ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.03.2014 р. Справа № 21/204 (26/293)
Господарський суд Львівської області у складі судді Чорній Л.З. розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Світлана", с. Підберізці Пустомитівського району Львівської області
до відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Львів
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Передзвін", м. Львів
про: стягнення неустойки у розмірі 80600, 00 грн.
За участю представників сторін
від позивача: Хом'як О.Г.- представник
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився.
Судом роз'яснено зміст ст.ст.20,22 ГПК України, а саме, процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи. Відводу не заявлено.
Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Світлана" до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Передзвін» стягнення неустойки у розмірі 80600,00 грн.
Ухвалою суду від 18.08.2008 року порушено провадження у справі. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду про відкладення розгляду справи.
24.11.2011 року ухвалою господарського суду зупинено провадження у справі №21/204 (26/293) до розгляду пов'язаної з нею іншої справи №5015/2238/11 за позовом ТзОВ «Львівцентробуд», с.Зубра Пустомитівського р-ну Л/о до ФОП ОСОБА_2Т, м. Львів, відповідача-2 ТзОВ «Світлана», с. Підберізці Пустомитівського району Л/о про визнання недійсними договорів; за зустрічним позовом ТзОВ «Світлана», с.Підберізці Пустомитівського району Л/о до відповідача-1 ТзОВ «Львівцентробуд», с.Зубра Пустомитівського р-ну Л/о, відповідача-2 ФОП ОСОБА_2, м. Львів про визнання недійсним договору купівлі-продажу.
Рішенням господарського суду Л/о від 09.10.12 р. в задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічні позовні вимоги задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу « 22/02-01 від 22.02.06 р., укладений між ТзОВ «Львівцентробуд» та ФОП ОСОБА_2
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.01.13 р. рішення господарського суду Л/о від 09.10.12 р. залишено без змін.
Ухвалою суду від 21.01.2014р. поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 19.02.14 р. Ухвалою суду від 19.02.14 р. у зв'язку з неявкою відповідача розгляд справи відкладено на 05.03.14 р.
05.03.2014р. представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог №1 відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 50 000,00 грн., пеню у розмірі 30 600,00 грн. та судові витрати у розмірі 924,00 грн. Подання вказаної заяви обґрунтовує тим, що у спірних правовідносинах змінились фактичні обставини, які у свою чергу потребують уточнення заявлених позовних вимог. Тому просить господарський суд розглядати первісно заявлені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми неустойки за порушення взятих на себе договірних зобов'язань. Обґрунтування заявлених позовних вимог залишається без змін.
Ухвалою суду від 05.03.14 р. розгляд справи відкладено на 19.03.14 р.
19.03.14 р. представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив; конверт з ухвалою повернувся до суду з відміткою «за терміном зберігання»; проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов від 09.12.10 р.
Ухвали суду надсилались відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві та Свідоцтві про державну реєстрацію ФОП. В разі, якщо ухвалу надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо , то вважається, що адресат повідомлений про час і місце наступного судового засідання. (Постанова пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р.).
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, хоча належним чином і в установленому законом порядку був повідомлений про час та місце слухання справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне .
26.05.2006 року між ТзОВ "Світлана" та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 укладено попередній договір, відповідно до якого сторони зобов'язувались в майбутньому укласти дві цивільно-правові угоди (договори), предметом яких буде відчуження будівлі (малої архітектурної форми) за адресою: АДРЕСА_2, яка належала на праві власності відповідачеві, з метою уступки першочергового права довгострокової оренди вказаної земельної ділянки, на якій розташована спірна будівля у Львівської міської ради з правом подальшого будівництва, а також виготовлення повного пакету документів необхідних для здійснення такого будівництва позивачем. Перелік повного пакету документів був зазначений в п. 2 вказаного договору.
Відповідно до умов попереднього договору позивач зобов'язувався в свою чергу здійснювати поетапне фінансування робіт та наданих послуг відповідачем на підставі актів виконаних робіт, підписаних уповноваженими представниками сторін відповідно до укладених в подальшому договорів (п. 3 договору). Строки виконання робіт та надання послуг сторони домовились погоджувати у наступних договорах (п. 5 договору). Відповідач зобов'язувався погоджувати з позивачем всі свої дії, пов'язані з виконанням робіт та надання послуг, щодо виготовлення пакету документів, необхідних для виконання забудови позивачем орендованої земельної ділянки (п. 9 договору). З метою виконання положень даного договору сторони зобов'язались активно співпрацювати, не зводячи свою співпрацю виключно до виконання положень укладених угод (п. 10 договору).
