якого відношення до юридичних осіб Литовської Республіки, які експортували транспортні засоби. Підприємство придбало транспортні засоби в резидента Республіки Панама, а під час митного оформлення декларант надав всі наявні в нього первинні документи та будь-яких підробок або зловживань з його сторони не встановлено. Також пояснив, що відповідно до правових позицій Верховного суду України митні органи мають право донараховувати митні платежі лише у випадку встановлення злочинної змови між декларантом і посадовою особою такого органу, спрямовану на заниження обов'язкових платежів. Оскільки таких зловживань з боку посадових осіб митного органу та декларанта не встановлено, представник підприємства вважає, що ГУ Міндоходів у Волинській області не мало права нараховувати грошові зобов'язання.

Представник відповідача, суб'єкта владних повноважень, в судовому засіданні та в письмових запереченнях від 12 березня 2014 року (а.с.27-28) проти задоволення адміністративного позову заперечив з наступних підстав. Органом доходів і зборів під час проведеної перевірки встановлено, що вартість на автомобілі в отриманих від митних органів іноземних держав документах вища від вартості, яка зазначена у документах поданих для митного контролю в Україні Приватним підприємством «Парус-77». На думку представника ГУ Міндоходів у Волинській області, доводи підприємства, що воно не має жодного відношення до товаросупровідних документів є безпідставними, оскільки за правилами частини восьмої статті 264 Митного кодексу України з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. Також у відповідності до пункту 4 частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України органи доходів і зборів наділені повноваженнями на перевірку правильності визначення митної вартості товарів, в тому числі після їх випуску. На підставі вищевикладеного представник ГУ Міндоходів у Волинській області просить суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що працівниками Головного управління Міндоходів у Волинській області у період з 19 грудня 2013 року по 11 січня 2014 року проведено невиїзну документальну перевірку стану дотримання ПП «Парус-77» вимог законодавства України з питань державної митної справи, за результатами якої складений акт від 11 січня 2014 року №2/22.4-18/0037821476 (а.с.9-16).

Під час проведення перевірки було встановлено, що відповідно до митних декларацій від 13 березня 2013 року №205100000/2013/003904 та від 04 квітня 2013 року №205100000/2013/0005510 були ввезені на митну територію України транспортні засоби марки Fiat «Doblo Cargo» номер кузова ZFA22300005274329, та Fiat «Fiorino» номер кузова ZFA22500000099615. В рядках 42 цих декларацій підприємство зазначило митну вартість 1 150,00 Євро та 1 850,00 Євро, тобто 11 998,25 грн та 18 698,83 грн відповідно. В якості методу визначення митної вартості підприємство обрало шостий (резервний) метод (рядки 43 декларацій). Зазначені обставини зафіксовані в акті перевірки, підтверджуються копіями відповідних митних декларацій та сторонами не заперечуються (а.с.13, 32, 36).

Вищенаведені транспортні засоби були придбані позивачем у резидента Республіки Панама - фірми «Primecraft Industrial S.A», що підтверджується контрактом від 09 серпня 2012 року №07/12, додатками до нього №1 від 01 січня 2013 року, №2 від 20 червня 2013 року, №04/10/13 від 04 жовтня 2013 року, №18/07/13 від 18 липня 2013 року, №18/09/2013 від 18 вересня 2013 року, інвойсами №20483-PCI/PA від 02 березня 2013 року, №20738-PCI/PA. Розрахунок за поставлений товар проведений у повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями в іноземній валюті та банківськими виписками (а.с.51-73).

Як слідує з матеріалів справи, Департамент митної справи Міністерства доходів і зборів України листами від 25 липня 2013 року №13074/7/99-99-24-03-10-7, від 07 серпня 2013 року №14130/7/99-99-24-03-10-17 повідомив Ягодинську митницю про отримання від компетентних митних органів Литовської Республіки експортних декларацій щодо транспортних засобів, які були ввезені ПП «Парус-77». Митна вартість цих автомобілів (в перерахунок з литовських літів на українські гривні) становила 19 852,45 грн та 37 118,95 грн відповідно (а.с.13, 30-31, 34-35).

За таких обставин Головним управлінням Міндоходів у Волинській області зроблений висновок про заниження підприємством задекларованої митної вартості транспортних засобів, тому податковим повідомленням-рішенням від 23 січня 2014 року №00001422204 нарахований податок на додану вартість в розмірі 5 710,95 грн, а податковим повідомленням-рішенням від 23 січня 2014 року №00001422204 нараховане мито у розмірі 2 595,91 грн (а.с.7-8).

Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, а також діям відповідача щодо проведення документальної невиїзної перевірки, суд зазначає наступне.

Розглядувані правовідносини виникли з приводу перевірки органом доходів і зборів достовірності задекларованої митної вартості транспортних засобів ввезених на митну територію України, а тому врегульовані Податковим кодексом України та Митним кодексом України.

Як визначено частинами першою та другою статті 345 Митного кодексу України, документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів. Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться органами доходів і зборів з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Оскільки Головне управління Міндоходів у Волинській області є органом доходів і зборів, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, тому воно вправі проводити документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи з підстав, визначених Митним кодексом України.

Частиною першою статті 351 Митного кодексу України визначено, що предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Однією з підстав для проведення документальних невиїзних перевірок є надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України (пункт 2 частини другої статті 351 Митного кодексу України).

З врахуванням того, що від митних органів Литовської Республіки були отримані експортні митні декларації, в яких митна вартість значно відрізняється від задекларованої ПП «Парус-77» під час ввезення транспортних засобів на митну територію України, тому в органу доходів і зборів були всі підстави для призначення та проведення документальної невиїзної перевірки.

Отже відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.

За таких обставин, Головне управління Міндоходів у Волинській області наділено компетенцією перевіряти правильність визначення митної вартості ввезених транспортних засобів після їх фактичного випуску на митну територію України.

Відповідно до частини восьмої статті 264 Митного кодексу України, з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

При цьому, декларант за правилами пункту 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Аналіз вищезазначених положень митного законодавства дозволяє суду дійти висновку, що декларант здійснюючи ввіз на митну територію України товарів або транспортних засобів з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації несе повну відповідальність за достовірність відомостей в ній, в тому числі щодо достовірності митної вартості. Зазначене, на думку суду, спростовує посилання позивача, що він не несе відповідальності за достовірність товаросупровідних документів, які ним пред'являлися під час митного оформлення транспортних засобів Fiat «Doblo Cargo» номер кузова ZFA22300005274329 та Fiat «Fiorino» номер кузова ZFA22500000099615.

За правилами пункту 5 частини першої статті 352 Митного кодексу України, посадовими особами органів доходів і зборів під час проведення перевірок можуть бути використані отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення.

Матеріалами справи підтверджується, що листами від 20 червня 2013 року №(20.5/19)3B-7395 та від 11 липня 2013 року №(20.4-19)3B-8227 митний департамент Міністерства фінансів Литовської Республіки надіслав Міністерству доходів і зборів України експортні митні декларації від 02 березня 2013 року №13LTVG2000EK0110B3 та від 28 березня 2013 року №13LTVG2000EK0195F8, які стосуються митного оформлення транспортних засобів Fiat «Doblo Cargo» номер кузова ZFA22300005274329, та Fiat «Fiorino» номер кузова ZFA22500000099615 (а.с.30 зворот, 31, 34 зворот, 35).

Суд зазначає, що різниця між митною вартістю задекларованою при перетині митного кордону Литовської Республіки та України становить 7 854,20 грн та 18 151,12 грн відповідно (а.с.13). При цьому, проміжок часу між експортом транспортних засобів з Литовської Республіки та ввезенням їх до України становить всього 11 календарних днів (з 02 березня 2013 року по 13 березня 2013 року) та 7 днів (з 28 березня 2013 року по 04 квітня 2013 року) відповідно. На думку суду за такий короткий проміжок часу автомобілі не могли втратити свою вартість, наприклад, внаслідок зносу.

Зазначені обставини достовірно свідчать про заниження ПП «Парус-77» митної вартості транспортних засобів, які ввозилася на митну територію України, а тому ГУ Міндоходів у Волинській області обґрунтовано винесло оскаржувані податкові повідомлення-рішення та нарахувало підприємству належні до сплати митні платежі та ПДВ.

Суд не приймає до уваги пояснення представника позивача, що відповідно до правових позицій Верховного суду України митні органи мають право донараховувати митні платежі лише у випадку встановлення злочинної змови між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов'язкових платежів з наступних підстав.

