Ухвала

від 19.03.2014 по справі 22-ц/791/1081/14

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження №22-ц/791/1081/2014 Головуючий в І інстанції Охтень А.А.

Категорія 45 Доповідач: Вадзінський П.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:Колісниченка А.Г. Суддів:Капітан І.А. Вадзінського П.О. при секретарі:Грицак А.М., за участю прокурора: Волкової Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Голопристанського району Херсонської області, який діє в інтересах держави, на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 04 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Добропільської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, третя особа: Головне управління державного агентства земельних ресурсів у Херсонській області про визнання права користування земельною ділянкою в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2013 року ОСОБА_5 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що його батькові - ОСОБА_6 на підставі державного акта на право постійного користування землею належить земельна ділянка площею 50,0 га, розташована на території Добропільської сільської ради. У ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. Після смерті батька відрилась спадщина на майно, спадкоємцем якого є позивач. Проте, оскільки чинним законодавством не передбачено право на спадкування земельних ділянок, отриманих на праві постійного користування, позивач не може реалізувати свої спадкові права через нотаріальну контору. У зв'язку з цим, просить визнати за ним право постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства, розташованої на території Добропільської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, площею 50,0 га, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, в порядку спадкування за законом; визнати за ним право власності на селянське (фермерське) господарство «Калинка», ідентифікаційний код юридичної особи 24953644, що розташоване на земельній ділянці площею 50,0 га, на території Добропільської сільської ради, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 04 лютого 2014 року позовні вимоги задоволені. Визнано за ОСОБА_5 в порядку спадкування за законом право постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства, розташованої на території Добропільської сільської ради площею 50,0 га, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Визнано за ОСОБА_5 право власності на селянське (фермерське) господарство «Калинка», ідентифікаційний код юридичної особи 24953644, що розташоване на земельній ділянці площею 50,0 га, на території Добропільської сільської ради, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

В своїй апеляційній скарзі прокурор Голопристанського району Херсонської області, діючий в інтересах держави, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, вважаючи його таким, що прийняте з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовити.

Письмових заперечень на доводи апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача та осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З матеріалів справи вбачається, що згідно Державного акту серії II-ХС № 005609 на право постійного користування землею від 21 березня 1996 року, виданого на підставі рішення Голопристанської районної ради народних депутатів Голопристанського району Херсонської області від 01.12.1995 року № 53, ОСОБА_6 надана у постійне користування земельна ділянка площею 50,0 га в межах згідно з планом, яка розташована на території Добропільської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства. /а.с.4/.

Розпорядженням голови Голопристанської районної державної адміністрації від 26.06.1997 року № 296 зареєстровано селянське (фермерське) господарство ОСОБА_6 з назвою «Калинка». /а.с.5/.

Відповідно до Статуту селянського (фермерського) господарства „КАЛИНКА" зареєстрованого Голопристанською районною державною адміністрацією, ОСОБА_6 є головою господарства. Окрім нього членом господарства є ОСОБА_7. /а.с.20-22/.

Згідно свідоцтва про смерть серії ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. /а.с.8/. ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року. /а.с.24/.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 20.08.2013 року державним нотаріусом Голопристанської державної нотаріальної контори Херсонської області, ОСОБА_5 є спадкоємцем на все майно ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалося. /а.с.9/.

Відповідно до листа сільського голови виконавчого комітету Допропільської сільської ради від 07.10.2013 року за № 02-27/32 ОСОБА_5 було відмовлено у визнанні за ним права постійного користування земельною ділянкою, розташованої на території Добропільської сільської ради площею 50,0 га, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_6 у зв'язку з тим, що вказана земельна ділянка належала померлому ОСОБА_6 на праві постійного користування, яке успадкувати неможливо. /а.с.10/.

Позивач ОСОБА_5, як спадкоємець після смерті свого батька і водночас засновника і голови фермерського господарства, використовуючи своє право на захист, звернувся до суду з даним позовом.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» успадкування майна селянського (фермерського) господарства здійснюється за загальними правилами спадкового права.

Згідно ст. 41 Конституції України громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Згідно п. 5.2. Рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року Конституційний Суд України вказав, що згідно з частиною третьою статті 41 Конституції України, громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ця конституційна гарантія не може тлумачитися як така, що заперечує державний захист інших визнаних майнових прав громадян (крім права власності) або обмежує можливість такого захисту прав землекористувачів, набутих свого часу відповідно до чинного на той час законодавства.

Згідно до ст. 92 Земельного Кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Спадкодавець набув право постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства відповідно до діючого на час прийняття рішення (1995 року) законодавства, а саме ст. 51 Земельного Кодексу України (ред. 1990 року).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Згідно ст. 19 Закону України «Про фермерське господарство» до складу майна фермерського господарства входить право користування землею.

Статтею 191 ЦК України визначено, що до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки.

Згідно п. 7 Статуту передбачено, що діяльність господарства припиняється у разі, якщо не залишилось жодного члена господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства, а також в разі припинення права власності чи користування на землю, визнання господарства банкрутом або за рішення членів господарства про припинення його діяльності.

Як видно з матеріалів справи, діяльність фермерського господарства не припинена, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи - селянського (фермерського) господарства «Калинка» (а.с.7).

Позивач, як спадкоємець після смерті своїх батьків, прийняв спадщину з метою продовжити фермерську діяльність, що є підставою для визнання за ним права власності на селянське (фермерське) господарство.

Згідно до ч.1 ст. 14 Закону України Про фермерське господарство» фермерське господарство та його члени відповідно до закону мають право продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України Про фермерське господарство» успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов?язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 141 Земельного Кодексу України встановлені підстави припинення права користування земельною ділянкою, серед яких смерть особи - користувача земельної ділянки не є підставою припинення на право користування земельною ділянкою.

Згідно роз'яснень, які містяться в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (із збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що земельна ділянка була надана ОСОБА_6 на підставі Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, згідно до Статуту фермерського господарства та Закону України «Про фермерське господарство» земельна ділянка є матеріальною основою фермерського господарства і входить до його складу, як до єдиного майнового комплексу, і у зв'язку з тим, що позивач є спадкоємцем на все майно ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, право користування земельною ділянкою, що належало спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилось внаслідок його смерті, також входить до складу спадщини.

Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що право користування, набуте ОСОБА_6 у встановленому законом порядку, не втрачалось, а зберігалось до його належного переоформлення, припинилось разом із його смертю, а тому не підлягає спадкування, є необґрунтованими і такими, що висновки суду не спростовують.

Пункт 6 Перехідних положень ЗК України визначає, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Проте, обов'язок переоформлення права користування земельною ділянкою, який міститься у п. 6 Перехідних положень ЗК України, визнаний неконституційним на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року.

З огляду на те, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і не встиг переоформити право власності або право оренди на вказану земельну ділянку, це право, рівно як і обов'язок про переоформлення, переходить до його спадкоємця - позивача по справі.

Посилання апелянта на те, що після отримання позивачем свідоцтва про право на спадщину за законом, спір про спадкування в судовому порядку не розглядається, є безпідставними і до уваги колегії суддів не приймаються.

У відповідності до норм ст. 3 ЦПК України та ст. 5 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

З листа сільського голови Добропільської сільської ради від 07.10.2013 року за № 02-27/32 вбачається, що позивач звертався до сільської ради з відповідним зверненням про визнання за ним права постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства, проте виконавчий комітет Добропільської сільської ради відмовив останньому.

У зв'язку з цим, позивач використовуючи своє право на захист, звернувся до суду з даним позовом.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстав для його скасування або зміни, не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора Голопристанського району Херсонської області, який діє в інтересах держави, відхилити.

Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 04 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: