Вирок

від 28.03.2014 по справі 254/1859/14-к

БУДЬОННІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДОНЕЦЬКА

Справа №254/1853/14-к

Провадження № 1кп/254/173/2014

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2014 року м. Донецьк

Будьоннівський районний суд м. Донецька в складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

представника потерпілого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12013050860002477 від 08 жовтня 2013 року, відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - м. Донецьк, громадянина України, освіта неповна середня, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, 2007 року народження, офіційно ніде не працюючого, що мешкає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; раніше судимого 10.02.2014 року Краматорським міським судом Донецької області затверджено угоду про примирення за ч. 1 ст. 367 КК України та призначено покарання у вигляді 1 року обмеження волі з триманням в кримінально-виконавчій установі відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за ним догляду з обов`язковим залученням його до праці, з позбавленням права обіймати посаду директора підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності строком на 1 рік і на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбуття покарання з випробуванням на 1 рік,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України ,

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_4 06 жовтня 2013 року, приблизно о 22 год. 30 хв., з метою таємного викрадення чужого майна прибув до цегляного заводу по вул. Бутлерова в селищі Ларино Будьоннівського району м. Донецька, де шляхом демонтування гратів, з корисних мотивів проник через вікно до механічного цеху, в якому, діючи умисно, таємно викрав майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю Тепличний, а саме:

-двоє віконних металевих гратів вартістю 100,00 грн. за кожну на суму 200,00 грн.;

-механічний привід свердлильного станку вартістю 100,00 грн.;

- три різцетримача з токарно-гвинторізних станків вартістю 100,00 грн. кожний на суму 300,00 грн.;

- дві задні бабки токарно-гвинторізних станків вартістю 100,00 грн. кожна на суму 200,00 грн.

Всього обвинувачений ОСОБА_4 таємно викрав з приміщення механічного цеху ТОВ Тепличний майно на загальну суму 800,00 грн., завдавши ТОВ Тепличний матеріальну шкоду у вказаному розмірі.

Після цього обвинувачений ОСОБА_4 з чужим викраденим майном з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Обвинувачений ОСОБА_4 винним себе в скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, визнав повністю і пояснив, що у встановлений судом час 06 жовтня 2013 року він з метою таємного викрадення майна ТОВ Тепличний прийшов вночі до цегляного заводу по вул. Бутлерова в селищі Ларино. Там він демонтував грати на вікні, проник через вікно до механічного цеху, з якого викрав двоє віконних металевих гратів, механічний привід свердлильного станку, три різцетримача з токарно-гвинторізних станків, дві задні бабки токарно-гвинторізних станків. Викрадені предмети він переніс до себе додому, де вони знаходились приблизно 4 дні. А потім здав ї в приймальний пункт металобрухту в Будьоннівському р-ні м. Донецька. Отримані гроші витратив на сім`ю. Скільки конкретно грошей він отримав від передачі викрадених предметів до пункту металобрухту, зараз вже не пам`ятає.

Представник потерпілого за довіреністю ОСОБА_5 підтвердив в судовому засіданні покази обвинуваченого ОСОБА_6 , пояснивши, що до цього часу матеріальна шкода обвинуваченим ТОВ Тепличний не відшкодована в розмірі 700,00грн., які він просить стягнути з обвинуваченого на користь ТОВ Тепличний, і про що потерпілим був заявлений цивільний позов в ході досудового слідства.

В порядку ч.3 ст.349 КПК України, у зв`язку з визнанням обвинуваченим ОСОБА_6 своєї провини у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, за згодою учасників процесу, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, та вирішив розглянути справу за спрощеною процедурою.

Даючи правову оцінку діям обвинуваченого ОСОБА_6 , суд приходить до переконання, що провина обвинуваченого знайшла підтвердження в судовому засіданні в обсязі пред`явленого йому обвинувачення органом досудового розслідування і зазначеного в обвинувальному акті, а тому він повинен нести відповідальність за навмисне таємне викрадення чужого майна (крадіжку), з проникненням у приміщення, тобто за ч. 3 ст. 185 КК України, що знайшло підтвердження в судовому засіданні.

