Постанова

від 18.03.2014 по справі 827/392/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 березня 2014 року Справа №827/392/14

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

судді - Александрова О.Ю.,

за участю секретаря - Ополєвої О.Г.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність №854789 від 03.08.2012,

відповідача - Таточенко Інни Віталіївни, довіреність №21/9/27-05-10-25 від 29.08.2013,

третьої особи - Трифонової Надії Григорівни, довіреність №6706/07-14 від 09.12.2013,

третьої особи - Трет`якової Лілії Юріївни, довіреність №3013/07-14 від 12.06.2013,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі, за участю у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя, про визнання протиправною та скасування вимоги,

встановив:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі, про визнання протиправною та скасування вимоги №Ф-87 від 11.12.2013.

Позовні вимоги мотивовані таким: 10.02.2014 на адресу позивача надійшла вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 11.12.2013 №Ф-87 на суму 10 016,15 грн.; стаття 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в редакції, що діє з 06.08.2011 виключає з числа платників єдиного соціального внеску фізичних осіб - підприємців, які є пенсіонерами за віком та отримують пенсію або соціальну допомогу, окрім випадків добровільної участі цих осіб в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування; умови призначення пенсії за віком передбачені в статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; позивач народився у 1947 році і є пенсіонером за віком, на якого поширюються пільги, закріплені частиною четвертою статті 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»; крім того, позивач вже одержував вимогу від 22.05.2013 №Ф-358 на суму 5 759,86 грн. та рішення №1338 від 22.05.2013 за неподання звітності із сплати єдиного внеску за 2012 рік на 170 грн., що визнані протиправними та скасовані постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2013 у справі №827/1512/13-а.

Ухвалою суду від 18.02.2014 за вказаним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №827/392/14, до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, залучено Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя.

Третя особа надала суду письмові пояснення, у яких, зокрема, зазначила: постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2013 у справі №827/1512/13-а визнано протиправними та скасовано вимогу Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя від 22.05.2013 №Ф-358 на суму 5 759,86 грн., та рішення №1338 від 22.05.2013 за неподання звітності із сплати єдиного внеску за 2012 рік на 170 грн.; у зв'язку з набранням чинності 12.08.2013 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи», районне управління надало інформацію Державній податковій інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Головного управління Міндоходів у м. Севастополі щодо боргу позивача станом на 01.10.2013 у розмірі 8 822,12 грн., що підтверджується карткою особового рахунку; вказану постанову суду Управління отримало 03.10.2013, тобто після передачі інформації про заборгованість відповідачу; з метою виконання судового рішення Управління направило до відповідача лист №5600 від 16.10.2013 (отриманий відповідачем 17.10.2013) про коригування особових рахунків /а.с.46/.

Відповідач надав суду письмове заперечення на позов, у якому із заявленими вимогами не погодився, зазначив таке: відповідно до пункту 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності; згідно з пунктом 11 статті 8 вказаного закону єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців встановлюється у розмірі 34,7 відсотка на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої законом; при цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу; станом на 01.10.2013 Управлінням Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя до Інспекції передано недоїмку позивача зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 8 822,12 грн.; Інспекцією по строку сплати 20.10.2013 (за 3-й квартал 2013 року) нараховано єдиного соціального внеску в сумі 1 194,03 грн. (1 147,00 грн. / 34,7% х 3 міс.) й даний платіж позивачем не був сплачений, у зв'язку з чим утворилася недоїмка у загальному розмірі 10 061,15 грн. (8 822,12 грн. + 1 194,03 грн.); відповідно до пункту 6.2 розділу VI Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України, сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена платниками у строки, визначені відповідно до Закону підпунктом 6 пункту 4.3, абзацом другим підпункту 3 пункту 4.5 та підпунктом 2 пункту 4.6 розділу VI цієї Інструкції, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою; відповідно до пункту 6.3 розділу VI Інструкції була виписана вимога про сплату боргу №Ф-87 від 11.12.2013 та направлена на адресу боржника; дія пункту 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не поширюється на позивача, оскільки він отримує довічну пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, і деяких інших осіб» /а.с.79-80/.

У судовому засіданні 18.03.2014 представник третьої особи надав суду доповнення до пояснення, у якому навів розрахунок суми боргу позивача станом на 30.09.2013 у розмірі 8 822,12 грн. /а.с.83-84/.

