Постанова

від 18.03.2014 по справі 826/16622/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16622/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Апекс-Пі» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Апекс-Пі» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Апекс-Пі» (далі - Позивач, ТОВ «Апекс-Пі») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Відповідач, ДПІ у Солом'янському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.08.2013 року №0005252208, від 01.11.2013 року №0007352208.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.12.2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи, що підписані неуповноваженою або невідомою особою, не можуть бути підставою для нарахування податкового кредиту та формування валових витрат за умови наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність господарської операції.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції виніс оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що судом першої інстанції не були належним чином досліджені всі наявні у матеріалах справи докази, що призвело до прийняття неправильного рішення.

У судовому засіданні повноважний представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.

Представник Відповідача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Вирішуючи вказану справу, суд першої інстанції встановив, що у липні 2013 року працівниками ДПІ у Солом'янському районі було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Апекс-Пі» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Еворі Інвестмент», ТОВ «Асіті Трейд», ТОВ «Ді-Рект Енерджі», ТОВ «Дроуз Інформ», ТОВ «Тендол Лімітед», ТОВ «Пікк Інтернешнл» за період з 01.01.2011 року по 31.03.2013 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 307 439,00 грн.; п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 286 685,00 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 19.07.2013 року №394/26-58-22-08-11-36158015. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 06.08.2013 року винесені податкові повідомлення-рішення: форми «Р» №0005252208, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 358 356,00 грн., у тому числі за основним платежем - 286 685,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 71 671,00 грн.; форми «Р» №0005262208, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 384 299,00 грн., у тому числі за основним платежем - 307 439,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 76 860,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 11.10.2013 року №5125/10/26-15-10-06-01 частково задоволено скаргу ТОВ «Апекс-Пі» - скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.08.2013 року №0005262208 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 18 460,00 грн. У задоволенні решти вимог скарги - відмовлено.

У зв'язку з прийняттям ГУ Міндоходів у м. Києві рішення від 11.10.2013 року №5125/10/26-15-10-06-01 Відповідачем 02.11.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0007352208, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 365 839,00 грн., у тому числі за основним платежем - 307 439,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 58 400,00 грн.

Вирішуючи питання про правомірність формування Позивачем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, судом першої інстанції встановлено, що у період з 01.01.2011 року по 31.03.2013 року ТОВ «Апекс-Пі» на підставі цивільно-правових договорів мало взаємовідносини з ТОВ «Еворі Інвестмент», ТОВ «Асіті Трейд», ТОВ «Дроуз Інформ», ТОВ «Тендол Лімітед», ТОВ «Пікк Інтернешнл».

Надаючи оцінку реальності виконання кожного з договорів, судом апеляційної інстанції було встановлено наступне.

Між Позивачем (Замовник) та ТОВ «Асіті Трейд» (Виконавець) укладено договір від 25.10.2011 року №25/10 (далі - Договір №25/10), за умовами якого Виконавець зобов'язується за завданням Замовника протягом визначеного в договорі строку виготовляти та постачати продукцію, а також надавати супутні послуги з пакування, бігування та поклейки поліграфічних виробів у відповідності із затвердженим Замовником асортиментом, погодженим із Замовником оригінал-макетом фірмової символіки.

Згідно п. 1.2 Договору №25/10 кількість, якість, асортимент та вартість продукції визначається на підставі рахунків-фактур.

Пунктом 2.2 Договору №25/10 передбачено, що у межах строків, визначених сторонами, Виконавець зобов'язується виготовити продукцію із сировини та матеріалів Замовника та/або з власної сировини та матеріалів, про що сторони домовляються заздалегідь, та подати Замовникові для підписання акти здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) та/або видаткові накладні, а Замовник зобов'язується прийняти належним чином товар та виконані роботи і підписати акти здачі-приймання виконаних робіт та/або видаткові накладні в 10-ти денний термін з дня подання йому Виконавцем названих документів.

