Постанова

від 25.02.2014 по справі 593/3066/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2014 р. Справа № 593/3066/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

за участю секретаря судового засідання Шабанової С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 20.12.2013р. по справі № 593/3066/13-а

за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

до Начальника Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Лубенської міської ради , Головного архітектора міста Шмонденка Андрія Григоровича треті особи Виконавчий комітет Лубенської міської ради Полтавської області , Управління Держземагенства у Лубенському районі Полтавської області , Лубенська міська рада , ОСОБА_6 , ОСОБА_1

про визнання висновку незаконним та дій неправомірними,

ВСТАНОВИЛА:

Позивачі, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, звернулись до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області з адміністративним позовом до Начальника Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Лубенської міської ради, Головного архітектора міста Шмонденка Андрія Григоровича, треті особи Виконавчий комітет Лубенської міської ради Полтавської області, Управління Держземагенства у Лубенському районі Полтавської області, Лубенська міська рада, ОСОБА_6, ОСОБА_1, в якому просили:

-визнати незаконними обтяження та обмеження містобудівного характеру, що зазначені. начальником Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Лубенської міської ради, головним архітектором міста у висновку № 211 від 01.08.2013 року у технічній документації землеустрою "щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) осовно земельної ділянки площею 0,726 га, цільового призначення "для обслуговування і будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд", кадастровий номер 5310700000:06:056:0001, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1

-визнати неправомірними дії начальника Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Лубенської міської ради, головного архітектора міста щодо відмови, яка вказана у висновку № 211 від 01.08.2013 року у погодженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) стосовно земельної ділянки площею 0,726 га, цільового призначення "для обслуговування і будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд", яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1

- визнати, що земельна ділянка площею 0,726 га, цільового призначення "для обслуговування будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд", яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 не має ніяких встановлених сервітутів, обтяжень та обмежень містобудівного характеру, обтяжень прав на земельну ділянку і обмежень у використанні земель.

Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 20.12.2013р. позов задоволено.

Третя особа, ОСОБА_1, не погодилась з судовим рішенням, та подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 20.12.2013р. та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої соби (ОСОБА_1) апеляційну скаргу підтримав в судовому засіданні в повному обсязі з підстав та мотивів, викладених в ній.

Представник третіх осіб (Виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області, Лубенської міської ради) апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, просив її задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, просив її задовольнити.

Позивачі та їх представник в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували.

Представник Держземагенства у Лубенському районі Полтавської області та третя особа ОСОБА_6 в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи сповіщені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів вважає за можливе розгляд справи без участі представник пДержземагенства у Лубенському районі Полтавської області та третьої особи ОСОБА_6

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачів, відповідача, представників сторін та третіх осіб, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що відповідно до свідоцтва про право власності від 01.10.2012 року серії САЕ №389460, виданого виконкомом Лубенської міської ради на підставі рішення №237 від 26.09.2012 року, ОСОБА_3 належить 44/100 домоволодіння АДРЕСА_1

Окрім того, згідно із договорами купівлі- продажу від 16.10.2012 року та 15.11.2012 року, посвідчених приватним нотаріусом Лубенського міського нотаріального округу ОСОБА_7, ОСОБА_2, належить 56/100 будинку АДРЕСА_1

ОСОБА_2 як на час придбання вказаного майна, так і на час розгляду справи в суді перебуває у шлюбі із ОСОБА_4, а тому, відповідно до ст.70 СКУ, це майно є спільним майном подружжя.

На час придбання частини домоволодіння будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_2, земельна ділянка, на якій розташоване вказане домоволодіння була передана колишнім власникам будинку за договором оренди від 27.04.2012 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Таким чином, до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 разом з правом власності на житловий будинок АДРЕСА_1, перейшло право користування земельною ділянкою, на якій він розміщений.

У 2013 році позивачі вирішили приватизувати земельну ділянку, на якій розташоване їх домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до рішення Лубенської міської ради від 15.02.2013 p., позивачам був наданий дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою (а.с.67). З цього приводу вони звернулися в ДП « Лубни Геодезія» і позивачам виготовлена технічна документація.

За погодженням меж земельної ділянки позивачі звернулися до третіх осіб ОСОБА_6 і ОСОБА_1 (сусідів з будинку АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3).

