Рішення

від 05.03.2014 по справі 911/4900/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну 16тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"05" березня 2014 р. Справа № 911/4900/13

за позовом колективного підприємства Ставищанське заводоуправління цегельних заводів , смт. Ставище

до відповідача приватного підприємства «Мрія» смт. Ставище

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1) Ставищенської районної державної адміністрації Київської області, смт. Ставище;

2) громадської організації Рада сільськогосподарських підприємств Ставищанського

району, смт. Ставище;

3) товариства з обмеженою відповідальністю «Керам-Цегла» , м. Біла Церква

про визнання недійсним рішення та повернення майна з безоплатного

користування.

Суддя О.В. Конюх;

представники сторін:

від позивача: Карпусь О.К., ліквідатор,

від відповідача: Ґудзь Т.П., адвокат, довіреність від 24.01.2014р. № 7;

від третьої особи 1: не з'явився;

від третьої особи 2: не з'явився;

від третьої особи 3: Плаксій Р.В., уповноважений довіреність від 05.03.2014р.;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач - колективне підприємства Ставищенське заводоуправління цегельних заводів звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 23.12.2013р. до відповідача - приватного підприємства «Мрія», смт. Ставище, в якому просив: 1) визнати недійсним рішення ради колективних сільськогосподарських підприємств Ставищенського району, оформлене протоколом від 17.11.1993р. №4 в частині передачі з балансу колективного підприємства Ставищанське заводоуправління цегельних заводів на баланс міжгосподарському аграрному шляхово-будівельному підприємству Ставищанського району Журавлиського цегельного заводу; 2) прийняти рішення про повернення колективному підприємству Ставищенське заводоуправління цегельних заводів з тимчасового безоплатного користування приватного підприємства «Мрія» (яке є правонаступником міжгосподарського аграрного шляхово-будівельного підприємства Ставищенського району) основних засобів Журавлиського цегельного заводу.

Позовна заява обґрунтована тим, що на виконання оскаржуваного рішення ради колективних сільськогосподарських підприємств Ставищенського району спільно з управлінням сільського господарства райдержадміністрації від 17.11.1993р. зборами уповноважених представників господарств-пайовиків заводоуправління цегельних заводів від 26.11.1993р., які володіли в сукупності 28,2 % статутного фонду, було передано міжгосподарському аграрному шляхово-будівельному підприємству Ставищанського району майно Журавлиського цегельного заводу. Зазначеним було порушено право власності трудового колективу заводоуправління, який володів 71,8 % статутного фонду та не приймав участі у зборах 26.11.1993р.

Позивач твердить, що Рада колективних сільськогосподарських підприємств Ставищенського району є громадським дорадчим органом, який не мав права розпоряджатися майном колективного підприємства Ставищанське заводоуправління цегельних заводів - Журавлиським цегельним заводом, відповідно, оскаржуване рішення Ради не могло бути підставою для передачі майна від одного підприємства іншому всупереч статуту та в порушення права власності трудового колективу. Також позивач твердить, що згідно до додатку №1 до акту прийому-передачі від 03.01.1994р., майно Журавлиського цегельного заводу було передано міжгосподарському аграрному шляхово-будівельному підприємству Ставищанського району (правонаступником якого є відповідач приватне підприємство «Мрія») в безоплатне користування, а не у власність. За таких обставин, майно Журавлиського цегельного заводу, передане в тимчасове користування всупереч закону та Статуту, за рішенням органу, який не мав права розпоряджатися зазначеним майном, має бути повернуте власнику - колективному підприємству «Ставищенське заводоуправління цегельних заводів».

Відповідач у відзиві на позов від 27.01.2014р. проти позову заперечив та просив суд в позові відмовити. Заперечення мотивовані тим, що по-перше, позивач вже звертався до суду з аналогічним позовом у справі № К23/172-11, де з аналогічних підстав просив суд визнати недійсним рішення зборів уповноважених представників господарств-пайовиків заводоуправління цегельних заводів від 26.11.1993р. №2 про передачу Журавлиського цегельного заводу міжгосподарському аграрному шляхово-будівельному підприємству Ставищанського району. Рішенням від 31.01.2012р. у справі № к23/172-11, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2013р. та постановою Вищого господарського суду України від 10.07.2013р. в позові було відмовлено.

