Рішення

від 25.03.2014 по справі 904/529/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.03.14р. Справа № 904/529/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ДАР", м. Татарбунари, Одеська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пивний Дім", м. Дніпропетровськ

про стягнення 124 037,19 грн. за договором поставки

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Бондик Є.В.

Представники:

Від позивача: Балабанова С.А., довіреність № б/н від 05.03.2014 р.

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ДАР" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пивний Дім" суми основного боргу у розмірі 110 937,73 грн., 8 320,33грн. - пені, 3 % річних - 4 779,13грн. за договором поставки № 42/2009 від 04.12.2009 р. та договором переведення боргу від 09.04.2013 р.

В ході розгляду справи позивач надав уточнення позовних вимог в яких просить стягнути з відповідача 102 957,73 грн. - основного боргу, 7 674,74грн. - пені та 5 178,75 грн. - 3% річних.

Суд зазначає, що відповідно до п.3.11. постанови пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року № 18 зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Отже, в даному випадку мова йдеться про зменшення позовних вимог, та в цьому випадку позивач повинен був надати суду докази направлення цієї заяви відповідачу.

Позивач таких доказів не надав, у зв'язку з чим суд не приймає уточнення позовних вимог та розглядає справу відповідно до позовних вимог, зазначених в позовній заяві.

Відповідач відзив на позов не надав, явку повноважного представника у судові засідання, призначені для розгляду справи, не забезпечив, про дату, час і місце проведення судових засідань відповідач повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи (а.с.43-46).

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови).

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, за відсутності представника відповідача.

Ухвалою суду від 17.02.2014р. розгляд справи відкладався до 11.03.2014р., 11.03.2014р. розгляд справи відкладався до 25.03.2014р.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не подавалось.

У судовому засіданні 25.03.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

04.12.2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Дар" (далі - Позивач, Постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім «Вікові традиції» (далі - Покупець) уклали договір поставки №42/2009 (надалі - Договір поставки), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити, а Покупець прийняти та оплатити в порядку, визначеному цим договором, алкогольну продукцію, далі товар (п.1.1. Договору поставки).

Покупець зобов'язується приймати та сплачувати товар та здійснювати його продаж та реалізацію на території України в рамках, передбачених п. 1.3 на умовах, обговорених в цьому договорі (п. 1.2. Договору поставки).

Відповідно п. 1.3. Договору поставки Покупцю надається право представляти та реалізувати товар (збут та/або продаж та/або поставка та/або комісія) дрібнооптовим, роздрібним та кінцевим покупцям на території.

Поставка товару здійснюється партіями. На кожну партію товару покупець направляє постачальнику заявку у встановленій формі, узгодженій сторонами в додатку №1 (п. 1.4. Договору поставки).

Згідно п. 4.3. Договору поставки при передачі товару Постачальник передає Покупцю накладну на товар, яка є підставою для оплати товару.

Пунктом 4.4. Договору поставки встановлено, що Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику грошові кошти за передану партію товару на протязі 45 календарних днів з моменту приймання товару Покупцем, визначеною датою підписання накладних.

Загальна сума договору відповідає загальній сумі всіх накладних. На підставі яких здійснюється передача товару на виконання цього договору (п. 5.1. Договору поставки).

У відповідності до п.п. 6.1., 6.1.1. Договору поставки Покупець зобов'язується своєчасно проводити розрахунки за поставлений йому Постачальником товар у відповідності з п. 4.4. цього Договору.

Постачальник зобов'язується поставляти товар у відповідності Покупцю по цьому договору в об'ємах, відповідно заявкам Покупця для реалізації на території у відповідності до п. 1.3. цього договору. Здійснювати передачу товару Покупцю в строк не пізніше 5-ти робочих днів з моменту отримання Постачальником заявки на поставку товару. Дострокове постачання допускається. Передати Покупцю разом з товаром всю встановлено законодавством України документацію, необхідну при постачанні даного товару, а саме: видаткову накладну; товаротранспортну накладну; податкову накладну; копію сертифікату відповідності; посвідчення якості (п.п. 6.2. - 6.2.3. Договору поставки).

Відповідно п. 9.1. Договору поставки цей договір вступає в силу з моменту підписання сторонами, та діє до 31.12.2010р., а частині виконання грошових зобов'язань - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Закінчення дії договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань по договору (п. 9.2. Договору поставки).

