Рішення

від 27.03.2014 по справі 303/1571/14-ц

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №303/1571/14-ц

2/303/1199/14

номер рядка с.з. - 52

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2014 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі головуючого судді Кость В.В.,

при секретарі Цульба О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мукачево матеріали

за зміненим позовом ОСОБА_1

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Корсика»

про стягнення заборгованості у сумі 57190 грн.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Корсика» про стягнення заборгованості по невиплаченій заробітній платі в сумі 57190 грн..

Як на підставу для задоволення позову посилається на те, що наказом №30 від 25 жовтня 2013 року звільнений з посади заступника директора з будівництва товариства з обмеженою відповідальністю «Корсика» за власним бажанням. При розрахунку в день звільнення позивачу не виплачено заробітну плату за весь період роботи на даному підприємстві, заборгованість якої склала в сумі 57190 грн., з яких 27233, 33 грн. - заборгованість невиплаченої заробітної плати та 29956,67 грн. - середній заробіток за весь час затримки розрахунку.

Позивач у судове засідання не з»явився, оскільки заявив клопотання про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги зменшив, просив стягнути з відповідача суму заборгованості по невиплаченій заробітній платі у розмірі 27 233,33 грн..

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином (а.с. 21), про причини неявки суд не повідомив, а тому відповідно до ст. 224 Цивільного процесуального кодексу України суд, розглянув справу на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд констатує наступне.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на своєчасне одержання винагороди за працю.

Матеріалами справи встановлено, що позивач перебував в трудових відносинах з відповідачем з 15.07.2013 р. по 25.10.2013 р., що підтверджується копією наказу №5 від 15.07.2013 року (а.с. 3), згідно з даними якого ОСОБА_1 працював на посаді заступника директора з будівництва у відповідача та його оклад за довідкою (а.с. 5) щомісячно становив в сумі 10000 грн.

Відповідно до наказу №30 від 25.10.2013 року ОСОБА_1 звільнений з вищевказаної посади за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України, що стверджується також трудовою книжкою серії НОМЕР_2 від 04.09.1985 року (а.с. 4, 6-7).

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на заробітну плату, не менш, ніж це встановлено Законом. Право на своєчасне отримання винагороди за труд захищається Законом.

Згідно ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 49 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади,часу роботи і розміру заробітної плати.

Як вбачається із представленої позивачем довідки-розрахунку (а.с. 8), його середньомісячна заробітна плата у ТзОВ «Корсика» становить - 10000 грн., а затримка виплати заробітної плати з моменту його звільнення за період з 15.07.2013 року по 25.10.2014 року, тобто 3 місяця та 10 робочих днів, склала у розмірі 27233 грн. 33 коп..

Представником відповідача не надано суду належно оформленої довідки про заборгованість перед позивачем по заробітній платі за вищевказаний період, незважаючи на її витребування безпосередньо у відповідача ухвалою суду (а.с. 15-16), згідно даних якої суд міг визначити іншу суму заборгованості по несплаті відповідачем заробітної плати ОСОБА_1 за вищевказаний період.

А тому, враховуючи, що доказів про заборгованість по заробітній платі, окрім представленої позивачем довідки, відповідачем до суду не надано, або інших документів, які засвідчували наявність заборгованості у відповідача по невиплаченій заробітній платі, або спростовували б її, суд приймає, як доказ наданого позивачем розрахунку оплати заробітної плати (а.с. 8).

За статтею 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або

нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

На підставі ст. 116 КЗпП України: «При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відносно п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 р.№ 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Крім того, згідно ст. 24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені у колективному договорі, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. Забороняється провадити виплату заробітної плати у магазинах роздрібної торгівлі, питних і розважальних закладах, за винятком тих випадків, коли заробітна плата виплачується працюючим у цих закладах особам.

Приймаючі до уваги те, що в супереч вимог ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, представником відповідача не подано в судове засідання жодного доказу того, що невиплата належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу була не з вини власника або уповноваженого ним органу, та інших документів, які б спростовували його вину в затримці розрахунку при звільненні позивача, суд приходить до висновку, що відповідач неправомірно не виплатив нараховану позивачу заробітну плату в день його звільнення, а тому зменшені вимоги позивача є обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.

Судові витрати по справі підлягають віднесенню на відповідача відповідно до частини другої статті 88 Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 8, 124, 129 Конституції України, ст.ст.10, 14, 57-60, 88, 212-215, 223, 224-228, 294 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

1 . Змінений позов ОСОБА_1 задоволити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Корсика» (03039, м. Київ, пр.-т. Червонозоряний, 119, код 34423646) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) суму 27233,33 грн. (двадцять сім тисяч двісті тридцять три гривень 33 коп.) заборгованості по заробітній платі, невиплаченій при звільненні ОСОБА_1.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Корсика» (03039, м. Київ, пр.-т. Червонозоряний, 119, код 34423646) на користь держави судовий збір у розмірі 243,60 грн. (двісті сорок три гривень 60 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя підпис В.В. Кость

Згідно з оригіналом.

Оригінал заочного рішення знаходиться в цивільній справі № 303/1571/14-ц в приміщенні Мукачівського міськрайонного суду.

Суддя В.В.Кость