Постанова

від 13.02.2014 по справі 810/542/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2014 року 810/542/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Басай О.В.,

при секретарі судового засідання Короташ О.Б.,

за участю:

представника позивача - Коновал Т.В.,

представника відповідача - Литвина В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вишнівська взуттєва фабрика" до державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000012301 від 09.01.2014,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Вишнівська взуттєва фабрика" з позовом до державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000012301 від 09.01.2014.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених в позовній заяві та пояснив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким ТОВ "Вишнівська взуттєва фабрика" донараховано податкове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 75266,00 грн. і застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у розмірі 37633,00 грн., на думку позивача, прийнято відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідає вимогам закону. Зазначив, що висновки податкового органу відносно факту вчинення підприємством правопорушення є помилковими, оскільки, вони є необґрунтованими та безпідставними, адже, акт перевірки складений за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки, яка проведена поверхнево, без з'ясування фактичних обставин реальності взаємовідносин з ПП "Буковина Сонячна", хоча, всі необхідні та належним чином засвідчені копії первинних документі були надані до перевірки. Також, позивач не погодився з висновком податкового органу з приводу недійсності правочину укладеного між ТОВ "Вишнівська взуттєва фабрика" і ПП "Буковина Сонячна", оскільки, реальність здійснення цього правочину підтверджується первинними та іншими документами, а також тим, що всі проведені операції відображені в податковому і бухгалтерському обліку. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти адміністративного позову заперечив з підстав викладених у письмовому запереченні на адміністративний позов і пояснив, що договір укладений між ТОВ "Вишнівська взуттєва фабрика" і ПП "Буковина Сонячна" є нікчемним і не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Первинні документи, що оформленні ПП "Буковина Сонячна" на адресу позивача під час виконання укладеного 24.06.2013 договору купівлі-продажу №2464, є такими, що суперечать нормам Цивільного кодексу та не можуть бути спрямовані на реальне настання правових наслідків, які обумовлені цим правочином. Також, зазначив, що співробітниками державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС встановлено, що вищезазначений контрагент-постачальник має ознаки "транзитності" та провадить нереальні операції. Крім цього, звернув увагу на те, що в ході проведення перевірки ПП "Буковина Сонячна" встановлено неможливість фактичного здійснення ним господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, не встановлено факту передачі товарів до контрагентів-покупців у зв'язку із відсутністю договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, інших первинних документів. Таким чином, позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту, задекларованого в деклараціях з податку на додану вартість за липень 2013 року податкові накладні, виписані ПП "Буковина Сонячна" на загальну суму ПДВ 75266,00 грн., що привело до його завищення та як наслідок до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету на загальну суму ПДВ - 75266,00, а саме за липень 2013 на суму 75266,00 грн. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

ТОВ "Вишнівська взуттєва фабрика" зареєстрована як юридична особа 11.02.2011 Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області з ідентифікаційним кодом 05468558 та за місцезнаходженням: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Залізнична, буд. 96, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за №1 339 145 0000 007056, підтвердженням цього є копія Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №733646) (том 1, а.с. 165).

Також, ТОВ "Вишнівська взуттєва фабрика" 01.11.2002 зареєстроване як платник податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №100328608 НБ№274138 від 22.03.2011 (том 1, а.с. 164).

Із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія АД №100443 від 22.01.2014 вбачається, що видами діяльності ТОВ "Вишнівська взуттєва фабрика" є: виробництво іншого одягу й аксесуарів (14.19), виробництво взуття (15.20), надання в оренду інших машин, устаткування та товарів (77.39), неспеціалізована оптова торгівля (46.90), інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (47.19), надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (68.20)(том 1, а.с. 159-163).

Судом встановлено, що у період з 10.12.2013 по 12.12.2013 відповідачем на підставі п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст.75, п.п. 78.1.1 п.78.1 ст. 78, п. 79.1 ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), відповідно до наказу начальника ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області від 10.12.2013 №504, з урахуванням акта від 11.10.2013 №574/26-54-22-02/355911483 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Буковина Сонячна" (код за ЄДРПОУ 35591148), щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.10.2012 по 30.09.2013, отриманого від ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м.Києві, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Вишнівська взуттєва фабрика" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП "Буковина Сонячна" за період з 01.07.2013 по 31.07.2013. За результатами даної перевірки складено акт №335/22-03/5468556 від 12.12.2013 (том 1, а.с. 9-17).

