Ухвала

від 20.03.2014 по справі 344/10206/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/10206/13-ц

Провадження № 22-ц/779/195/2014

Категорія 20

Головуючий у 1 інстанції Бабій О.М.

Суддя-доповідач Матківський Р.Й.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої: Матківського Р.Й.,

суддів: Ковалюка Я.Ю., Мелінишин Г.П.

секретаря: Вилки І. В.

з участю: представника позивача ОСОБА_2. представника відповідача - Небиловича А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіча» про стягнення коштів, за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіча» на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05.12.2013 року, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 05.12.2013 року позов ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіча» про стягнення коштів задоволено.

Стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіча» в користь ОСОБА_4 199 020 грн. сплачених за попереднім договором купівлі-продажу нерухомого майна від 14.04.2009 року, укладеним між обома, та 1990 грн. 20 коп. судових витрат.

На дане рішення представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіча» подав апеляційну скаргу, просить його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову у зв'язку із пропуском строку позовної давності.

Представник апелянта у скарзі зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права та за неповного з'ясування обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом не прийнято до уваги клопотання відповідача про застосування до даних правовідносин строку позовної давності. Не враховано, що, на даний час, за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на об'єкт нерухомості, що є предметом попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 14.04.2009 року. Звернення ОСОБА_4 з позовом до суду про визнання права власності на квартиру, у задоволенні якого в подальшому відмовлено, жодним чином не перериває строки позовної давності.

Вислухавши доповідача, представника апелянта, який доводи апеляційної скарги підтримав, представника позивач, який проти задоволення апеляційної скарги заперечив перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

За змістом ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 3 ЦПК України захисту підлягають порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції правильно виходив з того, що оскільки договір купівлі - продажу квартири між сторонами не був укладений, а сторони лише домовились укласти такий договір в майбутньому, то передана позивачем відповідачу грошова сума в розмірі 199 020 грн. є авансом, який підлягає поверненню.

Встановлено, що 14.04.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Свіча» та ОСОБА_4 укладено попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно якого сторони зобов'язалися у майбутньому, в строк до 01.07.2009 року укласти основний договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: двохкімнатної квартири АДРЕСА_1 (а.с. - 4).

Згідно п 2.4 попереднього договору, сторони визначили ціну вказаної квартири в розмірі 199 020 грн. 00 коп. Даним пунктом підтверджується також, що на момент укладення цього договору Покупцем здійснено повний розрахунок за квартиру (а.с - 4). Факт оплати позивачкою вартості квартири також підтверджується також копією квитанції від 14.04.2009 року (а.с. - 5).

24.12.2009 року Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю в Івано- Франківській області видано Свідоцтво № 09.0000812 про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил (а.с. - 25).

Згідно Акту готовності об'єкта до експлуатації від 02.12.2009 року, будинок по АДРЕСА_1 здано в експлуатацію (а.с. 26 - 28).

Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 15.01.2010 року №3 вказаному будинку присвоєно поштову адресу - АДРЕСА_1 (а.с. - 24).

Встановлено також, що на підставі рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09.07.2012 року ОСОБА_4 визнано власником спірної квартири та вселено.

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26.04.2013 року рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09.07.2012 року скасовано. В позові ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіча», Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудсервіс» про усунення перешкод у здійсненні права власності на квартиру, вселення та визнання права власності на квартиру відмовлено (а.с. 54 - 57).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що на даний час позивачка не є власником АДРЕСА_1.

Враховуючи наведене, суд вважає помилковим висновок апелянта про те, що, на даний час, за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на вказане нерухоме майно.

Доводи апелянта про те, що позивачем пропущено строк позовної давності є необґрунтованими, оскільки позивач зверталася до суду з вимогою про визнання права власності на квартиру, що підтверджується вищезазначеними рішеннями.

Відповідно до ст. 257, 261 та 267 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки.

Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

ОСОБА_4 зверталась до суду за захистом порушеного права на квартиру за яку сплатила усі кошти і тільки останнім рішенням апеляційного суду від 26.04.2013 року їй відмовлено у задоволенні вимог про усунення перешкод у здійсненні права власності на квартиру, вселення та визнання права власності на квартиру відмовлено. Після відмови у задоволенні цих вимог позивач 5 липня 2013 року звернулась з даним позовом до суду, тому жодним чином немає підстав вважати, що вона пропустила встановлений цивільним законодавством трирічний строк позовної давності для повернення втрачених з вини відповідача 199 020 гривень.

Згідно ч. 1 ст. 635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 635 ЦК України, зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 570 ЦК України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише в разі наявності зобов'язання, яке повинно було виникати на підставі договору купівлі-продажу квартири.

Оскільки договір купівлі-продажу квартири, який б за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами у справі укладений не був, а сторони лише домовилися укласти такий договір в майбутньому, передана ОСОБА_4 ТзОВ «Свіча» грошова сума в розмірі 199 020 грн. гривень є авансом, який підлягає поверненню позивачу.

При вирішенні позовних вимог судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано оцінку доводам сторін.

Доводи скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 218, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіча» відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05.12.2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Р.Й. Матківський

Судді: Я.Ю. Ковалюк

Г.П. Мелінишин