По-друге відповідач твердить, що оскаржуване рішення Ради колективних сільськогосподарських підприємств від 17.11.1993р. носило лише рекомендаційний характер, а передання майна Журавлиського цегельного заводу було здійснено на підставі рішення зборів уповноважених представників господарств-пайовиків заводоуправління цегельних заводів від 26.11.1993р. По-третє, відповідач заявив про сплив позовної давності, оскільки оскаржуване рішення було прийнято двадцять років тому і позивачу весь цей час було про нього відомо. По-четверте, відповідач твердить, що не є правонаступником міжгосподарського аграрного шляхово-будівельного підприємства Ставищанського району, та не має на балансі майна Журавлиського цегельного заводу.

Ухвалою від 09.01.2014р. суд порушив провадження за позовом колективного підприємства Ставищанське заводоуправління цегельних заводів, залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Ставищенську районну державну адміністрацію, призначив розгляд справи в судовому засіданні та в порядку ст. 65 ГПК України витребував у учасників провадження ряд додаткових документів та доказів, які необхідні для розгляду справи по суті, зокрема документи, що підтверджують склад та повноваження учасників засідання ради колективних сільськогосподарських підприємств Ставищенського району 17.11.1993р., документи, що встановлюють правові підстави діяльності та докази повноважень Ради колективних сільськогосподарських підприємств Ставищенського району та Управління сільського господарства Ставищенської районної державної адміністрації, в тому числі наявність права розпорядження майном Журавлиського цегельного заводу.

На виконання вимог ухвали від 09.01.2014р. позивачем подано копію Статуту Ради сільськогосподарських підприємств Ставищенського району Київської області (дата первинної реєстрації 13.12.2000р.).

Ухвалою від 27.01.2014р. суд відклав розгляд справи, з огляду на твердження позивача, що саме ця особа в 1993 році приймала оскаржуване рішення, залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору громадську організацію Раду сільськогосподарських підприємств Ставищенського району та зобов'язав її подати суду документально підтверджені пояснення, чи діяла Рада сільськогосподарських підприємств Ставищанського району в 1993 році, в якій організаційно-правовій формі, на підставі яких правовстановлюючих документів визначались правові підстави діяльності та коло її повноважень, докази правонаступництва за Радою колективних підприємств Ставищенського району, або письмові документально підтверджені пояснення щодо відсутності відносин правонаступництва за вказаною особою.

До суду подано лист від 06.02.2014р. № 2, яким третя особа - Рада сільськогосподарських підприємств Ставищенського району повідомила про відсутність документів, які б підтверджували чи спростовували діяльність та повноваження Ради, її організаційно-правову форму в 1993 році.

12.02.2012р. позивачем подано копію рішення виконкому Журавлиської сільської ради від 30.11.2011р. №61, яким визнано право власності на нежитлові будівлі Журавлиського цегельного заводу за приватним підприємством «Мрія», а також копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.02.2014р., з якого вбачається що нежитлові будівлі Журавлиського цегельного заводу за договором купівлі-продажу від 22.01.2014р. відчужено приватним підприємством «Мрія» та придбано товариством з обмеженою відповідальністю «Керам-Цегла».

На підставі вищевикладеного позивачем подано клопотання про залучення до справі в якості співвідповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Керам-Цегла» та клопотання про збільшення позовних вимог, в якому позивач просив суд: 1) визнати недійсним рішення виконкому Журавлиської сільської ради від 30.11.2011р. №61 про визнання права власності на нежитлові будівлі та 2) повернути майно Журавлиського цегельного заводу його власнику - колективному підприємству Ставищенське заводоуправління цегельних заводів.

Розглянувши подані клопотання, суд ухвалою від 18.02.2014р. відмовив в задоволенні клопотання позивача про збільшення позовних вимог, з мотивів, викладених в ухвалі, оскільки позивач фактично звернувся до суду з новим позовом з іншими вимогами до інших відповідачів - Журавлиської сільської ради з вимогою про визнання недійсним іншого акту - рішення виконкому від 30.11.2011р. № 61, а також до товариства з обмеженою відповідальністю «Керам-цегла» з вимогою повернути від нього спірне майно Журавлиського цегельного заводу позивачу, за таких обставин подане клопотання не відповідає формі та змісту заяви про збільшення розміру позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України.