При визначенні міри покарання суд враховує ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину обвинуваченим ОСОБА_6 , що виразилась в його тяжкості, дані про особистість обвинуваченого та встановлені обставини по справі.

Обвинувачений ОСОБА_6 раніше до вказаного вище кримінального правопорушення судимим не був, працював неофіційно, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину, частково відшкодував шкоду потерпілій стороні.

З огляду на вказане, а також, приймаючи до уваги щире каяття обвинуваченого ОСОБА_6 та його добровільну допомогу органам досудового розслідування, суд вважає, що виправлення і перевиховання обвинуваченого ОСОБА_6 можливе без ізоляції його від суспільства і при призначенні покарання вважає за можливе застосувати ст.ст. 75,76 КК України.

В судовому засіданні встановлено, що 10 лютого 2014 року обвинувачений ОСОБА_6 був засуджений Краматорським міським судом Донецької області із затвердженням угоди про примирення за ч. 1 ст. 367 КК України та призначено покарання у вигляді 1 року обмеження волі з триманням в кримінально-виконавчій установі відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за ним догляду з обов`язковим залученням його до праці, з позбавленням права обіймати посаду директора підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності строком на 1 рік і на підставі ст. 75 КК України був звільнений від відбуття покарання з випробуванням на 1 рік.

Однак, суд вважає, що при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 не можуть бути застосовані вимоги ч.ч.1,4 ст.ст.70, 72 КК України щодо призначення йому покарання за сукупністю злочинів, оскільки, відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24.10.2003р. Про практику призначення судами кримінального покарання із внесеними змінами, в випадку, коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від відбування покарання вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, застосування принципів поглинання, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається і за таких умов кожний вирок виконується самостійно.

Обставинами, які пом`якшують покарання, передбачені ст. 66 КК України, суд вважає за необхідне визнати щире каяття обвинуваченого ОСОБА_6 у скоєні злочину.

Обставин, які обтяжують покарання, передбачені ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Під час досудового розслідування ТОВ Тепличний був заявлений цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_6 на суму 700,00 грн., котрий приєднаний до матеріалів кримінального провадження і котрий підтримав в судовому засіданні представник ТОВ Тепличний ОСОБА_5 .

Оскільки до цього часу обвинувачений ОСОБА_6 не відшкодував спричинену шкоду ТОВ Тепличний і цей розмір встановлений в судовому засіданні, то у відповідності до ст.ст.128-129 КПК України , суд вважає за необхідне задовольнити вказаний цивільний позов та стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь ТОВ Тепличний 700,00 грн.

Керуючись ст.ст.128-129,373-374,376 КПК України, суд -

З А С У Д И В :

ОСОБА_4 визнати винним за ч. 3 ст. 185 КК України і призначити йому покарання за цією статтею у вигляді позбавлення волі терміном на 3 роки /три / та 6 /шість/ місяців і на підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням строком на 3 /три/ роки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов`язати засудженого ОСОБА_4 періодично з`являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію УДПтСУ в Донецької області та не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції УДПтСУ в Донецької області.

Призначене покарання за вироком Краматорського міського суду Донецької області від 10 лютого 2014 року про затвердження угоди про примирення за ч. 1 ст. 367 КК України та призначеного покарання у вигляді 1 року обмеження волі з позбавленням права обіймати посаду директора підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності строком на 1 рік, із звільненням засудженого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням на 1 рік - виконувати самостійно.

Цивільний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Тепличний задовольнити.

Стягнути з засудженого ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Тепличний - 700,00 грн. /сімсот грн.00 коп./.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Донецької області протягом 30-ти днів з дня його проголошення через Буденновский райсуд м. Донецька.

Суддя