Мешканці будинку АДРЕСА_2 узгодили межі, а мешканці будинку № 22 відмовили в погоджені меж, аргументуючи тим, що вони купили будинок 5 років тому, і весь час користувалися пішохідним проходом до свого домоволодіння через орендовану позивачами земельну ділянку.

Крім того, треті особи вказали, що вони мають право користування не тільки проходом, але і проїздом до свого будинку через земельну ділянку, яку орендують позивачі. Через земельну ділянку, якою користуються позивачі, ще при колишніх власниках домоволодіння, до будинку №22 були прокладені підземні мережі газо- та водопостачання.

Позивачі звернулися до комісії виконавчого комітету Лубенської міської ради по врегулюванню земельних спорів. Комісія по врегулюванню земельних спорів склала акт від 23.05.2013 року (а.с.70-71).

З вказаного акту слідує, що комісія вирішила визнати неправомірним дії ОСОБА_6 та ОСОБА_1 (співвласників будинку АДРЕСА_1) щодо відмови у погодженні меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 на якій розташований житловий будинок, що належить позивачам ОСОБА_3 та ОСОБА_2; рекомендовано власникам будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_6 та ОСОБА_1 встановити земельний сервітут на прохід, під'їзд, експлуатацію та обслуговування газо- та водопроводу через земельну ділянку, якою користуються позивачі.

Вищезазначений акт комісії затверджений рішенням виконкому Лубенської міської ради №129 від 29.05.2013 р.(а.с.68).

Позивачі звернулись до начальника управління містобудування та архітектури виконкому Шмонденка А.Г. для погодження технічної документації.

Розглянувши звернення ОСОБА_2, начальником управління містобудування та архітектури виконкому Лубенської міської ради, надано висновок №211 від 01.08.2013 року (а.с.49), в якому зазначив, що земельна ділянка, якою користуються позивачі, маються наступні обтяження та обмеження містобудівного характеру: проїзд до садиби АДРЕСА_3 обслуговування інженерних мереж, які підведені до садиби АДРЕСА_3 Враховуючи вищевикладене, технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою АДРЕСА_1 підлягає доопрацюванню.

Позивачі вважають вищезазначений висновок незаконним, таким, що перешкоджає їм у здійсненні приватизації земельної ділянки, якою вони користуються та просили визнати незаконними обтяження та обмеження містобудівного характеру, що зазначені начальником Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Лубенської міської ради, головним архітектором міста у висновку № 211 від 01.08.2013 року, визнавши дії останнього неправомірними; визнати, що земельна ділянка площею 0,726 га, цільового призначення "для обслуговування і будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд", яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 не має ніяких встановлених сервітутів, обтяжень та обмежень містобудівного характеру, обтяжень прав на земельну ділянку і обмежень у використанні земель.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідачем прийнято рішення у формі висновку, яким встановлено обтяження і обмеження земельної ділянки, і таке рішення має правові наслідки для позивачів.

Колегія суддів не погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 р. № 6-зп «Щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України» частину другу ст. 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо вважають, що ці рішення, дія чи бездіяльність порушують їхні права і свободи або перешкоджають здійсненню цих прав і свобод, а тому потребують правового захисту в суді.

З викладеної правової позиції Конституційного Суду України слідує, що умовою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.

Порушенням суб'єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб'єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона має право розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи.

Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Таким чином, якщо особа вважає, що її суб'єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізованим належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов'язок, має право звернутися за судовим захистом.

Розглядаючи питання щодо наявності порушення суб'єктивного права позивачів у спірних правовідносинах, колегія суддів враховує, що позивачами оспорюється висновок архітектора, яким, як вони вважають, порушено право на оформлення приватизації земельної ділянки на стадії виконання технічної документації.

Колегія суддів також враховує, що судовому захисту підлягає також охоронюваний законом інтерес.

У Рішенні від 1 грудня 2004 р. № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто не випливають із певного суб'єктивного права у конкретних правовідносинах.

Тому порушенням охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об'єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.

Водночас за відсутності об'єктивного порушення прав чи законних інтересів, такі вимоги не підлягають задоволенню.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному висновку, колегія суддів відзначає, що такий висновок архітектора не має жодних правових наслідків для позивачів, не є обов'язковим для виконання та носить рекомендаційний характер, у зв'язку з чим не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні ст. 2 КАС України.