Пунктом 10.4. Договору поставки встановлено, що у разі, якщо не пізніше, ніж за один місяць до закінчення строку дії договору ні одна із сторін не заявила про його закінчення. То цей договір вважається пролонгованим на той же строк та на тих же умовах.

Позивачем Покупцю було поставлено товар на загальну суму 113 544,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: №РВ1-000521 від 14.06.2012р. на суму 29 370,00 грн., № РВ1-000522 від 14.06.2012р. на суму 47 565,00 грн., № РВ1-000523 від 14.06.2012р. на суму 19 965,00 грн., № РВ1-000590 від 03.07.2012р. на суму 16 644,00 грн. (а.с. 20-23), отримання товару по вказаним накладним підтверджується підписом повноважного представника покупця та відтиском печатки підприємства покупця.

Проте покупець в строк, визначений Договором поставки, оплатив товар лише частково у сумі 2 606,27 грн., на підставі чого у нього залишилась заборгованість у сумі 110 937,73 грн.

Відповідно до ст.520 Цивільного кодексу України, боржник у зобов'язанні, за згодою кредитора, може бути замінений іншою особою, якщо інше не передбачено законом.

09.04.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вікові традиції» (далі - Первісний боржник), Товариство з обмеженою відповідальністю «Привний дім» (далі - Новий боржник, Відповідач) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Дар» (далі - Кредитор, Позивач) уклали договір переведення боргу (надалі - Договір переведення боргу).

Цим договором регулюються відносини, пов'язані із зміною зобов'язаної сторони (Первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає із договору постачання №42/2009 від 04.12.2009р., укладеного між Первісним боржником та Кредитору (надалі іменується Основний договір» (п.1 Договору переведення боргу).

Відповідно до п. 2. Договору переведення боргу Первісний боржник переводить на Нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 110 937,37 грн., що виник на підставі Основного договору, що підтверджується Актом звіряння взаєморозрахунків від 01.12.2012р. між Кредитором та Первісним боржником, який є невід'ємною складовою частиною даного договору, Новий боржник зобов'язаний сплатити зазначену суму Кредитору на умовах визначених в основному договорі.

Згідно п. 3. Договору переведення боргу кредитор не заперечує проти заміни Первісного боржника в основному договорі і, підписуючи зі своєї сторони цей договір, дає свою згоду та відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 5. Договору переведення боргу встановлено, що новий боржник цим підтверджує, що йому була передана вся необхідна документація, інформація (копії документів), пов'язана із основним договором, зокрема і та, що стосується спорів і суперечностей за основним договором між Первісним боржником та Кредитором.

З моменту укладення цього договору у нового боржника виникає право вимоги суми боргу, зазначеного у п. 2 цього договору з Первісного боржника (п.6. Договору переведення боргу).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, встановлений у п. 8. цього договору та визначається часом, достатнім для реального та належного виконання цього договору сторонами (п.п. 8., 9. Договору переведення боргу).

Заборгованість ТОВ «Торговий Дім «Вікові Традиції» перед Позивачем підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків (а.с. 25).

Проте Відповідач, в порушення умов Договору переведення боргу здійснив сплату переведеного боргу не в повному обсязі, сплативши лише 7 980,00 грн.. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 102 957,73 грн.

В силу ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов укладеного договору. Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.

Згідно банківської виписки (а.с. 26), наданої позивачем, відповідач сплатив позивачу у2013р. заборгованість у розмірі 7980,00 грн., у зв'язку з чим сума боргу становить 102 957,73грн.

Приймаючи до уваги викладене та те, що вимоги позивача відповідачем належними та допустимими доказами не спростовані, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 102 957,73 грн.

У стягненні 7 980,00 грн. слід відмовити.

Крім основного боргу позивач у своєму позові просить стягнути з відповідача пеню у сумі 8 320,33 грн. та 3 % річних - 4 779,13 грн.

Згідно з п.7.1. договору поставки у випадку прострочки покупцем оплати товару у відповідності до п. 4.4. цього договору, покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, яка діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Перевіривши розрахунки пені наданий Позивачем, судом встановлено, пеня нарахована не вірно.

Так, відповідно до п.4.4. Договору поставки, відповідач повинен сплатити грошові кошти постачальнику протягом 45 календарних днів з моменту прийняття товару Відповідачем.

