Постанова

від 27.03.2014 по справі 905/813/14

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

25.03.2014 року справа №905/813/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Шевкової Т.А. суддівБойченка К.І., Стойка О.В. за участю представників сторін: від позивача: Саламакін Д.О. дов. № 9-2 від 24.03.2014 року від відповідача:Левертов Р.В. дов. б/н від 12.02.2014 року розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВДР - Групп", м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 19.02.2014 року у справі№ 905/813/14 (суддя Гринько С.Ю.) за позовомНауково-виробничого приватного підприємства «Альтер», м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВДР - Групп", м. Донецьк про 75 220 грн. 11коп.

В С Т А Н О В И В:

Науково-виробниче приватне підприємство «Альтер», м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВДР - Групп», м. Донецьк 75 220,11грн., з яких: 73 656,18рн. - борг за поставлений за договором поставки № 5 від 01.03.2013р. товар, 1563,93грн. - 3% річних, нараховані за період з 02.05.2013 року по 31.01.2014 року.

Господарський суд Донецької області рішенням від 19.02.2014 року у справі № 905/813/14 позовні вимоги в частині стягнення основного боргу задовольнив у сумі 73656,18рн., яка пред'явлена до стягнення, визнавши їх обґрунтованими та доведеними матеріалами справи в цій частині, позов в частині стягнення 3% річних задовольнив частково у сумі 1550грн.80коп., зробивши власний розрахунок 3% річних.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВДР - Групп ", м. Донецьк, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 19.02.2014 року у справі № 905/813/14 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заявник скарги вважає помилковим висновок господарського суду щодо доведеності позовних вимог в частині стягнення суми боргу, оскільки вважає, що на момент звернення з позовом до суду у позивача не виникло право вимоги сплати коштів за поставлений товар, оскільки відповідач не отримував вимоги про оплату товару.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, залишити без змін рішення господарського суду Донецької області від 19.02.2014 року у справі № 905/813/14, оскільки вважає його законним та обґрунтованим.

Відповідно до ст.129 Конституції України, статей 4 4 , 81 1 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи між Науково-виробничим приватним підприємством «Альтер» (поставщик ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВДР - Групп " (покупець) 01.03.2013 року укладено договір № 5, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти та оплатити згідно умовам договору будівельні матеріали. Номенклатура, кількість, якість, ціна, строк та умова поставки товару оговорюються сторонами в додаткових умовах, які є невід'ємною частиною договору

Договір, відповідно до п. 8.1, набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013р.

Сторонами підписані додаткові угоди №1 від 01.03.2013р., та №2 від 06.03.2013р., в яких узгоджено найменування товару, його кількість, та умови перевезення.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вищевказаного договору, за видатковими накладними № РН-0000004 від 06.03.2013р. на суму 3157,92грн., № РН-0000006 від 07.03.2013р. на суму 18202,32грн., № РН-0000020 від 29.03.2013р. на суму 4146,90грн., № РН-0000028 від 12.04.2013р. на суму 4940,24грн., № РН-0000029 від 13.04.2013р. на суму 14308,64грн., № РН-0000033 від 20.04.2013р. на суму 3548,88грн., № РН-0000036 від 24.04.2013р. на суму 12667,36грн., № РН-0000037 від 25.04.2013р. на суму 4445,92грн., № РН-0000038 від 26.04.2013р. на суму 9815,36грн., № РН-0000039 від 27.04.2013р. на суму 9779,84грн., № РН-0000040 від 28.04.2013р. на суму 6404,40грн., № РН-0000046 від 30.04.2013р. на суму 9856,80грн., № РН-0000052 від 08.05.2013р. на суму 3721,68грн., № РН-0000053 від 09.05.2013р. на суму 10771,44грн., № РН-0000068 від 22.05.2013р. на суму 14643,12грн., № РН-0000071 від 23.05.2013р. на суму 9812,40грн., № РН-0000088 від 30.05.2013р. на суму 14432,96грн. позивач передав, а уповноважена особа відповідача отримала обумовлений в договорі товар на загальну суму 154656,18грн.

Факт отримання відповідачем товару підтверджено підписами уповноважених представників на видаткових накладних, які скріплені печатками відповідних юридичних осіб.

Факт поставки та обсяг поставленого товару сторонами не заперечується.

Пунктом 3.2 договору сторони узгодили, що поставка товару відбувається на умовах передоплати в розмірі 80% від загальної вартості виставленого постачальником рахунку. Кінцевий розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 5 банківських днів на підставі рахунку-фактури, наданого перевізником у відповідності з видатковою накладною.