Цією ж ухвалою суд залучив до участі у справі власника спірного майна - товариство з обмеженою відповідальністю «Керам-Цегла» та зобов'язав його подати суду документальні підстави набуття права власності на спірне нерухоме майно та письмові пояснення по суті позову.

Третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Керам-Цегла» подала суду копію договору купівлі-продажу нежитлових будівель та споруд від 22.01.2014р., за яким третя особа придбала у приватного підприємства «Мрія» адмінбудинок з цехом виготовлення цегли та тунельною піччю, прохідну, котельню та цех цегляних блоків, а також пояснення, в яких просила суд в позові відмовити. Заперечення мотивовані тим, що оскаржуване рішення Ради колективних сільськогосподарських підприємств, оформлене протоколом №4 від 17.11.1993р., носило рекомендаційний характер, а підставою для передачі Журавлиського цегельного заводу з балансу колективного підприємства Ставищанське заводоуправління цегельних заводів на баланс міжгосподарському аграрному шляхово-будівельному підприємству Ставищанського району було рішення власників, прийняте на загальних зборах уповноважених представників господарств - пайовиків від 26.11.1993р. Крім того, третя особа твердить про помилковість посилань позивача на те, що передача здійснена не у власність а у тимчасове користування, оскільки в акті прийому-передачі від 03.01.1994р. вказано, що всі написи на додатках до акту, є такими, що не мають юридичної сили, і комісією до уваги не приймалися як такі, що здійснені без законного обґрунтування.

Розглянувши позов колективного підприємства Ставищенське заводоуправління цегельних заводів, смт. Ставище (далі по тексту - Заводоуправління цегельних заводів), до відповідача - приватного підприємства «Мрія», смт Ставище (далі по тексту - ПП «Мрія»), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 1) Ставищенської районної державної адміністрації Київської області, смт. Ставище (далі по тексту - Ставищенська РДА), 2) громадської організації Рада сільськогосподарських підприємств Ставищенського району, смт. Ставище (далі по тексту - Рада сільгосппідприємств), 3) товариства з обмеженою відповідальністю «Керам-Цегла», м. Біла Церква (далі по тексту - ТОВ «Керам-Цегла»), вислухавши пояснення, доводи та заперечення представників позивача відповідача та третіх осіб, всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 1.2 статуту Заводоуправління цегельних заводів, затвердженого рішенням виконавчого комітету Ставищенської районної Ради народних депутатів від 19.03.1992р. №55 до складу Ставищенського заводоуправління цегельних заводів входить: Ставищенський цегельний завод, Журавлиський цегельний завод, який був збудований у 1975 році за рахунок банківського кредиту. Кредит погашало Ставищенське заводоуправління цегельних заводів.

Суд звертає увагу на те, що позов подано Колективним підприємством Ставищенське заводоуправління цегельних заводів, а до позову помилково додано Статут міжколгоспного підприємства Ставищенське заводоуправління цегельних заводів. Однак, існування двох однакових редакцій Статуту вже досліджувалося судом під час розгляду справи № К23/172-11, і судом було встановлено, що вірним найменуванням позивача є - Колективне підприємство Ставищенське заводоуправління цегельних заводів.

11.11.1993р. було проведено збори уповноважених представників господарств-учасників агропромислового міжгосподарського шляхово-будівельного підприємства Ставищенського району. Як вбачається з протоколу вказаних зборів (копія залучена до матеріалів справи), збори вирішили рекомендувати Раді колективних сільськогосподарських підприємств, зборам уповноважених представників господарств-учасників міжгосподарських цегельних заводів та звернутися до інших органів, що правомочні вирішувати ці питання, вирішити питання про передачу на баланс агропромисловому міжгосподарському шляхово-будівельному підприємству цегельного заводу села Журавлиха. Рішення обґрунтоване тим, що керівництво заводоуправління не справляється із забезпеченням ритмічної роботи двох його цегельних заводів.