Отже, прострочення оплати у відповідача виникло по видаткових накладних №№ РВ1-000521, РВІ-000522, РВІ-00523 від 14.06.2012р. - з 30.07.2012р., по видатковій накладній № РВІ-000590 від 03.07.2012р. - з 19.08.2012р.,

тому розмір пені слід розраховувати наступним чином:

- по видатковій накладній № РВ1-000521 на суму 26 763,73 грн. - з 31.07.12р. по 30.01.13р., що становить 2 019,15грн.,

- по видатковій накладній № РВ1-000522 на суму 47 565,00 грн. - з 31.07.12р. по 30.01.13р., що становить 3 588,47грн.,

- по видатковій накладній № РВ1-000523 на суму 19 965,00 грн. - з 31.07.12р. по 30.01.13р., що становить 1 506,23грн.,

- по видатковій накладній № РВ1-000590 на суму 16 644,00 грн. - з 20.08.12р. по 19.02.13р., що становить 1 249,23грн.

Отже, загальна сума пені, що підлягає до стягнення становить 8 363,08грн.

Враховуючи, що сума, яку просить стягнути з відповідача позивач є меншою та, приймаючи до уваги, що суд не може вийти за межі позовних вимог, до стягнення підлягає сума, заявлена позивачем в розмірі 8 320,33 грн.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 4 779,13 грн. суд зазначає наступне.

Згідно із ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим слід зазначити, що інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому вони є складовою частиною основного боргу.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Розрахунок 3 % річних та інфляційних витрат здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України , Листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року з рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ та Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права.

Як вже зазначалось, свій обов'язок оплатити позивачу суму основного боргу відповідно до Договору про переведення боргу від 09.04.2013р. відповідач не виконав, отже має місце прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати боргу.

При цьому невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст.610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

Частиною 1 ст.612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст.530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України ).

Як встановлено та вбачається з матеріалів справи, Договір про переведення боргу між сторонами укладений 09.04.2013р.

Отже, відповідач взяв на себе зобов'язання сплатити на користь ТОВ «Агро-Дар» заборгованість у розмірі починаючи з квітня 2013 року відповідно. Тому й розрахунок 3% річних слід починати з 10.04.2013р.

У зв'язку з чим нарахування 3% річних відповідачу має місце з дати підписання останнім Договору про переведення боргу - 09.04.2014 та по дату звернення з позовом до суду - 05.12.2013 (дата підписання позовної заяви).

Зазначений висновок узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеній у постанові від 05.12. 2013р. у справі № 923/695/13).

З врахуванням викладеного, та приймаючи до уваги часткові оплати відповідачем боргу, підтверджені банківськими виписками, розмір 3% річних, які підлягають до стягнення, становить 2 034,85грн., з яких:

- по видатковій накладній № РВ1-000521 - 381,35 грн.,

- по видатковій накладній № РВ1-000522 - 934,36 грн.,

- по видатковій накладній № РВ1-000523 - 392,19 грн.,

- по видатковій накладній № РВ1-000590 - 326,95грн.

У стягненні 3% річних в розмірі 2 744,28 грн. слід відмовити.

Ст.ст. 33, 34 ГПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справ

Виходячи з викладеного, оскільки господарським судом встановлено, що Відповідачем допущено порушення строків здійснення сплати переведеного боргу, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: стягнення основного боргу в розмірі 102 957,73 грн., пені - 8 320,33 грн., 3% річних - 2 034,85 грн. за Договором переведення боргу.

В іншій частині позовних вимог в розмірі 10 724,28 грн. слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 612 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 199 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пивний Дім» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Маршала Малиновського, 14-а, код ЄДРПОУ 32186777) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Дар» (68100, Одеська область, Татарбунари, 138 км дороги Одеса-Рені, код ЄДРПОУ 32272111) 102 957,73 грн. (сто дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят сім грн. 73 коп.) - заборгованості, 8 320,33 грн. (вісім тисяч триста двадцять грн. 33 коп.) - пені, 2 034,85грн. (дві тисячі тридцять чотири грн. 85 коп.) - 3% річних, 2 266,26 грн. (дві тисячі твісті шістдесят шість грн. 26 коп.) витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Н.Г. Назаренко

Дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 26.03.2014р.