Рішення

від 17.03.2014 по справі 910/583/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/583/14 17.03.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пері Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УТЕК Будівельна та Торгова Компанія"

про стягнення 27 397,98 грн.

Суддя Цюкало Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Пустовойтов Д.М. (за довіреністю від 14.01.2014);

від відповідача: не з'явилися.

В судовому засіданні 17 березня 2014 року, відповідно до положень кого процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

17.01.2014 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УТЕК Будівельна та Торгова Компанія" про стягнення 27 397,98 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2014 суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 24.02.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2014 відкладено розгляд справи на 17.03.2014.

В судове засідання, призначене на 17.03.2014 з'явився представник позивача, надав усні пояснення по суті спору, відповів на запитання суду.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Наразі, всю судову кореспонденцію було направлено за адресою відповідача, що зазначена у позовній заяві та повністю узгоджуються з відомостями з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 15.09.2013.

З огляду на неявку відповідача в судове засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

За приписами ст.69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, керуючись принципами розумності строків судового провадження, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи не скористався правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.08.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пері Україна» (далі за текстом - ТОВ «Пері Україна», орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УТЕК будівельна та торгова компанія» (далі за текстом - ТОВ «УТЕК будівельна та торгова компанія») було укладено Договір №374243 оперативної оренди обладнання (далі за текстом - Договір).

Позивач зазначає, що у відповідності до п.1.1. вказаного Договору позивач надає відповідачу у тимчасове оплатне користування (оренду) будівельну опалубку PERI (в тому числі окремі елементи, спеціалізовану тару для її транспортування), асортимент, кількість і вартість якого вказуються в актах прийому-передачі, що є невідємною частиною договору.

Позивач вказує на те, що на виконання умов Договору передав відповідачу обладнання на загальну суму 1 017 247,35 грн. (без ПДВ), доказом чого є підписаний між сторонами акт прийому-передачі: №00588-Р від 30.08.2013.

В позовній заяві позивач наголошує на тому, що після укладання Договору відповідач не вносив орендну плату, всупереч норм законодавства та умов вказаного Договору.

На підставі вищезазначеного позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та просить суд стягнути з відповідача заборгованість зі сплати орендної плати за серпень - вересень 2013 року по Договору №374243 оперативної оренди обладнання від 27.08.2013 у сумі 26 721,12 грн., 3% річних у сумі 112,81 грн., пеню у сумі 564,05 грн.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 18.01.2014, 24.02.2014 суд зобов'язував відповідача надати письмовий відзив на позов із зазначенням доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини, та нормативно-правового обґрунтування своїх заперечень.

Однак всупереч вимог суду відповідач відзив до суду не надав та не надіслав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст.509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.08.2013 між ТОВ «Пері Україна»та ТОВ «УТЕК будівельна та торгова компанія» було укладено Договір №374243 оперативної оренди обладнання, відповідно до умов якого орендодавець надає орендарю у тимчасове оплатне користування (оренду) будівельну опалубку PERI (в т.ч. окремі елементи опалубки, спеціалізовану тару для її транспортування), іменовану надалі «обладнання», асортимент, кількість і вартість якого вказуються в актах прийому-передачі, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що за своєю правовою природою вказаний Договір є договором оренди.

Частина перша статті 759 Цивільного кодексу України, як загальна норма права визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Стаття 283 Господарського кодексу України передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Пунктом 2.1. вказаного Договору передбачено, що передача обладнання в оренду (з оренди) здійснюється на підставі акту(ів) прийому-передачі.

На виконання умов Договору 30.08.2013 між сторонами було укладено Акт прийому-передачі №00588-Р, наявний в матеріалах справи.

У відповідності до п.3.1 Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 30.09.2013 (в частині строку оренди обладнання і нарахування орендної плати), а в частині повернення обладнання оплати заборгованості з орендної плати та інших платежів - до повного виконання орендарем своїх обов'язків за цим Договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України).

Розділом 4 вказаного Договору передбачено порядок нарахування і сплати орендної плати.

Пунктом 4.1.1. Договору передбачено, що орендна плата нараховується за повний календарний місяць по факту знаходження обладнання у орендаря (згідно актів прийому-передачі), а у разі використання обладнання не повний календарний місяць - орендна плата нараховується за фактичну кількість днів знаходження обладнання в оренді (згідно актів прийому-передачі).

Згідно з п.4.1.2. Договору, орендна плата сплачується шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок орендодавця.

Умовами Договору, а саме п.п.4.1.3.-4.1.4 передбачено, що орендодавець до десятого числа кожного місяця, наступного за оплачуваним (за який нарахована орендна плата), направляє орендарю поштою (цінним листом із описом вкладення) або кур'єром оригінал акту наданих послуг в двох примірниках. Орендар зобов'язаний підписати і повернути орендодавцю один підписаний оригінал акту наданих послуг до двадцятого числа місяця, наступного за оплачуваним (за який нарахована орендна плата). У разі неповернення (несвоєчасного повернення) підписаного акту наданих послуг і відсутності письмової мотивованої відмови орендаря віід підписання цього акту (із доданням відповідного розрахунку на підставі підписаних сторонами актів прийому-передачі обладнання), такий акт і сума орендної плати в грошовому вираженні вважаються беззастережно визнаними орендарем, а послуга є такою, що прийнята в повному обсязі (на вказану в акті суму).