У судовому засіданні 18.03.2014 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.02.2014 проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи у судовому засіданні 18.03.2014 підтримав свою позицію, яка була висловлена в письмових поясненнях.

Вислухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

ОСОБА_5 зареєстрований 16.06.2005 Гагарінською районною державною адміністрацією у місті Севастополі як фізична особа - підприємець (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію Фізичної особи - підприємця Серії В00 №013989 /а.с.7/.

05.12.2012 Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби ОСОБА_5 видано Свідоцтво платника єдиного податку Серії А №627897 /а.с.9/.

За правилом пункту 299.1 статті 299 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на день видачі відповідачем позивачу Свідоцтва платника єдиного податку Серії А №627897 - 05.12.2012) свідоцтво платника єдиного податку видається суб'єкту господарювання, який подав до органу державної податкової служби заяву щодо обрання або переходу на спрощену систему оподаткування.

Свідоцтво платника єдиного податку видається безстроково виключно суб'єкту господарювання або уповноваженій ним особі та не може передаватися для провадження господарської діяльності іншим особам (пункт 299.3 статті 299 Податкового кодексу України).

Отже, вказане вище свідоцтво, видане позивачу, було дійсним й протягом 2013 року.

Згідно з записом у трудовій книжці позивача він звільнений у запас з військової служби у 1994 році /а.с.88/.

ОСОБА_5 є пенсіонером, пенсію йому призначено за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», про що свідчить посвідчення Серії АА №003554, видане Севастопольським ОМВК 17.05.2005 /а.с.8/.

Зі змісту письмових пояснень третьої особи та наданих нею карток особового рахунку платника фізичної особи - підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування, слідує, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 у 2011-2012 роках, 1 та 2 кварталах 2013 року перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя у якості платника єдиного внеску /а.с.83-87/.

На думку третьої особи, положення частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» звільнюють осіб, зазначених у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком у розумінні статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто, пенсію яким (чоловікам) призначено по досягненню 60 років. Оскільки позивач отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» третя особа вважає, що він має сплачувати єдиний соціальний внесок відповідно до норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).

Виходячи з вказаної думки третьою особою у картці особового рахунку платника - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 нараховано зобов'язання з єдиного внеску.

Позивач надав звіт за 2011 рік та зазначив суму зобов'язань тільки за перше півріччя у розмірі 2 312,07 грн., але сплатив 2 318,66 грн., тобто на 6,59 грн. більше. За друге півріччя 2011 року позивач не зазначив суми зобов'язань, а третьою особою нараховано єдиного внеску за весь 2011 рік у розмірі 4 010,30 грн. (941,00 грн. х 34,7%) х 3) + (960,00 грн. х34,7%) х3) + (960,00 грн. х34,7%) х3) + (985,00 грн. х34,7%) х2) + (1 004,00 грн. х 34,7%). У подальшому з вказаної суми відраховано зазначену у звіті сум за перше півріччя у розмірі 2 312,07 грн., й залишок несплаченого єдиного соціального внеску за 2011 рік склав 1 698,23 грн.

За 2012 рік позивач не надавав звіт до Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя й платнику внеску було нараховано зобов'язання з єдиного внеску у розмірі 4 572,42 грн.: за перший квартал - (1 073,00 грн. х 34,7%) х 3, за другий квартал - (1 094,00 грн. х 34,7%) х 3, за третій квартал - (1 102,00 грн. х 34,7%) х 3, за четвертий квартал - (1 118,00 грн. х 34,7%) х 2) + (1 134,00 грн. 34,7%). З урахуванням наявної у позивача переплати у розмірі 6,59 грн., сума боргу склала 4 565,83 грн.

За 2013 рік позивач не надавав звіт до Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя й платнику внеску було нараховано зобов'язання з єдиного внеску: за перший квартал - (1 147,00 грн. х 34,7%) х 3 + 1 194,03 грн.; також за неподання звітності за 2012 рік було винесено рішення №1338 від 22.05.2013 на суму 170,00 грн., й загальна сума боргу а перший квартал 2013 року склала 1 364,03 грн.; за другий квартал - (1 147,00 грн. х 34,7%) х 3 = 1 194,03 грн. Останнє нарахування не було погоджено, оскільки на момент виникнення заборгованості Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя вже немало повноважень щодо обліку та збору єдиного внеску, але цей борг також було передано до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі.

