Постанова

від 26.03.2014 по справі 905/4018/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

25.03.2014р. справа №905/4018/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів: секретаря Радіонової О.О. Зубченко І.В., Марченко О.А. Валової В.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги від позивача: від відповідача: від апелянта 2: 1)Приватного підприємства «ТАЛА 2005» м. Дніпропетровськ; 2) ОСОБА_5 м. Дніпропетровськ ОСОБА_6, представник за дов. від 20.03.14р. № 20/03-2014 ОСОБА_7, представник за дов. від 07.03.14р. б/н не з»явився на рішення господарського суду Донецької області від 03.07.2013р. у справі№905/4018/13 (суддя Захарченко Г.В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Едельвейс Еволюшн» м. Донецьк до про Приватного підприємства «ТАЛА 2005» м. Дніпропетровськ визнання недійсним договору купівлі-продажу №14 від 09.07.2002 року ВСТАНОВИВ

05.06.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Едельвейс Еволюшн» м.Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства «ТАЛА 2005» м.Дніпропетровськ про визнання недійсним договору купівлі-продажу №14 від 09.07.2002 року (а.с.2-6).

Рішенням господарського суду Донецької області від 03.07.2013р. позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу №14 від 09.07.2002р. вчинений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лікувальний комплекс «Марат» та Приватним підприємством «Фламінго» ( а.с. 72-75).

Рішення господарського суду мотивоване тим, що відчуження майна, яке є власністю позивача, відбувалось з порушенням порядку, встановленого Статутом ЛК «Марат», зокрема відсутність у особи, яка підписала спірний договір з боку ТОВ «Лікувальний комплекс «Марат» повноважень на укладання оспорюваного договору, наслідком чого є вибуття нерухомого майна із володіння позивача без його волевиявлення, що є підставою для задоволення позову щодо визнання договору купівлі-продажу №14 від 09.07.2002р. недійсним.

Відповідач, Приватне підприємство «ТАЛА 2005» м.Дніпропетровськ звернувся із апеляційною скаргою, в якій зазначив, що рішення місцевого господарського суду прийнято з порушенням правил територіальної підсудності, оскільки згідно ст.15 ГПК України, постанови Пленуму ВГСУ №11 від 29.05.2013р., даний спір за територіальною підсудністю повинен розглядатися господарським судом Дніпропетровської області.

Крім того, апелянт зазначив, що місцевим господарським судом було безпідставно не застосовано позовну давність до вимог позивача, що є порушенням норм матеріального права.

Також, апелянт зазначив, що місцевим господарським судом було неналежним чином повідомлено відповідача про час, дату та місце розгляду справи, що є порушенням норм процесуального права.

Апелянт просив скасувати рішення господарського суду Донецької області від 03.07.2013р. у даній справі та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити (а.с.88-92).

До Донецького апеляційного господарського суду також надійшла апеляційна скарга ОСОБА_5 м.Дніпропетровськ на рішення господарського суду Донецької області від 03.07.2013р. по справі №905/4018/13, яка ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 29.01.2014р. по справі №905/4018/13 прийнята до провадження та призначена до розгляду на 25.03.2014р.

У скарзі апелянт зазначає, що згідно припису п.7 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, за змістом якого до позовів про визнання оспорюваного правочину недійсним правила ЦК України про позовну давність застосовуються за умови, коли право на подання відповідного позову виникло після 01.01.2004р.; до позовів же, право на подання яких виникло до зазначеної дати, застосовується попереднє законодавство про позовну давність, тобто відповідні норми ЦК Української РСР 1963р. Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється у три роки та позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін, а закінчення строку позовної давності до пред»явлення позову є підставою для відмови у позові.

Скаржник зазначає, що місцевим господарським судом позов розглянуто із застосуванням законодавства, що діяло під час укладення спірного договору, але безпідставно проігноровано вимоги ст.ст.71, 75, 80 Цивільного кодексу УРСР ( в редакції 1963 р.).

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення господарського суду Донецької області від 03.07.2013р. по справі №905/4018/13 скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити ( а.с.110-114).

Через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційні скарги від 25.03.2014р. № 24/03, в якому позивач просив у задоволені апеляційних скарг відмовити, а рішення господарського суду Донецької області від 03.07.2013р. залишити без змін.

У судове засідання з»явився представник апелянта 1, ПП «Тала 2005», підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

Апелянт 2, ОСОБА_5, у судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційних скарг та просив залишити без змін рішення господарського суду Донецької області від 03.07.2013р. по даній справі.

Враховуючи те, що явка сторін не визнавалася судом обов»язковою, судова колегія вважала за можливе розглянути справу за відсутності апелянта 2.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв»язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 5 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визначається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Заслухавши представників сторін, розглянувши апеляційні скарги та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Едельвейс Еволюшн» є юридичною особою (ідентифікаційний код 38654561) та знаходиться за адресою: 83003, м.Донецьк, вул.Калузька, будинок 10, що підтверджено довідкою із ЄДРПОУ, випискою із ЄДР та Статутом (а.с.38, 39, 40-43).

Згідно п.1.2 Статуту ТОВ «Едельвейс Еволюшн», Товариство з обмеженою відповідальністю «Едельвейс Еволюшн» створено шляхом виділу з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікувальний комплекс «Марат» з переходом за розподільчим балансом частини майна, прав та обов»язків.

