Рішення

від 25.03.2014 по справі 911/601/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2014 р. справа № 911/601/14

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», м. Київ

до Приватного підприємства «Адара-Агро», Київська обл., с. Стовп'яги

про стягнення 141 070,71 гривень

за участю представників:

від позивача: Максимченко І.В. (довіреність №20-12/13-3 від 20.12.2013р.)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

25.02.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (далі-ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «Адара-Агро» (далі-ПП «Адара-Агро»/відповідач) про стягнення 141 070,71 грн. заборгованості за договором №LC5419-06/11 від 21.06.2011р.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.02.2014р. порушено провадження у справі №911/601/14 та призначено справу до розгляду на 11.03.2014р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.03.2014р. розгляд даної справи було відкладено на 25.03.2014р.

В судові засідання 11.03.2014р. та 25.03.2014р. представник відповідача не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причини їх ненадання суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи були повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

21.06.2011р. між ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» (далі-лізингодавець) та ПП «Адара-Агро» (далі-лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №LC5419-06/11 (далі-договір), відповідно до якого лізингодавець зобов'язався передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначається в специфікації (додаток №2 до цього договору), а лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Пунктами 4.1 та 8.1 договору передбачено, що лізингоодержувач за цим договором сплачує відсотки за фінансування та поточні лізингові платежі.

Договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за цим договором.

Судом встановлено, що протягом дії договору позивач свої обов'язки виконав належним чином.

Так, 05.07.2011р. сторонами було підписано акт приймання-передачі предмета лізингу, згідно якого позивач передав, а відповідач прийняв у користування предмет лізингу, а саме: комбайн CASE AFX8010, 2008 р.в., серійний №HAJ202644 вартістю 1 336 300,00 грн.

Додатком №1 до договору сторони погодили графік розрахунку заборгованості, яким було визначеного строки та розміри сплати щомісячних лізингових платежів (з липня 2011р. по червень 2015р.).

Протягом, зокрема, вересня 2013р.-лютого 2014р. позивачем виставлялись відповідачу рахунки-фактури на оплату лізингових платежів за договором:

- №LC5419-06/11/26-058 від 02.09.2013р. на суму 27 445,19 грн.,

- №LC5419-06/11/26-060 від 01.10.2013р. на суму 27 474,47 грн.,

- №LC5419-06/11/26-062 від 01.11.2013р. на суму 27 271,59 грн.,

- №LC5419-06/11/26-064 від 02.12.2013р. на суму 27 252,86 грн., на загальну суму 141 070,71 грн.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення лізингодавцем (позивачем) умов договору.

Натомість, відповідач свої грошові зобов'язання за договором належним чином не виконав, сплативши щомісячні лізингові платежі лише за період з липня 2011р. по серпень 2013р., внаслідок чого за ним утворилось 141 070,71 грн. заборгованості по сплаті лізингових платежів згідно графіка за вересень 2013р.-лютий 2014р.

Факт сплати відповідачем лізингових платежів за липень 2011р.-серпень 2013р. за договором підтверджується наданими суду виписками з поточного рахунку позивача за вказаний період.

Наявність 141 070,71 грн. заборгованості відповідача за договором підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою позивача №283-03/14 від 05.03.2014р.

З метою досудового врегулювання даного спору, 18.11.2013р. та 10.12.2013р. позивачем були надіслані листи №1975-11/13 та №2112-12/13 відповідно, згідно яких відповідача було проінформовано про наявність заборгованості за договором та заявлено вимогу про її погашення.

Посилаючись на те, що відповідач на вказані листи не відповів, відповідні грошові розрахунки не провів, позивач просить суд стягнути з відповідача 141 070,71 грн. заборгованості по сплаті лізингових платежів згідно графіка за вересень 2013р.-лютий 2014р. за договором.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Приписами статей 173, 292 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Статтями 1, 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» унормовано, що за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Лізингоодержувач зобов'язаний, зокрема, своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Пунктом 5.3 додатку №4 до договору (загальні умови фінансового лізингу) передбачено, що лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8-го числа поточного місяця на підставі рахунку лізингодавця.

У відповідності до додатку №1 до договору, всі відомості та розрахункові дані, зазначені в графіку розрахунку заборгованості в грошовому еквіваленті іноземної валюти, підлягають перерахунку у гривню в порядку та на умовах, визначених відповідними положеннями договору та додатків до нього.

З огляду наведеного, підписання відповідачем 05.07.2011р. акта приймання-передачі предмета лізингу без будь-яких зауважень чи заперечень свідчить про прийняття останнім, визначеного у акті предмету лізингу, та, відповідно, породжує у відповідача обов'язок по сплаті щомісячних лізингових платежів у розмірі та строки, передбачені договором.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також те, що станом на день прийняття рішення відповідач чергові місячні лізингові платежі сплатив частково, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 141 070,71 грн. заборгованості по сплаті лізингових платежів згідно графіка за вересень 2013р.-лютий 2014р. за договором підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 44, 49, 59, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 173, 292 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Адара-Агро» (08436, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Стовп'яги, вул. Миру, 22, ідентифікаційний код 34218496) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (04073, м. Київ, пр. Московський, 9, корп. 5, оф. 101, ідентифікаційний код 34480657) 141 070 (сто сорок одну тисячу сімдесят) грн. 71 коп. заборгованості та 2 821 (дві тисячі вісімсот двадцять одну) грн. 41 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 25.03.2014р.

Суддя В.А. Ярема