Передача сировини (матеріалів) від Замовника Виконавцю відбувається шляхом підписання сторонами акту передачі-прийняття давальницької сировини (матеріалів) (п. 2.3 Договору №25/10.

Згідно п. 2.5 Договору №25/10 разом з актом здачі-приймання виконаних робіт Виконавець передає Замовнику акт про списання сировини (матеріалів) отриманої на давальницьких умовах, де вказує назву, кількість, ціну і загальну суму давальницької сировини, що була списана для виробництва продукції, а також кількість виготовленої продукції.

Відповідно до п. 2.6 Договору №25/10 поставка продукції здійснюється Постачальником на умовах DDP (офіційні правила тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2000) - склад Покупця згідно заявок останнього.

На думку Позивача, факт товарності господарських операцій за вказаним Договором підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: рахунків-фактури (т. 1 а.с. 72, 76, 85, 89, 99, 105, 111, 118, 128), видаткових накладних (т. 1 а.с. 73, 78, 83, 86, 90, 95, 112, 121, 131), актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т. 1 а.с. 74, 77, 80, 82, 87, 91, 94, 97, 101, 103, 109, 113, 115, 119, 124, 126, 130), податкових накладних (т. 1 а.с. 75, 79, 81, 84, 88, 92, 96, 98, 102, 104, 105, 114, 116, 120, 122, 125, 127, 132), банківських виписок (т. 1 а.с. 93, 100, 106-108, 117, 123, 129, 133-135); актів здачі-прийняття давальницької сировини (матеріалів) (т. 1 а.с. 136, 153, 154-168, 173-176, 179-180, 188-198); актів списання сировини (матеріалів) отриманої на давальницьких умовах (т. 1 а.с. 137-152, 169-172, 177-178, 181-188).

Крім того, між Позивачем (Замовник) та ТОВ «Пікк-Інтернешнл» (Виконавець) укладено договір від 25.09.2012 року №25/09 (далі - Договір №25/09), за умовами якого Виконавець зобов'язується за завданням Замовника протягом визначеного в договорі строку виготовляти та постачати продукцію, а також надавати супутні послуги з пакування, бігування та поклейки поліграфічних виробів у відповідності із затвердженим Замовником асортиментом, погодженим із Замовником оригінал-макетом фірмової символіки.

Згідно п. 1.2 Договору №25/09 кількість, якість, асортимент та вартість продукції визначається на підставі рахунків-фактур.

Пунктом 2.2 Договору №25/09 передбачено, що у межах строків, визначених сторонами, Виконавець зобов'язується виготовити продукцію із сировини та матеріалів Замовника та/або з власної сировини та матеріалів, про що сторони домовляються заздалегідь, та подати Замовникові для підписання акти здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) та/або видаткові накладні, а Замовник зобов'язується прийняти належним чином товар та виконані роботи і підписати акти здачі-приймання виконаних робіт та/або видаткові накладні в 10-ти денний термін з дня подання йому Виконавцем названих документів.

Передача сировини (матеріалів) від Замовника Виконавцю відбувається шляхом підписання сторонами акту передачі-прийняття давальницької сировини (матеріалів) (п. 2.3 Договору №25/09).

Згідно п. 2.5 Договору №25/09 разом з актом здачі-приймання виконаних робіт Виконавець передає Замовнику акт про списання сировини (матеріалів) отриманої на давальницьких умовах, де вказує назву, кількість, ціну і загальну суму давальницької сировини, що була списана для виробництва продукції, а також кількість виготовленої продукції.

Відповідно до п. 2.6 Договору №25/09 поставка продукції здійснюється Постачальником на умовах DDP (офіційні правила тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2000) - склад Покупця згідно заявок останнього.

