Постанова

від 17.03.2014 по справі 826/2356/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 березня 2014 року 13:45 № 826/2356/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представника позивача - Карманніков М.О.,

представника відповідача - Мартинюк О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хюмер Україна» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання нечинним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Хюмер Україна» (далі - позивач, ТОВ «Хюмер Україна») до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання нечинним та скасування наказу ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 22.10.2013 р. № 656 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем направлено запит ТОВ «Хюмер Україна» із порушенням вимог податкового законодавства, тому позивач був звільнений від обов'язку надавати пояснення та їх документального підтвердження.

На думку позивача, направляючи такий запит відповідач вийшов за межі власної компетенції, тому у нього були відсутні підстави, передбачені п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, на видачу наказу про проведення виїзної позапланової перевірки, що свідчить про його незаконність.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та зазначив, що ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві при складанні запиту дотримано всіх вимог встановлених Податковим кодексом України. У зв'язку з тим, що позивачем у встановлений законодавством строк не було надано письмові пояснення та їх документальне підтвердження відповідачем видано наказ з дотриманням вимог діючого законодавства. Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Розглянувши наявні документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

ТОВ «Хюмер Україна» зареєстроване Подільською районною в м. Києві державною адміністрацією 28.07.2005 року, реєстраційний номер про державну реєстрацію 1071 102 0000 003013, код юридичної особи - 33639109. На податковому обліку товариство перебуває у ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження юридичної особи: 04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 1-А.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем надіслано запит, в якому запропоновано позивачу надати письмові пояснення та їх документальне підтвердження стосовно ведення фінансово-господарської діяльності за період з 01.07.2010 року по 30.06.2013 року.

Позивач надав відповідь листом від 20.08.2013 року, в якому повідомив, що запит складено з порушенням вимог податкового законодавства та запитуваних документів не надав.

Відповідачем на підставі п.п. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України ініційовано проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Хюмер Україна» та видано відповідний наказ від 22.10.2013 року № 656.

Позивач вважаючи, що відповідачем видано наказ про призначення документальної позапланової виїзної перевірки без наявних правових підстав, що призводить до порушення його прав та інтересів, звернувся до суду з відповідним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Обов'язки та компетенція контролюючих органів, повноваження їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначені Податковим кодексом України.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових встановлених законодавством доходів.

Відповідно до ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право:

проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України);

запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи (п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст.20 Податкового кодексу України).

Згідно з п.73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу;

виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної;

у разі проведення зустрічної звірки;

в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Аналогічні за змістом положення щодо порядку та форми отримання інформації від платників податків встановлені положеннями Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1245 (далі - Порядок № 1245).

Згідно з п. 10 Порядку № 1245, запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу.

У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

З аналізу вищезазначених норм законодавства вбачається, що за наявності передбачених Податковим кодексом України підстав податковий орган має право направити платнику податків письмовий запит про надання інформації, у якому повинно бути зазначено посилання на норми закону, згідно з якими податковий орган має право на отримання такої інформації, підстави для направлення запиту, опис інформації, що запитується, та перелік документів, що її підтверджують.

Дослідивши зміст оскаржуваного запиту, судом з'ясовано, що у ньому міститься посилання на норми закону, відповідно до яких відповідач має право на отримання інформації від позивача, та перелік первинних документів, які необхідно надати на підтвердження запитуваної інформації, а також зазначено підстави та яку саме інформацію просить надати відповідач.

Згідно викладених норм чинного законодавства, право податкового органу на отримання інформації шляхом направлення письмового запиту виникає у випадках визначених загальним та спеціальним законами, зокрема, в разі виявлення фактів, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства.

При цьому, в разі наявності підстав для направлення письмового запиту законодавцем встановлено обов'язок платника податків надати відповідь та витребувану інформацію протягом 10 днів з моменту отримання запиту.

В ході судового розгляду справи в обґрунтування правомірності підстав направлення запиту позивачу, представник відповідача пояснив, що підставою для направлення позивачу оскаржуваного запиту було виявлення за результатами аналізу податкової інформації, отриманої у встановленому законом порядку фактів, що свідчать про порушення позивачем податкового, валютного та іншого законодавства.

Так, ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві направлено ТОВ «Хюмер Україна» запит про надання пояснень та документальних підтверджень від 25.07.2013 року №1730/10/26-56-22-05-10 з метою здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) на підставі п.п.16.1.5 п.16.1 ст.16, п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України.

При цьому, слід звернути увагу, що у запиті підставою для такого звернення до платника податків визначено п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, який в загальному порядку надає право контролюючому органу запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів.

Проаналізувавши викладені положення та обставини, суд прийшов до висновку, що відповідач, направляючи запит про надання пояснень та їх документального підтвердження діяв у спосіб та у межах повноважень, що надані йому чинним законодавством України, що спростовує твердження позивача про те, що відповідач вийшов за межі компетенції.

В той час, відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) перевірки.

Податковим кодексом України надано контролюючому органу право проводити позапланову перевірку платника податків, яка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Так, в силу приписів п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Обставини, за наявності яких здійснюється документальна позапланова виїзна перевірка встановлені приписами п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Так, в силу приписів п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 цього Кодексу, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності визначених обставин, серед яких, зокрема, виявлення за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства , контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як вбачається з листа вих. № 27 від 20.08.2013 року, ТОВ «Хюмер Україна» відмовилось від надання запитуваних первинних документів фінансово-господарської діяльності, оскільки на думку позивача, надісланий запит не відповідає вимогам законодавства.

Крім того, у запиті ТОВ «Хюмер Україна» попереджено, що ненадання пояснень та їх документального підтвердження на запит у визначений термін буде розглядатися як підстава для проведення документальної позапланової виїзної перевірки у відповідності п.п. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом (п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України).

Таким чином, виходячи з аналізу наведених правових норм та враховуючи те, що відповідачем дотримано вимоги чинного податкового законодавства, які регулюють підстави та порядок прийняття податковим органом наказу про проведення перевірки платника податків, наказ на проведення перевірки відповідачем прийнято правомірно та у межах повноважень наданих законодавством.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Судом встановлено, що наказ на проведення документальної позапланової виїзної перевірки вручено головному бухгалтеру підприємства під розписку.

Разом з тим, в ході судового розгляду справи судом з'ясовано, що позивач допустив посадових осіб контролюючого органу до проведення зазначеної перевірки, за наслідками якої податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення, які оскаржуються в судовому порядку, отже податковим органом фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, а правові наслідки оскаржуваного наказу є вичерпаними та, як наслідок, таке оскарження рішення не може призвести до відновлення порушеного, на думку позивача, його права.

Суд звертає увагу на те, що згідно п.п.17.1.7 п.17.1 ст. 17 Податкового кодексу України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

Виходячи з наведеного, платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. Однак, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки правові наслідки оскаржуваного наказу є вичерпаними, на час прийняття рішення у вказаній справі відбувся допуск посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки, а тому у даному випадку права платника податків можуть порушувати лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Вказана правова позиція визначена у постанові Верховного Суду України від 24.12.2010 року.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваного рішення.

В той же час, позивачем не доведено факт порушення відповідачем положень чинного податкового законодавства України.

З урахуванням викладеного, системно проаналізувавши положення чинного законодавства України та надавши оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Хюмер Україна» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 21.03.2014 року.

Суддя В.П. Шулежко