Рішення

від 19.03.2014 по справі 905/7574/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Д онецької області

83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157 тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.03.2014 Справа № 905/7574/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Українська нова перевізна компанія" до Приватного підприємства "Гелікон" простягнення заборгованості за участю представників:

від позивачаКурманова М.С. - представник за довіреністю від відповідача не з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська нова перевізна компанія" про стягнення з Приватного підприємства "Гелікон" заборгованості у розмірі 18 914 182,27 грн., пені у розмірі 1 727 507,14 грн. та 3% річних у розмірі 347 116,22 грн.

24.01.2014 до господарського суду Донецької області надійшла заява позивача про зменшення позовних вимог, в якій останній просить стягнути з Приватного підприємства "Гелікон" заборгованість у розмірі 18 914 182,27 грн., пеню у розмірі 1 214 843,92 грн. та 3% річних у розмірі 345 578,29 грн.

В судовому засіданні 27.01.2014 вказану заяву прийнято судом до розгляду, у зв'язку з чим позовні вимоги розглядаються в редакції заяви про зменшення позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання за договором на транспортно-експедиторське обслуговування № 02/12-Э від 01.03.2012 щодо здійснення повної та своєчасної оплати наданих у період з вересня 2012 року по вересень 2013 року послуг, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу, а також нараховані на неї пеню та 3% річних.

12.02.2014 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, в якому зменшені позовні вимоги визнав у повному обсязі.

06.11.2013 до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову вих. № 397 від 01.11.2013.

В судовому засіданні 19.11.2013 розгляд вказаної заяви судом було відкладено.

27.02.2014 до господарського суду Донецької області від позивача надійшла заява, в якій останній просить не розглядати заяву про забезпечення позову вих. № 397 від 01.11.2013.

У зв'язку з викладеним заява позивача про забезпечення позову судом не розглядалась.

19.03.2014 до господарського суду Донецької області надійшло клопотання відповідача про розгляд справи за відсутності представника відповідача, у зв'язку з хворобою представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В :

01.03.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська нова перевізна компанія" (експедитор, позивач) та Приватним підприємством "Гелікон" (замовник, відповідач) укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 02/12-Э (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору експедитор за винагороду, за дорученням клієнта та за його рахунок зобов'язується організувати транспортно-експедиторське обслуговування експортно-імпортних, внутрішніх та транзитних вантажів замовника залізничним транспортом по території України, країн СНД та інших держав.

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2012, а в частині взаємних розрахунків - до повного їх виконання. Договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін не менш ніж за 30 календарних днів до спливу строку дії Договору не повідомить іншу сторону в письмовій формі про припинення дії Договору. (п.п. 10.1, 10.3 Договору).

Оскільки в матеріалах справи відсутні відповідні заяви сторін про припинення дії Договору, та сторонами підтверджується, що вказані заяви не надсилались, суд приходить до висновку, що строк дії Договору було продовжено на наступний календарний рік та у заявлений до стягнення період Договір був чинним.

Відповідно до п. 2.2.1 Договору замовник зобов'язується надавати експедитору письмову заявку із зазначенням кількості вагонів замовника для наступної організації їх перевезення, в строк не пізніше 5-ти робочих днів до початку перевезення.

Вартість послуг за даним договором, в тому числі винагорода експедитора, визначається протоколами узгодження ціни, які є невід'ємною частиною даного договору. Сума видатків включає вартість провізних платежів за організацію перевезень (з урахуванням всіх податків та зборів, в тому числі ПДВ, що підлягають сплаті на території України), інші видатки, пов'язані з організацією перевезень, а також вартість послуг третіх осіб, що залучаються експедитором та відшкодовуються замовником експедитору (п. 3.1 Договору).

У період з березня 2012 року по квітень 2013 року між сторонами підписані протоколи узгодження ціни № 1 від 01.03.2012, № 2 від 31.03.2012, № 3 від 01.04.2012, №4 від 01.08.2012, № 5 від 06.08.2012, № 6 від 20.08.2012, № 7 від 01.09.2012, № 8 від 15.09.2012, № 9 від 01.10.2012, № 10 від 01.11.2012, № 11 від 15.12.2012, № 12 від 01.04.2013.

