Рішення

від 01.08.2011 по справі 18/1373/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

01.08.2011р. Справа № 18/1373/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медком Маркетинг і Продажа Україна" в особі Філії товариства з обмеженою відповідальністю "Медком Маркетинг і Продажа Україна", вул. Тобольська, 42,м. Харків,61072

до Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про 12 571,64 грн.

Суддя Іваницький О.Т.

Секретар судового засідання Нечипоренко А.П.

Представники:

від позивача: Миколаєнко І.П. дор. №62/МП/С від 20.05.2011 року

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява про стягнення 12 571,64 гривень боргу за договором Поставки товару №130-10 МП від 15 лютого 2010 року.

Відповідач наданими йому процесуальними правами, передбаченими статтею 22 ГПК України не скористався, свого представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання. Поважності причин його неявки не повідомив, вимог п.4 ухвали суду від 21.06.2011 року не виконав.

Відповідно до ч. 4 п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 р. № 02-5/289 (із змінами і доповненнями), у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, а також достатністю документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши подані позивачем докази, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, керуючись законом, заслухавши представника позивача, суд встановив, що 15 лютого 2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Медком Маркетинг і Продажа Україна" в особі Філії товариства з обмеженою відповідальністю "Медком Маркетинг і Продажа Україна" (надалі Позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (надалі Відповідач) було укладено Договір поставки товару №130-10 МП (надалі Договір).

Відповідно до умов п. 1.1 Договору, Постачальник (Позивач у справі) зобов'язався передати у власність Покупцю (Відповідач у справі), а Покупець зобов'язувався прийняти цей товар та розрахуватись за нього в строки вказані в Договорі.

Найменування, кількість, асортимент та вартість товару, який поставляється по Договору, визначається в Додатковій угоді (додатку) до договору та у видатковій накладній, які після їх підписання сторонами є невід'ємною частиною договору.

п. 1.2 Договору сторони обумовили, що кожний випадок товару на протязі строку дії Договору передбачає свою видаткову накладну.

Згідно із п. 2.2. Договору ціна (вартість) одиниці товару визначається Додатковою угодою та/або видатковою накладною, які є невід'ємною частиною даного договору.

На виконання умов Договору Позивач за період з 30.11.2010 року по 30.12.2010 року передав, а Відповідач прийняв товар в належній кількості та асортименті на загальну суму 12455,97 гривень, що підтверджується видатковими накладними від 30.11.2010 року №з/РЗ033583, від 10.12.2010 року №З/РЗ034212, від 10.11.2010 року №З/РЗ034211, 30.11.2010 року №З/РЗ033660, 30.11.2010 року №З/РЗ033549, від 30.11.2010 року №З/РЗ033582, від 14.12.2010 року №З/РЗ034368, від 14.12.2010 року №З/РЗ034368, від 14.12.2010 року №З/РЗ034344, 14.12.2010 року №З/РЗ034367, від 15.12.2010 року №З/РЗ034515, від 15.12.2010 року №З/РЗ034871, від 15.12.2010 року №З/РЗ034456, від 15.12.2010 року №З/РЗ034457, від 15.12.2010 року №З/РЗ034458, від 22.12.2010 року №З/РЗ036046, від22.12.2010 року №З/РЗ035047, від 28.12.2010 року №З/РЗ030291, від 28.12.2010 року №З/РЗ035415, від 28.12.2010 року №З/РЗ035416, від 30.12.2010 року №З/РЗ035584, від 30.12.2010 року №З/РЗ035536, від 30.12.2010 року №З/РЗ035588, від 30.12.2010 року №3/РЗ035644, від 30.12.2010 року №3/РН030522 (копії в матеріалах справи).

Відповідно до п.4.4 Договору Відповідач взяв на себе зобов'язання здійснити розрахунок за отриманий товар не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання товару. Днем отримання товару є дата видаткової накладної.

Взяті на себе за Договором зобов'язання щодо оплати за поставлений Товар Відповідач належним чином не виконав, сплативши за Товар частково.

В зв'язку з чим за Відповідачем утворилась заборгованість за поставлений Товар на суму12455,97 гривень.