Фактично позивачем рахунки-фактури № СФ-0000008 від 06.03.2013р. на суму 3157,92грн., № СФ0000009 від 07.03.2013р. на суму 18202,32грн., № СФ0000024 від 29.03.2013р. на суму 4146,90грн., № СФ0000033 від 12.04.2013р. на суму 4940,24грн., № СФ0000034 від 13.04.2013р. на суму 14308,64грн., № СФ0000038 від 20.04.2013р. на суму 3548,88грн., № СФ0000042 від 24.04.2013р. на суму 12667,36грн., № СФ0000043 від 25.04.2013р. на суму 4445,92грн., № СФ0000044 від 26.04.2013р. на суму 9815,36грн., № СФ0000045 від 27.04.2013р. на суму 9779,84грн., № СФ0000046 від 28.04.2013р. на суму 6404,40грн., № СФ0000054 від 30.04.2013р. на суму 9856,80грн., № СФ0000061 від 08.05.2013р. на суму 3721,68грн., № СФ0000062 від 09.05.2013р. на суму 10771,44грн., № СФ0000079 від 22.05.2013р. на суму 14643,12грн., № СФ0000082 від 23.05.2013р. на суму 9812,40грн., № СФ0000100 від 30.05.2013р. на суму 14432,96грн пред'явлені для оплати в момент здійснення поставки товару за накладними, тобто без дотримання строку для оплати відповідачем 80% передоплати за узгоджений до поставки товар.

Відповідачем, також в порушення умов договору оплата товару здійснювалась по факту отримання товару, в наявних у справі документах по оплаті спірного товару (а.с.67-72) призначенням платежу вказано договір №5 від 01.03.2013 року, тобто фактично передоплата в розмірі 80% від загальної вартості виставленого рахунку не провадилась.

Відповідач оплатив вартість отриманого товару частково в сумі 81 000грн. 00коп., сума 73 656грн.18коп. залишилась неоплаченою.

Позивач 28.10.2013 року направив на адресу відповідача претензію вих. № 27 від 25.10.2013 року про сплату протягом семи днів з моменту її отримання суми боргу.

Про факт направлення відповідачеві претензії свідчить наявна в матеріалах справи копія опису вкладення у цінний лист з відбитком поштового штемпелю від 28.10.2013 р.

Проте, претензія залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Якщо строк (період) виконання боржником зобов'язання не встановлений або зазначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в любий час. Боржник повинен оплатити такий борг в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги, якщо зобов'язання негайного виконання не витікає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджений факт пред'явлення позивачем відповідачеві вимоги на оплату поставленого товару, у зв'язку з чим у відповідача наступило прострочення виконання зобов'язання по оплаті поставленого товару.

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів визнає, що на момент звернення позивача до господарського суду його права були порушені і у відповідача виник обов'язок оплати вартості поставленого товару у сумі 73 656,18грн.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Згідно ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи те, що позивач поставив відповідачеві товар, факт отримання товару підтверджено відповідними документами, строк оплати поставленого товару у відповідності до умов договору поставки № 5 від 01.03.2013 року настав, відповідач не надав суду доказів оплати отриманого товару у сумі 73656,18рн., слід визнати, що господарський суд дійшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині та задовольнив їх .

Позивачем пред'явлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1 563,93грн., які нараховані за період з 02.05.2013 року по 31.01.2014 року.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується із розрахунком 3% річних зробленим господарським судом та вважає, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягаючими задоволенню у сумі 1550,80грн.

Доводи заявника скарги щодо ненастання у позивача права вимоги оплати поставленого товару у зв'язку з неотримання ним вимоги щодо оплати поставленого товару вважається безпідставними, оскільки як встановлено судами оплата отриманого товару відповідачем провадилась в іншому порядку, ніж передбачено п.3.2 договору, після факту отримання товару та необхідних для його оплати документів, претензійні вимоги по оплаті товарів не виконані.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що господарським судом Донецької області при друкуванні тексту рішення від 19.02.2014 року у справі № 905/813/14 була допущена описка у другому абзаці резулятивної частині рішення, а саме замість стягнути на користь Науково-виробничого приватного підприємства «Альтер», м. Донецьк зазначено найменування відповідача.

Враховуючи, що дана описка не зачіпає суті рішення, господарський суд повинен виправити допущену у рішенні описку в порядку ст. 89 ГПК України.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає рішення господарського суду Донецької області від 19.02.2014 року у справі № 905/813/14 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВДР - Групп», м. Донецьк на користь Науково-виробничого приватного підприємства «Альтер», м. Донецьк 73 656грн.18коп. заборгованості та 3% річних у сумі 1550грн.80коп. таким, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВДР - Групп ", м. Донецьк залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 19.02.2014 року у справі № 905/813/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Т.А. Шевкова

Судді К.І. Бойченко

О.В. Стойка

Надруковано 5 прим:

1 - позивачу;

2 - відповідачу;

3 - до справи;

4 - гос. суду; 5 - ДАГС.