На думку Позивача, факт товарності господарських операцій за вказаним Договором підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: рахунків на оплату (т. 1 а.с. 214, 227, 230, 237, 247), видаткових накладних (т. 1 202, 208, 217, 224, 226, 238, 245), актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т. 1 а.с. 204, 206, 209, 212, 216, 218, 221, 223, 228, 232, 235, 238, 241, 242, 244), податкових накладних (т. 1 а.с. 203, 205, 207, 211, 215, 219-220, 222, 225, 229, 234, 236, 239, 240, 243, 246), банківських виписок (т. 1 а.с. 199-201, 210, 213, 231); актів здачі-прийняття давальницької сировини (матеріалів) (т. 1 а.с. 248-249; т. 2 а.с. 1, 4-6, 8-11, 14-15, 18-22, 29-34, 41-45, 50-51, 54-60, 69, 72-78); актів списання сировини (матеріалів) отриманої на давальницьких умовах (т. 2 а.с. 2-3, 7, 12-13, 16-17, 23-28, 35-40, 46-49, 52-53, 61-68, 70-71, 79-85).

Крім іншого, між Позивачем (Замовник) та ТОВ «Еворі Інвестмент» (Виконавець) укладено договір від 29.05.2012 року №29/05 (далі - Договір №29/05), за умовами якого Виконавець зобов'язується за завданням Замовника протягом визначеного в договорі строку виготовляти та постачати продукцію, а також надавати супутні послуги з пакування, бігування та поклейки поліграфічних виробів у відповідності із затвердженим Замовником асортиментом, погодженим із Замовником оригінал-макетом фірмової символіки.

Згідно п. 1.2 Договору №29/05 кількість, якість, асортимент та вартість продукції визначається на підставі рахунків-фактур.

Пунктом 2.2 Договору №29/05 передбачено, що у межах строків, визначених сторонами, Виконавець зобов'язується виготовити продукцію із сировини та матеріалів Замовника та/або з власної сировини та матеріалів, про що сторони домовляються заздалегідь, та подати Замовникові для підписання акти здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) та/або видаткові накладні, а Замовник зобов'язується прийняти належним чином товар та виконані роботи і підписати акти здачі-приймання виконаних робіт та/або видаткові накладні в 10-ти денний термін з дня подання йому Виконавцем названих документів.

Передача сировини (матеріалів) від Замовника Виконавцю відбувається шляхом підписання сторонами акту передачі-прийняття давальницької сировини (матеріалів) (п. 2.3 Договору №29/05.

Згідно п. 2.5 Договору №29/05 разом з актом здачі-приймання виконаних робіт Виконавець передає Замовнику акт про списання сировини (матеріалів) отриманої на давальницьких умовах, де вказує назву, кількість, ціну і загальну суму давальницької сировини, що була списана для виробництва продукції, а також кількість виготовленої продукції.

Відповідно до п. 2.6 Договору №29/05 поставка продукції здійснюється Постачальником на умовах DDP (офіційні правила тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2000) - склад Покупця згідно заявок останнього.

На думку Позивача, факт товарності господарських операцій за вказаним Договором підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: рахунку на оплату (т. 2 а.с. 88), видаткових накладних (т. 2 а.с. 89, 91, 93, 95, 98, 100), податкових накладних (т. 2 а.с. 90, 92, 94, 96, 99, 101), банківських виписок (т. 2 а.с. 97, 102-104).

Колегією суддів у ході розгляду справи також встановлено, що між ТОВ «Апекс-ПІ» (Покупець) та ТОВ «Тендол Лімітед» (Постачальник) укладено договір поставки №28 від 20.12.2011 року (далі - Договір №28), за умовами якого Постачальник зобов'язується передати товар у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, зазначених у цьому Договорі.

Пунктом 1.2 Договору №28 визначено, що асортимент та ціна товару, який поставляється, попередньо погоджується сторонами та вказується у специфікаціях, котрі є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 1.3 Договору №28 сторони погоджуються, що видаткова накладна на переданий товар є документом, який засвідчує факт передачі товару, а також засвідчує остаточно узгоджені сторонами його назву, кількість та ціну (вартість).

Факт виконання договірних зобов'язань, на думку Позивача, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: специфікації (т. 2 а.с. 107), рахунку-фактури (т. 2 а.с. 109), податкової накладної (т. 2 а.с. 110), видаткової накладної (т. 2 а.с. 111), банківської виписки (т. 2 а.с. 112).

