Рішення

від 30.01.2014 по справі 314/1781/13-ц

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 314/1781/13-ц Провадження № 2/314/45/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.01.2014 року м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області

у складі: головуючого судді Беспалько Т.Д.

при секретарі: Печонкіній В.П.

розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м. Вільнянськ цивільну справу за позовною заявою Приватного підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Фенікс 2009» про визнання договору оренди землі недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Приватний підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Фенікс 2009» про визнання договору оренди землі недійсним. В позовній заяві зазначив, що 07 серпня 2004 року між ним та першим відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення № 1. Договір оренди земельної ділянки укладено на десять років - до 07 серпня 2014 року. Договір є діючим; у встановленому законом порядку його дію не припинено. В березні 2013 року позивачу стало відомо про те, що Відділом Держкомзему у Вільнянському районі Запорізької області зареєстровано Договір оренди землі від 25 травня 2010 року, укладений між першим та другим відповідачами. Предметом договору є земельна ділянка, яка знаходиться в орендному користуванні позивача. З 07 серпня 2004 року по момент звернення до суду зазначена земельна ділянка не вибувала з орендного користування позивача. «Акт про передачу та прийом земельної ділянки» згідно умов договору оренди земельної ділянки від 25.05.2010 року підписаний відповідачами є фіктивним, фактично земельна ділянка другому відповідачу не передавалась, оскільки знаходиться в орендному користуванні позивача. Відсутність передачі земельної ділянки орендарю за актом приймання-передачі є самостійною підставою для визнання договору оренди недійсним за ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі». В момент вчинення між відповідачами договору оренди землі від 25.05.2010 року сторонами не додержано вимог ч.ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України. Правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Виникнення у другого відповідача права на оренду земельної ділянки, яка вже знаходиться в орендному користуванні позивача, є порушенням прав орендаря - позивача по справі. Просить суд визнати недійсним з моменту укладення договір оренди землі від 25 травня 2010 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «Компанія Фенікс 2009».

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала. Просить суд його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник до суду не з'явились. Про час і місце судових засідань відповідач та його представник повідомлялись належним чином, про що свідчать розписки про одержання судових повсток, причини неявки суду не повідомлено.

ТОВ «Компанія Фенікс 2009» свого представника вдруге до суду не направило. До суду подана заява про перенесення розгляду справи в зв'язку з находженням у відпустці юриста підприємства. Суд зазначає, що ЦПК України не обмежує коло осіб, які можуть з'явитися в судове засідання та представляти інтереси юридичної особи. Відповідач зобов'язаний був направити іншого представника в судове засідання.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідачу ОСОБА_3 належить земельна ділянка загальною площею 4,9810 га (рілля), що розташована на території Тернівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Зазначене підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЗП № 024459 від 22 липня 2004 року.

Відповідно до вимог ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Право розпорядження полягає в юридичній можливості власника визначати фактичну і юридичну долю речі. Згідно ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Згідно ст. 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

07 серпня 2004 року між власником земельної ділянки ОСОБА_3 та Приватним підприємцем ОСОБА_2 укладено Договір оренди земельної ділянки № 1. Відповідно до умов договору, в оренду передана земельна ділянка площею 4,9810 га., розташована на території Тернівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області Договір укладено на 10 років до 07 серпня 2014 року.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі», в редакції, що діяла на момент укладання договору оренди, істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

За правилами ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент укладення договору оренди) право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Згідно ст. 18 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній на момент укладення договору оренди) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ст. 20 Закону України «Про оренду землі» в редакції чинній на момент укладення договору оренди).

Договір оренди, укладений між ОСОБА_3 та Приватним підприємцем ОСОБА_2 зареєстрований у Запорізькій філії ДП Центр ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25 вересня 2004 року за № 18. Зазначене підтверджується записом в тексті Договору оренди, посвідченим підписом посадової особи та печаткою.

З моменту державної реєстрації Договору оренди земельної ділянки № 1 у ПП ОСОБА_2 виникло право оренди зазначеної земельної ділянки.

Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визначений судом недійсним.

Договір оренди земельної ділянки № 1 від 07 серпня 2004 року, укладений між позивачем та першим відповідачем є правомірним; діючим; не розірваним сторонами у встановленому законом порядку; земельна ділянка використовується позивачем, з орендного користування позивача не вибувала.

Ст. 27 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Ст. 13 ЦК України визначено межі здійснення цивільних прав. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживанням правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

До закінчення строку дії Договору оренди земельної ділянки № 1 від 07.08.2004 року, укладеного між позивачем та першим відповідачем, 25 травня 2010 року ОСОБА_3 уклав договір оренди землі з ТОВ «Компанія Фенікс 2009». Предметом договору оренди є земельна ділянка площею 4,9810 га, розташована на території Тернівської сільської ради, що знаходиться в орендному користуванні позивача. Договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Вільнянському районі Запорізької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28.12.2012 року за № 232150004002691.

На момент розгляду справи в Державному реєстрі речових прав міститься інформація про те, що право оренди земельної ділянки, належної ОСОБА_3 зареєстровано за двома особами: ПП ОСОБА_2 та ТОВ «Компанія Фенікс 2009».

Договір оренди земельної ділянки укладений між ПП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровано ЗРФ ДП Центр ДЗК 25.09.2004 року.

Договір оренди земельної ділянки укладений між ТОВ «Компанія Фенікс 2009» та ОСОБА_3 зареєстровано 28.12.2012 року.

Зазначене підтверджено також відповіддю відділу Держземагенства у Вільнянському районі Запорізької області № 3831 від 20.12.2013 року на запит адвоката.

Укладення договору оренди землі між відповідачами щодо земельної ділянки, яка знаходиться в орендному користуванні позивача, є порушенням права орендаря самостійно господарювати на землі, передбаченого ст. 25 Закону України «Про оренду землі», ст. 410 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій Законом.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

В момент вчинення між відповідачами Договору оренди землі від 25.05.2010 року сторонами не додержано вимог ч.ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України. Договір оренди землі від 25.05.2010 року суперечить вимогам ст.ст. 15, 25 Закону України «Про оренду землі»; ст. 13, ч.ч. 2, 5 ст. 319, ч. 3 ст. 409, ч. 1 ст. 410 ЦК України. Відповідно до ч.ч. 2, 5 ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать Закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки земельна ділянка не вибувала з орендного користування позивача; договір оренди земельної ділянки, укладений між позивачем та першим відповідачем не припинений в установленому законом порядку та є чинним.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України; ст.ст. 13, 203, 215, 216, 409, 410 ЦК України; ст.ст. 6, 19, 25, 27 Закону України «Про оренду землі»; ст.ст. 124, 126 Земельного кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву приватного підприємця ОСОБА_2 - задовольнити.

Визнати недійсним з моменту укладення договір оренди землі від 25 травня 2010 року, укладений між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Фенікс 2009», зареєстрований у відділі Держкомзему у Вільнянському районі Запорізької області.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Т.Д.Беспалько

30.01.2014