Рішення

від 24.03.2014 по справі 914/369/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2014 р. Справа № 914/369/14

За позовом:Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕВ", м. Львів

про: стягнення заборгованості в сумі 30 000,00 грн.

Суддя Деркач Ю.Б.

Представники:

від позивача: Шмотолоха О.П. - представник (довіреність №23-94 від 16.08.2013р.)

від відповідача: Куліш О.І. - представник (довіреність №01/13 від 21.05.2013р.)

Права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено. Заяв про відвід судді не подавалось. Фіксація судового процесу не проводилась. У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕВ", м. Львів про стягнення 30 000,00 грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду від 06.02.2014р. порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 25.02.2014р.

Ухвалою суду від 25.02.2014р. розгляд справи відкладено на 17.03.2014р., з підстав викладених в ухвалі.

Представник позивача в судове засідання 17.03.2014р. з'явився, просив позовні вимоги задоволити повністю з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 17.03.2014р. з'явився, через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, в якому заборгованість перед позивачем в сумі 30 000,00 грн. визнає, та клопотання про розстрочення виконання рішення суду.

У судовому засіданні 17.03.2014р. оголошено перерву до 24.03.2014р.

Представник позивача у судовому засіданні 24.03.2014р. підтримав позовні вимоги, просив їх задоволити.

У судовому засіданні 24.03.2014р. представник відповідача не заперечив проти позовних вимог та підтримав клопотання подане у судовому засіданні 17.03.2014р. про розстрочення виконання рішення згідно наступного графіку: 10000,00грн. до 25 травня 2014 року; 10000,00грн. до 25 липня 2014 року, 10000,00грн. до 01 вересня 2014 року.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

17.06.2013р. між позивачем та відповідачем укладено договір № 189 про пайову участь.

Відповідно до умов п. 2.2 вказаного договору, відповідач зобов'язувався сплатити пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова в сумі 149682,20грн. у терміни: 30000,00грн. по 01 вересня 2013 року, 119682,20грн. по 01 вересня 2014 року.

Однак, в порушення умов договору відповідач не сплатив пайового внеску на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова в розмірі 30000,00грн. до 01 вересня 2013 року, що є порушенням умов договору.

Позивач направляв відповідачу листи від 03.10.2013р. №23-вих-1054 з вимогою про перерахування коштів на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін та погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

У ч. 2,3,5 ст 40 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності" зазначено, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Відтак, укладений Договір № 189 від 17.06.2013р., невиконання умов якого відповідачем, є предметом спору і є обов'язковим до укладення у відповідності до приписів ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України, за яким укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 40 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено законодавчу норму прямої дії про обов'язковість встановлення органом місцевого самоврядування порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до норм цього Закону.

Такий порядок, прийнятий та оприлюднений органом місцевого самоврядування, відповідно до норм частини першої статті 144 Конституції України, є нормативно-правовим актом, обов'язковим до виконання на відповідній території.

У разі відсутності такого нормативно-правового акта замовники будівництва матимуть правові підстави для відмови від укладення договору про пайову участь, оскільки саме таким актом встановлюються як порядок залучення коштів пайової участі і, відповідно, істотні умови договорів пайової участі, так і порядок розрахунку розміру пайової участі, без якого неможливо буде органу місцевого самоврядування довести коректність зробленого розрахунку величини пайової участі конкретного замовника будівництва, що є істотною умовою такого договору згідно з нормами абзацу шостого частини дев'ятої статті 40 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності".

03.04.2008р. Львівською міською радою прийнято ухвалу №1697 „Про порядок залучення коштів інвесторів (замовників, забудовників) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова" та затверджено типову форму „Договору про сплату інвестиційного внеску".

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, позивачем дотримано вимоги законодавства України про правові та організаційні основи містобудівної діяльності спрямовані на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Таким чином, договір про пайову участь № 189 від 17.06.2013р., укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

Відтак, позовні вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими і такими, що підлягають задоволенню

Відповідач в ході судового не заперечив проти правовідносин, що склались між сторонами та просив розстрочити виконання рішення згідно наступного графіку: 10000,00грн. до 25 травня 2014 року; 10000,00грн. до 25 липня 2014 року, 10000,00грн. до 01 вересня 2014 року.

Розглянувши вказане клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення згідно вищенаведенего графіку в зв'язку з складним фінансовим становищем підприємства (значна дебіторська заборгованість), враховуючи обставини справи суд прийшов до висновку, в порядку п.6 ст. 83 ГПК України, розстрочити виконання рішення згідно наступного графіку: 10000,00грн. до 25 травня 2014 року; 10000,00грн. до 25 липня 2014 року, 10000,00грн. до 01 вересня 2014 року.

Представник позивача проти задоволення вказаного клопотання відповідача не заперечив.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно із вимогами ст. 49 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись вимогами Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності", ст.ст. 509, 525 ЦК України, ст. ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 28, 33, 34, 44, 48, 49, 82, 84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕВ" (79000, м. Львів, вул. Лінкольна, 10, ідентифікаційний код 13823795) на користь Департаменту економічної політики Львівської міської ради (79006, м. Львів, пл. Ринок, 1, ідентифікаційний код 34814859) 30000,00грн. основного боргу та 1827,00грн. судового збору, із розстроченням згідно наступного графіку: 10000,00грн. до 25 травня 2014 року; 10000,00грн. до 25 липня 2014 року, 10000,00грн. до 01 вересня 2014 року.

3. Наказ видати згідно із ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 26.03.2014р.

Суддя Деркач Ю.Б.