Рішення

від 04.03.2014 по справі 910/127/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/127/14 04.03.14

За позовом приватного підприємства "Виробнича компанія механізації будівельних робіт "Дім"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Днепросталь"

про стягнення 114 138,58 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

від позивача Федоровський А.В. (за довіреністю)

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Виробнича компанія механізації будівельних робіт "Дім" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Днепросталь" про стягнення 113 275,82 грн. основного боргу та 862,76 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовано невиконанням умов договору поставки № ДС227 від 11.07.2013 р. в частині повноти та своєчасності поставки відповідачем товару позивачу, у зв'язку з чим позивач втратив інтерес у поставці товару та вимагає повернення сплачених грошових коштів та стягнення пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/127/14 та призначено її до розгляду на 30.01.2014 р.

У судове засідання представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, вимог ухвали не виконали. Про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином.

На підставі ст. 77 ГПУ України судом було відкладено розгляд справи на 04.03.2014 р.

У наступному судовому засіданні представником позивача були надані суду усні пояснення по суті спору. Крім того, представник позивача просив суд задовольнити заявлені позовні вимоги.

Відповідач повторно відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвалу про порушення провадження відповідачу було надіслано за належною адресою (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), тому вважається, що сторона повідомлена про час і місце розгляду справи судом належним чином.

За таких обставин, суд вважає за можливе на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянути справу у відсутності відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

11.07.2013 р. між приватним підприємством "Виробнича компанія механізації будівельних робіт "Дім" (далі - покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Завод Днепросталь" (далі - постачальник) було укладено договір поставки № ДС227 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. постачальник зобов'язаний передати у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в даному Договорі, товар, асортамент, кількість та ціна якого вказані у специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного Договору.

Згідно з п. 2.1. ціна на товар встановлюється за домовленістю між постачальником та покупцем з урахуванням ПДВ і вказується у рахунках та інших супровідних документах.

Оплата всієї вартості товару, вказаного у рахунку, здійснюється шляхом 100% передплати (п. 2.5.). Датою оплати вартості товару вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно з п. 3.2. строк поставки товару - протягом 10 (десяти) робочих днів після 100% передплати.

Відповідно до п. 5.1.1. постачальник зобов'язаний передати покупцю товар, погоджений сторонами, у порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

На виконання умов Договору покупець сплатив на рахунок продавця грошові кошти в розмірі 6 000,00 грн. 12.07.2013 р. та 107 275,82 грн. - 23.07.2013 р., що підтверджується наданими позивачем банківськими виписками по рахунку.

У порушення умов Договору постачальник замовлену покупцем продукцію не поставив.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до 1, 3 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Продавець поставку товару по факту оплати не здійснив, тобто у покупця виникло право на пред'явлення вимоги про повернення попередньої оплати за непоставлений товар.

17.09.2013 р. позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою повернути грошові кошти позивачу.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності у відповідача зобов'язання щодо повернення оплати в розмірі 113 275,82 грн. перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача суму пені в розмірі 862,76 грн.

Дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

При цьому, право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань, у тому числі, встановлювати неустойку за порушення негрошового зобов'язання, визначено частиною 2 ст. 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, яка передбачена ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань. Аналогічну позицію висловлено Вищим господарським судом України в інформаційному листі № 01-06/249 від 15.03.2011 р.

Згідно з п. 6.4. у випадку порушення постачальником строків постачання товару, останній зобов'язаний сплатити неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару, який не поставлено вчасно.

Спір у даній справі виник внаслідок порушення відповідачем негрошового зобов'язання щодо поставки товару у встановлені Договором строки.

За перерахунком суду з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 837,93 грн. У стягненні суми в розмірі 24,83 грн. судом відмовлено.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню у вказаному вище розмірі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Днепросталь" (03150, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 14-В, оф. 7, код 38544085) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на приватного підприємства "Виробнича компанія механізації будівельних робіт "Дім" (07400, м. Бровари, вул. Некрасова, буд. 12, код 37284404) 113 275 (сто тринадцять тисяч двісті сімдесят п'ять) грн. 82 грн. основного боргу, 837 (вісімсот тридцять сім) грн. 93 коп. пені, 2 282 (дві тисячі двісті вісімдесят дві) грн. 50 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 26.03.2014 р.

Суддя О.Г. Удалова