Рішення

від 20.03.2014 по справі 910/2011/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2011/14 20.03.14

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/2011/14

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1;

до товариство з обмеженою відповідальністю «МХМ»;

про стягнення 15 585.62 грн.

Представники сторін: не з'явились.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «МХМ» (надалі - відповідач) про стягнення 15 585,62 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору № 71781 від 01.08.2011р. у визначений строк не розрахувався за одержаний товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 15 000,00 грн., за прострочення оплати якої позивачем нараховані 3% річних у сумі 585,62 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2014р. порушено провадження у справі № 910/2011/14 та призначено її розгляд на 27.02.2014р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2014р. було відкладено розгляд справи на 20.03.2014р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважних представників позивача та відповідача та неподанням витребуваних судом доказів.

Представник позивача в судове засідання 20.03.2014р. не з'явився, проте на адресу суду надіслано документи на вимогу ухвали суду.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали від 27.02.2014р. не виконав, витребувані документи, в тому числі відзив на позов, суду не надіслав. Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу суду про порушення провадження у справі від 10.02.2014р. та ухвалу суду від 27.02.2014р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, проте поштове відправлення повернуто на адресу суду без вручення з відповідною відміткою поштової установи

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2011р. між позивачем (за договором - продавець) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено договір № 71781, у відповідності з п. 1.1. якого позивач передає у власність покупцю гумові автопокришки (далі - товар) в асортименті, кількості і за ціною, погодженою сторонами за допомогою факсимільного зв'язку або в усній формі, а відповідач зобов'язується прийняти і сплатити його на умовах даного договору. Підтвердження факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості та ціни товару є підписання сторонами видаткових накладних.

Відповідно до п.2.2. договору, приймання товару по кількості та якості здійснюється шляхом підписання сторонами накладної.

Як встановлено судом, на виконання умов договору позивачем за видатковою накладною № 7973 від 03.09.2012р., копія якої залучена до матеріалів справи, поставив відповідачу товар на загальну суму 15 000,00 грн.

Умовами п.4.2 договору встановлено, що відповідач зобов'язаний сплатити 100% вартість товару протягом трьох банківських днів з моменту виставлення рахунку позивачем.

Проаналізувавши умови п.4.2 договору, суд дійшов висновку, що підставою для здійснення оплати товару є виставлений позивачем рахунок, а строк оплати товару відраховується від дня виставлення такого рахунку.

Однак відповідач за отриманий товар не розрахувався.

Матеріалами справи підтверджується, що на оплату поставленого товару на суму 15 000,00 грн. позивачем було надіслано відповідачу цінним листом з описом вкладення вимогу вих. б/н від 24.12.2013р. про сплату заборгованості за одержаний товар у сумі 15 000,00 грн. та рахунок № 7959 від 31.08.2012р. на оплату товару.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, наявними у справі доказами спростовано твердження позивача, що рахунок №7959 від 31.08.2012р. був виставлений відповідачу одночасно з поставкою товару за накладною № 7973 від 03.09.2012р.

Відтак, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень (4 дні), суд вважає 28.12.2013р. - днем виставлення позивачем рахунку № 7959 від 31.08.2012р.,

Таким чином, строк оплати відповідачем отриманого товару настав 08.01.2014р.

На день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 15 000,00 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На час розгляду спору в господарському суді відповідачем не заперечений факт отримання товару за представленою накладною та не надано доказів повної оплати або повернення переданого товару на суму 15 000,00 грн. відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 15 000,00 грн. підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 585,62 грн., які розраховані за період з 07.09.2012р. по 25.12.2013р.

Оскільки вище судом встановлено, що строк оплати відповідачем отриманого товару настав 08.01.2014р., відповідно, нарахування позивачем 3% річних у період з 07.09.2012р. по 25.12.2013р. є необґрунтованим та безпідставним, а тому вимоги про стягнення 585,62 грн. 3% річних задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариство з обмеженою відповідальністю «МХМ» (02183, м. Київ, вул. Кибальчича, 3-б, кв. 89, код ЄДРПОУ 21555630) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса: АДРЕСА_1 поштова адреса: АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 15 000 грн. 00 коп. - основного боргу та 1758 грн. 35 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 25.03.2014р.

Суддя А.І. Привалов