Рішення

від 25.03.2014 по справі 910/2818/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2818/14 25.03.14

За позовом Комунального підприємства «Дирекція замовника з управління житловим

господарством Дарницького району м. Києва»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Кварта»

Про стягнення 38 558,99 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Махонько О.А. - по дов. № 45/43-Д від 01.10.2013

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кварта» 26 907,41 грн. боргу по оплаті комунальних послуг, 8 402,92 грн. пені,945,82 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 2 104,05 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору оренди нежитлового приміщення № 3-578 від 01.12.2004.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2014 порушено провадження у справі № 910/2818/14 та призначено її до розгляду на 13.03.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/2818/14 від 13.03.2014, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 25.02.2014, розгляд справи був відкладений на 25.03.2014.

Позивач в судовому засіданні 25.03.2014 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 25.03.2014 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 25.02.2014 та ухвали від 13.03.2014 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, з огляду на наступне

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Харківське шосе, 164, яка згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 25.02.2014 є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвали суду, надіслані за вказаною вище адресою, отримав 19.03.2014, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засідання 25.03.2014, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.12.2004 між Комунальним підприємством «Управління житлового господарства» Дарницького району м. Києва, найменування якого змінено на Комунальне підприємство «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кварта» (орендар) було укладено договір нежитлового приміщення № 3-578 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець на підставі розпорядження Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації № 116 від 17.02.2005 та ордеру № 20 від 17.02.2005 передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно (будівлю, споруду, приміщення), розташоване за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе, 164, загальною площею 86,5 кв. м.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди з січня 2012 року по січень 2013 року, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 15 741,87 грн. Також за неналежне виконання зобов'язань позивачем нарахована пеня в розмірі 927,36 грн. та 3% річних в сумі 265,62 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з п. 6.1. договору орендодавець зобов'язаний передати в оренду комунальне майно згідно з розділом 1 цього договору та акту прийому-передачі майна, який підписується одночасно з цим договором.

Відповідно до п. 2.1. договору вступ орендаря у строкове платне користування нерухомим майном настає одночасно із підписанням сторонами договору та акту прийому-передачі вказаного нерухомого майна.

Згідно акту прийому-передачі від 01.12.2004 відповідач отримав в орендне користування приміщення за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе, 164, загальною площею 86,5 кв. м.

Відповідно до п. 3.2. договору орендна плата на момент укладення договору встановлюється в розмірі, визначеному відповідно до розрахунку орендної плати (додаток 1) і перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 15 числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Крім орендної плати орендар сплачує комунальні послуги та відшкодовує орендодавцю експлуатаційні витрати, пов'язані з утриманням нерухомого майна (включаючи відшкодування податку на землю).

01.12.2004 сторонами підписано додаток № 4 до договору відповідно до якого сторони узгодили перелік комунальних послуг, які має сплачувати орендар орендодавцю, зокрема за холодне постачання і каналізацію та за центральне опалення.

Додатком № 2 до договору сторони узгодили, що з 01.01.2009 плата за експлуатаційне обслуговування орендованого відповідачем приміщення складає 229,64 грн.

Розмір орендної плати та комунальних платежів може бути переглянуто на вимогу однієї із сторін в разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін та тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України (п. 3.3. договору).

Згідно з п. 3.4. договору податок на додану вартість сплачується орендарем у розмірі та порядку, визначеному чинним законодавством України.

Відповідно до п. 3.5. договору платежі, пов'язані з орендною нерухомого майна (будівлі, споруди, приміщення) орендар вносить на підставі переданого орендодавцем платіжної вимоги-доручення.

Відповідно до п. 5.2. договору орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі вносити орендодавцю оренду плату, сплачувати витрати за користування комунальними послугами (водою, електроенергією, центральним опаленням) та інші платежі, згідно з п. 3 цього договору.

Всупереч вищеназваному договірному зобов'язанню відповідач не виконав своїх обов'язків в частинні внесення оплати за експлуатаційне обслуговування та за холодне водопостачання, в результаті чого виникла заборгованість за період з серпня 2009 року по грудень 2013 року, що становить за розрахунками позивача, які неоспорені відповідачем, 26 907,41 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості наданих послуг у розмірі 26 907,41 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.

Умовами пункту 3.6. договору передбачено, що за несвоєчасну сплату необхідних платежів або не в повному обсязі, орендарю нараховується пеня згідно чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» установлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності:

- сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території;

- за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Суд не погоджується із здійсненими позивачем розрахунками суми пені, оскільки позивач нараховує пеню на суму заборгованості в розмірі 27 106,20 грн. за період з 01.01.2014 по 31.01.2014.

Однак, до суми заборгованості в розмірі 27 106,20 грн. включений борг за надані послуги з холодного водопостачання у січні 2014 року, а за умовами договору оплата має здійснюватись не пізніше 15 числа поточного місяця.

Таким чином, станом на 01.01.2014 борг в розмірі 27 106,20 грн. був відсутній та прострочення по сплаті даної заборгованості починається з 16.01.2014.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті наданих комунальних послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 3.6. договору, розмір якої за розрахунками суду за період з 16.01.2014 по 31.01.2014 становить 4 336,90 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 4 336,90 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню та в частині стягнення 4 066,02 грн. пені в позові слід відмовити, оскільки нарахована з порушенням чинного законодавства України.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті комунальних послуг, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 945,82 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в розмірі 2 104,05 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не передбачено інший розмір процентів.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 945,82 грн. збитків від зміни індексу інфляції (за обґрунтованими розрахунками).

З поданих позивачем розрахунків не вбачається на які суми та за який період із зазначенням дат («з» - «по») нараховані 3% річних, не подано належних доказів сплати із зазначенням дат оплати спожитих послуг, а також враховуючи відсутність відповідних розрахунків позивача та контррозрахунків відповідача із зазначенням цих дат оплати, здійснення судом власного розрахунку 3% річних не є можливим, у зв'язку з чим, суд визнає розрахунки позивача в цій частині необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2 104,05 грн. задоволенню не підлягають повністю.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Комунального підприємства «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 49, ст.ст.82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кварта» (м. Київ, вул. Харківське шосе, 164, код ЄДРПОУ 32376034) на користь Комунального підприємства «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва» (м. Київ, вул. Харківське шосе, 148-А, код ЄДРПОУ 31722755) 26 907 (двадцять шість тисяч дев'ятсот сім) грн. 41 коп. основного боргу, 4 336 (чотири тисячі триста тридцять шість) грн. 90 коп. пені, 945 (дев'ятсот сорок п'ять) грн. 82 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 1 525 (одну тисячу п'ятсот двадцять п'ять) грн. 23 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 27.03.2014.

СуддяВ.В. Сівакова