Пунктом 14 попереднього договору сторони обумовили відповідальність за необґрунтоване ухилення від укладення в подальшому договорів та їх належного виконання у вигляді відшкодування збитків в тому числі упущеної вигоди. Окрім того, позивачем та відповідачем в п. 15 попереднього договору було зазначено, що у разі порушення однією з сторін обов'язків зазначених у даній угоді, крім понесених збитків, вона сплачує іншій стороні в добровільному порядку неустойку в розмірі 50000.00 грн. на підставі обґрунтованої вимоги. Термін дії угоди сторони визначили з моменту її підписання до повного та остаточного виконання двох наступних договорів щодо відчуження малої архітектурної форми - кафе „Мальва" та виготовлення відповідачем повного пакету документів, необхідного для здійснення будівництва позивачем на орендованій земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 згідно п. 18 договору.
Згідно ч.1 ст. 635 Цивільного кодексу України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч.3 ст. 635 Цивільного кодексу України зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
На виконання умов попереднього договору 29.05.2006 року позивач та відповідач уклали договір купівлі-продажу малої архітектурної форми кафе-бару „Мальва" разом з надвірними дерев'яними прибудовами та огорожею за адресою: АДРЕСА_2. У п.1.4. договору сторони визначили, що загальна вартість об'єкта, який є предметом даного договору, складає 50000.00 грн. без податку на додану вартість.
Згідно п. 2.2. договору відповідач зобов'язаний був передати позивачеві об'єкт купівлі-продажу за актом приймання-передачі протягом 3-х календарних днів з моменту підписання даного договору. Згідно п.3.2. договору позивач зобов'язувався провести оплату об'єкта купівлі-продажу у наступному порядку: - протягом травня 2006 року -10 000,00 грн. та 40 000.00 грн. протягом червня 2006 року.
Відповідно до п. 2.5. договору купівлі-продажу відповідач зобов'язувався у подальшому належним чином виконувати взяті на себе договірні зобов'язання згідно умов попереднього договору від 26.05.2006 року та договору підряду на виконання проектних робіт від 29.05.2006 року.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору купівлі-продажу від 29.05.2006 року, перераховано відповідачу грошові кошти у загальному розмірі 40000.00 грн., з яких 10 000.00 грн. було сплачено 29.05.2006 року, а решту суми протягом липня - вересня 2006 року. В той же час відповідач свого обов'язку по передачі об'єкту купівлі-продажу в строк, передбачений п. 2.2. договору не виконав, як і не передав позивачу вказаного об'єкту на час розгляду спору.
Стосовно посилання відповідача на відсутність повної оплати товару зі сторони позивача, як на підставу невиконання обов'язку відповідачем щодо підписання акту приймання-передачі, то необхідно зазначити, що умовами договору (п.2.2. договору) передбачено обов'язок продавця передати об'єкт купівлі-продажу протягом 3-х календарних днів з моменту підписання договору, а обов'язок щодо повної оплати отриманого товару наступав у покупця лише в кінці червня 2006 року, тобто через один календарний місяць.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Відповідно до ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконує свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконує його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Відповідно до ч. 6 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
Таким чином обов'язок відповідача передати товар по договору був первинним по відношенню до похідного обов'язку позивача провести його повну оплату. Відповідно, за наведених вище обставин, позивач правомірно призупинив остаточне виконання власних договірних зобов'язань.
Щодо правової позиції відповідача стосовно недійсності (нікчемності) договору купівлі-продажу від 29.05.2006 року слід зазначити наступне. Підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу відповідач вважає відсутність його нотаріального посвідчення в порушення вимог Закону, який передбачає нотаріальне засвідчення договорів купівлі-продажу нерухомості, оскільки в п. 1.1. договору була передбачена купівля-продаж саме об'єкта нерухомості.