У ході проведення зазначеної перевірки відповідачем встановлено порушення податкового законодавства, а саме, п. 185.1 ст. 185 та п. 188.1 ст. 188. п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до зниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету (р. 25 Декларації) за липень 2013 року на загальну суму 75266,00 грн., а саме: за липень 2013 року на суму - 75266,00 грн.

Як вбачається із змісту акта перевірки №335/22-03/5468556 від 12.12.2013, під час аналізу господарських правовідносин між позивачем та ПП "Буковина Сонячна" відповідачем було використано акт держаної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві №574/26-54-22-02/355911483 від 11.10.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Буковина Сонячна" (код за ЄДРПОУ 35591148), щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.10.2012 по 30.09.2013 (том 1, а.с. 203-214).

У зазначеному акті перевірки ПП "Буковина Сонячна" встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажі товарів (послуг) за період з 01.10.2012 по 30.09.2013, які підпадають під визначення ст. 185, ст. 198 Податкового кодексу України, а отже, податкові зобов'язання сформовані ПП "Буковина Сонячна" з 01.09.2012 по 31.08.2013 на загальну суму 887700 грн. підлягають зменшенню до 0. Податковий кредит сформований ПП "Буковина Сонячна" з 01.09.2012 по 31.08.2013 на загальну суму 763685 грн. підлягає зменшенню до 0. Крім цього, в ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів (послуг) від ПП "Буковина Сонячна" за період з 01.07.2013 по 31.07.2013 до підприємств-покупців.

З урахуванням результатів перевірки, що відображені в акті №574/26-54-22-02/355911483 від 11.10.2013, відповідач зробив висновок про те, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту, задекларованого в деклараціях з податку на додану вартість за липень 2013 року податкові накладні, виписані ПП "Буковина Сонячна" на загальну суму ПДВ 75266,00 грн., що призвело до його завищення та як наслідок до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету на загальну суму ПДВ - 75266,00, а саме за липень 2013 на суму 75266,00 грн.

09.01.2014 відповідачем, на підставі акта перевірки позивача №335/22-03/5468556 від 12.12.2013, прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0000012301, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 112899,00 грн., а саме за основним платежем - 75266,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 37633,00 грн. (том 1, а.с. 18).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України, правочин учинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За змістом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Із змісту наведених вище правових норм випливає, що нікчемний договір є недійсним в силу закону, у разі якщо його недійсність не оспорюється. В міру того, якщо сторона (сторони) такого правочину заперечує проти його нікчемності, такий договір вважається оспорюваним, у зв'язку з чим може бути визнаний недійсним тільки в судовому порядку на вимогу заінтересованої особи у встановлених законом випадках.

З огляду на те, що відповідач в акті перевірки позивача №335/22-03/5468556 від 12.12.2013 ставить під сумнів здійснення господарських операції між ТОВ "Вишнівська взуттєва фабрика" та ПП "Буковина Сонячна", у зв'язку із наявністю ознак фіктивності ПП "Буковина Сонячна" і відсутності фактів реального здійснення ним господарських операцій, судом досліджено дане питання та встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 24.06.2013 між ПП "Буковина Сонячна" та ТОВ "Вишнівська взуттєва фабрика" був укладений договір купівлі-продажу №2406. За умовами даного договору ПП "Буковина Сонячна" (Постачальник) зобов'язується передати у власність ТОВ "Вишнівська взуттєва фабрика" (Покупець) товар, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти й оплатити товар (том 1, а.с. 72-74).