17.11.1993р. відбулося засідання Ради колективних підприємств Ставищенського району спільно з управлінням сільського господарства райдержадміністрації, на якому було прийнято ряд рішень, оформлених протоколом №4 від 17.11.1993р., в тому числі було прийнято рішення рекомендувати зборам уповноважених представників господарств учасників цегельних заводів задовольнити заяву агропромислового міжгосподарського шляхово-будівельного підприємства Ставищенського району Київської області (начальник Діденко О.Г.) про передачу йому на баланс цегельного заводу села Журавлиха з балансу заводоуправління цегельних заводів без оплати, а також передати проіндексовані пайові внески господарств-учасників.

Актом прийомки-передачі від 03.01.1994р. комісійно було здійснено передачу з балансу Заводоуправління цегельних заводів на баланс міжгосподарського аграрного шляхово-будівельного підприємства Ставищенського району у власність - матеріальних цінностей будівель, споруд та іншого майна цегельного заводу села Журавлиха та суму пайових внесків господарств-учасників, та у користування - земельної ділянки площею 3.9 га, на якій знаходяться будівлі та споруди цегельного заводу с. Журавлиха. Зазначений Акт спростовує твердження позивача про те, що цегельний завод села Журавлиха був переданий в тимчасове безоплатне користування.

Позивач просить суд визнати недійсним рішення Ради колективних підприємств Ставищенського району, оформлене протоколом №4 від 17.11.1993р. в частині прийняття рішення про передачу Журавлиського цегельного заводу міжгосподарському аграрному шляхово-будівельному підприємству Ставищенського району як таке, що прийняте з порушенням господарської компетенції на розпорядження майном Заводоуправління, та з порушенням прав трудового колективу, який володів 71,8 % статутного фонду заводоуправління.

Зазначена вимога задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Статтею 2 Закону України «Про власність» (в редакції, чинній станом на листопад 1993р.) було встановлено, що право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Кожен громадянин в Україні має право володіти, користуватися і розпоряджатися майном особисто або спільно з іншими.

Відповідно до ст. 4 вказаного Закону власнику було надано право на свій розсуд володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном. Встановлено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом, діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам.

Статтею 55 Закону України «Про власність» було встановлено, що власник не може бути позбавлений права власності на своє майно, крім випадків, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України.

За таких обставин законодавством України на час спірних відносин були закріплені положення, відповідно до яких право власності є непорушним і ніхто, крім власника, не має права на розпорядження власним майном.

Пунктом 1.3 Статуту Заводоуправління цегельних заводів встановлено, що власником майна "підприємства" є колгоспи району і трудовий колектив підприємства. Закріплені за підприємством основні і оборотні засоби складають його статутний фонд, розмір якого відображається на балансі підприємства, 28,2 проценти статутного фонду належать колгоспам району, а 71,8 проценти статутного фонду належать членам трудового колективу підприємства.

Відповідно до пункту 3.1 Статуту вищим органом управління підприємством є загальні збори власників майна.

Підпунктом "л" пункту 3.1 Статуту передбачено, що до компетенції загальних зборів власників майна відноситься прийняття рішень про продажу, передачу, обмін, здачу в оренду, надання в безкоштовне тимчасове користування, або позику підприємствам, організаціям, установам і громадянам належних підприємству будинків, споруд, устаткування, транспортних засобів, сировини, інвентаря, засобів виробництва і інших матеріальних цінностей, а також списання їх з балансу.

Відповідно до пункту 3.4 Статуту право одного голосу на загальних зборах власників мають кожне окреме колгоспне підприємство району і кожен окремий працівник підприємства, який відпрацював на підприємстві не менше 4 років.

У відповідності до пункту 3.8 статуту трудовий колектив підприємства становлять усі громадяни, які своєю працею беруть участь в його діяльності на основі трудового договору/контракту, угоди/, а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством.

26 листопада 1993 року відбулися збори уповноважених представників господарств-пайовиків заводоуправління цегельних заводів Ставищенського району.

На зазначених зборах учасниками вирішено наступне: " 1. Враховуючи рекомендації Ради колективних сільськогосподарських підприємств району передати на баланс агропромисловому шляхово-будівельному підприємству Ставищенського району цегельний завод села Журавлиха без оплати, враховуючи дольову участь господарств пайовиків в майні цегельного заводу в розмірі 28,2 % за коефіцієнтом індексації на 1 січня 1994 року; 2. Доручити здійснити приймання-передачу та підписати акт комісії, утвореній Радою колективних сільськогосподарських підприємств 17 листопада 1993 року; 3. Дирекції заводоуправління внести відповідні зміни до Статуту підприємства.".