Відповідно до п.п. 61-63 Інструкції „Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", затвердженої наказом Мінюсту від 03.03.2004 р. за № 283/8882 (зі змінами і доповненнями) при нотаріальному посвідченні договорів про відчуження житлового будинку, а також іншого нерухомого майна, що підлягає реєстрації, нотаріус вимагає подання документів, які підтверджують право власності (довірчої власності) на вказане майно та, у передбачених законодавством випадках, документи, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно в осіб, які його відчужують. Право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди, що відчужуються, має бути підтверджено свідоцтвом про право власності на об'єкти нерухомого майна або відпорним витягом з Реєстру про право власності, виданим органами БТІ у встановленому Законом порядку. Порядок реєстрації права власності було передбачено Тимчасовим положенням „Про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно" затвердженого наказом Мінюсту від 07.02.2002 р. за № 7/5 (зі змінами та доповненнями) відповідно до якого, державній реєстрації підлягає право власності тільки на об'єкти нерухомості, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому Законом порядку за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених органами БТІ, які проводять реєстрацію права власності на ці об'єкти. Оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна проводиться на підставі видачі свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не мав свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомості та не звертався до органів місцевого самоврядування щодо державної реєстрацію права власності. Отже, за відсутності державної реєстрації права власності у встановленому Законом порядку, посилання відповідача на нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомості є безпідставним.
На виконання умов попереднього договору 29.05.2006 року позивач та відповідач уклали договір підряду на виконання проектних робіт, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов'язання власними силами і засобами за рахунок позивача виконати зазначений в договорі перелік робіт щодо виготовлення документів, необхідних для здійснення будівництва на орендованій в майбутньому земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2, а позивач зобов'язувався прийняти результат таких робіт і сплатити відповідачеві вартість виконаних робіт та наданих послуг. Перелік робіт щодо виготовлення повного пакету документів, які були предметом досягнутих домовленостей, було зазначено в п. 1.2. договору підряду на виконання проектних робіт. Як вбачається з матеріалів справи, вказаний перелік кореспондується з переліком повного пакету документів, передбаченого п. 2 попереднього договору від 26.05.2006 року.
Згідно п.2.3. договору підряду відповідач зобов'язувався передати позивачу проектну технічну документацію та інші документи, визначені п.1.2. даної угоди у строки, передбачені умовами даного договору. Сторонами передбачено наступний порядок виконання робіт (п. 3 договору): відповідач приступає до виконання робіт за умовами даного договору не пізніше трьох календарних днів з моменту підписання даного договору; термін виконання загального переліку робіт та надання послуг по договору підряду встановлено до 01.03.2007 року; відповідач зобов'язувався не пізніше двох календарних днів після настання кінцевого терміну дії договору, передати позивачу результати виконаних робіт.
Таким чином можна зробити висновок про те що, з урахуванням змісту пунктів 1.2., 2.3., 3.3. та 3.4., кінцевий термін виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором підряду на виконання проектних робіт від 29.05.2006 року, настав 02.03.2007 року.
У розділі 4 договору підряду сторонами було передбачено розмір та порядок розрахунків, відповідно до якого: за належне виконання загального переліку робіт відповідно до п. 1.2. договору позивач зобов'язувався сплатити відповідачеві винагороду у розмірі 200 000,00 грн., які є загальною вартістю договору; оплата послуг відповідача у вказаній сумі повинна була здійснюватись протягом 8 (восьми) календарних місяців рівними частинами по 25000.00 грн. в період з липня 2006 року по лютий 2007 року включно. Згідно п.4.2. договору підряду, - кожен черговий платіж мав закриватись шляхом підписання акту виконаних робіт на підставі поетапного виконання п.1.2. договору. Відсутність результату робіт відповідно до предмету договору передбачено як підставу для відмови відповідачу у здійсненні чергового платежу та підписання акту виконаних робіт. Згідно п.5.1. договору підряду за порушення строків виконання робіт визначених п.3.3. договору, встановлена відповідальність відповідача у вигляді штрафних санкцій у розмірі 0,1% від суми договору за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачем не виконано зобов'язання за договором підряду у строк до 02.03.2007 року, як і не виконано їх під час розгляду справи по суті заявлених вимог та прийняття у ній рішення. Відповідач не надав належних та допустимих доказів виконання своїх зобов'язань за договором підряду на виконання проектних робіт на умовах визначених в договорі. З доданих у матеріали справи доказів часткового виконання відповідачем договору підряду, а саме виготовлення плану земельної ділянки, не вбачається коли саме і ким було отримано вказаний план земельної ділянки для відповідача і яким пунктом договору підряду було передбачено його виконання. Відтак, наведений вище документ є неналежним доказом у справі, який не містить ніякої інформації щодо предмету доказування в частині початку виконання робіт по договору підряду та їх завершення.
