Рішення

від 01.08.2011 по справі 18/1356/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

01.08.2011р. Справа № 18/1356/11

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Анд - Груп", вул. Софіївська 10 - А,Київ 1,01001

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Добро-Полтава", вул.Хлібозаводська, 7,Полтава,Полтавська область,36009

про стягнення 16 611,73грн.

Суддя Іваницький О.Т.

Секретар судового засідання Нечипоренко А.П.

Представники:

від позивача: Горб А.В. дор. №4 від 01.08.2011 року

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява про стягнення 16 611,73 гривень боргу з яких: 15419,96 гривень основного боргу, 1191,77 гривень пені, за договором поставки продукції №200 від 01.10.2008 року.

Відповідач наданими йому правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, не скористався, свого представника в судове засідання не направив, поважності причин його неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не наддав, хоча був належним чином повідомлений про місце дату та час проведення судового засідання (поштове повідомлення в матеріалах справи).

Відповідно до п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, та достатність документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши подані позивачем докази, на які він посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, керуючись законом, суд встановив, що 01 жовтня 2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «АНД -Груп»(надалі Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Добро-Полтава»(надалі Відповідач) було укладено Договір поставки продукції №200 (надалі Договір).

Відповідно до умов п. 1.1 Договору, Постачальник (Позивач у справі) продає та поставляє, а Покупець купує та оплачує на умовах та у порядку визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від Постачальника до Покупця та є невід'ємними частинами цього договору.

Найменування та кількість товару зазначається в додатках або накладних, які є невід'ємними частинами цього Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору ціна на товар встановлюється на підставі прайс-листів Позивача, що є додатками до цього договору. Оплата здійснюється в національній валюті.

Позивач відвантажив Відповідачеві Товар в належній кількості та асортименті на загальну суму 15419,96 гривень, що підтверджується товарно-транспортними накладними (копії в матеріалах справи).

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що Відповідач зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого Позивачем товару, протягом 21 календарного дня з моменту передачі такої партії товару.

Взяті на себе за Договором зобов'язання щодо оплати за поставлений Товар Відповідач не виконав.

В зв'язку з чим за Відповідачем утворилась заборгованість за поставлений Товар на суму 15419,96 гривень.

На момент розгляду справи по суті та прийняття по ній рішення сума боргу Відповідача перед Позивачем за Договором становить 16611,73 гривень, з яких 15419,96 гривень основного боргу, 1191,77 гривень пені. Вказану суму і просить стягнути на свою користь Позивач.

Суд вважає вимоги Позивача обґрунтованими, доведеними наданими по справі матеріалами і доказами та такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно із ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 712 ЦК України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтями 509 - 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 173 надалі ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має викопуватись належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк. Згідно із ст. 525, 526, 629 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача суми основного боргу в розмірі 15419,96 гривень підтверджені наявними у справі доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно п.5.2. Договору, у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії Товару, Відповідач зобов'язаний сплатити на користь Позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії Товару за кожний день прострочення платежу.

Позивачем нараховано Відповідачу за прострочення виконання зобов'язань пеню за період з 21.05.2010 року по 01.03.2011 року у розмірі подвійної облікової ставки НБУ вартості партії Товару за кожний день прострочення платежу 1191,77 гривень (розрахунок в матеріалах справи).

Вказана вимога підтверджена наявними у справі доказами та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення про задоволення позовних вимог повністю.

Враховуючи викладене, дослідивши та оцінивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також подані ними додаткові докази, всебічно повно та об'єктивно за своїм внутрішнім переконанням оцінивши всі обставин справи в їх сукупності, керуючись статтями 3,4, 4'-4 3 ,4 5 - 4 7 , 18,19,21-22, 32-34 , 36, 38, 43, 44, 45, 49, 69, 74, 75, 77, 81-1, 82, 82-1, 83-85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Добро-Полтава" (вул. Хлібозаводська, 7, м. Полтава, 36009, р/р 26002060121483, МФО 331401, ЄДРПОУ 35724096) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Анд - Груп" (вул. Софіївська 10 - А, м.Київ 1, 01001, р/р 26000003094500 в АБ "ІНГ Банк Україна", МФО 300539, код ЄДРПОУ34795962) 15 419,96 грн. основного боргу, 1 191,77 грн. пені, судові витрати: держане мито в розмірі 166,12 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу -236,00 грн.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

Суддя Іваницький О.Т.

Повний текст рішення складено 08.08.2011 року

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.