Рішення

від 27.03.2014 по справі 303/585/14-ц

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2/303/723/14

303/585/14-ц

Ряд стат звіту 4

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27 березня 2014 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі: головуючого - судді Морозової Н. Л.

при секретарі Ільчак Р. М.

за участю: позивачів: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника за довіреністю позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мукачеві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про припинення права спільної сумісної власності на земельну ділянку та визнання права власності на земельну ділянку,

в с т а н о в и в:

Позивачі звернулися в суд з позовом про припинення права спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,4135 га, кадастровий номер 2110400000:01:001:0563, розташовану по АДРЕСА_1 та визнання окремо за кожним із співвласників вказаної земельної ділянки право власності на земельну ділянку згідно плану розподілу, виготовленого ТОВ «ГЕО-СП» (2013).

Позовні вимоги мотивовані тим, що кожному з них - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на праві приватної власності належать квартири в будинку АДРЕСА_1. Рішенням 27-ї сесії 5-го скликання Мукачівської міської ради від 31 січня 2008 року № 545 їм - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 надано для будівництва і обслуговування житлового будинку в спільну сумісну власність земельну ділянку площею 0,4135 га, кадастровий номер 2110400000:01:001:0563, розташовану по АДРЕСА_1. На підставі вказаного рішення, ними, як співвласниками, було виготовлено та отримано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку серії ЯЕ № 445336 від 22.05.2008 року. Проте, після виготовлення вказаного державного акту, співвласники: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 відчужили належну їм квартиру АДРЕСА_1 громадянці ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу № 3013 від 15 серпня 2008 року, однак відчужити належну їм частину земельної ділянки не виявилося можливим, оскільки їх частка у спільній сумісній власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 не була визначена. Тому вони, вважають за необхідне звернути з позовом про припинення права спільної сумісної власності на вказану земельну ділянку та визнання за кожним із власників кварти у вказаному будинку належну йому частку земельної ділянки по АДРЕСА_1, згідно плану розподілу земельної ділянки, виготовленого ТОВ «ГЕО-СП» (2013).

Позивачі та представник позивача ОСОБА_4 позов підтримали повністю просили його задоволити з підстав наведених у позовній заяві.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про причини неявки не повідомили, повідомлялися судом через ЗМІ.

Зі згоди позивача суд, знаходить можливим розглянути справу у відсутності відповідача, згідно вимог ст. 169 ч.4 ЦПК України, на підставі наявних у справі даних та доказів з постановленням заочного рішення, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

З врахуванням пояснень позивачів та представника позивача, перевіривши матеріали справи суд, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивачам у справі, на праві приватної власності належать окремі квартири в будинку АДРЕСА_1, а саме: ОСОБА_1 квартира НОМЕР_1, ОСОБА_2 квартира НОМЕР_2, ОСОБА_3 квартири НОМЕР_3, ОСОБА_4 квартира НОМЕР_4 (належить на праві спільної часткової власності з гр. ОСОБА_10), що стверджується відповідними правовстановлюючими документами, копії яких наявні в матеріалах справи.

Рішенням 27-ї сесії 5-го скликання Мукачівської міської ради від 31 січня 2008 року № 545 їм - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 надано для будівництва і обслуговування житлового будинку в спільну сумісну власність земельну ділянку площею 0,4135 га, кадастровий номер 2110400000:01:001:0563, розташовану по АДРЕСА_1. На підставі вказаного рішення, співвласниками, було виготовлено та отримано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку серії ЯЕ № 445336 від 22.05.2008 року.

З матеріалів справи вбачається, що після видачі вказаного державного акту на земельну ділянку, відбулося відчуження відповідачами ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 відчужили належну їм квартиру АДРЕСА_1 громадянці ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу № 3013 від 15 серпня 2008 року, однак відчужити належну їм частину земельної ділянки не виявилося можливим, оскільки їх частка у спільній сумісній власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 не була визначена.

Між співвласниками з моменту придбання земельної ділянки склався певний порядок користування ділянкою про що свідчать укладені договори про встановлення порядку володіння та користування будинковолодінням АДРЕСА_1.

