Рішення

від 19.03.2014 по справі 905/947/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.03.2014 Справа № 905/947/14

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Державного підприємства «Макіїввугілля» (ідентифікаційний код 32442295) в особі відокремленого підрозділу «Проектно-конструкторське бюро»

до відповідача Державного підприємства «Шахта №13-БІС», м.Макіївка (ідентифікаційний код 35715940)

про стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції у розмірі 38255,28грн., 3% річних в сумі 798,63грн.

від позивача: Шукост О.П. за довіреністю №08-81/24д від 08.01.2014р.,

від відповідача: Масюріна Г.Ю. за довіреністю від 10.01.2014р.

Позивач, Державне підприємство «Макіїввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Проектно-конструкторське бюро» звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства «Шахта №13-БІС», м.Макіївка про стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції у розмірі 38255,28грн., 3% річних в сумі 798,63грн.

Ухвалою від 13.02.2014р. господарський суд Донецької області порушив провадження у справі №905/947/14.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору на розробку проектно-вишукувальної продукції №771 від 15.10.2012р. в частині оплати виконаних робіт, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 38104,40грн. та підстави для нарахування 3% річних у розмірі 798,63грн., інфляційних втрат в сумі 150,88грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору на розробку проектно-вишукувальної продукції №771 від 15.10.2012р., актів здачі-приймання проектної продукції (послуг) №1 від 04.03.2013р., №2 від 02.04.2013р., претензії №121/471 від 11.10.2013р., відповіді на претензію №01-03/960 від 04.11.2013р., претензії №121/583 від 13.12.2013р., відповіді на претензію №01-03/1132 від 25.12.2013р., акту звіряння розрахунків від 01.10.2013р., кошторису, банківської виписки.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст. 11, 16, 509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 49, 54 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач відзив на позов не представив, в судовому засіданні 19.03.2014р. в усній формі визнав суму боргу, тому згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представників сторін, суд встановив:

15.10.2012р. між Державним підприємством «Макіїввугілля» (виконавець) та Державним підприємством «Шахта №13-БІС» (замовник) укладено договір на розробку проектно-вишукувальної продукції №771 (далі - Договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання проекту «Відпрацювання целіков вугілля, раніше віднесених до витрат по пласту 1-8» (п.1.1. Договору).

За п.7.1. Договору строк дії договору: початок - з дня підписання договору; закінчення - до 31.12.2013р.

Відповідно до п.2.1. Договору за виконання робіт згідно цього договору замовник перераховує виконавцю 75104,40грн., в т.ч. вартість за кошторисом 62587,00грн., ПДВ - 20% - 12517,40грн.

У п.3.1. Договору встановлено, що при завершенні робіт виконавець надає замовнику акт здачі-приймання проектної продукції з додатком до нього проектної документації в чотирьох екземплярах.

Пунктом 2.2. Договору визначено, що замовник зобов'язаний протягом 20 банківських днів після підписання договору перерахувати виконавцю предоплату у розмірі 50% вартості проекту в сумі 37552,20грн., в тому числі ПДВ - 20% - 6258,70грн. Кінцевий розрахунок за виконану роботу здійснюється протягом 20-ти днів з моменту підписання акту здачі-приймання робіт.

Так, 04.03.2013р. сторонами складено акт здачі-прийомки проектної продукції (послуг) №1 на суму 37552,20грн., та 02.04.2013р. складено акт на суму 37552,20грн., які підписані з обох сторін та підписи скріплені відбитками печатко підприємств. Отже, суд робить висновок, що виконані роботи прийняті замовником без зауважень.

У відповідності з ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, 11.02.2013р. замовником перераховано виконавцю передплату у розмірі 37000,00грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи банківська виписка.

Проте, у встановлені терміни замовник не здійснив повних розрахунків з виконавцем, у зв'язку із чим з 25.03.2013р. виникла заборгованість у розмірі 552,20грн., а з 23.04.2013р. виникла заборгованість у розмірі 37552,20грн., що разом становить 38104,40грн.

Проаналізувавши вищезазначений договір, судом встановлено, що останній за своєю правовою природою є договором підряду та підпадає під регулювання статей 837-864 Цивільного кодексу України.

За статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Доказів погашення заборгованості у розмірі 38104,40грн. відповідачем суду не представлено.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За таких обставин, суд вважає доведеним борг відповідача перед позивачем у сумі 38104,40грн., а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.

Також відповідно до позовної заяви позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 798,63грн., нараховані за період з 22.04.2013р. по 01.01.2014р. на суму 38104,40грн., інфляційні втрати у розмірі 150,88грн., нараховані за період з травня 2013р. по грудень 2013р. на суму 38104,40грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних господарським судом встановлено, що при здійсненні розрахунку, позивачем допущено помилку в частині визначення початкової дати періоду нарахування. Так, позивач при здійсненні розрахунку визначено початкову дату нарахування 22.04.2013р., тоді як судом встановлена дата виникнення заборгованості, а відповідно і початкова дата нарахування 3% річних, 23.04.2013р.

Здійснивши розрахунок 3% річних самостійно за період з 23.04.2013р. (початкова дата нарахування, встановлена судом) по 01.01.2014р. (кінцева дата нарахування визначена позивачем, яка не суперечить приписам чинного законодавства) на суму 38104,40грн., судом встановлено, що сума 3% річних становить 795,50грн.

Відтак, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково у розмірі 795,50грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що здійсненний позивачем розрахунок та визначена сума вказаного нарахування є вірною.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 150,88грн. підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, ч.1 ст. 530, ст. 837 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємства «Макіїввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Проектно-конструкторське бюро» до відповідача, Державного підприємства «Шахта №13-БІС», м.Макіївка про стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції у розмірі 38255,28грн., 3% річних в сумі 798,63грн. задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Шахта №13-БІС» (86145, Донецька облатсь, м.Макіївка, вул.Чкалова, буд.1, ідентифікаційний код 35715940) на користь Державного підприємства «Макіїввугілля» (86157, Донецька область, м.Макіївка, пл.Радянська, 2, ідентифікаційний код 32442295) в особі відокремленого підрозділу «Проектно-конструкторське бюро» (86155, Донецька область, м.Макіївка, вул.Філатова, буд.18, ідентифікаційний код 26391185) до відповідача суму основної заборгованості у розмірі 38104,40грн., 3% річних у розмірі 795,50грн., інфляційні втрати у розмірі 150,88грн., судовий збір у розмірі 1826,85грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 19.03.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 24.03.2014р.

Суддя Ю.В. Сич