Рішення

від 24.03.2014 по справі 920/250/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.03.2014 Справа № 920/250/14

За позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с. Піщане,

м. Суми,

до відповідача: Приватного підприємства "Мезенівка", с. Мезенівка,

Краснопільський район, Сумська область;

про стягнення 12 353 грн. 10 коп.,

Суддя Н.П. Лугова

Представники:

від позивача: ОСОБА_2,

від відповідача: не з'явився,

За участю секретаря судового засідання - А.Г. Кириченко-Шелест

В судовому засіданні 03.03.2014 року судом оголошувалась перерва.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 12 353 грн. 10 коп. за неналежне виконання умов договору перевезення № 6 від 26.07.2013 року., в тому числі: 11 295 грн. 22 коп. основного боргу, 740 грн. 22 коп. пені, 146 грн. 84 коп. інфляційних втрат, 170 грн. 82 коп. - 3 % річних; судовий збір в сумі 1 827 грн. 00 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 2 760 грн. 00 коп. позивач просить покласти на відповідача.

У відзиві на позовну заяву б/н від 03.03.2014 року відповідач просить суд припинити провадження у справі, в зв'язку з відсутністю предмету спору. Заперечення обґрунтоване тим, що рахунок на оплату наданих послуг по перевезенню № 3 від 29.07.2013 року відповідач отримав лише 10.02.2014 року. Відповідно до п. 5.4. договору клієнт здійснює розрахунки з перевізником за надані послуги у термін не більше десяти банківських днів з дати отримання від перевізника рахунку на сплату коштів. Таким чином, відповідач вважає, що останнім днем виконання зобов'язання з оплати послуг перевезення є 24.02.2014р., а не 12.08.2013р.

Також відповідач у відзиві заперечує проти стягнення витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 2760,00 коп.

Від представника позивача надійшло письмове пояснення по справі № 6192-Р від 05.03.2014р. Даним поясненням позивач повідомляє, що рахунок на оплату послуг по перевезенню № 3 від 29.07.2013 року відповідач отримав 29.07.2013 року, що підтверджується доданими до позову доказами. Також позивач зазначив, що на виконання умов договору про надання правової допомоги № 1038-Р/14 від 16.01.2014р. ним додатково сплачено 1200 грн. за представництво його інтересів ОСОБА_2 у судовому засіданні 03.03.2014р. та 24.03.2014р. Вказані витрати позивач просить покласти на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи, заслухавши пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26.07.2013 року між сторонами у справі укладено договір перевезення № 6.

На виконання умов вказаного договору та згідно акту прийому-передачі виконаних робіт та наданих послуг автотранспортними засобами № 1 від 29.07.2013р. на замовлення відповідача позивач здійснив перевезення пшениці. Ціна послуги становить 11 295,22 грн.

Відповідно до п. 5.4. договору перевезення клієнт здійснює розрахунки з перевізником за надані послуги шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок перевізника у термін не більше десяти банківських днів з дати отримання від перевізника рахунку на сплату коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем отримано рахунок № 3 від 29.07.2013 року для оплати транспортних послуг, що підтверджується підписом уповноваженої особи та відбитком печатки.

Однак, за виконані роботи (надані послуги) відповідач не розрахувався. 30.01.2014 року позивач на адресу відповідача направив акт звіряння розрахунків за договором перевезення. Даний акт підписаний та скріплений печатками обох сторін.

На день розгляду справи в господарському суді, сума заборгованості відповідачем не сплачена.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. (ст. 903 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, як встановлено судом, відповідно до замовлення на перевезення від 26.07.2013р., акту прийому-передачі виконаних робіт та наданих послуг автотранспортними засобами № 1 від 29.07.2013р. та товарно-транспортних накладних (а.с. 11), підписаних та скріплених печатками сторін, позивач здійснив автоперевезення пшениці на загальну суму 11 295,22 грн. На момент підписання акту прийому-передачі відповідачем не заявлено жодних зауважень чи заперечень щодо строків та якості наданих послуг. Але в порушення умов укладеного договору та вимог ст. ст. 526, 530, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, відповідач за надані послуги перевезення не розрахувався, хоча акт звіряння розрахунків по договору перевезення від 30.01.2014 року підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками. Таким чином, станом на день розгляду справи в господарському суді заборгованість відповідача перед позивачем складає 11 295,22 грн.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду обгрунтованого заперечення чи доказів сплати суми боргу. Факт заборгованості підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, тому вимога про стягнення з відповідача 11 295,22 грн. вартості наданих послуг по перевезенню вантажу (пшениці) є правомірною, обгрунтованою й такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Так, оскільки відповідач порушив умови укладеного договору перевезення щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг, на підставі п. 7.6. договору позивачем нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 13.08.2013р. по 12.02.2014р., що становить 740,22 грн.

Сплата пені передбачена умовами укладеного договору, розрахунок пені здійснено з урахуванням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ст. ст. 549-552 Цивільного Кодексу України, ст. 232 Господарського Кодексу України.

Також, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по договору перевезення позивач просить стягнути з відповідача 146 грн. 84 коп. інфляційних нарахувань та 170 грн. 82 коп. - 3 % річних від простроченої суми за серпень 2013р.-лютий 2014р.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу та 3 % річних, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, а виступають відповідно способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача на свою користь 740 грн. 22 коп. пені, 146 грн. 84 коп. інфляційних втрат, 170 грн. 82 коп. - 3 % річних суд також вважає правомірними, обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просив суд задовольнити вимоги щодо відшкодування витрат на послуги адвоката в сумі 3960,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката , визначаються у порядку, втсановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Так, статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар, порядок обчислення та сплати якого (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Слід зазначити, що вдшкодування за рахунок відповідача фактичних витрат на правову допомогу особі, права якої були порушені, а згодом відновлені судовим рішенням, відповідає принципу справедливості.

На підтвердження надання адвокатом ОСОБА_2 правової допомоги позивачу на загальну суму 3960,00 грн. останнім суду надано докази, а саме: договір № 1038-Р/14 про надання правової допомоги від 16.01.2014р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, квитанції до прибуткового касового ордера.

Таким чином, у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 1 827,00 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 3960,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Мезенівка" (42453, Сумська область, Краснопільський район, с. Мезенівка, вул. Радгоспна, код 34205183) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 11 295 грн. 22 коп. основного боргу, 740 грн. 22 коп. пені, 146 грн. 84 коп. інфляційних втрат, 170 грн. 82 коп. - 3 % річних, 1 827 грн. 00 коп. судового збору та 2 760 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.03.2014 року.

Суддя Н.П. Лугова