На виконання умов Договору, сторонами були підписані акт наданих послуг №0796 від 31.08.2012, відповідно до якого сторони погодили, що розмір орендної плати за використання опалубки в серпні 2013 року становить 3 149,76 грн. (з ПДВ 20%), та акт наданих послуг №0889 від 30.09.2012, відповідно до якого сторони погодили, що розмір орендної плати за використання опалубки в вересні 2013 року становить 23 571,36 грн. (з ПДВ 20%).

Відповідно до п.4.1.5. Договору орендар сплачує орендну плату щомісячно. Орендна плата сплачується орендарем протягом 26 календарних днів з моменту закінчення оплачуваного (за який нарахована орендна плата) місяця.

Пунктом 4.3. Договору сторони домовились про те, що початком оплачуваного періоду (нарахування орендної плати) є дата дня одержання обладнання (дата підписання акту прийому-передачі).

Відповідно до п.5.2.1. Договору орендар зобов'язаний своєчасно сплачувати орендну плату відповідно до умов цього договору.

Згідно з п.5.2.9 Договору встановлено обов'язок орендаря повернути (здати на склад орендодавця) обладнання очищеним, належно упакованим, в справному стані із врахуванням нормального зносу: не пізніше останнього дня строку оренди, визначеного в п.3.1. даного Договору; протягом десяти календарних днів з моменту письмової вимоги (повідомлення) орендодавця у випадку відмови (припинення) від договору згідно п.3.3. даного договору або (призупинення) договору згідно п.4.2.4 даного Договору.

Як відомо з матеріалів справи, відповідач повернув позивачу з оренди частину обладнання, про що позивачем були складені акти прийому-передачі: №00609-П від 02.09.2013, №00593-П від 03.09.2013, №00624-П від 16.09.2013, №00644-П від 30.09.2013.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В підтвердження належного виконання позивачем умов Договору в матеріалах справи наявні Акт №0796 від 31.08.2013 приймання-здавання виконаних робіт на суму 3 149,76 грн., Акт приймання-здавання наданих послуг №0889 від 30.09.2013 на суму 23 571,36 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем з метою досудового врегулювання спору було направлено на адресу відповідача лист з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 26 721,12 грн. зі сплати орендної плати за серпень - вересень 2013 року за Договором №374243. Однак, станом на час розгляду справи докази сплати існуючої заборгованості відповідачем до суду не представлено.

Дослідивши повно та всебічно матеріали справи, судом встановлено, що позивачем належним чином виконано умови Договору. Однак, відповідач, в порушення умов договору та норм чинного законодавства України не виконував взяті на себе зобов'язання належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 26 721,12 грн.

Крім того, Довідкою ПАТ «Укрсиббанк» вих.№05-61-1/460 від 18.02.2014 підтверджується відсутність надходження коштів по рахунку позивача від ТОВ «УТЕК Будівельна та Торгова Компанія» за період з 27.08.2013 по 17.02.2014.

Таким чином, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що в порушення умов договору та норм чинного законодавства України відповідач не виконав належним чином взяті на себе обов'язки відповідно до умов Договору, внаслідок чого за ним виникла заборгованість перед позивачем у сумі 26 721,12 грн.

Враховуючи все вищевикладене, зважаючи на те, що доказів сплати заборгованості відповідачем станом на час розгляду даної справи до суду не представлено, суд прийшов до висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено прострочення виконання відповідачем зобов'язання за Договором та наявну заборгованість, з огляду на що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення боргу у сумі 26 721,12 грн. за період серпень - вересень 2013 року.

За змістом ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 112,81 грн. перевірено судом та встановлено, що останній відповідає нормам чинного законодавства, зокрема вимогам вказаної статті та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

За приписами ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 7.1. Договору передбачено, що у разі несвоєчасної сплати орендної плати орендар сплачує пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 564,05 грн. перевірено судом та встановлено, що останній відповідає нормам чинного законодавства, зокрема вимогам вказаної статті та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем належними доказами доведено прострочення виконання відповідачем зобов'язання за договором та наявну заборгованість.

Враховуючи все вищевикладене, зважаючи на те, що доказів сплати заборгованості відповідачем станом на час розгляду даної справи до суду не представлено позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме: заборгованість у сумі 26 721,12 грн.; 3% річних у сумі 112,81 грн., пеня у сумі 564,05 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 1 827,00 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УТЕК Будівельна та Торгова Компанія" (04116, м. Київ, Шевченківський район, вул. Ванди Василевської, буд. 18, код ЄДРПОУ 31958298, р/р 2600810229001 в ЗАТ «Альфа-банк» м. Київ, МФО 300346) або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" (07400, Київська обл.., м. Бровари, вул. Об'їзна дорога, 60, код ЄДРПОУ 31032954, р/р 26006400062500 в ПАТ «Укрсиббанк», м. Харків, МФО 351005) на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основний борг у сумі 26 721,12 грн. (двадцять шість тисяч сімсот двадцять одна гривня 12 копійок); 3% річних у сумі 112,81 грн. (сто дванадцять гривень 81 копійка); пеня у сумі 564,05 грн. (п'ятсот шістдесят чотири гривні 05 копійок) та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 24.03.2014.

Суддя Ю.В. Цюкало