Крім того, між вказаними контрагентами було укладено договір №02/03/12 від 02.03.2012 року на виробництво рекламно-сувенірної продукції (далі - Договір №02/03/12), за умовами якого Виконавець (ТОВ «Тендол Лімітед») зобов'язується виготовити, поставити та передати у власність Замовника (ТОВ «Апекс-Пі») рекламно-сувенірну продукцію з логотипом Замовника відповідно до еталонів-зразків, затверджених Замовником. Замовник зобов'язується прийняти цей товар та сплатити за нього на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 2.1. Договору №02/03/12 визначено, що кількість товару, що поставляється за цим Договором, погоджується сторонами заздалегідь та зазначається в рахунках-фактурах.

Згідно п. 3.2 Договору №02/03/12 датою поставки товару є дата отримання Замовником товару на складі Замовника згідно з накладними, підписаними сторонами.

Поставка товару здійснюється автотранспортом Виконавця в межах м. Києва за його рахунок (п. 3.3 Договору №02/03/12).

Факт виконання договірних зобов'язань, на думку Позивача, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: рахунку-фактури (т. 2 а.с. 113), податкових накладних (т. 2 а.с. 115, 116); видаткової накладної (т. 2 а.с. 117), банківських виписок (т. 2 а.с. 114, 118).

Крім іншого, судом встановлено, що між ТОВ «Апекс-Пі» (Замовник) та ТОВ «Дроуз Інформ» (Виконавець) укладено договір №12/03/12 від 12.03.2012 року про надання рекламних послуг (далі - Договір №12/03/12), за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання з виготовлення та розповсюдження рекламних листівок, оформлених належним чином, на умовах, передбачених цим договором, та у кількості, місцях і на терміни, узгоджених сторонами.

Виконання зобов'язань за Договором №12/03/12, на думку Позивача, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: рахунку-фактури (т. 2 а.с. 120), податкової накладної (т. 2 а.с. 121), акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т. 2 а.с. 122), банківської виписки (т. 2 а.с. 123).

На підставі викладених в акті перевірки висновків податкового органу щодо нікчемності укладених між Позивачем та ТОВ «Еворі Інвестмент», ТОВ «Асіті Трейд», ТОВ «Дроуз Інформ», ТОВ «Тендол Лімітед», ТОВ «Пікк Інтернешнл» правочинів, а також на підставі того, що наявні у матеріалах справи докази не свідчать про реальність здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність факту виконання сторонами господарських зобов'язань. З огляду на вищевикладене Окружний адміністративний суд м. Києва з огляду на положення ст. ст. 138, 139, 198, 201 ПК України, прийшов до висновку, що формування підприємством податкового кредиту з ПДВ та валових витрат відбувалося за нікчемними правочинами, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на наступне.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що основною підставою для висновків про нікчемність укладених ТОВ «Апекс-Пі» з ТОВ «Еворі Інвестмент», ТОВ «Асіті Трейд», ТОВ «Дроуз Інформ», ТОВ «Тендол Лімітед», ТОВ «Пікк Інтернешнл» договорів, податковий орган визначив висновки актів про неможливість проведення зустрічної звірки кожного з контрагентів Позивача.

Однак, судом першої інстанції не було враховано, що факт взаємовідносин з недобросовісним платником податків не може бути підставою для накладення відповідальності на добросовісного контрагента.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що судовими рішеннями, які набрали законної сили, зобов'язано органи державної податкової служби Міндоходів вилучити з інформаційної бази даних ДПА України отриману в ході проведення зустрічних звірок, зокрема, ТОВ «Еворі Інвестмент», ТОВ «Асіті Трейд» та ТОВ «Дроуз Інформ» інформацію.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписи ч. 1 ст. 208 ГК України визначають, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи положення зазначених вище статей ГК України, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити той факт, що для визнання правочину такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети.

Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, господарські операції між контрагентами мали товарний характер та не були вчинені з метою, яка завідомо суперечила інтересам держави і суспільства.