На підтвердження того, що ТОВ "Вишнівська взуттєва фабрика" був отриманий товар на підставі договору купівлі-продажу №2406 від 24.06.2013 позивачем було надано, а судом долучено до матеріалів справи і досліджено наступні документи:

- Рохунки-фактура: №БС00002552 від 01.07.2013, №БС000002553 від 02.07.2013, №БС00002554 від 04.07.2013, №БС000002555 від 05.07.2013, №БС000002556 від 05.07.2013, №БС000002557 від 08.07.2013, №БС000002558 від 09.07.2013, №БС000002559 від 11.07.2013 (том 1 а.с. 75, 78, 81, 84, 87, 90, 93, 96);

- Податкові накладні: №371 від 01.07.2013, №372 від 02.07.2013, №373 від 04.07.2013, №374 від 05.07.2013, №375 від 05.07.2013, №376 від 08.07.2013, №377 від 09.07.2013, №378 від 11.07.2013 (том 1, а.с. 76, 79, 82, 85, 88, 91, 94, 97);

- Видаткові накладні: №БС000002551 від 01.07.2013, №БС000002552 від 02.07.2013, №БС000002553 від 04.07.2013, №БС000002554 від 05.07.2013, №БС000002555 від 05.07.2013, №БС000002556 від 08.07.2013, №БС000002557 від 09.07.2013, №БС000002558 від 11.07.2013 (том 1, а.с. 77, 80, 83, 86, 89, 92, 95, 98);

- Подорожні листи вантажного автомобіля: №686534 від 01.07.2013, №686535 від 02.07.2013, №686537 від 04.07.2013, №686539 від 05.07.2013, №686541 від 08.07.2013, №686543 від 09.07.2013, №686545 від 11.07.2013 (том 1, а.с. 99-105);

- Товарно-транспортні накладні: №2551 від 01.07.2013, №2552 від 02.07.2013, №2553 від 04.07.2013, №2556 від 05.07.2013, №2558 від 08.07.2013, №2559 від 09.07.2013, №2560 від 11.07.2013 (том 1, а.с. 106-112);

- Витяг з журналу довіреностей за липень 2013 року (том 1, а.с. 237-239);

- Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки ГАЗ, моделі 3302-414, типу бортовий малотоннажний-в., який зареєстровано 13.04.2011 за ТОВ "Вишнівська взуттєва фабрика", реєстраційний номер якого - АІ1746СЕ (том 1, а.с. 240-241);

- Прибуткові накладні: №ВТ-0000553 від 01.07.2013, №ВТ-0000554 від 02.07.2013, №ВТ-0000555 від 04.07.2013, №ВТ-0000556 від 05.07.2013, №ВТ-0000559 від 05.07.2013,№ВТ-0000557 від 08.07.2013, №ВТ-0000558 від 09.07.2013, №ВТ-0000560 від 11.07.2013 (том 1, а.с.229- 236);

- Виписку по рахунку №26004325693 з 01.07.2013 по 31.12.2013 (том 1, а.с. 115);

- Журнал-ордер і Відомість по рахунку 201 Сировина й матеріали за липень 2013 (том 1, а.с. 113);

- Журнал-ордер і Відомість по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за жовтень 2013 (том 1, а.с. 114);

- Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 20.09.2013 (том 1, а.с. 139-141);

- Договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 13.07.2007, державного акта на право власності на земельну ділянку від 26.12.2011, свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07.03.2006 (том 1, а.с. 166-167, 168, 169).

Отже, із вищезазначених документів вбачається, що позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт отримання ТОВ "Вишнівська взуттєва фабрика" на підставі договору купівлі-продажу №2406 від 24.06.2013 товару, а саме: трикотажного полотна, картону-листового, полотна ППЕ, пряжі, клею нейрит, коробок упаковочних, підносків металевих, нетканих матеріалів, петель взуттєвих антикорозійних, клею резинового, краски НЦ, крем-краски, клею ГРАНУЛ, голок для пром. машин, резинки, вентиляційних шкафів, транспортуючої стрічки, транспортуючого валика, електродвигунів 5,3 кВт, воздуховодів d 630, ниток 70 ЛЛ, бязі, шкірпідкладки, полеуретанової суміші, шкір товарів з ВРХ, електронних кабелів ППШ (2,5*4), передавальних механізмів (вузол), вентиляторів промислових, розподілювальних щитів (комплект).

