Рішення

від 25.03.2014 по справі 911/811/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2014 р. справа № 911/811/14

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Солідус», Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ

до Підприємства Укоопспілки «Броварська пересувна механізована колона», Київська обл., м. Бровари

про стягнення 40 060,00 гривень

за участю представників:

від позивача: Бугаренко Т.В. (довіреність №8 від 11.03.2014.)

від відповідача: Білосорочка Г.С. (довіреність №02 від 17.03.2014р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

25.02.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Солідус» (далі-ТОВ «Солідус»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Підприємства Укоопспілки «Броварська пересувна механізована колона» (далі-відповідач) про стягнення 40 060,00 грн. штрафу, нарахованого внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором №1612 від 16.12.2013р.

Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.03.2014р. порушено провадження у справі №911/811/14 та призначено справу до розгляду на 25.03.2014р.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

16.12.2013р. між Підприємством Укоопспілки «Броварська пересувна механізована колона» (далі-орендодавець) та ТОВ «Солідус» (далі-орендар) було укладено договір оренди об'єкта нерухомості №1612 (далі-договір), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування окремо визначене майно - нежитлове приміщення площею 1 001,5 м 2 , що розташоване на першому поверсі будівлі (літера В) за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Красовського, 16.

Пунктами 2.1 та 4.1 договору передбачено, що орендодавець зобов'язується передати орендарю об'єкт оренди 01.02.2014р. за актом приймання-передачі об'єкта оренди, в якому сторони зазначають склад об'єкта оренди, його стан на момент передачі в оренду та інше.

Договір набуває чинності з 16.12.2013р. та діє до 01.12.2016р.

14.01.2014р. та 28.01.2014р. у зв'язку з неможливістю передати об'єкт у встановлений договором строк, відповідачем було надіслано позивачу листи №01 та №1/1 відповідно, з пропозицією перенести дату передачі об'єкта оренди у користування на 01.04.2014р.

Листом від 20.01.2014р. №1 позивач відмовив відповідачу у перенесенні дати передачі об'єкта оренди в користування, наголосив на необхідності дотримання договірних зобов'язань, а також повідомив про застосування штрафних санкції, передбачених п. 8.6 договору, у разу порушення відповідачем взяти на себе зобов'язань.

Натомість, відповідач свої договірні зобов'язання в частині передання позивачу у користування об'єкт оренди 01.02.2014р. не виконав, у зв'язку з чим 03.02.2014р. позивачем було надіслано відповідачу вимогу №3 про сплату передбаченого договором штрафу у розмірі 40 060,00 грн.

Посилаючись на неможливість передати об'єкт оренди у встановлений договором строк та на фінансову неспроможність сплатити 40 060,00 грн. штрафу відповідач, своїм листом №3/1 від 10.02.2014р., повторно просив позивача розглянути можливість перенесення дати передачі об'єкта оренди в користування на 01.04.2014р. Копії зазначених листів містяться в матеріалах справи.

Посилаючись на те, що сторони у досудовому порядку згоди щодо сплати передбаченого договором штрафу не дійшли, позивач просить суд стягнути з першого 40 060,00 грн. штрафу з підстав ст. 230 ГК України та п. 8.6 договору.

Відповідач, заперечуючи проти позову посилався на його безпідставність з огляду на неодноразове звернення до позивача з пропозиціями змінити дату передачі об'єкта оренди в користування та вжиття всіх можливих, на його думку, заходів для належного виконання своїх договірних зобов'язань.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Приписами статей 175, 173, 283 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання.

З огляду наведеного, підписання відповідачем 16.12.2013р. договору оренди об'єкта нерухомості №1612 свідчить про погодження останнього з його умовами та, відповідно, в силу вимог п. 2.1 договору породжує для відповідача, як орендодавця, обов'язок по переданню позивачу, як орендарю, об'єкта оренди в користування 01.02.2014р.

Приписами статей 611, 549 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 8.6 договору передбачено, що у разі, якщо орендодавець не виконав обов'язку щодо передачі об'єкту оренди орендарю у строки, передбачені п. 2.1 договору, орендодавець зобов'язаний сплатити орендарю штраф у розмірі 40 060,00 грн.

За таких обставин, оскільки відповідач свої договірні зобов'язання в частині передання об'єкта оренди у погоджені сторонами строки не виконав, суд дійшов висновку про підставність нарахування позивачем штрафу в порядку п. 8.6 договору.

Посилання ж відповідача на відсутність в нього обов'язку по сплаті нарахованого позивачем штрафу з огляду на вжиття останнім всіх можливих, на його думку, заходів для належного виконання своїх договірних зобов'язань, як-то неодноразове звернення до позивача з пропозиціями змінити дату передачі об'єкта оренди в користування судом оцінюються критично, з огляду на недосягнення сторонами згоди щодо зміни передбаченого п. 2.1 договору моменту передання об'єкта оренди у користування, у той час, як в силу вимог наведених законодавчих та договірних положень, неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, породжує наслідки, визначені п. 8.6 договору.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, суб'єктний склад, характер правовідносин, а також враховуючи, що розмір штрафу, заявленого позивачем до стягнення відповідає вимогам вищезазначених норм Закону та положенням договору, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 40 060,00 грн. штрафу підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 173, 175, 193, 230, 283 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 611, 629 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Підприємства Укоопспілки «Броварська пересувна механізована колона» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Красовського, 16, ідентифікаційний код 01739428) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Солідус» (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, Житловий масив «Сокіл-1», буд. 1, корп. 3, кв. 41, ідентифікаційний код 36962267) 40 060 (сорок тисяч шістдесят) грн. 00 коп. штрафу та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 26.03.2014р.

Суддя В.А. Ярема