Отже, нараховане позивачу третьою особою зобов'язання зі сплати єдиного внеску у розмірі 8 822,12 грн., має такі складові:

- 1 698,23 грн. - борг за 2011 рік;

- 4 565,83 грн. - борг за 2012 рік;

- 2 388,06 грн. + 170,00 грн. - борг за 2013 рік.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2013 у справі №827/1512/13-а за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя, визнано протиправними та скасовано вимогу Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя від 22.05.2013 №Ф-358 на суму 5 759,86 грн. (борг за 2012 рік у розмірі 4 565,83 грн., за 1 квартал 2013 році у розмірі 1 194,03 грн., та рішення №1338 від 22.05.2013 про застосування штрафу за неподання звітності із сплати єдиного внеску за 2012 рік у розмірі 170,00 грн. /а.с.13-16/.

12.08.2013 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи», статтею 102 якого внесено зміни до відповідних статей Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», внаслідок яких, у тому числі, повноваження щодо обліку єдиного внеску покладено на органи доходів і зборів (центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи).

Пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» приписано, що Пенсійний фонд України протягом десяти днів з дня набрання чинності цим Законом передає центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, реєстр страхувальників станом на дату набрання чинності цим Законом. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, формує новий реєстр страхувальників на підставі даних, отриманих із Пенсійного фонду України, відомостей, отриманих із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також інформаційного фонду єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державного реєстру фізичних осіб - платників податків.

Як зазначили відповідач та третя особа, недоїмку у розмірі 8 822,12 було передано третьою особою до відповідача станом на 01.10.2013. Відповідачем по строку сплати 20.10.2013 (за 3-й квартал 2013 року) нараховано позивачу єдиного соціального внеску у розмірі 1 194,03 грн. (1 147,00 грн. / 34,7% х 3 міс.) й даний платіж позивачем не був сплачений, у зв'язку з чим утворилася недоїмка у загальному розмірі 10 061,15 грн. (8 822,12 грн. + 1 194,03 грн.)

11.12.2013 Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі на підставі відомостей щодо заборгованості платників, наданих органами Пенсійного фонду, на адресу ОСОБА_5 винесено вимогу № Ф-87 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у розмірі 10 016,15 грн. /а.с.12/, яка і є предметом оскарження у справі.

Відповідно до приписів статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, досяг пенсійного віку /а.с.10/.

З огляду на викладене позивач може бути платником єдиного внеску виключно за умови його добровільної участі в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Така ж правова позиція зі спірного питання викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2012 у справі № К/9991/50185/12.

Такий висновок узгоджується і з положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

За правилом частини першої статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення» виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.

Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України (частина друга статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).

Суд зазначає, що оскаржувана позивачем вимога від 11.12.2013 № Ф-87 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у розмірі 10 016,15 грн. обґрунтована Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI.

Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі - Закон № № 2464-VI) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Закон № 2464-VI набрав чинності з 1 січня 2011 року, за винятком норм, що регулюють порядок видачі та застосування посвідчення застрахованої особи, які набули чинності з 1 січня 2014 року (пункт 1 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI).

Законом № 2464-VI запроваджено єдиний внесок замість страхових внесків, які сплачувались до чотирьох фондів соціального страхування ( Пенсійного фонду України (далі - ПФУ), Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Платниками єдиного внеску з 1 січня 2011 року вважаються платники, які в обов'язковому порядку сплачували страхові внески на окремі види загальнообов'язкового державного соціального страхування (зокрема, роботодавці та застраховані особи) (пункт 3 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI) При цьому, з набранням чинності Законом 2464-VI перереєстрація цих платників не здійснювалась. ПФУ спільно з фондами соціального страхування та ДПАУ провів звірення платників страхових внесків.

Права та обов'язки платників єдиного внеску встановлено статті 6 Закону 2464-VI, зі змісту якої можна зробити висновок, що вони загалом відповідають правам і обов'язкам, визначеним законами з окремих видів соціального страхування, найбільшою мірою - Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-VI (далі - Закон № 1058-VI).

Відповідно до частини десятої статті 1 Закону № 2464 - VI страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Пунктом 7 розділу І Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 08.08.2011 р. № 3609- VI ( далі Закон № 3609) внесено зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464- VI (далі - Закон про ЄСВ), згідно з яким статтю 4 цього Закону доповнено частиною 4 такого змісту : «Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільнюються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування»

Згідно з пунктом частини першої статті 4 Закону про ЄСВ платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. Платники внеску - приватні підприємці, що сплачують єдиний податок, належать до категорії застрахованих осіб відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (частина друга статті 4 Закону про ЄСВ).

Тобто, з урахуванням змін, внесених Законом № 3609, пенсіонери-приватні підприємці (тобто, фізичні особи-підприємці), що сплачують єдиний податок, з моменту набрання законної сили Законом від 08.08.2011 р. № 3609- VI, а саме з 08.08.2011, не є платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині сплати цього внеску за себе у зв'язку з тим, що вони не належать до числа застрахованих осіб ( в обов'язковому порядку).

Враховуючи, що страховий страж особам для призначення пенсії обчислюється в місяцях, вищезазначені платники, починаючи з серпня 2011 року, тобто і у 2012, 2013 роках, не мають обов'язку щодо сплати єдиного внеску у розмірі не менше мінімального страхового внеску.

З урахуванням вищезазначеного, приватні підприємці - пенсіонери, які зареєстровані платниками єдиного податку не зобов'язані сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

З аналізу наведених положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» випливає, що до досягнення пенсійного віку, особа яка здійснює діяльність, з якої сплачуються відрахування до Пенсійного фонду України, формує кошти останнього, а при досягненні пенсійного віку отримує пенсію у визначеному законодавством розмірі. Тобто сплата єдиного соціального внеску після досягнення особою пенсійного віку є виключно добровільною, оскільки період часу, у якій така сплата була обов'язковою закінчився із досягненням особою пенсійного віку.

Крім того, як зазначалося вище, постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2013 у справі №827/1512/13-а визнано протиправними та скасовано вимогу Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя від 22.05.2013 №Ф-358 на суму 5 759,86 грн. (борг за 2012 рік у розмірі 4 565,83 грн., за 1 квартал 2013 році у розмірі 1 194,03 грн., та рішення №1338 від 22.05.2013 про застосування штрафу за неподання звітності із сплати єдиного внеску за 2012 рік у розмірі 170,00 грн. /а.с.13-16/. Тобто, правову оцінку щодо виникнення суми заборгованості у розмірі 5 929,86 грн. (5 759,86 грн. + 170,00 грн. ), яку включено й до вимоги №Ф-87 від 11.12.2013, судом вже надано.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що обставини, покладені в основу спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у розмірі 10 016,15 грн., не засновані на законі.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеної вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску належним чином не довів.

З врахуванням наведеного, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

При вирішенні спору суд приймає рішення щодо розподілу судових витрат.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

До позову додана квитанція №13 від 14.02.2014 про сплату судового збору у розмірі 182,70 грн. /а.с.3/, тобто, у належному розмірі.

З огляду на викладене суд вважає за необхідне стягнути судові витрати на користь позивача у розмірі 182,70 грн., з Державного бюджету України.

90 відсотків розміру судового збору, встановленого абзацом другим пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", що складає 1644,30 грн. (1 827,0 грн. - 182,70 грн.) підлягає стягненню з відповідача.

Інших судових витрат, окрім судового збору, під час розгляду справи не встановлено.

У судовому засіданні 18.02.2014 оголошено вступну та резолютивну частини постанови, відповідно до вимог частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України постанову складено у повному обсязі 21.03.2014.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі №Ф-87 від 11.12.2013 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у розмірі 10 016,15 грн., направлену ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати з судового збору у розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві грн. 70 коп.).

4. Стягнути з Державної податкової інспекції у Гагарінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі (99014, м. Севастополь, вул. Пролетарська,24 ідентифікаційний код 38761130) до Державного бюджету України (банк одержувача - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Севастополі, МФО 824509, ідентифікаційний код 38022717, р/р 31214206784001, код платежу 22030001, код суду 35884906) витрати з судового збору у розмірі 1644,30 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Севастополя протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.Ю. Александров