Зазначене рішення оформлено протоколом №2 від 26 листопада 1993 року зборів уповноважених представників господарств-пайовиків заводоуправління цегельних заводів Ставищенського району (залучений до матеріалів справи).

Таким чином, судом встановлено, що підставою для передачі майна цегельного заводу села Журавлиха з балансу Заводоуправління без оплати на баланс міжгосподарського аграрного шляхово-будівельного підприємства Ставищенського району було рішення власника майна - зборів уповноважених представників господарств-пайовиків заводоуправління цегельних заводів Ставищенського району, оформлене протоколом №2 від 26.11.1993р., яке було прийняте у спосіб, передбачений законом та Статутом Заводоуправління цегельних заводів, а не оскаржуване позивачем рішення Ради колективних сільськогосподарських підприємств 17 листопада 1993 року.

Про зазначені обставини позивачу було відомо, оскільки позивач в 2011р. звертався до господарського суду Київської області з позовом про визнання недійсним рішення зборів від 26.11.1993р., оформленого протоколом №2, з аналогічних підстав - порушення права власності трудового колективу заводоуправління, який володів 71,8 % статутного фонду та не приймав участі у зборах 26.11.1993р.

Рішенням господарського суду Київської області від 31.01.2012р. у справі № К23/172-11, яке було залишено без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2013р. та постановою Вищого господарського суду України від 10.07.2013р. в позові було відмовлено, оскільки в процесі розгляду справи судом не було встановлено порушення закону або визначеної господарської компетенції під час прийняття зборами рішення від 26.11.1993р. про передачу майна Журавлиського цегельного заводу.

Оскаржуване позивачем у справі № 911/4900/13 рішення Ради колективних підприємств Ставищенського району спільно з управлінням сільського господарства райдержадміністрації, оформлене протоколом №4 від 17.11.1993р., носило рекомендаційний характер, не було обов'язковим для виконання загальними зборами власників майна Заводоуправління цегельних заводів, та взагалі не носило характеру акту, який би був джерелом прав та обов'язків для осіб - учасників спірних відносин.

По-друге, оскаржуване рішення від 17.11.1993р. приймалося Радою колективних підприємств Ставищенського району, а позов позивачем пред'явлено до єдиного відповідача - приватного підприємства «Мрія», яке спірне рішення не приймало, і відповідно не є зобов'язаною особою за вимогою про визнання такого рішення недійсним.

Відповідно до ст. 21 ГПК України сторонами в судовому провесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Суд вжив всіх можливих заходів для встановлення належного відповідача за вимогою про визнання недійсним рішення від 17.11.1993р. для залучення його за наявності достатніх підстав в якості співвідповідача в порядку ст. 24 ГПК України.

Так, ухвалами від 09.01.2014р., від 27.01.2014р. суд неодноразово витребовував у позивача документи, що підтверджують склад та повноваження учасників засідання ради колективних сільськогосподарських підприємств Ставищенського району та документи, що встановлюють правові підстави діяльності та докази повноважень Ради колективних сільськогосподарських підприємств Ставищенського району та Управління сільського господарства Ставищенської районної державної адміністрації. Ухвалою від 27.01.2014р. суд залучив до участі у справі в якості третьої особи 2 громадську організацію Раду сільськогосподарських підприємств Ставищенського району, враховуючи твердження позивача про те, що саме ця особа приймала оскаржуване рішення 17.11.1993р.

Однак, з поданого Статуту третьої особи 2 громадської організації Ради сільськогосподарських підприємств Ставищенського району (яка первинно зареєстрована як юридична особа 13.12.2000р. і не діяла на час прийняття оскаржуваного рішення) вбачається, що Рада створена у відповідності з рішенням представників трудових колективів сільськогосподарських підприємств на базі реорганізованої ради сільськогосподарських товаровиробників району , а не Ради колективних підприємств Ставищенського району.

Листом від 06.02.2014р. № 2 третя особа 2 повідомила суд, що у третьої особи відсутні документи, які б підтверджували або спростовували діяльність та повноваження Ради та її організаційно-правову форму в 1993р.