Позивачем надано суду як доказ акт звірки взаєморозрахунків за 1 квартал 2011 року де відповідачем визнано борг на суму 13549,65 гривень (копія в матеріалах справи).

Після підписання акту звірки Відповідач 14.04.2011 року Відповідач частково розрахувався з позивачем на загальну суму 1508,44 гривень, що підтверджується фіскальними чеками (копії в матеріалах справи).

На момент розгляду справи по суті та прийняття по ній рішення Позивач просить стягнути з Відповідача суму основного боргу 12041,21 гривень та пеню 530,43 гривень.

Суд вважає вимоги Позивача обґрунтованими, доведеними наданими по справі матеріалами та доказами і такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно із ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 712 ЦК України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтями 509 - 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 173 надалі ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має викопуватись належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк. Згідно із ст. 525, 526, 629 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наданий акт звірки взаєморозрахунків за 1 квартал 2011 року, суд як доказ не приймає, оскільки згідно поданих позивачем видаткових накладних за відповідачем рахується заборгованість за період з 30.11.2010 року по 30.12.2010 рік. В акті звірки взаєморозрахунків підписаного між сторонами за 1 квартал 2011 року вказується інший період та інша первинна бухгалтерська документація яка не є предметом даного спору. Крім того акт звірки бухгалтерів є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо.

В зв'язку з чим суд прийшов до висновку, що на момент розгляду справи по суті та прийняття по ній рішення сума основного боргу Відповідача перед Позивачем становить 10947,53 гривень.

Вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача суми основного боргу підтверджені наявними у справі доказами та підлягають задоволенню частково на суму 10947,53 гривень.

В частині стягнення 1093,68 гривень основного боргу суд залишає без розгляду, оскільки борг не підтверджується позивачем первинною бухгалтерською документацією.

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно п.7.4. Договору, за порушення порядку розрахунку за отриманий товар, відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

В зв'язку з чим Позивачем нараховано Відповідачу пеню у розмірі 530,43 гривень.

Вказана вимога підтверджена наявними у справі доказами та підлягає задоволенню.

Пунктом 3 Інформаційного листа від 15.03.2010 р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" передбачено, що неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. Відповідні дії або бездіяльність з урахуванням конкретних обставин справи може тягти за собою, зокрема, стягнення штрафу з винної сторони в доход Державного бюджету України (пункт 5 статті 83 ГПК України).

Згідно із п.5 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону. Враховуючи те, що відповідач свідомо ухиляється від виконання вимог суду, покладених на нього ухвалами від 17.05.2011р. (п. 4), 07.06.2011 р. (п. 3) та від 21.06.2011р. (п.4) затягує строк вирішення спору по суті та не подає документів, суд приходить до висновку про стягнення в доход Державного бюджету із Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, інд. номер НОМЕР_1) штрафу 1700,00 гривень за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.С

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті .

У нарадчій кімнаті суд приходить до висновку, що Позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36 ГПК України подані належні докази, що містяться в матеріалах справи, які дають підстави заявлені позовні вимоги задовольнити частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши і оцінивши подані матеріали та докази, які містяться у справі, в їх сукупності, керуючись законом і статтями 4 - 4 7 , 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 47 1 , 49, 75, 81-1,81, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. В частині стягнення 1093,68 гривень основного боргу залиши без розгляду.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (інд.номер НОМЕР_1) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Медком Маркетинг і Продажа Україна" в особі Філії товариства з обмеженою відповідальністю "Медком Маркетинг і Продажа Україна" в м.Харків, вул.Тобольська, 42,Харків,61072 (р/р 26004071626 в Харківській філії ПАТ "Кредитпромбанк", МФО 350727, код ЄДРПОУ 36059085) 10947,53 грн. боргу, 530,43 грн. - пені, судові витрати: держане мито в розмірі 114,77 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу -215,47 грн.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (інд.номер НОМЕР_1) в доход Державного бюджету із Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 інд. номер НОМЕР_1) штрафу 1700,00 гривень за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ Іваницький О.Т.

Повне рішення складено 08.08.2011 року

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.