У вказаних протоколах сторонами погоджені маршрути, щодо яких необхідно організувати перевезення, а також визначено, що експедитор надає послуги з перевезення вантажів замовника у власному (орендованому) рухомому складі по тарифу власного парку із застосуванням коефіцієнта 1,0; винагорода експедитора за організацію перевезень порожніх вагонів замовника складає 3% від загальної вартості витрат, понесених експедитором, при організації вищезазначених перевезень.

Відповідно до п. 3.2 Договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 03.07.2012) щомісячно замовник оплачує суму витрат експедитора не пізніше 5 днів з дати виставлення актів приймання-передачі наданих послуг.

Згідно з п. 3.5 Договору кінцевий розрахунок між сторонами здійснюється за фактично надані послуги та винагороду експедитора у кожному розрахунковому місяці в строк не пізніше 3 банківських днів з моменту підписання акту про надані послуги.

У період з вересня 2012 року по вересень 2013 року Приватне підприємство "Гелікон" направляло позивачу заявки на надання транспортно-експедиторських послуг за договором № 02/12-Э від 01.03.2012, копії яких містяться в матеріалах справи. Предметом вказаних заявок було надання відповідних послуг з відправлення порожніх та завантажених напіввагонів.

Згідно з п. 2.1.7 Договору факт виконання послуг з організації перевезень підтверджується актом про надані послуги, в якому зазначаються сума витрат експедитора понесених при здійсненні організації перевезень, що підлягає відшкодуванню, а також сума винагороди експедитора.

На виконання умов договору позивачем було надано відповідачу послуги з організації перевезень залізничним транспортом, що підтверджується матеріалами справи, в тому числі, актами приймання-передачі наданих послуг за період з вересня 2012 року по вересень 2013 року, додатками до них, а також реєстрами ЕТехПД, в яких відображено здійснення позивачем оплати за перевезення та додаткові послуги.

Акти приймання-передачі наданих послуг та додатки до них підписано позивачем і відповідачем та скріплено печатками підприємств без заперечень.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

У відповідності до ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено вище, пунктом 3.5 Договору передбачено, що кінцевий розрахунок між сторонами здійснюється за фактично надані послуги та винагороду експедитора у кожному розрахунковому місяці в строк не пізніше 3 банківських днів з моменту підписання акту про надані послуги.

В актах приймання-передачі наданих послуг за Договором зазначено дати їх складання. З урахуванням того, що акти підписано відповідачем без заперечень та зауважень, суд приходить до висновку, що вони підписувалися сторонами у день складання.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, а саме надав відповідачу у період з вересня 2012 року по вересень 2013 року послуги з організації перевезень залізничним транспортом на загальну суму 20 410 561,66 грн., що підтверджується матеріалами справи, у тому числі, заявками ПП "Гелікон" на надання послуг за Договором, актами приймання-передачі наданих послуг, реєстрами ЕТехПД.

Відповідачем підтверджено отримання від позивача транспортно-експедиторських послуг, зазначених в актах приймання-передачі наданих послуг.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, в порушення умов Договору, відповідач оплату за надані згідно вищезазначених актів послуги здійснив частково, сплативши позивачу за вказані послуги кошти у розмірі 1 502 905,31 грн., що підтверджується довідкою відділення "Дніпровське" ПАТ "ВТБ Банк" № 312/513-2 від 08.11.2013 (з урахуванням того, що кошти у розмірі 2 640 620,61 грн., які сплачені відповідачем у період з 12.10.2012 по 30.10.2012 були зараховані позивачем в рахунок погашення заборгованості відповідача за попередні періоди).

Позивачем заявлено до стягнення суму заборгованості за надані у період з вересня 2012 року по вересень 2013 року послуги у розмірі 18 914 182,27 грн.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, довідки відділення "Дніпровське" ПАТ "ВТБ Банк" № 312/513-2 від 08.11.2013 відповідачем згідно платіжного документу №436 від 24.01.2013 сплачена частина суми заборгованості по договору № 02/12-Э від 01.03.2012 у розмірі 6 525,92 грн., яка не була врахована позивачем при складанні позовної заяви та розрахунку суми заборгованості.

