Ухвала

від 26.03.2014 по справі 22-ц/796/2956/2014

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]

26 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі : головуючого судді: Прокопчук Н.О.

суддів:Мазурик О.Ф.,Росік Т.В.

при секретарі: Мурга М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гоголівська 10»

на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2013 року

в цивільній справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гоголівська 10» до ОСОБА_3, Київської міської ради про визнання недійсним договору та зобов'язання вчинити дії ,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2013 року у задоволенні зазначеного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гоголівська 10» ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позову у повному обсязі. Апелянт посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність фактів, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначав, що укладений між відповідачами договір оренди земельної ділянки для будівництва торгівельно-житлового комплексу по АДРЕСА_1, порушує права ОСББ «Гоголівська 10», оскільки виділена в оренду ОСОБА_3 земельна ділянка частково є прибудинковою територією ОСББ, а також частиною земельної ділянки, яка є проїзним шляхом і згоди на таке співвласники будинку № 10 не надавали. Крім того, ОСОБА_3 здійснив встановлення металевої огорожі, що призвело до блокування можливості проїзду у напрямку дитячого садку по вул. Гоголівській, 8 А.

В судовому засіданні представник Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гоголівська 10» Ушакевич М.П. апеляційну скаргу підтримала з підстав наведених в ній .

ОСОБА_5, який є представником ОСОБА_3 за довіреністю, вважав апеляційну скаргу безпідставною, а рішення суду законним та обґрунтованим. Зазначав, що порушення прав позивача з боку відповідача відсутні, відсутні будь які претензії до останнього й у дитячого садку про що є відповідь керівника цієї установи, яка міститься у матеріалах справи. Приписи контролюючих органів ОСОБА_3 виконав.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість ухваленого рішення в цих межах, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення його прав відповідачами та порушення норм чинного законодавства при укладанні оспорюваного договору оренди.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду і вважає їх правильними.

Відповідно до ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів.

Стаття 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України « Про оренду землі» тощо.

Відповідно до положень ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.1.ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч.2. ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Частиною 1 ст.14 Закону України « Про оренду землі» передбачено , що договір оренди укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України .

Статтею 18 зазначеного Закону встановлено, що договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації .

Відповідно ч.4 ст.15 Закону України « Про оренду землі» невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості ); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

Як убачається з матеріалів справи та установлено судом рішенням Київської міської ради від 16.03.2006 року № 338/3429 ОСОБА_3 передано в довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку загальною площею 0,0880 га для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-житлового комплексу на АДРЕСА_1.

На підставі вказаного рішення між ОСОБА_3 та Київською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки від 31.08.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі під № 930у та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 14.09.2006 року за № 91-6-00582 у книзі записів державної реєстрації договорів (т.1, а.с.26-31).

Актом від 05.04.2006 року визначено межі земельної ділянки переданої ОСОБА_3 за договором оренди в натурі ( т.1, а.с.32-35).

Згідно акту від 11.09.2006 року Київська міська рада передала, а ОСОБА_3 прийняв земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:88:173:0041 ( т. 1, а.с.36).

Таким чином виділення ОСОБА_3 в оренду зазначеної земельної ділянки відбулося із дотриманням вимог діючого законодавства .

Відповідно до протоколу № 01/2011 Установчих зборів від 25.11.2011 року мешканці будинку №10 по вул. Гоголівській в м. Києві створили ОСББ «Гоголівська 10», статут якого був затверджений Шевченківською районною в м. Києві державною адміністрацією 23.12.2011 року . Державну реєстрацію ОСББ, як юридичної особи здійснено 30.01.2012 року ( т. 1, а.с.38-49).

При цьому ОСББ «Гоголівська 10» не є балансоутримувачем будинку № 10 по вул. Гоголівській в м. Києві і йому не передавалася у користування, власність або оренду земельна ділянка, що складає прибудинкову територію.

Статтею 125 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст.152 ЗК України право вимагати усунення будь-яких порушень прав на землю належить власнику земельної ділянки або землекористувачу.

За змістом ст.215 ч.3 ЦК України правочин, недійсність якого прямо не встановлена законом, може бути визнаний судом недійсним лише на вимогу сторони правочину або іншої заінтересованої особи, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Виділення земельної ділянки в оренду ОСОБА_3 відбулося за 6 років до створення ОСББ «Гоголівська 10», яке до того ж не набуло в установленому законом порядку права на земельну ділянку, що складає прибудинкову територію, а тому доводи апеляційної скарги про не урахування судом відсутності згоди ОСББ на виділення земельної ділянки в оренду відповідачу та порушення прав позивача є безпідставними.

Інші особи не уповноважували позивача діяти від їх імені та в їх інтересах, тому посилання в апеляційній скарзі на порушення прав та інтересів цих осіб не можуть бути взяті до уваги.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи доведені.

Висновки суду щодо підстав для відмови у задоволенні позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.

Всі висновки суду першої інстанції щодо необґрунтованості заявленого позову повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення .

Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга не містить, в ході апеляційного розгляду позивач також не навів таких обставин.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що підстави для скасування або зміни оскаржуваного рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307,308,313-315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гоголівська 10» - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги

Головуючий :

Судді :

Справа № 2610/28238/2012

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/ 2956 /2014

Головуючий у суді першої інстанції: Саадулаєв А.І.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Прокопчук Н.О.