Рішення

від 24.03.2014 по справі 916/257/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" березня 2014 р.Справа № 916/257/14

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіної Я.В.

секретаря судового засідання Галюк Т.В.

Представники:

від позивача: Косюга Ю.П. згідно довіреності від 24.01.2014р за №61/14;

від відповідача: не з'явився.

Розглянув справу:

за позовом: Приватного підприємства "БІЗОН-ТЕХ 2006" (м. Запоріжжя)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕХСЕРВІС" (с.Калчева, Болградського району, Одеської області)

про стягнення 117264,00грн.

28.01.2014р. Приватне підприємство "БІЗОН-ТЕХ 2006" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕХСЕРВІС", в якій просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 117264,00грн., із яких основна заборгованість в сумі 83760,00грн., штраф в сумі - 25128,00грн., проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі - 8376,00грн. та витрати, пов'язані із сплатою судового збору.

Ухвалою суду від 29 січня 2014р. порушено провадження у справі № 916/257/14 за зазначеним позовом.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про розгляд справи був повідомлений вчасно і належним чином за місцем реєстрації, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали суду.

Отже, відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Така правова позиція Вищого господарського суду України, викладена у п. 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/530 від 10.12.09.

Таким чином, справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 ГПК України,

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ :

24.04.2013р. між Приватним підприємством "БІЗОН-ТЕХ 2006" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕХСЕРВІС" (відповідачем) був укладений договір поставки пестицидів №ОД-П-56.

Предметом договору є зобов'язання постачальника передати у власність покупця засоби захисту рослин пестициди у порядку та на умовах, визначених договором і специфікаціями до нього, які є невід'ємними частинами договору.

Відповідно п. 5.1, п.5.2 та 7.1 договору ціна за одиницю, терміни, умови оплати та загальна вартість товару зазначається у специфікаціях, згідно яких товар повинен бути оплачений не пізніше 15.10.13.

Оплата товару здійснюється покупцем в терміни передбачені даним договором, у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів у національній валюті платіжним дорученням на зазначений в кінці тексту договору розрахунковий рахунок постачальника. Допускається оплата в готівковій формі відповідно до вимог діючого законодавства (п.5.2 договору).

Згідно п. 8.1.3. договору у разі несвоєчасної оплати вартості кожної партії товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі 0,05% від простроченої суми заборгованості за кожний день прострочки. При простроченні оплати вартості товару понад 20 календарних днів, покупець окрім пені, сплачує штраф у розмірі 30 відсотків простроченої заборгованості.

Пунктом 8.5 договору передбачено, що згідно ч.3 ст.692, ч.5 ст.694, ст.536 ЦК України у разі прострочення оплати будь-якого платежу покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується таким чином: СП= (СПП х 0,5 х Д) : 100, де СП - сума процентів, що підлягає сплаті покупцем постачальнику, СПП - сума простроченого платежу, Д- кількість календарних днів прострочення платежу.

Сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за даним договором не припиняється строком, визначеним п.6 ст.232 Господарського кодексу України і здійснюється до моменту їх фактичного виконання, а строк позовної давності щодо стягнення таких санкцій, відповідно до положень ст.259 Цивільного кодексу України продовжується до трьох років (п.8.2 договору).

На виконання умов договору №ОД-П-56 від 24.04.2013р. та згідно специфікацій №1,2,3 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 83760,00грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме: № ЗП4889 від 24.04.13. на суму 9300,00грн., №ЗП6163 від 15.05.2013року на суму 7500,00грн.; №ЗП6449 від 15.05.2013 року на суму 38760,00грн. та №ЗП13337 від 05.08.13. на суму 28200,00грн.

Згідно специфікацій №1,2,3 відповідач повинен був оплатити вартість отриманого товару не пізніше 15.10.2013року.

Проте, відповідачем вартість отриманого товару в сумі 83760,00грн. не сплачено

Отже, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за отриманий товар в сумі 83760,00грн.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до ст. 193 ГК України, яка цілком кореспондується із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з вимогами ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК України).

Як суд зазначав вище, відповідачем оплата вартості товару своєчасно проведена не була, що є порушенням зобов'язання.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд задовольняє позов щодо стягнення основного боргу в повному обсязі.

Позивач також просить стягнути з відповідача штраф в сумі 25128,00грн.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання . Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Як суд зазначав вище, за умовами п. 8.1.3 сторони погодили штраф у розмірі 30% від простроченої суми.

Згідно ч.2 ст.549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання

Перевіривши розрахунок позивача в частині нарахування 30% штрафу, суд приходить до висновку, що нарахування штрафу відповідає вимогам чинного законодавства, і тому в цій частині теж задовольняє позов.

Крім того, на підставі п.8.5 договору, ст.536 ЦК України позивач просить стягнути із відповідача 8376,00грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами.

Також перевіривши розрахунок позивача в частині нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами, суд вважає, що розрахунок правильний, відповідає умовам договору та вимогам цивільного законодавства, і тому теж задовольняє позов у цій частині.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач позовні вимоги не спростував, докази сплати заборгованості не надав.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд задовольняє позов у повному обсязі, оскільки вимоги підтверджуються матеріалами справи та відповідають вимогам чинного законодавства.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача .

Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕХСЕРВІС" (68723, с. Калчева, вул. Гагаріна, буд. 34, Болградський район, Одеська область, код ЄДРПОУ 30665560) на користь Приватного підприємства "БІЗОН-ТЕХ 2006" (69005, м. Запоріжжя, вул. Новицького Якова, буд. 11, код ЄДРПОУ 34216986):

- 83760,00грн.- боргу;

- 25128,00грн. - штрафу;

- 8376.00грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами;

- 2345,28грн. - витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано: 27.03.14.

Суддя Брагіна Я.В.