Відповідно до п. 4.4 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

В даному випадку сума заборгованості за надані послуги у розмірі 6 525,92 грн. була сплачена відповідачем 24.01.2013, а позивач звернувся з даним позовом до суду 25.10.2013 (згідно поштової накладної), тобто спір в частині вказаних вимог був відсутній до порушення провадження у справі.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Таким чином, станом на час розгляду справи заборгованість відповідача за отримані послуги становить 18 907 656,35 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав. Належних доказів погашення заборгованості за Договором № 02/12-Э від 01.03.2012 за отримані транспортно-експедиційні послуги відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за отримані послуги підлягають частковому задоволенню у розмірі 18 907 656,35 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 214 843,92 грн. та 3% річних у розмірі 345 578,29 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ст. 218 Господарського кодексу України).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сторонами в п. 5.7 Договору погоджено, що за порушення строків перерахування грошових коштів, визначених відповідними рахунками на оплату до даного договору відповідно до п. 3.2 та п.3.5, замовник несе відповідальність у розмірі 0,04% за кожен день прострочення від несплаченої у строк суми.

З огляду на те, що відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг виконав неналежним чином, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобов'язання передбачена Договором, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення пені з відповідача.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, стягненню в примусовому порядку підлягає сума пені, обмежена законодавством. В свою чергу, умови договору, зокрема і в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі, є обов'язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

Визначений сторонами у договорі розмір пені в залежності від періоду її нарахування у деяких випадках перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, а тому розрахунок пені проводиться відповідно до вимог вищезазначеної норми та з урахуванням розміру пені, встановленого Договором.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд визнає його невірним, у зв'язку з помилковим нарахуванням пені із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ у періоди, коли розмір подвійної облікової ставки НБУ перевищував розмір пені, встановлений сторонами у договорі, а також неврахуванням при розрахунку проплати відповідача у розмірі 6 525,92 грн., та в деяких періодах невірним визначенням настання у відповідача строку платежу і моменту, з якого починається прострочення відповідача.

За розрахунком суду, здійсненим з урахуванням вищенаведеного, настання у відповідача строку платежу, в межах періоду нарахування визначеного позивачем, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, становить 1 185 359,06 грн.

Вимоги про стягнення пені в залишковій сумі задоволенню не підлягають у зв'язку з безпідставністю заявлення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманих послуг встановлений судом та відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних також визнаються судом обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд визнає його частково невірним, оскільки позивачем не враховано, що у 2012 році було 366 днів, а також не враховано проплату відповідача у розмірі 6 525,92 грн., та в деяких періодах невірно визначено настання у відповідача строку платежу і момент, з якого починається прострочення відповідача.

З урахуванням вищенаведеного, за здійсненим судом перерахунком, розмір 3% річних, який підлягає стягненню з відповідача становить 345 285,57 грн.

Вимоги про стягнення 3% річних в залишковій сумі задоволенню не підлягають, у зв'язку з безпідставністю заявлення.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У зв'язку з частковим задоволенням позову, судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір у зв'язку зі зменшенням позовних вимог позивачу не повертається, оскільки навіть з урахуванням зменшення позовних вимог до сплати підлягає максимальний розмір судового збору за подання майнового позову.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Гелікон" (85643, Донецька область, Мар'їнський район, село Богоявленка, вул. Щорса, 56, ідентифікаційний код 32267955, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська нова перевізна компанія" (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова, будинок 12, офіс 14, ідентифікаційний код 36160239) заборгованість у розмірі 18 907 656 (вісімнадцять мільйонів дев'ятсот сім тисяч шістсот п'ятдесят шість) грн. 35 коп., пеню у розмірі 1 185 359 (один мільйон сто вісімдесят п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) грн. 06 коп., 3% річних у розмірі 345 285 (триста сорок п'ять двісті вісімдесят п'ять) грн. 57 коп. та судовий збір у розмірі 68 696 (шістдесят вісім тисяч шістсот дев'яносто шість) грн. 12 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складення повного рішення 24.03.2014.

Суддя М.В. Сажнева