У відповідності з такими, ТОВ «ГЕО-СП» (2013) було виготовлено план розподілу земельної ділянки за адресою по АДРЕСА_1 у відповідності до якого, за кожним з співвласників визначено розмір частини земельної ділянки, яка фактично перебуває у його користуванні для обслуговування належної кожному з них квартири, будівель і споруд, а саме: ОСОБА_1, частина земельної ділянки площею 0,1184 на в т. ч. в зоні дії сервітуту 0,0050 га; ОСОБА_2 частина земельної ділянки площею 0,1472 на в т. ч. в зоні дії сервітуту 0,0107 га; ОСОБА_3 частина земельної ділянки площею 0,0188 на в т. ч. в зоні дії сервітуту 0,0053 га та частина земельної ділянки площею 0,0622 га в т. ч. в зоні дії обтяження 0,0026 га; ОСОБА_4 частина земельної ділянки площею 0,0669 на в т. ч. в зоні дії сервітуту 0,0021 га.

Питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюється статтями 120 ЗК України та 377 ЦК України.

Відповідно до ч. 1ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Законом України від 27 квітня 2007 року № 997-V "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України", зміст ст. 120 ЗК України було приведено у відповідність до ст. 377 ЦК України.

Так, відповідно до ч.1 ст.120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно ч.1 ст. 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. Відчуження будинку (чи його частини) є тим випадком, коли власник дійсно може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, оскільки володіння та користування будинком та надвірними спорудами нерозривно пов'язане з можливістю володіти та користуватися земельною ділянкою необхідною для розміщення та обслуговування цього майна.

Таким чином, набувши право власності на будинок, особа має право, на підставі ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України, на земельну ділянку, яка була виділена для будівництва та обслуговування даного житлового будинку, господарських будівель та споруд.

З матеріалів справи вбачається, що позивачами заявлено позов з підстав, передбачених ч.4 ст.89 Земельного кодексу України. Так в ч.4 ст.89 ЗК України зазначено, що співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки. Відповідно до ч.5 ст.89 ЗК України, поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Разом з цим стаття 89 Земельного кодексу регулює правовідносини співвласників земельної ділянки, яка перебуває в спільній сумісній власності, а частиною 4 вказаної статті передбачена можливість її поділу з визначення окремих часток.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.19 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 16.04.2004року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», у справах за позовом учасників спільної власності на землю про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з'ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір'я тощо.

Пунктом 1 ст. 100 Земельного кодексу України встановлено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Власник (користувач) земельної ділянки має право вимагати встановлення сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки. У разі недосягнення домовленості з зазначеного питання передбачена можливість звернутися до суду.

Наявних у справі доказів, достатньо для прийняття рішення у справі.

Керуючись: ст. 87,88,100,120, ч.2 ст. 158 ЗК України, ст. ст. 372,377,378, ЦК України, ст.ст. 10, 60, 174 ч.4, 208, 209, 212-218 ЦПК України, суд заочно,

р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Припинити право спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,4135 га, кадастровий номер 2110400000:01:001:0563, розташовану по АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1, право приватно власності на земельну ділянку розташовану по АДРЕСА_1, площею 0,1184 на в т. ч. в зоні дії сервітуту 0,0050 га, згідно плану розподілу земельної ділянки, виготовленого ТОВ «ГЕО-СП» (2013).

Визнати за ОСОБА_2 право приватно власності на земельну ділянку розташовану по АДРЕСА_1 площею 0,1472 на в т. ч. в зоні дії сервітуту 0,0107 га, згідно плану розподілу земельної ділянки, виготовленого ТОВ «ГЕО-СП» (2013).

Визнати за ОСОБА_3 право приватно власності на земельну ділянку розташовану по АДРЕСА_1 площею 0,0188 на в т. ч. в зоні дії сервітуту 0,0053 га та частина земельної ділянки площею 0,0622 га в т. ч. в зоні дії обтяження 0,0026 га, згідно плану розподілу земельної ділянки, виготовленого ТОВ «ГЕО-СП» (2013).

Визнати за ОСОБА_4 право приватно власності на земельну ділянку розташовану по АДРЕСА_1 площею 0,0669 на в т. ч. в зоні дії сервітуту 0,0021 га, згідно плану розподілу земельної ділянки, виготовленого ТОВ «ГЕО-СП» (2013).

Встановити сервітути на право проходу-проїзду на земельні ділянки згідно плану розподілу земельної ділянки, виготовленого ТОВ «ГЕО-СП» (2013).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Закарпатської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий Морозова Н. Л.