Пунктом 2.1 Статуту ТОВ «Едельвейс Еволюшн» зазначено, Товариство з обмеженою відповідальністю «Едельвейс Еволюшн» є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікувальний комплекс «Марат», який є правонаступником Лікувально-оздоровчого комплексу «Марат» з переходом прав та обов»язків, повноважень та зобов»язань. ТОВ «Едельвейс Еволюшн» є правонаступником Лікувально-оздоровчого комплексу «Марат»

Відповідач, Приватне підприємство «ТАЛА 2005» є юридичної особою (ідентифікаційний код 25014109) та знаходиться за адресою: 49002, Дніпропетровська область, м.Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, будинок 117, що підтверджено витягом із Статуту та витягом з ЄДР (а.с.36, 97).

Згідно ст.1 Статуту Приватного підприємства «ТАЛА 2005», ПП «ТАЛА 2005» є правонаступником всіх прав та обов»язків Приватного підприємства «Фламінго».

Як вбачається з матеріалів справи, 09.07.2002р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лікувальний комплекс «Марат» в особі директора Петренко Геннадія Анатолійовича (за договором - продавець, далі - позивач) та Приватним підприємством «Фламінго» в особі директора Гупало Ренати Геннадіївни (за договором - покупець, далі - відповідач) був укладений договір купівлі-продажу №14, згідно п.1.1 якого продавець продав, а покупець купив будівлі і споруди на пляжі санаторія «Марат» в тому числі медпункт-туалет літ.Р, насосна літ.С, службова літ.Т і споруди площею 211,5мІ за адресою: м.Ялта, п.Гаспра, Алупкінське шосе,19-А (а.с.10-11).

Розділом 3 договору передбачені сума договору та порядок розрахунків.

Відповідно до п.3.1 договору вартість відчуженого об»єкта, згідно експертної оцінки складає у національній валюті України 130000,00грн. в тому числі ПДВ 20% .

Згідно з п. 5.1 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

Договір підписаний сторонами у встановленому порядку та скріплений печатками підприємств.

Як зазначає позивач, відчуження майна, яке є його власністю, відбувалось з порушенням порядку, встановленого Статутом ЛК «Марат», зокрема відсутність у особи, яка підписала спірний правочин з боку ТОВ «Лікувальний комплекс «Марат» повноважень на укладення оспорюваного договору, наслідком чого є вибуття нерухомого майна із володіння позивача без його волевиявлення. Крім того, учасники ТОВ «ЛК «Марат» не були повідомлені про майбутній правочин з продажу нерухомого майна, відсутні документи, які підтверджують факт їх повідомлення.

За таких обставин позивач звернувся до господарського суду Донецької області з вимогою до відповідача про визнання договору купівлі-продажу №14 від 09.07.2002р. недійсним.

Обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду винесено з порушенням норм процесуального права, а апеляційні скарги - такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Порядок звернення до суду, розгляд судових справ та оскарження прийнятих процесуальних документів визначаються спеціальними нормами права. У даному випадку, звертаючись з позовом в порядку ст. 1 Господарського процесуального кодексу України за захистом порушеного права, особа (позивач) зобов'язана користуватись нормами зазначеного процесуального Кодексу.

Згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу №14 від 09.07.2002 року, за умовами якого продавець (позивач) продає, а покупець (відповідач) на умовах даного договору приймає і оплачує переданий об»єкт.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 510 ЦК України, якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно до п. 20.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" у питаннях визначення підвідомчості і підсудності справі зі спорів про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» господарському суду слід враховувати викладене в п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".

Пунктом 1.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 15 ГПК України, територіальна підсудність господарським судам справ у спорах про визнання договорів недійсними визначається за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо. Якщо зобов'язаною за договором є кожна із сторін, справа розглядається господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Отже, договір купівлі-продажу №14 від 09.07.2002 року, який позивач просить визнати недійсним, являється двостороннім договором і є підставою для виникнення у контрагентів взаємних зустрічних зобов»язань, зокрема, у позивача - продати будівлі і споруди на пляжі санаторія «Марат» в тому числі медпункт-туалет літ.Р, насосна літ.С, службова літ.Т і споруди площею 211,5мІ за адресою: м.Ялта, п.Гаспра, Алупкінське шосе,19-А, а у відповідача - купити будівлі і споруди на пляжі санаторія «Марат» в тому числі медпункт-туалет літ.Р, насосна літ.С, службова літ.Т і споруди площею 211,5мІ за адресою: м.Ялта, п.Гаспра, Алупкінське шосе,19-А.

Як вже було зазначено вище, місцезнаходженням відповідача - м.Дніпропетровськ, в процесі розгляду справи підсудність даного спору не змінювалась.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що при розгляді даної справи місцевим господарським судом не були враховані приписи п.п. 1.2 п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" та порушені правила територіальної підсудності, визначені статтею 15 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п.6 ч. 3 ст. 104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо рішення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної або територіальної підсудності, крім випадків, передбачених у частині третій статті 17 цього Кодексу.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду прийнято з порушенням норм процесуального права, а саме ст.15, 17 ГПК України, а тому підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для виконання вимог ч.1 ст.17 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст.ст. 15, 17, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Приватного підприємства «ТАЛА 2005» м.Дніпропетровськ; ОСОБА_5 м.Дніпропетровськ на рішення господарського суду Донецької області від 03.07.2013 року у справі №905/4018/13 - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 03.07.2013р по справі №905/4018/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Едельвейс Еволюшн» м.Донецьк до Приватного підприємства «ТАЛА 2005» м.Дніпропетровськ про визнання недійсним договору купівлі-продажу №14 від 09.07.2002 року - скасувати.

Справу №905/4018/13 повернути до господарського суду Донецької області для виконання вимог ч.1 ст.17 Господарського процесуального кодексу України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О. Радіонова

Судді І. В. Зубченко

О.А.Марченко

Надруковано: 5 екз.

1.позивачу

1.відповідачу

1апелянту 2

1 у справу

1.ДАГС