Дійсно, відповідно до правової позиції Верховного суду України, яка висловлена у постанові від 07 листопада 2011 року №21-223а11, якщо митний орган, приймаючи вантажну митну декларацію, самостійно визначає митну вартість товару та пропускає товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань, за винятком випадку, коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов'язкових платежів. В інших випадках, за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України, митний орган має право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого донарахувати обов'язкові платежі, якщо протиправні дії декларанта спричинили їх недобір.

Однак, суд вважає за необхідне зазначати, що правовідносини, які розглядалися у справі Верховного суду України №21-223а11 регулювалися чинним на той час Митним кодексом України від 11 липня 2002 року №92-IV та Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», які не наділяли митні органи компетенцією на винесення податкових повідомлень-рішень після проведення митного контролю.

Натомість, як викладено вище розглядувані правовідносини врегульовані Митним кодексом України від 13 березня 2012 року №4495-VI. Частина шоста статті 345 цього Кодексу чітко передбачає, що результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов'язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

Це повноваження органу доходів і зборів конкретизовано у частині дванадцятій статті 354 Митного кодексу України, відповідно до якої податкове повідомлення-рішення приймається керівником органу доходів і зборів або особою, яка виконує його обов'язки, з урахуванням розгляду заперечень до акта (у разі їх наявності) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення або надіслання підприємству акта про результати перевірки у порядку, передбаченому Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень підприємства до акта про результати перевірки - приймається з урахуванням висновку за результатами розгляду заперечень до акта про результати перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді підприємству.

При цьому, єдина законодавча заборона на винесення податкового повідомлення-рішення передбачена у частині тринадцятій статті 354 Митного кодексу України, в якій вказано, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом доходів і зборів за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінального процесуального закону, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не виноситься до дня набрання законної сили відповідним вироком суду.

З врахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що органи доходів і зборів наділені правом нараховувати грошові зобов'язання після випуску товарів у вільний обіг і це право не ставиться в залежність від наявності змови між декларантом і митним органом, або наявності інших зловживань з боку декларанта.

Доводи позивача, що висновки органу доходів і зборів ґрунтуються лише на листах Департаменту митної справи Міністерства доходів і зборів України, яке, на його думку, є зацікавленим органом, не приймається судом до уваги, оскільки висновки відповідача зроблені на підставі об'єктивної інформації отриманої від Митного департаменту Міністерства фінансів Литовської Республіки, який не є органом доходів і зборів України, а тому не може бути зацікавлений в реалізації фіскальної політики держави.

За правилами частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, суб'єкт владних повноважень, та його представник у судовому засіданні належними та допустимими доказами довели суду обґрунтованість та правомірність податкових повідомлень-рішень від 23 січня 2014 року №0000132204, №0000142204.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши податкові повідомлення-рішення від 23 січня 2014 року №0000132204, №0000142204 на предмет відповідності частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що вони винесені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, Митним кодексом України та Податковим кодексом України.

Оскільки Приватне підприємство «Парус-77» як декларант несе повну відповідальність за достовірність інформації, яка зазначена в поданих ним митних деклараціях, а органами доходів і зборів України від компетентних митних органів Литовської Республіки отримані експортні митні декларації, що свідчать про заниження митної вартості транспортних засобів Fiat «Doblo Cargo» номер кузова ZFA22300005274329, Fiat «Fiorino» номер кузова ZFA22500000099615 під час їх ввезення позивачем на митну територію України, тому суд дійшов висновку, що Головне управління Міндоходів у Волинській області обґрунтовано винесло податкові повідомлення-рішення від 23 січня 2014 року №0000132204, №0000142204 та нарахувало підприємству належні до сплати митні платежі та ПДВ. За таких обставин позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення.

За правилами частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Ставка судового збору у даній справі становила 1,5 мінімальних заробітних плат станом на січень 2014 року, тобто 1 827,00 грн. Підприємство при поданні позову сплатило 10% відсотків цієї суми - 182,70 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 20 лютого 2014 року №473 (а.с.2).

Суд відмовив у задоволенні позовних вимог, тому за правилами частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» решта суми ставки судового збору у розмірі 1 644,30 грн (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні тридцять копійок) підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету України.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Парус-77» до Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 січня 2014 року №0000132204, №0000142204 - відмовити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Парус-77» (43010, м. Луцьк, вул. Садовського, буд.4А, офіс 4, ідентифікаційний код юридичної особи 37821476) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 644,30 грн (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні тридцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.І.Смокович

Повний текст постанови виготовлений 26 березня 2014 року.