Посилання відповідача на зупинення останнім виконання договору підряду у зв'язку із відсутністю оплати по ньому спростовуються матеріалами справи, а також правовою позицією позивача, яка ґрунтується на ст. 538 Цивільного кодексу України , яка зазначає про те, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.
За умовами умов договору підряду на виконання проектних робіт (п. 3.1., п. 4.2., п. 4.3., п. 4.4.), відповідач мав приступити до виконання зазначених робіт не пізніше 3-х календарних днів з моменту підписання договору, тобто до 02.06.2006 року, а оплата по договору мала розпочинатись з липня 2006 року. При цьому підписання акту приймання-передачі виконаних робіт мало бути підставою для проведення розрахунків сторін, а відсутність такого результату відповідно до умов договору було підставою для відмови підряднику у здійсненні платежу та відповідно підписання акту виконаних робіт. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було виконано жодного з етапів робіт, передбаченого умовами договору підряду, не було підписано жодного акту приймання-передачі виконаних робіт, відповідно обов'язок позивача щодо поетапної оплати договору підряду так і не наступив.
За порушення умов попереднього договору від 26.05.2006 року та невиконання обов'язків, передбачених договором купівлі-продажу від 29.05.2006 року та договором підряду на виконання проектних робіт від 29.05.2006 року, позивач надіслав відповідачу вимоги про стягнення штрафу у розмірі 50 000,00 грн. та пені у розмірі 30 600,00 грн. У відповідності до п. 15 попереднього договору від 26.05.2006 року відповідачу надіслано обґрунтовану вимогу (претензію) від 02.07.2007 року, яка отримана останнім 04.07.2007 року та невиконана станом на момент розгляду справи господарським судом.
Враховуючи мету, з якою укладався попередній договір від 26.05.2006 року, зміст п.п. 1, 2, 9-11, 14, 18 попереднього договору; порушення та невиконання відповідачем п.п.2.2., 2.5. договору купівлі-продажу від 29.05.2006 року; порушення та невиконання відповідачем п.п. 1.1., 1.2., 3.3., 3.4. договору підряду на виконання проектних робіт від 29.05.2006 року; положення ст. 635 Цивільного кодексу України та п. 18 попереднього договору, у відповідності до яких зобов'язання відповідача за попереднім договором не припинились, та те, що відповідачем не доведено належне виконання своїх обов'язків за трьома взаємопов'язаними угодами, суд вважає правомірним нарахування та стягнення з відповідача штрафних фінансових санкцій у розмірі, визначеному позивачем у позовній заяві.
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч.4 ст.231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.
Відповідно до п.3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку зменшити розмір пені з 30 600,00 грн. до 15 300,00 грн., оскільки нараховані штрафні санкції не відповідають в повному розмірі характеру завданих позивачу збитків.
Відповідно до ст. 33 Господарського поцесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 530, 538, 635, 657 Цивільного кодексу України, ст.ст. 198, 225, 230- 234 Господарського кодексу України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (адреса: 79034, АДРЕСА_1, реєстраційний номер фізичної особи-підприємця в ЄДР: НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Світлана" (адреса: Львівська область, Пустомитівський район, с.Підберізці, ідентифікаційний код юридичної особи: 13824955) 50 000,00 грн. штрафу, 15 300.00 грн. пені, а також 891,00 грн. державного мита та 118.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати відповідно до ст.. 116 ГПК України.
3. В задоволенні решти позовних вимог- відмовити.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 24.03.2014 р.
Суддя Чорній Л.З.
Суд | Господарський суд Львівської області |
Дата ухвалення рішення | 19.03.2014 |
Оприлюднено | 28.03.2014 |
Номер документу | 37872975 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Львівської області
Масловська Л.З.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні