Рішення

від 24.03.2014 по справі 913/198/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

24 березня 2014 року Справа № 913/198/14

Провадження №2/913/198/14

За позовом

Заступника Дніпропетровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державного підприємства «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод», м. Павлоград Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Станік», м. Лутугине Луганської області

про стягнення 196308 грн. 33 коп.

Суддя Седляр О.О.

Секретар судового засідання Чех Т.М.

у засіданні брали участь:

від заявника: Толок І.В. , посвідчення НОМЕР_1 від 28.10.2012;

від позивача: представник не прибув,

від відповідача: Пантюхіна С.О. , довіреність № 72 від 16.10.2013;

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: прокурором заявлена вимога про стягнення з відповідача суму основного боргу у розмірі 151 167 грн. 31 коп., пеню у розмірі 10 988 грн. 17 коп., 3% річних у розмірі 3 565 грн. 89 коп., штраф у розмірі 30 233 грн. 46 коп. та інфляційні витрати у розмірі 453 грн. 50 коп. за договором на виробництво буровибухових робіт № 406610 від 03.02.2010 року.

24.03.2014, у судовому засіданні. прокурором у порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подано заяву б/н, відповідно до якої він уточнив періоди нарахування пені у відповідності з п.п. 5.5, 7.4 договору від 03.02.2010 № 406610, встановивши їх з 30.11.2012 до 25.05.2013 та зменшив суму пені до 10 970 грн. 46 коп. Дана заява приймається судом до розгляду та розцінюється, як зменшення позовних вимог.

Таким чином, позовними вимогами за даною справою є: стягнення з відповідача суму основного боргу у розмірі 151167 грн. 31 коп., пеню у розмірі 10 970 грн. 46 коп., 3% річних у розмірі 3565 грн. 89 коп., штраф у розмірі 30233 грн. 46 коп. та інфляційні витрати у розмірі 453 грн. 50 коп. за договором на виробництво буровибухових робіт № 406610 від 03.02.2010 року.

Відповідач клопотанням від 13.02.2014 № 117с позовні вимоги визнав частково та посилаючись на вимоги ст. 233 Господарського кодексу України просить суд зменшити розмір штрафних санкцій згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України на 20 відсотків та розстрочити виконання рішення на 10 місяців.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, заслухавши прокурора та представників сторін, суд встановив такі фактичні обставини.

Між сторонами у справі, Державним підприємством "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" (Підрядником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Станік" (Замовником) укладений договір № 406610 від 03.02.3010 на виробництво буровибухових робіт ( з додатковими угодами до нього) (далі - договір).

Відповідно до п.1.1 договору сторони домовились, що Підрядник (позивач у справі) приймає на себе зобов'язання, по виробництву буровзривних робіт на ділянці "Іллірійський" Лутугінського району Луганської області, ліцензійна площа № 3, а Замовник (відповідач у справі) зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи.

На виконання умов п. 4.3 договору позивач виконав роботи, що підтверджено актами виконаних робіт від 06.08.2012 № 02/2012 на суму 360 750 грн., від 28.09.2012 № 03/2012 на суму 333 521 грн. 70 коп. ( а.с. 31-32).

Вартість послуг сторонами визначена у додаткових угодах.

Пунктами 5.4 - 5.5 договору сторони домовились щодо порядку оплати робіт, а саме: при здійсненні масових вибухів відповідач здійснює 50% передоплати від передбачуваного обсягу вибухових робіт на 10 банківських днів до початку бурових робіт. Залишок суми відповідач сплачує відповідно до фактично виконаних робіт протягом 10 банківських днів після підписання акта виконаних робіт.

Протягом періоду з 17.07.2012 по 28.08.2012 відповідач частково розрахувався

Додатковою угодою № 2 від 28.02.2013 умови п. 2.1 договору було з позивачем на суму 471 829 грн. 56 коп.

Крім того, сторонами 30.11.2012 року було укладено угоду про залік зустрічних однорідних вимог на суму 71 274 грн. 84 коп.

Залишок суми 151 167 грн. 31 коп. відповідачем своєчасно оплачений не був, а тому позивач 28.03.2013 звернувся до нього з вимогою щодо погашення заборгованості.

Дана вимога залишена відповідачем без відповіді, а тому прокурор звернувся до з даним позовом з проханням щодо стягнення заборгованості.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та у відповідності до вимог п. 7.4 укладеного договору та вимог ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховані відповідачеві пеня у сумі 10 970 грн. 46 коп., штраф у сумі 30 233 грн. 46 коп. , річні у сумі 3565 грн. 89 коп. та інфляційні нарахування у сумі 453 грн. 50 коп., які також заявлені прокурором до стягнення з відповідача.

Відповідач позовні вимоги визнав частково.

Оцінивши доводи позивача у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися у встановлений строк.

Пунктом 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами у справі укладено договір № 406610 від 03.02.3010 на виробництво буровибухових робіт ( з додатковими угодами до нього) (далі - договір), який за своєю правовою природою є різновидом договорів підряду.

Факт наявності заборгованості відповідача за укладеним з позивачем договором підтверджений матеріалами справи, її фактичними обставинами та актом звірення розрахунків від 30.11.2012, який підписаний між сторонами без доповнень та зауважень та відповідачем не оспорюється.

З урахуванням викладеного вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 151 167 грн. 31 коп., є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Пунктом 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Надані позивачем розрахунки 3% річних за період з 04.03.2013 по 15.01.2014 у сумі 3 565 грн. 89 коп. та інфляційних нарахувань за період з травня по грудень 2013 року у сумі 453 грн. 50 коп. обґрунтовані та відповідають діючому законодавству, а тому дані суми підлягають задоволенню повністю.

Крім того, пунктом 7.4 договору сторони передбачили відповідальність на неповну або несвоєчасну оплату послуг позивача у вигляді пені у розмірі 0,5% неоплачуваної суми за кожний день прострочення але не більш подвійної облікової ставки НБУ, починаючи з наступного невиконання п.5.5. договору, а також штраф у розмірі 20% від невиконаного грошового зобов'язання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Розмір пені, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України), проте правило вказаної норми є загальним і не виключає застосування спеціальних правил Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543/96-ВР щодо обмеження пені за прострочення виконання грошових зобов'язань (аналогічну правову позицію викладено у Постанові Вищого господарського суду України у справі № 9/269-04 від 26.01.2006).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодекск України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (аналогічну правову позицію викладено у Постанові Верховного Суду України № 06/5026/1052/2011 від 27.04.2012).

Наданий позивачем уточнений розрахунок пені за період з 30.11.2012 до 25.05.2013 у сумі 10 970 грн. 46 коп. та розрахунок штрафу обґрунтовані та відповідають діючому законодавству.

Відповідачем на підставі приписів ст. 83 Господарського процесуального кодексу України заявлене письмове клопотання щодо зменшення розміру штрафних санкції.

Положеннями ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність, зобов 'язання, в свою чергу, має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності з приписами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення . Вказана норма Цивільного кодексу України за своїм змістом кореспондується з приписами ст. 233 Господарського кодексу України, якою встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов 'язання.

З урахуванням викладеного, суд вважає за доцільне зменшити розмір належної до стягнення з відповідача суми штрафу на 5 %, а саме до 28721 грн. 79 коп.

Задовольняючи клопотання відповідача щодо зменшення суми штрафу, суд виходить з того, що:

Затримка в розрахунках виникла з боку відповідача з причини одночасного збігу виняткових зовнішніх обставин, що вплинули на фінансовий стан підприємства у період утворення заборгованості за надані послуги. Однією з причин є обставини, що сталися на ринку реалізації вугілля та не залежали від волі та бажання відповідача, а тому є винятковими. Основним видом діяльності ТОВ «Станік» є видобуток кам'яного вугілля відкритим способом. Марка вугілля, яке видобуває підприємство - АРШ 00-200 - є розповсюдженим вугіллям для використання в якості палива на теплових електростанціях та працюють на кам'яному вугіллі. ТОВ «Станік» постачав видобуте вугілля іншим підприємствам, які в свою чергу постачали його на Вуглегорську ТЕС, яка є основним споживачем такої марки вугілля. 28 березня 2013 року на цій станції сталася аварія, що є загальновідомим фактом та не потребує доказування, наслідком чого стало зменшення споживання кам'яного вугілля та перенасиченість його пропозицій на ринку. До того ж, у грудні 2012 року склалися дуже несприятливі погодні умови, що не тільки ускладнювали але й суттєво обмежували видобуток вугілля, а з початку 2013 року реальна можливість реалізації вугілля для ТОВ «Станік» суттєво впала, на що відповідач не міг розрахувати та передбачити.

