Ухвала

від 18.03.2014 по справі 826/14053/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14053/13-а( у2 -х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

18 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Костюк Л.О.,

розглянувши в порядку письмового провадженя апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова будівельная компанія «Гранд Буд» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова будівельная компанія «Гранд Буд» (далі - Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (далі - Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.03.2013 року №0001302250 та №0001312250.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2013 року адміністративний позов задоволено повністю .

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з»явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином відповідно до вимог ст.35 КАС України.

Відповідно п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ БВТФ «Стандарт» (код ЄДРПОУ 36017312), ТОВ «Будівництво Монтаж Інтер'єри» (код ЄДРПОУ 33939811), ТОВ «АБГ "Моноліт» (код ЄДРПОУ 36273810), ТОВ «Каліопс» (код ЄДРПОУ 37496220), ТОВ «Танкор» (код ЄДРПОУ 37498735) та ТОВ «ТКФ «Партнер» (код ЄДРПОУ 37589887) за період з 01.01.2009 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт від 28.02.2013 року №131/22.5.09/36476490.

В ході перевірки контролюючим органом виявлено порушення Позивачем вимог п.14.1.228 ст.14, п.138.1, п138.2 та п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 44 083,00 грн, у т.ч. за 2 квартал 2011 року в сумі 28 750,00 грн, за 2-3 квартали 2011 року в сумі 28 750,00 грн, за 2-4 квартали 2011 року в сумі 44 083,00 грн; п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.8 ст.201 Кодексу, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 38 333,00 грн, в т.ч. за травень 2011 року у сумі 25 000,00 грн, за листопад 2011 року у сумі 13 333,00 грн.

15.03.2013 року податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення №0001302250, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 44 083,00 грн, з яких 44 083,00 грн - за основним платежем, та №0001312250, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму

45 000,50 грн, з яких 38 333,00 грн - за основним платежем, та 6 667,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Так, 26.03.2012 року між Позивачем (Замовник) та ТОВ «Каліопс» (Виконавець) укладено договір про надання послуг з організації перевезень №1/26/05/2011, за умовами якого Виконавець за рахунок Замовника забезпечує пошук перевізників для здійснення перевезення вантажів Замовника автомобільним транспортом у міському приміському й міжміському сполученні. Виконавець в інтересах замовника виконує пов'язані з перевезенням транспортно-експедиційні операції: розроблення маршруту перевезення; організація забезпечення відправлення та одержання вантажу; інші операції, пов'язані з перевезенням.

На виконання умов договору ТОВ «Каліопс» надало Позивачу послуги на загальну суму 150000,00 грн, в т.ч. податок на додану вартість 25 000,00 грн, що підтверджується актом наданих послуг №1/3006/11 від 30.06.2011 року.

Крім того, контрагентом Позивача оформлено на користь Позивача податкова накладна №22 від 26.05.2011 року на суму 150 000,00 грн, в т.ч. податок на додану вартість 25 000,00 грн.

Отримані Позивачем послуги оплачені в повному обсязі відповідно платіжного доручення №274 від 26.05.2011 року.

25.11.2011 року між Позивачем (Замовник) та ТОВ «ТКФ «Партнер» (Виконавець) укладений договір про надання послуг з організації перевезень №1/25/11/2011, за умовами якого Виконавець забезпечує пошук перевізників для здійснення перевезення вантажів замовника автомобільним транспортом у міському, приміському й міжміському сполученні. Виконавець в інтересах Замовника виконує пов'язані з перевезенням транспортно-експедиційні операції: розроблення маршруту перевезення; організація забезпечення відправлення та одержання вантажу; інші операції, пов'язані з перевезенням.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «ТКФ «Партнер» надало Позивачу послуги на загальну суму 80 000,00 грн, в т.ч. податок на додану вартість в сумі 13 333,33 грн, що підтверджується актом наданих послуг №32 від 25.11.2011 року.

ТОВ «ТКФ «Партнер» також виписано на користь Позивача податкову накладну №32 від 25.11.2011 року на суму 80 000,00 грн, в т.ч. податок на додану вартість 13 333,33 грн.

Факт оплати Позивачем послуг, наданих вказаним контрагентом, підтверджується платіжними дорученнями №724 від 25.11.2011 року та №725 від 25.11.2011 року.

Згідно п.138.1 ст.138 Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Відповідно п.138.2 ст.138 Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктами 201.8-201.10 ст.201 Кодексу встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.184.1 ст.184 Кодексу реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку.

На час існування спірних правовідносин, контрагенти Позивача були належним чином зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, відтак мали належний обсяг правосуб'єктності для здійснення господарських операцій.

Згідно п.п.198.1, п.198.3 ст.198 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно п.198.6 ст.198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно визначення ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ст.9 вказаного Закону).

Таким чином, первинні документи складені контрагентами Позивача у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, Кодексу та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підтверджують реальність здійснення господарських операцій, а тому є підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно податкових декларацій з податку на додану вартість в розрізі контрагентів за травень 2011 року та листопад 2011 року, всі господарсько-фінансові відносини з ТОВ «Каліопс», ТОВ «ТКФ «Партнер» та третіми особами знайшли відображення в податковому обліку в повному обсязі.

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Положеннями ст.203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В матеріалах справи відсутні докази у підтвердження нікчемності або недійсності укладених між Позивачем та його контрагентами договорів.

Крім того, відсутні докази, які б свідчили, що вищевказані правочини є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Згідно ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Отже, судом першої інстанції обгрунтовано не прийнято до уваги посилання Відповідача на акт ДПІ у Вишгородському районі Київської області про неможливість проведення документальної виїзної перевірки ТОВ «Каліопс» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 29.02.2012 року від 03.10.2012 року №266/22-01/37496220, акт ДПІ у Деснянському районі м.Києва ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТФК «Партнер» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.02.2011 року по 31.05.2012 року, оскільки згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність податкових повідомлень-рішень від 15.03.2013 року №0001302250 та №0001312250.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Троян Н.М.

Костюк Л.О.

.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.

Костюк Л.О.