Крім цього, позивачем надано докази на підтвердження того, що перелічений вище товар був використаний ним у господарській діяльності та проданий ТОВ "ВП "Еліт Стиль", ТОВ "Гатіора", ТОВ "Промдетальсервіс", ТОВ "Торнадо", ТОВ "Укртекстиль", ТОВ "Укрпромспец", ПП "Промтрейд", що підтверджується наступними документами:

- Остаточними калькуляціями вартості виробництва продукції: №ВТ-0000302, №ВТ-0000304, №ВТ-0000289, №ВТ-0000287, №ВТ-0000301, №ВТ-0000281 від 31.07.2013 (том 1, а.с. 117-122).

- Вимогами на отримання сировини і матеріалів від: 02.07.2013, 03.07.2013, 04.07.2013, 05.07.2013, 08.07.2013, 10.07.2013, 11.07.2013 (том 1, а.с. 242-248);

- Декларацією про відповідність продукції, яку виробляє ТОВ "Вишнівська взуттєва фабрика", вимогам ДСТУ 3962-2000 (ГОСТ 12.4.137-2001), що видана ДП "Черкаський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" з терміном дії з 29.03.2013 до 28.03.2014 (том 1, а.с. 170);

- Видатковими накладними: №ВТ-001255 від 12.07.2013, №ВТ-001244 від 11.07.2013, №ВТ-001245 від 11.07.2013, №ВТ-001231 від 11.07.2013, №ВТ-001230 від 11.07.2013, №ВТ-001227 від 10.07.2013, №ВТ-001203 від 08.07.2013, №ВТ-001194 від 04.07.2013, №ВТ-001179 від 04.07.2013 (том 1, а.с. 123, 125,126,128, 130,131, 133,135,137);

- Довіреностями на отримання від ТОВ "Вишнівська взуттєва фабрика" цінностей: №99 від 12.07.2013, №61 від 08.07.2013,№ПД00000371 від 05.07.2013, №605 від 10.07.2013, серія УПС №13002471 від 04.07.2013, №57 від 03.07.2013, №538 від 03.07.2013, (том 1, а.с. 124, 127,129, 132, 134, 136, 138);

- Актом прийому передачі давальницької сировини №ВТ-0000059 від 01.07.2013 (том 1, а.с. 116).

Судом встановлено та не заперечувалось представником відповідача, що на час укладання та виконання договору купівлі-продажу №2406 від 24.06.2013, контрагент позивача (ПП "Буковина Сонячна") був зареєстрований юридичною особою, а також, був платником податку на додану вартість (витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 24.06.2013 Серії АД №100410 та станом на 22.01.2014 Серії АД№100452 )(том 1, а.с.149-152,152-154).

Крім того, в акті перевірки немає посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ПП "Буковина Сонячна" були скасовані, визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання зазначеного договору.

Під час судового розгляду справи відповідачем не подано суду доказів на підтвердження того, що правочин укладений між позивачем та контрагентом - ПП "Буковина Сонячна", визнаний в судовому порядку нікчемним, а також доказів, що свідчили б про визнання недійсними первинних бухгалтерських документів, які підтверджують його виконання.

Водночас, в матеріалах справи відсутні докази наявності судових рішень, які набрали законної сили з приводу незаконних дій посадових осіб ПП "Буковина Сонячна".

Крім цього, слід зазначити, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Як вбачається з акта перевірки позивача, на час проведення перевірки, а також, станом на день розгляду даної адміністративної справи, відносно посадових осіб позивача та ПП "Буковина Сонячна" не було постановлено вироку суду з питань ухилення від сплати податків.

На підставі вищенаведеного, суд не бере до уваги посилання відповідача на відсутність мети у позивача та його контрагента - ПП "Буковина Сонячна" щодо реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків.

Суд звертає увагу на те, що наявність у суб`єкта господарської діяльності первинних документів бухгалтерського обліку, зокрема, рахунків-фактури, видаткових і податкових накладних, платіжних доручень, банківських виписок тощо є підставою для відображення показників податкового кредиту підприємства за звітні періоди у регістрах бухгалтерського обліку та податковій звітності, якщо податковий орган не доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності.

При цьому, обов'язок доведення таких фактів покладається на податковий орган у спосіб проведення перевірки та оформлення її результатів шляхом складення акту, який є носієм доказової інформації та повинен містити усі відомості про виявлені порушення законодавства, у тому числі, аналіз товарності правочинів та реальності настання їх умов.