Крім неможливості у повному обсязі реалізувати вугілля, відповідач протягом 2013 року з березня по серпень, виконував обов'язки поручителя за кредитним зобов'язанням іншого суб'єкта господарювання, на які не міг та не очікував розраховувати. У період з березня по серпень 2013 року сплачувалися кредитні зобов'язання на користь ПАТ «Дельта Банк».

Заборгованість зі сплати залишку суми за роботи надані позивачем утворилась за об'єктивних обставин, за яких відповідач не мав неможливість реалізувати власну продукцію - вугілля, за обставин, які не залежать від волі та бажання відповідача у справі. Зазначені обставини не змінилися, як протягом 2013 року, так і на час розгляду даної справи. На ринку реалізації вугілля зберігається спад реалізації продукції внаслідок великої кількості пропозицій й низької ціни. На тлі негативної ситуації що склалася з реалізації вугілля, відповідач також має зобов'язання зі сплати заробітної плати працівникам та сплати податків державі.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з частково у сумі заборгованості 151 167 грн. 31 коп., пені - 10 970 грн. 46 коп., штрафу - 28721 грн. 79 коп. , річних - 3 565 грн. 89 коп. та інфляційних нарахувань у сумі 453 грн. 50 коп..

Вирішуючи питання про судові витрати суд враховує правила статті 49 Господарського процесуального кодексу України та положення пунктів ч.5-ч.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", яким встановлено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного задоволення позову стягує судовий збір з відповідача повністю в доход державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору.

Враховуючи викладене судовий збір в сумі 3 927 грн. 81 коп., стягується з відповідача в доход Держаного бюджету України.

Також відповідачем до суду подано заяву про розстрочення виконання рішення на 10 місяців починаючи з березня 2014 року у рівних частинах у сумі 19 487 грн. 90 коп. щомісячно.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

З урахуванням викладеного вище є наявні підстави для висновку про те, що розстрочка виконання судового рішення у даній справі сприятиме стабілізації діяльності підприємства відповідача та отримання ним прибутку від виробничої діяльності у розмірі, достатньому для повного фактичного виконання рішення суду у даній справі.

Заявник та позивач проти надання розстрочки не заперечують.

З урахуванням вищевикладених обставин суд дійшов висновку про доцільність задоволення заяви відповідача та надання розстрочки виконання рішення господарського суду Луганської області від 24.03.2014 у даній справі на 10 місяців, починаючи з березня 2014 року у рівних частинах у сумі 19 487 грн. 90 коп. щомісячно.

У судовому засіданні відповідно до умов ст. 82 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, п.3 ст. 83, ст.ст. 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Станік», 92000, м. Лутугіне Луганської області, пр. Спортивний, буд. 1, код 20812920 на користь Державного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод", 51400, м. Павлоград, вул. Заводська, буд. 44, код 14310112 заборгованість у сумі 151 167 грн. 31 коп., пеню у сумі 10 970 грн. 46 коп., штраф у сумі 28721 грн. 79 коп. , річні у сумі 3 565 грн. 89 коп., інфляційні нарахування у сумі 453 грн. 50 коп., видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Станік», 92000, м. Лутугіне Луганської області, пр. Спортивний, буд. 1, код 20812920 на користь державного бюджету України на рахунок № 31214206783006, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Луганській області, отримувач: УДК СУ у м. Луганську, МФО: 804013, ОКПО: 37991503, по коду класифікації доходів (ККД): 22030001, назва "Судовий збір" Державна судова адміністрація України - 050, символ звітності банку: 206 витрати зі сплати судового збору у сумі 3 927 грн. 81 коп., видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Розстрочити виконання даного рішення на 10 місяців, починаючи з березня 2014 року у рівних частинах у сумі 19 487 грн. 90 коп. щомісячно.

5. У решті вимог у сумі штрафу у сумі 1511 грн. 67 коп. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання - 27.03.2014.

Суддя О.О. Седляр