Так, у відповідності до ст. 25 Закону України "Про землеустрій" документація із землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації.

Склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення землеустрою. Документація із землеустрою формується і зберігається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про землеустрій" погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом та іншими законами України.

Згідно зі ст. 56 Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, крім поділу та об'єднання земельних ділянок, включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку; в) копії заяв фізичних або клопотання юридичних осіб; г) матеріали польових геодезичних робіт і план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки; ґ) рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, у тому числі на умовах оренди; д) акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання; е) акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності; є) кадастровий план земельної ділянки; ж) перелік обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути.

При цьому, колегія суддів відмічає, що діяльність архітектора врегульована Законом України «Про архітектурну діяльність», а основним законодавчим актом у сфері містобудування є Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Так за приписами ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що уповноважені органи з питань містобудування та архітектури і центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, забезпечують відкритість, доступність та повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову, про наявність обмежень і обтяжень земельних ділянок, містобудівні умови та обмеження в містобудівному і державному земельному кадастрах.

Проте, ані нормами Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ані Законом України «Про архітектурну діяльність», архітектору не надано повноважень щодо прийняття рішення про встановлення будь-яких обмежень та обтяжень на земельній ділянці, а також рішень щодо приватизації земельної ділянки.

Отже, архітектор в межах свої повноважень, вирішує питання щодо погодження технічної документації, поняття якого розкрито у абз. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про архітектурну діяльність», відповідно до якої погодження проекту - процедура встановлення відповідності проектних рішень вихідним даним на проектування.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що Рішенням виконкому від 26 жовтня 2011 року затверджено Положення про спеціально уповноважений орган з питань містобудування та архітектури.

Відповідно до п. 9 вказаного Положення начальник Управління видає в межах своєї компетенції накази, організовує і контролює їх виконання.

Прийняття іншої форми рішення начальником Управління (головним архітектором), в тому числі висновку, ані чинним законодавством, ані Положенням не передбачено.

Також слід звернути увагу, що відповідно до абз. "а" ч. 1 та ч.2 ст. 111 ЗК України, право на земельну ділянку може бути обмежено (обтяжено) законом або актом уповноваженого на це органу державної влади, посадової особи або договором шляхом встановлення: а) заборони на користування та/або розпорядження, у тому числі шляхом відчуження.

Заборони на користування та/або розпорядження, у тому числі шляхом відчуження земельної ділянки, підлягають державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в порядку, встановленому законом.

Сторони та треті особи не заперечували, що обтяження та обмеження, які зазначені у висновку відповідача № 211 від 01.08.2013 року не зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в порядку, встановленому законом.

При цьому, з викопіровки плану присадибної ділянки № 20 від 12.11.1954 року (а.с.150) вбачається, що з 1954 року по 1983 рік через домоволодіння № 20 існував прохід до домоволодіння № 22.

Вказана викопіровка 08.09.1983 року була погашена, у зв'язку з технічними змінами. 08.09.1983 року складена оновлена викопіровка присадибної ділянки № 20, де ані проходу, ані проїзду через домоволодіння № 20 до домоволодіння № 22 2 не відображено.

Вказана викопіровка від 08.09.1983 року з останніми поточними змінами від 03.05.2012 року є дійсною і на момент розгляду справи в суді.

З урахуванням наведених обставин та досліджених у справі доказів, колегія суддів приходить до висновку, що у зв'язку з відсутністю на земельній ділянці, на якій розташоване домоволодіння АДРЕСА_1, будь-яких обмежень і обтяжень, та у зв'язку з відсутністю у відповідача повноважень на їх встановлення, а також, враховуючи суто рекомендаційний характер оспорюваного висновку, в даному випадку, відсутній факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 20.12.2013р. по справі № 593/3066/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Начальника Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Лубенської міської ради, Головного архітектора міста Шмонденка Андрія Григоровича, треті особи Виконавчий комітет Лубенської міської ради Полтавської області, Управління Держземагенства у Лубенському районі Полтавської області, Лубенська міська рада, ОСОБА_6, ОСОБА_1 про визнання висновку незаконним та дій неправомірними - відмовити

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Тацій Л.В. Судді (підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Філатов Ю.М. Повний текст постанови виготовлений 03.03.2014 р.