Суду подана копія положення про управління сільського господарства і продовольства Ставищенської райдержадміністрації, створеного розпорядженням представника Президента України від 18.05.1992р. №6, згідно якого управління у межах своєї компетенції сприяє проведенню державної політики в сільському господарстві і координує діяльність переробних, будівельних, ремонтних та обслуговуючих підприємств і організацій агропромислового комплексу, надає сільськогосподарським товаровиробникам допомогу в забезпеченні матеріально-технічними та іншими ресурсами, сприяє підприємствам та організаціям у встановленні і стабілізації господарських зв'язків тощо.

Однак, суду не подано жодних документальних доказів того, в якій організаційно-правовій формі існує вказане управління сільського господарства і продовольства Ставищенської райдержадміністрації на момент розгляду справи, чи управління або його правонаступники зареєстровані як юридичні особи, яких суд мав би змогу залучити до участі у справі в порядку ст. 24 ГПК України як відповідача. Крім того, суду не подано жодних доказів форми участі вказаного управління у прийнятті оскаржуваного позивачем рішення від 17.11.1993р. яке носило рекомендаційний характер і не було обов'язковим для виконання власниками Журавлиського цегельного заводу.

Відповідно до ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду згідно із встановленою підвідомчістю господарських справ мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності з метою захисту своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За таких обставин закон зобов'язує позивача при зверненні до господарського суду довести наявність свого права і факт його порушення або оспорення з боку зобов'язаної особи - відповідача , що позивачем зроблено не було.

Позов в частині визнання недійсним рішення Ради колективних підприємств Ставищенського району, оформленого протоколом від 17.11.1993р. №4 позивачем поданий до неналежного відповідача, що є окремою підставою для відмови в позовній вимозі про визнання недійсним рішення від 17.11.1993р. №4.

Друга позовна вимога про повернення колективному підприємству Ставищенське заводоуправління цегельних заводів з тимчасового безоплатного користування приватного підприємства «Мрія» (яке є правонаступником міжгосподарського аграрного шляхово-будівельного підприємства Ставищанського району) основних засобів Журавлиського цегельного заводу, є похідною від першої вимоги про визнання недійсним рішення Ради колективних підприємств Ставищенського району, оформленого протоколом від 17.11.1993р. №4, відповідно також зазначено вище, передача майна Журавлиського цегельного заводу була здійснена за рішенням власника, оформленого протоколом загальних зборів від 26.11.1993р. №2, законність якого встановлена судом під час розгляду справи № К23/172-11, а не на підставі оскаржуваного рішення від 17.11.1993р., що є окремою підставою для відмови в позові в цій частині.

Суд відхиляє твердження відповідача проте, що ПП «Мрія» не є правонаступником міжгосподарського аграрного шляхово-будівельного підприємства Ставищенського району, оскільки воно спростовується матеріалами справи, зокрема копією протоколу спільного засідання уповноважених представників господарств-засновників та трудового колективу Ставищенського КАСП «Мрія» від 29.03.2001р., копією Акту ліквідаційної комісії Ставищенського КАСП «Мрія» від 17.05.2001р., копіями розпоряджень Ставищенської РДА від 03.04.2000р. №175 «Про державну реєстрацію приватного підприємства «Мрія» та від 19.06.2001р. №244 «Про державну реєстрацію змін до Статуту ПП «Мрія», а також копією листа Ставищанської РДА від 19.10.2010р. К-186.

Разом із тим, станом на момент розгляду справи нежитлові будівлі Журавлиського цегельного заводу за договором купівлі-продажу від 22.01.2014р. (тобто після порушення провадження у справі) відчужено приватним підприємством «Мрія» та придбані товариством з обмеженою відповідальністю «Керам-Цегла», відповідно Журавлиський цегельний завод у відповідача ПП «Мрія» витребуваний бути не може за відсутністю у відповідача вказаного майна.

За таких обставин, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази, суд вважає вимоги позивача такими, що задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 2, 4, 55 Закону України «Про власність», ст. ст. 1, 21. 22, 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові колективному підприємству Ставищенське заводоуправління цегельних заводів до приватного підприємства «Мрія» відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя Конюх О.В.

Повний текст рішення підписано 26.03.2014р.