Крім того, суд першої інстанції не врахував, що при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. При цьому доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі. Однак доказів існування такого, що набрав законної сили вироку суду по кримінальній справі щодо посадових осіб Позивача, податковим органом надано не було. У зв'язку з чим посилання суду першої інстанції на обставини, що були встановлені органами внутрішніх справи у ході досудового розслідування, є помилковими, оскільки останні в силу положень ст. ст. 71, 72 КАС України не можуть вважатися доказами в адміністративній справі.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон про бухгалтерський облік) документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Приписи ст. 9 вказаного закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому колегія суддів вважає передчасними висновки суду першої інстанції про відсутність належним чином оформлених первинних документів, оскільки, як було встановлено раніше, факт підписання їх невідомими особами встановлено не було.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи документи у розумінні приписів Закону про бухгалтерський облік є первинними документами, а тому підтверджують реальність виконання укладених з ТОВ «Еворі Інвестмент», ТОВ «Асіті Трейд», ТОВ «Дроуз Інформ», ТОВ «Тендол Лімітед», ТОВ «Пікк Інтернешнл» договорів.

Крім того, відсутність товарно-транспортних накладних як підстава для визнання безтоварними господарських операцій та безпідставність формування валових витрат і податкового кредиту з ПДВ колегією суддів оцінюється критично, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної.

Приписи пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначають, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрат операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи документи у розумінні приписів Закону про бухгалтерський облік є первинними документами, а тому підтверджують, по-перше, реальність виконання укладених з ТОВ «Еворі Інвестмент», ТОВ «Асіті Трейд», ТОВ «Дроуз Інформ», ТОВ «Тендол Лімітед», ТОВ «Пікк Інтернешнл» договорів, по-друге, правомірність включення до складу валових витрат суми коштів, сплаченої на виконання вказаних договорів та відсутність підстав для твердження про заниження суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає помилковими твердження суду першої інстанції щодо нікчемності укладених між контрагентами договорів та неправомірності формування Позивачем валових витрат, а тому приходить до висновку про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 01.11.2013 року №0007352208.

Щодо висновків суду першої інстанції про завищення Позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами господарських відносин з ТОВ «Еворі Інвестмент», ТОВ «Асіті Трейд», ТОВ «Дроуз Інформ», ТОВ «Тендол Лімітед», ТОВ «Пікк Інтернешнл», колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент виписування податкових накладних Позивачу ТОВ «Еворі Інвестмент», ТОВ «Асіті Трейд», ТОВ «Дроуз Інформ», ТОВ «Тендол Лімітед», ТОВ «Пікк Інтернешнл» були зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, а також платниками податку на додану вартість, а факт реальності господарських операції, як було встановлено раніше, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а тому правових підстав для донарахування податкових зобов'язань ТОВ «Апекс-Пі» у Відповідача не було.

Окрім іншого, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що навіть встановлення факту взаємовідносин Позивача з фіктивними суб'єктами господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ТОВ «Апекс-Пі», оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Крім того, посилання податкового органу на використання у ході перевірки Позивача акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Еворі Інвестмент», ТОВ «Асіті Трейд», ТОВ «Дроуз Інформ», ТОВ «Тендол Лімітед», ТОВ «Пікк Інтернешнл» колегія суддів оцінює критично, оскільки зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ який складається після проведення такої звірки (довідка) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі і про реальність, повноту, достовірність, господарських операцій такої особи. Тобто дані висновки не можуть братися до уваги та використовуватися податковими органами під час проведення перевірок інших платників податків, як податкова інформація чи доказова база.

Таким чином, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції щодо правомірності винесення податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому вважає за необхідне їх скасувати.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду - скасувати.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Апекс-Пі» - задовольнити повністю.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Апекс-Пі» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати винесені Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві податкові повідомлення-рішення від 01 листопада 2013 року №0007352208 та від 06 серпня 2013 року №0005252208.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.