Постанова

від 13.05.2009 по справі 22а-15699/08

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н

О В А

ІМЕНЕМ               УКРАЇНИ

13 травня

2009 року

                                        №

22а-15699/08/9104

Колегія

суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого

судді

            Шавеля Р.М.,

суддів                     Каралюса В.М. та Стародуба

О.П.,

при

секретарі судового засідання -    

Романишин О.Р.,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Департаменту

соціальної політики Луцької міської ради на постанову Луцького міськрайонного

суду Волинської обл. від 03.10.2008р. у справі за адміністративним позовом

ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради, Державного

казначейства України, Міністерства фінансів України, Міністерства праці та

соціальної політики України, третя особа Головне управління праці, соціальних

питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи,

про стягнення невиплаченої і недоплаченої разової щорічної грошової допомоги

учаснику бойових дій, -

В

С Т А Н О В И Л А:

02.01.2008р.

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому просить

стягнути з відповідача Департаменту соціальної політики Луцької міської ради на

його користь суму недоплаченої разової щорічної грошової допомоги до 5 травня

як учаснику бойових дій відповідно до п.22 ст.12 Закону України “Про статус

ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” за 205-2007 років у розмірі

4705 грн.; судові витрати покласти на відповідача (а.с.1-2).

Під час

розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги і просить стягнути з відповідача

щорічну разову грошову допомогу за 2007 рік в сумі 1750 грн.

Постановою

Луцького міськрайонного суду Волинської обл. від 03.10.2008р. заявлений позов

задоволено, стягнуто з Департаменту соціальної політики Луцької міської ради в

користь позивача 1750 грн. недоплаченої щорічної грошової допомоги учаснику

бойових дій за 2007 рік (а.с.46-49).

Не

погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив відповідач

Департамент соціальної політики Луцької міської ради, який у поданій

апеляційній скарзі просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду

та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити,

покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для

справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного

вирішення справи (а.с.51-53).

Вимоги

апеляційної скарги мотивує тим, що ст.29, п.13 ст.71 Закону України «Про Державний

бюджет на 2007 рік» втратили чинність з 09.07.2007р. після проведення виплати

позивачу спірної допомоги. Також з огляду на норми діючого бюджетного

законодавства виконання судового рішення у частині виплати щорічної допомоги

без відповідних бюджетних асигнувань буде порушенням Бюджетного кодексу

України.

Окрім того,

при визначенні розміру недоплаченої допомоги суд неправильно застосував

мінімальну пенсію за віком, яка передбачена ст.28 Закону України «Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки згідно вказаної

норми мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення

розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Особи, які

беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не

перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ч.4 ст.196 КАС

України.

Заслухавши

суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в

межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга

підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно

до ст.202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та

ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають

значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків

суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального або процесуального

права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Як слідує з

матеріалів справи, позивач відноситься до учасників бойових дій (а.с.3), з

урахуванням чого йому виплачена у 2007 році разова грошова допомога у розмірі

280 грн. (а.с.9).

Задовольняючи

заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням

Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007р. визнані неконституційними

положення ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якою

встановлювався розмір щорічної разової допомоги на 2007 рік у розмірі 280 грн.,

через що позивач має право на отримання допомоги у розмірі, який визначений ч.5

ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального

захисту», без обмежень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет

України на 2007 рік».

Такі

висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають нормам

матеріального права, виходячи з наступного.

Відповідно

до ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх

соціального захисту» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин)

щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога

у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Однак,

Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» учасникам бойових

дій передбачена разова допомога у розмірі 280 грн.

Тобто, в

даному випадку на період виникнення зазначених спірних правовідносин, які є

предметом спору у цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають

однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги

до 5 травня учасникам війни.

Отже, для

вирішення спору суду слід було визначитися, який із цих законів є пріоритетним

та підлягав застосовуванню у виниклих правовідносинах.

Згідно ст.75

Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в

Україні.

Конституція

України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому

числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України,

який б регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову

юридичну силу.

Водночас,

Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення № 4-зп від

03.10.1997р. у справі набуття чинності Конституцією України зазначив про те, що

конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована

однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом

суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить

пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього.

Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено

самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі

раніше.

За змістом

ч.3 ст.150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є

обов'язковим до виконання на всій території України.

Отже, за

наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу

суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суд повинен

застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом

пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Рішенням

Конституційного Суду України від 09.07.2007р. визнано такими, що не

відповідають Конституції України положення п.13 ст.71 Закону України «Про

Державний бюджет на 2007 рік», якими було зупинено на 2007 рік дію частини

п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України «Про статус ветеранів війни,

гарантії їх соціального захисту».

Водночас,

згідно ст.147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання

про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає

офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

При цьому

відповідно до ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх

окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня

ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тобто, рішення Конституційного Суду України мають перспективну дію.

На момент

виникнення спірних правовідносин, а саме на дату нарахування і виплати позивачу

органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів, положення

Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» були діючими, а відповідно до

ст.9 Конституції України органи державної влади та органи місцевого

самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах

повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами

України.

Таким чином,

підстав для визнання дій відповідачів неправомірними щодо виплати щорічної

одноразової допомоги до 5 травня в 2007 році немає, оскільки такі діяли на

підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

З

урахуванням наведеного, підстав для задоволення заявленого позову колегія

суддів не вбачає.

З огляду на

вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для

висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що

призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає

скасуванню.

Керуючись

ст.94, ч.3 ст.160, ст.195, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207,

254 КАС України, колегія суддів, -

П

О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну

скаргу Департаменту соціальної політики Луцької міської ради задоволити.

Постанову

Луцького міськрайонного суду Волинської обл. від 03.10.2008р. скасувати та

прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту

соціальної політики Луцької міської ради, Державного казначейства України,

Міністерства фінансів України, Міністерства праці та соціальної політики

України, третя особа Головне управління праці, соціальних питань та у справах

захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, про стягнення

невиплаченої і недоплаченої разової щорічної грошової допомоги учаснику бойових

дій, - відмовити.

Постанова

апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути

оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо

до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня

набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному

обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному

обсязі.

Головуючий

суддя:

                                              Р.М.Шавель

Судді:                                                     В.М.Каралюс

           О.П.Стародуб