Ухвала

від 25.03.2014 по справі 826/17269/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2014 року Справа: № 826/17269/13-а

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Федотова І.В., Ісаєнко Ю.А.,

за участю секретаря Бабенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Буд-С» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 липня 2013 року № 0002492230 та № 0002502230,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс-Буд-С» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 липня 2013 року № 0002492230 та № 0002502230.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 09 грудня 2013 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2013 року та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, так як, на його думку, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Альянс-Буд-С» зареєстровано як юридична особа та перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві як платник податку на додану вартість.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Буд-С» щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Ангстерм Континенталь» за період з 01 квітня 2012 року по 30 вересня 2012 року.

За результатами перевірки позивача Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва було складено акт від 02 липня 2013 року № 214/22-30/35254430.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки, відповідачем виявлено порушення ТОВ «Альянс-Буд-С» вимог податкового законодавства, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 57055 грн. та заниження податку на прибуток підприємства на загальну суму 59908 грн.

На підставі та на виконання акту перевірки від 02 липня 2013 року № 214/22-30/35254430 відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 24 липня 2013 року № 0002492230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 85583 грн., з якої: за основним платежем - 57055 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 28528 грн., та № 0002502230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства у розмірі 74885 грн., з якої: за основним платежем - 59908 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 14977 грн.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) та Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV).

Так, відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог п. 198.2. ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок складення платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено статтею 201 ПК України.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, з наведених законодавчих положень вбачається, що підставою для виникнення права платника податків на формування податкового кредиту є наявність первинної документації, зокрема, належним чином оформлених податкових накладних.

Згідно до матеріалів справи, здійснення фінансово-господарської діяльності позивача із ТОВ «Ангстерм Континенталь» за період з 01 квітня 2012 року по 30 вересня 2012 року за договором про виконання робіт від 01 липня 2012 року підтверджується відповідною первинною документацією, а саме: податковими накладними, відображеними у реєстрі податкових накладних, актами надання послуг, актом приймання виконаних робіт, відповідними платіжними дорученнями; за договорами про надання послуг від 15 травня 2012 року, від 31 травня 2012 року, від 11 червня 2012 року - податковими накладними, актами надання послуг, відповідними дорученнями; за договором про виконання робіт - податковими накладними, актом приймання виконаних підрядних робіт, відповідними платіжними дорученнями.

Колегією суддів встановлено, що зазначені первинні документи складені у відповідності до вимог статті 9 Закону № 996-XIV.

Таким чином, оскільки витрати позивача за договорами, укладеним між ТОВ «Альянс-Буд-С» і ТОВ «Ангстерм Континенталь» були відображені у відповідних податкових накладних, складених на підставі правовідносин між позивачем та зазначеним контрагентом, який на момент виникнення спірних правовідносин був зареєстрований як платник податку на додану вартість, первинні документи виписані та зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства, то колегія суддів вважає, що невизнання відповідачем права позивача на формування податкового кредиту на підставі зобов'язань із ТОВ «Ангстерм Континенталь» є не обґрунтованим.

Посилання апелянта на результати зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ «Ангстерм Континенталь», з яких вбачається порушення ТОВ «Ангстерм Континенталь» вимог податкового законодавства, а також на порушення приписів податкового законодавства контрагентами контрагента позивача, не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 61 Конституції України регламентовано, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Законодавством не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншого суб'єкта підприємницької діяльності, зокрема, у галузі податкових правовідносин.

Отже, при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Більш того, колегія суддів звертає увагу на те, що під час проведення податковими органами перевірки дотримання вимог податкового законодавства контрагентом позивача ТОВ «Ангстерм Континенталь» господарські правовідносини між ТОВ «Альянс-Буд-С» і ТОВ «Ангстерм Континенталь» взагалі не досліджувалися.

Окрім того, відповідач посилається на недійсність договорів, укладених між позивачем та його контрагентом, що суперечить положенням цивільного законодавства, а саме: частини 1 статті 203, статті 204, частини 2 статті 215, частини 1 статті 216, частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, а також статті 207 Господарського кодексу України, з яких вбачається, що законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати правочини такими, що порушують публічний порядок, і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях. За наявності ознак недійсності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих за правочинами, здійсненими з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. Тож, такі доводи до уваги колегії суддів прийнятими бути не можуть.

Доводи ж апелянта стосовно того, що договори, укладені між позивачем і ТОВ «Ангстерм Континенталь» взагалі не були спрямовані на реальне настання господарсько-правових наслідків також не можуть бути прийняті до уваги судовою колегією, так як вони повністю спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, а саме: договором підряду від 30 липня 2012 року № 16, укладеним між ТОВ «Ангстерм Континенталь» та комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Святошинського району міста Києва з метою забезпечення виконання ТОВ «Ангстерм Континенталь» своїх зобов'язань як підрядника перед позивачем, відповідно до умов укладеного з ним договору про виконання робіт по озелененню, а також розпорядженням Київської міської ради № 1273 від 21.07.2012 року «Про внесення змін та доповнень до Розпорядження № 461 від 23.03.2012 року виконавчого органу Київської міської ради КМДА про забезпечення на 2012 рік природоохоронних заходів у м. Києві, виконання яких передбачено цим договором», а також договором про виконання робіт з навантаження, буртування грунтової маси від 27 березня 2012 року № 27-3 та відповідною первинною документацією, складеною на його підставі (податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт), що переконливо свідчить про наявність у товариства трудових ресурсів та реальність його господарської діяльності.

Таким чином, дослідивши обставини справи, колегія суддів встановила, що позивачем на підтвердження його позовних вимог були надані первинні документи, які посвідчують факт здійснення господарських операцій за спірними договорами, у матеріалах справчи відсутнє письмове повідомлення відповідача про відмову у прийнятті податкової декларації із зазначенням причин такої відмови та податковими органами в акті перевірки не ставиться під сумнів достовірність даних, які містять первинні бухгалтерські документи, а також не зазначено про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства.

Крім того апелянтом, як суб'єктом владних повноважень, у порушення вимог статті 70, частини 2 статті 71 КАС України, не було надано суду апеляційної інстанції достатніх та належних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не доведено правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень - рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві від 24 липня 2013 року № 0002492230 та № 0002502230 і приходить до висновку про те, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, із дотриманням вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у у Шевченківському районі міста Києва Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2013 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст рішення виготовлено 26 березня 2014 року.

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Федотов І.В.

Ісаєнко Ю.А.