Наведені у акті перевірки №335/22-03/5468556 від 12.12.2013 обставини, на думку відповідача, свідчать про те, що ПП "Буковина Сонячна" діяло без справжнього наміру проводити господарську діяльність, пов`язану з продажем товарно-матеріальних цінностей, у зв`язку з чим, правочин, що укладений з позивачем, був спрямований виключно на здійснення операцій, пов'язаних з незаконним наданням податкової вигоди, а зокрема, з метою формування податкового кредиту на користь позивача.

Відтак, відповідач вважає, що позивачем незаконно сформовано об`єкт оподаткування з податку на додану вартість за липень 2013 за правочином, що фактично не здійснювався, оскільки позивач не мав на меті використовувати придбані матеріальні цінності в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності.

Таким чином, податкові зобов`язання ТОВ "Вишнівська взуттєва фабрика" з податку на додану вартість за зазначений вище звітний період, на думку відповідача, підлягають коригуванню у сторону збільшення.

Оцінюючи висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства при обчисленні та сплаті податку на додану вартість за результатами здійснення фінансово-господарської операції з ПП "Буковина Сонячна", суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

В пункті 198.3 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а)порядковий номер податкової накладної; б)дата виписування податкової накладної; в)повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ)місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д)повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е)опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є)ціна постачання без урахування податку; ж)ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з)загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и)вид цивільно-правового договору; і)код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Із системного аналізу вищенаведених норм Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно із статтею 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відтак, відсутність обов'язкових первинних бухгалтерських документів може бути підставою для застосування до суб'єкта господарювання фінансових санкцій з питань оподаткування, якщо таке порушення виявлено під час перевірки.

Враховуючи те, що позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" №996-ХІV від 16.07.1999, фіксують факт здійснення господарської операції, суд вважає твердження податкового органу про нікчемність укладеного між позивачем та ПП "Буковина Сонячна" договору - безпідставним.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема, податкових накладних, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій ТОВ "Вишнівська взуттєва фабрика" щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП "Буковина Сонячна" за липень 2013 року.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 (далі - Конвенція), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує як справу майнового характеру на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України", зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до її майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку із зазначеним, протиправне винесення податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу ""Інтерсплав" проти України" про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: "коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

В рішенні від 22.01.2009 у справі ""Булвес" АД проти Болгарії" Європейський суд з прав людини зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За таких обставин, покупець не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства продавцем-контрагентом, за умови необізнаності першим щодо таких порушень.

Відповідачем не надано доказів того, що позивач знав або міг дізнатися про те, що ПП "Буковина Сонячна", можливо, порушує вимоги податкового законодавства, зокрема, щодо подання податкової звітності, відсутності за юридичним місцезнаходженням тощо, а також, доказів того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагента у системі оподаткування.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Проте, відповідачем не подано доказів, які підтверджують доводи щодо відсутності господарської операції між ТОВ "Вишнівська взуттєва фабрика" та ПП "Буковина Сонячна", правомірності прийнятого ним оспорюваного податкового повідомлення-рішення. Посилання відповідача у акті перевірки позивача на акт державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві №574/26-54-22-02/355911483 від 11.10.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Буковина Сонячна" (код за ЄДРПОУ 35591148), щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.10.2012 по 30.09.2013, суд вважає, неналежним та недопустимим доказом. Отже, відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту за липень 2013 року у зв'язку із здійсненням господарської діяльності з ПП "Буковина Сонячна".

У свою чергу, суд звертає увагу на те, що фактичне здійснення господарських операцій між зазначеними контрагентами підтверджується наведеними вище первинними та іншими документами, які містяться у матеріалах справи.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення №0000012301 від 09.01.2014 прийняте відповідачем безпідставно, а тому підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов є обґрунтованим, а тому його слід задовольнити.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000012301 від 09.01.2014, що прийняте державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вишнівська взуттєва фабрика" (вул. Залізнична, 96, місто Вишневе, Київська область, 08132, код ЄДРПОУ 05468558) судовий збір у розмірі 225,81 грн. (двісті двадцять п'ять гривень 81 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Басай О.В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 17 лютого 2014 р.